Однією з основних цілей цьогорічної літньої наступальної кампанії РФ є Слов’янськ. У випадку його окупації, як і окупації Краматорська, Україна втратила б ключові оборонні вузли в Донецькій області і фактично сам регіон.
Ситуацію навколо Слов'янська кореспонденти Радіо Свобода Донбас Реалії обговорили з військовими, які боронять підходи до міста.
З початком повномасштабної війни Росії проти України Слов’янськ став однією з ключових цілей росіян на східному театрі воєнних дій. У квітні 2022-го армія Росії розпочала масштабний наступ на місто з боку Ізюма та з півночі – в районі Лиману, намагаючись оточити сили ЗСУ на Донецькому напрямку.
В середині липня окупантів вдалося остаточно зупинити на кордоні Харківської та Донецької областей та по річці Сіверський Донець. Вересневий контрнаступ України відсунув лінію фронту від Слов’янська майже на 40 кілометрів.
Знов активно просуватись у бік міста з півночі та північного сходу російська армія почала минулого року, накопичивши там чималу кількість техніки та особового складу.
«Знищення логістики небезпечніше за інфільтрацію»
Після форсування річки Жеребець, російські сили створили плацдарм на її правому березі, який активно розширювали. Їм фактично вдалося оточити селище Ямпіль та впритул наблизитись до міста Лиман.
Оь так ситуацію описує офіцер 63-ї окремої механізованої бригади з позивним «Кінг»:
...вирізається логістика за допомогою дронових підрозділів«Кінг»
«Головні удари наразі завдаються більше на флангах, маються на увазі спроби зайти в Дробишеве і через Ямпіль просуватися на Діброву і далі рухатись до Сіверського Дінця. В самому місті Лиман відбувається тиск ворога двома способами. Перший – це активна інфільтрація, тобто вони намагаються через Зарічне, Торське, де в нас ще залишаються окремі позиції, лісом, ярами, посадками – дрібні групи по дві-три особи завести в місто»
Були поодинокі випадки, коли штурмовикам армії РФ вдавалося досягати крайніх будинків у Лимані, але одразу ж ці групи були знищені. Що окупантів не зупиняє.
«Паралельно ворог сконцентрував свою увагу на технічній компоненті – тобто вирізається логістика за допомогою дронових підрозділів. Ворог активно патрулює повітря в напрямку переправ, літає вздовж річки Сіверський Донець, КАБами і всіма іншими підручними засобами працює по переправах і по логістичних шляхах, яких до Лиману не так багато. Вогневий вплив на логістику небезпечніший за саму інфільтрацію, тому що від логістики залежить набагато більше»
«У нас тут в основному зараз війна дронів на оптоволокні»
Проте станом на зараз наступ армії РФ на Лиманському напрямку сповільнився в рази, а подекуди повністю зупинився.
Дрони патрулюють простір, виявляють ці групи і знищують«Кінг»
За підрахунками Американського Інституту вивчення війни (ISW), якщо взимку темпи просування окупантів складали 3-5 кілометрів за кілька місяців, у березні цього року – це сотні метрів або майже без змін. У першу чергу – завдяки роботі українських дронарів, кажуть військові.
«Намагаємося вибивати логістику ще на підходах до Торського та Зарічного, щоб повністю перешкодити руху техніки, який і так досить поодинокий, а за Торським фактично нереальний. Намагаємося знищувати максимальну кількість живої сили противника, яка інфільтрується. Наші дрони цілодобово патрулюють простір, виявляють ці групи і знищують»
За підрахунками підрозділу «Сталеві леви», в якому служить «Кінг», тільки за січень вони ліквідували 684 російських солдатів. При таких втратах російські сили постійно мають поповнювати особовий склад.
«Якщо ми вбиваємо таку величезну кількість особового складу, їхні потуги захлинаються у власній крові. Зможемо вбивати більше – зможемо повністю припинити цей рух»
Придумати щось нове в нинішній війні доволі важко. Через величезну кількість дронів Kill-зона постійно розширюється, і перевагу матиме той, хто має більше БПЛА і вміє грамотно їх використовувати.
