Восьмий рік триває російсько-українська війна. Але крім військового фронту на сході України, є інший – дипломатичний, де також проявляються інтереси Кремля. Можлива мета російської влади – дискредитація і України, і авторитету інституцій Європи, Зокрема, Європейського суду з прав людини – скорочено ЄСПЛ – судового органу, який вирішує міждержавні суперечки та стає на захист громадян країн Ради Європи, коли порушені їхні права та свободи.
«Схеми» вирішили дослідити, яким чином Україна опинилась у трійці країн, жителі яких масово скаржаться на порушення їхніх прав до ЄСПЛ. Хто саме представляє інтереси скаржників? Чи всі ці звернення реальні? І як саме цьому сприяє сусідня країна?
Лютий 2014 року. Крим.
На вулицях українського півострова з'являються озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків – «зелені чоловічки».
Вони захоплюють стратегічні об’єкти перед так званим «референдумом», за підсумками якого Росія оголосить анексію Криму всупереч нормам міжнародного права. На початку 2021 року Європейський суд з прав людини визнає: з 27 лютого 2014 року російські збройні сили цілковито контролювали український півострів.
У квітні того ж року російська агресія проявилася і на сході України. Підконтрольні Кремлю угруповання захоплювали цілі міста і проголошували свою владу на частині території Донецької та Луганської областей. Оцінку цим фактам також має дати ЄСПЛ під час розгляду міждержавної скарги України.
За даними ООН, за сім років у цій війні постраждали близько 40 тисяч людей. Ще понад 2 мільйони стали вимушеними переселенцями та біженцями. Кремль заявляє, що ніколи не брав і не бере участі у війні в Україні. Але цю тезу розвінчують докази присутності кадрових військових, які представляє і Київ, і міжнародні спостерігачі. Протистояння триває на європейській арені.
Про нього говорять і члени Постійної делегації в ПАРЄ від України.
Так, «слуга народу» Марія Мезенцева резюмує: «Немає задовільного діалогу з Росією, вона порушила і не виконала абсолютно всі резолюції».
«Позиція України лишається незмінною: Росія є країною, яка незаконно анексувала Крим і окупувала частину території Донецької і Луганської областей. На цих територіях чиняться безкінечні порушення прав людини», – відзначає і її колега по ПАРЄ, народна депутатка від «Голосу» Леся Василенко.
А народний депутат від «Батьківщини» Сергій Власенко вважає: «Є широка дипломатична війна України з фейковою дипломатією країни-агресора. Вони в це вкладають великі ресурси, вони в це вкладають гроші, вони в це вкладають зв’язки, вони в це вкладають час, у них є стратегія».
Втім, з’ясувалося, що і до самої України є серйозні претензії.
Так, відповідно до даних свіжої статистики від Європейського суду з прав людини, за результатами минулого року Україна перебуває на третьому місці серед майже пів сотні країн за кількістю скарг: з-поміж 62 тисяч заяв на розгляді – близько 10,5 тисяч подані проти держави Україна.
«Перше місце займає Росія, друге – Туреччина, Україна – третє. Звичайно, нам періодично прилітає», – коментує статистичні дані Сергій Власенко.
«Це теж той великий мінус, який проти нас використовує країна-агресор та її партнерські держави, коли виступають в ПАРЄ», – додає депутатка «Голосу» Леся Василенко.
«Росія лідирує в цьому сенсі, – погоджується Марія Мезенцева. – Ми отримали певні зауваження від наших колег».
«Вони бачать цю проблему, вони звертають увагу країни на цю проблему і вимагають її вирішення», – додає ще один член Постійної делегації від України, народний депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко.
Яким чином Україна опинилась серед лідерів країн, громадяни яких так часто скаржаться на порушення їхніх прав?
Українські правозахисники наголошують, що є суттєві проблеми з неефективністю і українських судів, і цілої правоохоронної системи, що штовхають людей шукати правду в Європі. Та, як з’ясували «Схеми», це не єдині причини скарг.