«Стараємось бити їх там, де більш болюче для них, у більш проблемних місцях, де їм важко рухатись. Наприклад, під час спроб форсувати Сіверський Донець. На техніці їм сюди важко доїхати. Відповідно – вони багато чого мають пішки нести на собі. А це важко», – розповідає офіцер 53-ї окремої механізованої бригади з позивним «Кампа».
Лиманський напрямок – це в першу чергу Серебрянський сосновий ліс площею понад 100 гектарів, який вносить корективи в роботу дронарів. Тут своя специфіка ведення бойових дій.
Російська піхота, коли йде – намагається залізти в такі хащі, що іноді дістати їх просто нереально
«У нас тут в основному зараз війна дронів на оптоволокні, то тут за день не освоїшся. Ми на цьому напрямку більше ніж рік, то вже руку набили – якщо немає обривів – постійно щось вражаємо. Але важко. Російська піхота, коли йде – намагається залізти в такі хащі, що іноді дістати їх просто нереально. І вони сидять, чекають моменту, щоб піти далі. Але ми їх все одно знищуємо», – каже FPVшник 53-ї окремої механізованої бригади Віталій.
«Не можна робити різких поворотів на оптоволокні, бо воно не рветься, воно ламається. Якщо десь різко повернув – залом і все. Відповідно, всі рухи, якісь маневри потрібно робити плавно. Повороти, підйоми, так само опускати дрон. Тут пілоти мають бути доволі навчені та досвідчені», – пояснює пілот FPV 63-ї окремої механізованої бригади з позивним «Четвертий».
«У буквальному сенсі помирають від голоду»
Російські штурмовики намагаються просочитися крізь ліс групами по 2-6 людей. Якщо їм вдається дійти до якихось будівель – намагаються там закріпитися.
«Є тут у них одна група на півночі Ямполя, яка працює суто на показуху. А саме – вивішують російські прапори в різних місцях і тікають. Тобто окупантів там по факту немає, але ми моніторимо їхні новини і бачимо ці кадри. Працюють на пропаганду – зазначає «Кампа».
І таких різних «спеціальностей» в армії РФ на цьому напрямку чимало.
«Є такі, які йдуть вперед навіть без зброї. Їхнє завдання – просто просуватися. Є так звані «коні», як вони їх називають – просто просуваються вперед з рюкзаками, в яких БК, РЕБи, батареї для рацій. Їхня мета – просто нести все це барахло до передових позицій. Там вони розвантажуються і повертаються назад. І так по колу. Є «штовхачі», які погрозами штовхають всю цю масу на смерть. Щоб йшли вперед. Іноді штурмовиків супроводжує «Мавік» – показує дорогу» – каже «Кампа».
Якщо «Мавіків» немає, російським піхотинцям дають усні настанови з розряду: «Йдеш вперед, повертаєш праворуч, знаходиш у будівлю і там сидиш».
«Якщо доходять – їм туди іноді дронами скидають харчі, патрони. Але нерідко вони просто виходять із тих умовних укриттів у пошуках припасів, бо в буквальному сенсі помирають від голоду. І потрапляють до нас у полон», – зазначає «Кампа».
Ті з небагатьох російських штурмовиків, кому таки вдається пройти декілька кілометрів непоміченими для українських дронів, впираються в річку Сіверський Донець.
«Взимку бували випадки, що вони через лід намагались ходити, коли річка замерзала. Але ми їх по слідах швидко знаходили. Був випадок, що вони на світанку йшли по льоду. Одного ми відразу вбили, іншого поранили, і він сховався на острівці в кущах. Вже темно було, то ми дроном з нічною камерою полетіли і ліквідували його», – розповідає Віталій.
«Коли ще льоду не було – вони намагались якось на гумовому човні річку переплисти. Човен з мотором – за рахунок вітру швидко пливли. Але ми їх знайшли і дроном-бомбером потопили» – згадує пілот FPV 53-ї окремої механізованої бригади Євген.
«Завжди краще сховатись, щоб не виявляти свою позицію»
Але головною ціллю як для Сил оборони України, так і для армії РФ, є саме дронарі, які є головною рушійною силою сучасної високотехнологічної війни.
Неважливо, чи пілоти «Мавіка», чи екіпажі FPV – це ціль номер один, і на них не шкодують нічого. Якщо їх знаходять – туди летить все. Відповідно, так само і в нас» – розповідає «Четвертий».
Коли тебе цілодобово шукають – дуже важливо не тільки гарно замаскуватись, але й не видати себе ані зайвим рухом, ані зайвим пострілом. Навіть з ризиком для життя.
«Коли працюємо на позиціях, намагаємось менше бувати без необхідності на вулиці. І, звичайно, коли чуєш дрон – треба завмерти, притулитись до дерева, щоб зменшити свій силует і бути менш помітним. Завжди краще сховатись, щоб не виявляти свою позицію. Якщо він вас не бачить, а ви починаєте по ньому стріляти, то він вже розуміє, що на цій ділянці хтось є. Краще зайвий раз не привертати його увагу» – каже штурман екіпажу 53 окремої механізованої бригади з позивним «Журналіст».
«Вони на «Старлінках» фактично побудували управління майже всіма підрозділами»
Чималу роль в гальмуванні наступу армії РФ на Лиманському напрямку зіграло і відключення в армії РФ «Старлінків». Це миттєво позначилось на їхньому управлінні та швидкості ухвалення рішень.
«Вони на «Старлінках» фактично побудували управління майже всіма підрозділами, тобто це і оператори дронів, і танкісти, і артилерія, які в режимі реального часу можуть коригувати себе по тих же самих цілях. Тобто рандомне патрулювання, наприклад, дроновими підрозділами буде вимагати величезної кількості ресурсу, не завжди буде відбуватися підтвердження, не завжди вчасно вони можуть виявляти цілі» – розповідає «Кінг».
Це трохи покращило ситуацію з логістикою для Сил оборони. Адже, навіть зафіксувавши ціль, через відсутність гарного, якісного, швидкого зв'язку, окупанти вже не мають змоги передати її координати.
«Перші три дні, коли його відключили – в нас теж були проблеми. Але по ворогу це вдарило більш ніж суттєво. В них була суцільна дезорієнтація. Це було помітно по роботі їх FPV, «Мавіків» – по всіх польотах. Якщо щось десь і літало, то неорганізовано. І літало значно менше» – посміхається пілот FPV 53 окремої механізованої бригади з позивним «Малиш».
Війська країни-агресора почали оперативно шукати відповідь на питання: як далі воювати без допомоги «Старлінків»? І частково знайшли її.
«Якщо в них немає безперервного зв'язку між крилом і засобом враження, то вони намагаються це компенсувати тим, що відправляють величезну кількість засобів просто на патрулювання вздовж шляхів і на переправи. На вільне полювання, тобто не злагоджена атака, коли один засіб фіксує, інший вражає, а «побачив ціль – вражаєш», наступний засіб, який буде туди летіти, зробить підтвердження. На удачу, тобто» – пояснює «Кінг».
«Можливо, вони вже знайшли вирішення цієї проблеми. Можливо, в них є якісь свої аналоги стаціонарного інтернету. Воно 100% буде не таке якісне, як «Старлінк», але як варіант працюватиме», – каже «Малиш».
«Вони намагаються робити Wi-Fi мости, ми величезну кількість цих антенн знищуємо протягом років, це практика для них не нова, вони їх давно використовують, ставлять на «лепки», на «висотки» і таким чином намагаються тримати зв'язок між собою», – резюмує «Кінг».