Скарги до ЄСПЛ проти України: на що скаржаться?
На що саме у переважній більшості скаржились українці в Європейський суд? Чи не пов’язано це з війною?
У Страсбурзі на запит журналістів підняли статистику та відповіли таке: «Станом на 1 січня 2021 року в ЄСПЛ перебувають на розгляді 7898 заяв, які стосуються подій на сході України та в Криму. 6879 заяв стосуються подій на сході України. 6033 із них було подано проти України, 48 – проти Росії, 791 – проти обох держав. Ще 1019 заяв, що розглядаються, стосуються Криму. 896 із них було подано проти Росії, 10 – проти України та 110 – проти обох держав».
Отже, з усіх 10,5 тисяч скарг, поданих проти України, переважна більшість – тобто майже 7 тисяч – пов’язані з подіями на сході та в Криму.
Щодо Криму, який у 2014 році окуповала Росія, статистика здається більш зрозумілою. Адже більшість скарг подані проти безпосередньо Росії.
А от щодо війни на Донбасі цифри дивують, адже більшість поданих скарг – проти лише однієї держави: самої України.
Уповноважений України у справах ЄСПЛ Іван Ліщина відзначає: «Статистика досить вражаюча. Ми досить близько спілкуємось з українськими адвокатами і правозахисниками, я знаю, як вони подають заяви. І в них досить небагато справ, поданих щодо Донбасу чи Криму, поданих виключно проти України. Тому, мені здається, тут є про що казати, звідки «ноги ростуть».
Іван Ліщина представляє та захищає інтереси держави в міжнародних судах.
«Безпосередній результат – це те, що з 10,5 тисяч, 6 тисяч – це заяви, подані проти України виключно, напевно, жителями ОРДЛО. Якщо ми віднімемо весь цей об’єм, то вийде, що в нас взагалі вся Україна згенерувала 4,5 тисяч заяв. Ми опустимось десь на 5-е чи навіть 6-е місце, десь на рівні нормальних східноєвропейських країн, – відзначає він. – Це, очевидно, якось спотворює образ України як країни, яка бодай намагається побудувати якусь європейську країну і дотримуватись прав людини. Якщо ми кажемо, що ми дотримуємось прав людини, а відповідь: де ж ви захищаєте права людини, якщо ви на третьому місці по кількості заяв?»
«Схеми» вирішили розібратися, чи справді українці вирішили масово звинуватити власну країну в тому, що відбувається на сході? Чи дійсно в Україні ситуація з правами людини погіршилась за останні роки, як свідчить статистика суду? Та що спричинило таку масштабну хвилю заяв – саме проти України, а не Росії чи обох держав?
У цій історії переплелися хакери, «правомобіль ДНР», адвокати мін’юсту Російської Федерації та Олег Царьов із його власним «СБУ».
«Дива ефективності» від юристів-лідерів скарг у ЄСПЛ
«Виключно правами людини і Європейським судом я розпочав займатися з 2014 року, коли я змушений був переїхати з окупованої території, – розповідає Сергій Заєць,адвокат, який спеціалізується у справах ЄСПЛ, а також керівник проєкту Justcraft. – І фактично агресія з боку Російської Федерації спонукала до того, щоб займатися цією справою, тим більше, що в Україні насправді не так багато фахівців».
Він відзначає: «Зараз у мене понад сто скарг в Європейському суді, які очікують своє рішення. Тобто в мене є певний достатній досвід, який дозволяє оцінити те, про що ми з вами говоримо – я всі ці справи перебрав руками. Я бачу це середовище. Я знаю, хто подається, хто що про себе заявляє».
Відколи Сергій Заєць переїхав до Києва, він також навчає інших юристів. «Схеми» звернулись до нього, щоб зрозуміти, як можна побачити справи, які розглядає Європейський суд. Адже дізнатись, хто всі ці люди, які масово скаржаться до суду; чи йдеться у їхніх заявах про реальні, а не вигадані проблеми, а також те, чи діють вони самостійно – неможливо. Справи не є публічними.
У реєстрі справ ЄСПЛ, вказавши номер конкретної справи, можна отримати базову інформацію: хто скаржник, коли подав заяву та який юрист йому в цьому допомагає.
Проте, якщо мати навички програмування, час та натхнення, цей сайт може допомогти у зборі аналітичної інформації для подальшої роботи. Адже номери у справ частіше за все змінюються послідовно. Тож методом підбору можна віднайти інформацію щодо десятків тисяч справ. Що «Схеми» і зробили.
– За прізвищами, як правило, можна відрізнити українського, російського, румунського, угорського юриста, і зрозуміти, з якою країною він працює. Так от, юристи зі слов’янськими прізвищами опинилися в топі взагалі всіх юристів, які працюють з Європейським судом. У них приблизно вдвічі більша кількість справ, аніж у тих, хто йде далі і вже там різниця не так стрибає, – відзначає Сергій Заєць.
– Про які цифри наразі йдеться? – уточнюють журналісти.
– Коли ми говоримо про цей «топ», то йдеться про 600-700 скарг на одного представника. Якщо подивитися далі на справи, які ведуть ці юристи, виявляється, що це справи виключно проти України.
Адвокат запевняє: подати таку кількість скарг можливо тільки, якщо вони клонові – тобто однакові або схожі за змістом та набором документів.
«Ці представники з’являються раптово: тобто вони не вели ніяких інших справ до 2014 року, вони з’являються в кінці 2014 року – на початку 2015 року і потім у них йде велика кількість справ проти України, – зауважує Сергій Заєць. – Ці справи, ймовірно, пов’язані з конфліктом. Європейський суд не завжди знає, що робити зі справами, пов’язаними з конфліктом. Дуже часто розгляд таких справ просто відкладається до моменту розгляду міждержавних скарг. Це стосується і справ по Криму, і справ по сходу».
Журналісти обрали низку справ і надіслали запит до Європейського суду – з проханням ознайомитися. Там відповіли, що це наразі неможливо – через карантин. Тож «Схеми» вирішили придивитися саме до юристів, які подавали заяви від імені позивачів. Юристів-лідерів за кількістю скарг.
Група №1: «СБУ» Царьова
Одна з юристок, що потрапила до «топу» «Схем» – Юлія Нікітіна.
Як журналістам вдалося встановити, адвокатка була активна у ЄСПЛ трохи менше ніж два роки: з кінця 2014 до 2016 року. За цей період вона подала близько пів тисячі скарг виключно проти України, які «Схемам» вдалося віднайти. Виходить, що на підготовку і подачу однієї скарги, йшло в середньому 1,5 дні – і це якщо працювати без вихідних.
– Я вам скажу, трішечки, можливо, емоційно, але ці скарги можна зненавидіти, – ділиться з журналістами Сергій Заєць.
– Виходить, що людина нічим іншим не займається?
– Дуже складно уявити, як можна постійно це робити. Навіть якщо витрачати тиждень на місяць, це дуже складно фізично.
Водночас, сама юристка переконувала, що це не складно. І запевняла, що вона ще продуктивніша.
– Я відправляла 600 заяв, 650, – відзначала в одному з інтерв’ю, записаному на окупованій території, Юлія Нікітіна.
– Скільки коштують ваші послуги?
– Це абсолютно безкоштовно.
Хто ж така Юлія Нікітіна?
Першу згадку про неї «Схеми» знайшли в російській пресі за 2014 рік. Нікітіну представляють як «юристку СБУ». Але не Служби безпеки України, а громадської організації – Союзу біженців України, яка коротко себе так і називає – «СБУ».
І все це під проводом Олега Царьова – ексдепутата Верховної Ради від партії президента-втікача Януковича. Царьов нині переховується від українських правоохоронців, які звинувачують його у державній зраді.