Через нестачу піхоти – саме українські оператори дронів на цьому напрямку нерідко стають першим рубежем оборони, виконуючи по суті її функції. Випадки прямих боєзіткнень з російськими штурмовиками тут далеко не поодинокі
«Стояли в Серебрянському лісі, нам повідомили, що ворог інфільтровувався на нашу ділянку. Тож очікували на нього, були підготовлені. Це була штурмова група з шістьох людей, ДРГ. Дійшли до бліндажа, зав'язався бій. Я отримав кульове поранення в руку, осколкове в плече. Що врятувало – ми вчасно передали, що в нас гості. Відповідно, підняли дрони і хлопці почали по ворогу працювати.
Але вони не збирались відходити. В них вже було два «двухсотих», а ті, що залишились, все одно закидували нас гранатами. Я кинув гранату у відповідь, вони почали відтягуватися, ну, і їх погнали далі по лісу. Нас було четверо – лише мене поранило, відповідно, можна сказати, що все добре. Я успішно вийшов звідти, евакуювався, пролікувався і повернувся в стрій» – згадує «Четвертий».
«Була така ситуація, що росіяни біля нас були вже в 500 метрах. Я підняв «Мавік» і почав скидати на них гранати. Адреналін підскакував, бо їх було набагато більше. Але відпрацювали, вони до нас так і не дійшли – розповідає Євген.
«Коли ми відійшли від Сіверська – стало важче»
Сіверськ від початку повномасштабної війни був неприступним для армії РФ найбільшим і найближчим містом на схід від Слов'янська. Але в результаті запеклих боїв протягом грудня минулого року Росія його окупувала. Сили оборони відступили на 5-7 кілометрів західніше, де наразі й тримають оборону.
«Коли ми відійшли від Сіверська – стало трошки важче, тому що безпосередньо тут зараз мало лісів, дуже багато ярів, гір. Якщо поставити гармати десь на горі, тобто на висоті, то це буде неефективно, тому що при першому ж пострілі буде засічка, і місце знаходження гармати буде виявлено. Тобто, тут для артилерії ландшафт поганий. Там було краще», – пояснює артилерист 10 окремої гірсько-штурмової бригади з позивним «Академік».
Проте є в нинішніх позиціях і свої переваги для ЗСУ
«В посадці краще. Її можна нормально замаскувати в один тон з лісом, а в міській забудові до всього завжди пильніше придивляються, буквально до кожного куточка. Велика увага приділяється в першу чергу населеним пунктам, ніж лісам. Бо ліс – там дрон пролетить: може побачити, а може й ні», – каже навідник гармати 10 окремої гірсько-штурмової бригади Володимир.
Під Сіверськом боєць був зенітником. Розповідає – кількість сил і засобів, які Росія стягнули під місто – вражала.
«Розвідувальних БПЛА було чимало. Ми до цього ще не використовували наші перехоплювачі в такій кількості. Було важко, бо ми закривали чималий квадрат фронту. Треба було гарно маскуватися, щоб не видати себе. Російські гармати дуже щільно працювали» – розповідає Володимир.
Проте й на нових позиціях артилеристи 10 окремої гірсько-штурмової бригади продовжують результативно виконувати свою роботу.
«В нас чимало розрахунків, які можуть з першого снаряду влучити в ціль. Є відеопідтвердження враження навіть поодиноких піхотинців. Безпосередньо сьогодні з 8-ї ранку і до 19-ї вечора мій підрозділ відпрацював по 14 цілях. Було уражено 8 піхотинців і міномет», – каже «Академік».
За нинішніх погодних умов і ситуації з дронами найбільш ефективними на цьому напрямку є невеликі, ще радянські гаубиці – підкреслюють артилеристи.
«На нашу думку, це Д-30. Маленька, можна поставити будь-де – навіть у полі, накрити кущами і можна спокійно працювати. САУ все ж таки трохи більші, під них потрібен густіший ліс, більша посадка, глибший капонір рити. А по точності вони плюс-мінус однакові. Тобто артилерійські параметри схожі, але маскувати зручніше Д 30», – зазначає «Академік».