Саме він, відповідно до інформації російських офіційних джерел та провладних ЗМІ, у вересні 2014 року в стінах російської Ради федерації виступив з ідеєю створити вищезгадану «СБУ».
«У тому, що робиться, велика заслуга Федерації, посольства Російської Федерації, Ради федерації, де ведеться ця робота. І ми дуже вдячні уряду Російської Федерації за той політичний тиск, який сьогодні чиниться на Україну», – говорив він російським журналістам напередодні.
Вже за кілька місяців, у жовтні 2014-го, про створення такого «Союзу» повідомили російські ЗМІ. І одразу ж заговорили про те, що захист біженців планується за рахунок благодійності та «самофінансування», а також за підтримки владних партій Росії.
Згадку про «Союз» Царьова «Схеми» знайшли не тільки в російських новинах. А й в копії зламаної електронної пошти Саргіса Мірзаханяна – медіатехнолога колишнього помічника Путіна Владислава Суркова.
Цей архів з’явився в мережі наприкінці 2020 року, а його походження «Схемам» підтвердили в «Українському кіберальянсі». Хакери цієї організації причетні до зламу пошти цілої низки представників Кремля, зокрема, і пошти цього медіатехнолога. Фігуранти цих розслідувань публічно не заявляли, що інформація неправдива.
Відповідно до даних архіву, лише за п’ять днів до заснування «Союзу біженців» його пресреліз редагував Мірзаханян – і лише потім його розіслали ЗМІ. А після конференції Мірзаханян вичитував і звітні статті.
У цьому ж архіві «Схеми» знайшли і звіт медіатехнологів з підзаголовком «Позови до ЄСПЛ», де зібрано більше від пів сотні публікацій щодо діяльності Царьова та його «СБУ». Серед них – і стаття, яка раніше допомогла ідентифікувати юристку Нікітіну. При цьому, з листувань стає зрозуміло, що розміщували частину цих публікацій самі ж медіатехнологи. І скаржилися на недостатню увагу медіа.
Медіаекспертка Тетяна Попова, яка раніше аналізувала листи зі зламаної пошти цього російського технолога, припускає: «Я так розумію, що Мірзаханян відповідав за два контури: і за український, і за російський: оббріхувати Україну в російських ЗМІ плюс зіпсувати рейтинг діючій владі в Україні. На початку цього дампу Мірзаханян має зустріч в Кремлі, де вони обговорюють, з ким, як вони будуть працювати».
– Хто міг платити Мірзаханяну за його роботу, за його діяльність?, – поцікавилися в неї журналісти.
– Підозрюю, що це зрештою – російський бюджет. Питання, це бюджет якого відомства, – зазначила вона.
З усього масиву листів, які охоплюють період з 2007 по 2017 рік, стає зрозуміло, що кремлівські пропагандисти одночасно вели кілька проєктів: не тільки згаданий «Союз біженців», але й діяльність особисто Царьова, якому, для прикладу, затверджували дописи про те, як він, тікаючи до Росії, залишився без одягу через те, що його нібито вкрали «люди Коломойського».
Зміст листувань вказує і на можливі мотиви бурхливої діяльності пропагандистів Кремля навколо Європейського суду. Схоже, їх турбує не сама доля біженців, а радше – поганий імідж Росії.
Це демонструє один із листів, у якому пропагандисти обговорюють, як подати інформацію так, щоб Росія не вважалася лідером антирейтингу за кількістю скарг та нав’язати громадськості думку щодо політизованості рішень Європейського суду. І допомагає їм у цьому інший суд, тільки російський – Верховний суд. Що свідчить про залучення до такої пропагандистської роботи найвищого судового органу Російської Федерації.