«Радянські гармати простіші у використанні й експлуатації. Бо майже всі деталі однакові, тобто універсальні. Кожен механік-водій може знати, як полагодити ту чи іншу гармату. В західній техніці більше електроніки. Був випадок – я ще зенітником прикривав «Краб» біля Сіверська, то там після перших же ударів поряд із САУ збивалась електроніка, дуже важко було її відновити», – пояснює Володимир.
«Допоки ми утримуємо Лиман – бої за Слов'янськ ще не почалися»
Ігор – старожил-артилерист 10 бригади. Воює в ній з 2016 року. Каже, що чимало навичок, які набув під час АТО і ООС, наразі втратили актуальність.
«Раніше, коли хтось із хлопців гинув, я завжди питав – як саме? Розпитував в подробицях, щоб не повторити ту ж саму помилку. Всі ці роки я вчився. «Там пригнися, там впади, там повзи» і так далі. А тут сидить зараз якийсь чувак із джойстиком і просто тебе вбиває. Тобто ти багато років вчився воювати, а тут виявляється, що воно вже не актуальне. Раніше відсотків 80 залежало від тебе, а тепер здебільшого від погоди та майстерності пілота FPV», – іронічно посміхається Ігор.
Розмірковуючи про повномасштабну війну, боєць додає – за чотири роки накопичилась чимала втома. Фізична і моральна.
«Ще в 2022 році все було інакше. Ми чекали в кущах, потім виїжджали в чисте поле, стріляли і «перекачувались» в інше місце. І так – дві-три доби. А зараз ти в одному місці сидиш по декілька місяців безвилазно. Так, є зв'язок, інтернет, коли є час – сидиш в телефоні, додому хоч можна написати.
Тоді цього не було. Але був постійний двіж, драйв. Мені на початку було набагато цікавіше. Не знаю чому. Можливо тому, що вже втомилися всі. Коли воювали під Києвом – я особисто думав, що ми всі помремо. Але разом з тим було якесь натхнення. Зараз все не так…» – розмірковує Ігор.
Всі наші співрозмовники зазначили – для того, щоб максимально наблизитися до Слов’янська, або навіть захопити його, армії РФ потрібно буде не просто взяти Лиман. Саме місто добре укріплене, захищене з півночі рікою Сіверський Донець, має природні висоти біля гори Карачун.
«У ворога ситуація тут, скажімо так – не дуже хороша. Якби в них були можливості перекинути сюди більше сил, більше техніки – вони б це зробили. Їхня тактика наразі: методично посилати вперед піхоту, 80-85 відсотків якої знищується прямо на маршрутах. Так, інколи десь хтось кудись проходить, одна-дві людини закріплюються, але якою ціною? Вони дуже дорого за це платять», – зазначає «Малиш».
«Що вони намагаються зробити на нашому напрямку? Я думаю, що це рух флангами до річки Сіверський Донець, відрізання Лимана для того, щоб почати туди активну інфільтрацію, захоплення міста і вихід на оперативний простір, який дозволить уже далі продовжувати наступальні дії в межах Слов'янсько-Краматорської агломерації. Допоки ми утримуємо Лиман – вважайте – бої за Слов'янськ ще не почалися», – розмірковує «Кінг».
Водночас відхід Сил оборони України до річки Сіверський Донець призведе до того, що Слов'янськ фактично потрапить під масове ураження екіпажів дронів, які підсунуться слідом і артилерії, яка підійде на робочу, вогневу відстань.
«Коли підходять подібні підрозділи до меж міста – починається його активне стирання для того, щоб підготувати плацдарм для наступу. Тому поки тримається Лиман, відповідно, скажімо так, можемо говорити, що Слов'янськ ще тилова база», – резюмує «Кінг».
Загальні темпи наступу армії РФ на початку цього року впали в рази. За оцінками аналітиків – станом на зараз – країна-агресор банально не має сил для штурму Слов'янська. З іншого боку – окупанти в змозі інтенсивно руйнувати місто КАБами та артилерією, зробивши його непридатним для життя.
Форум