Голова російської правозахисної організації «Меморіал» Олександр Черкасов пояснює стратегію Росії щодо Європейського суду таким чином: «Страсбурзький суд незручний для Росії, коли він розглядає її справи. Але буває зручний, коли розглядає справи в інших країнах. Будь-яке рішення будь-якого міжнародного органу, яке на цей момент вигідне для російської сторони, далі буде використано або пропагандистськи, або як козир під час перемовин. Якщо це рішення на нашу користь, значить його ухвалили мудрі західні юристи й політики. А в разі, якщо не на нашу користь – значить, це продажні плутократи, які політизовано нас не люблять».
Частину своїх знахідок «Схеми» показали Тетяні Поповій.
«Це більш пізні роботи з розгойдування ситуації в Україні, – припускає медіаекспертка. – Вони її зареєстрували – як, в принципі і більшість таких організацій, які проходять у цій пошті. І ця організація розповсюджує вигідні їм меседжі, поки вона їм необхідна. Як тільки вона їм перестає бути необхідна, вони просто забувають про цю організацію».
Так і сталося із «Союзом біженців» Царьова. Останні згадки про нього «Схеми» знайшли в 2016 році. В той же період перестала подавати скарги до Європейського суду і юристка Нікітіна. Згодом вона опинилася в так званому «мін’юсті ДНР» та продовжила публічно закликати місцевих мешканців подавати скарги.
Яка інша група юристів від імені заявників масово подавала скарги до Європейського суду? І який зв’язок з російською владою вони мають?
Група №2: російські адвокати за гроші російських діячів і політиків
Згадана раніше пошта російського медіатехнолога вивела «Схеми» на нові імена.
«Зверни увагу також на конкурентів з «ОП» – вони також готують позови до ЄСПЛ», – йдеться в одній з переписок архіву. З іншого листа зрештою стає зрозуміло, що означає абревіатура «ОП»: «Чи треба писати про те, що Федоров наче дає гроші на це?»
Де Федоров – це член Комісії з соціальної підтримки громадян та якості життя Громадської палати РФ Георгій Федоров. Російською «Общественная палата, ОП».
Георгій Федоров як представник Громадської палати одним з перших заговорив про необхідність звернення до ЄСПЛ: хотів покарати Україну за події 2 травня 2014 року в Одесі. Але, схоже, переключився на окуповані території.
За словами згаданої вище юристки Юлії Нікітіної: «Десь взимку 2015 року нас почули в Москві. Величезне сприяння нам надали відомі російські політичні та громадські діячі Георгій та Володимир Федорови».
Володимир Федоров – чоловік на фото, поруч із Георгієм Федоровим. Вони брати та разом працюють у Москві.
Зокрема, і над ускладненням роботи Європейського суду. Обоє були залучені до організації «Право проти фашизму».
«Ми займаємось збором і фіксацією доказів злочинів, скоєних «київською хунтою». Від імені постраждалих ми вже направили понад 800 позовів до Європейського суду з прав людини», – розповідав в ефірі одного з донецьких телеканалів сам Федоров.
Завдяки розробленій журналістами методиці пошуку справ, «Схеми» змогли віднайти скарги, які подавав безпосередньо Володимир Федоров. Нині на розгляді суду 87 звернень від імені скаржників, поданих ним за три роки війни. І теж виключно проти України.
Примітно, що сам він спершу відзначав: «Ми поки не можемо подати від імені комунальних служб, але думаю, що за певний час ми знайдемо теж лазівку й будемо подавати і від них також».
І, судячи з усього, лазівка все ж знайшлася. Адже серед скаржників, інтереси яких представляє Федоров, «Схеми» виявили Іловайську комунальну бібліотеку. Хоч вона і розташована на окупованій території Донецької області, проте, згідно з правилами Європейського суду, така скарга не може бути подана – адже виходить, що держава в особі комунальної бібліотеки поскаржилася сама на себе.
Журналістам вдалося знайти й інші скарги, який подавав Федоров до ЄСПЛ. При чому, завдяки книзі, яку в 2016 році написав колега його брата по Громадській палаті і презентував у російській Держдумі.
Серед знайдених «Схемами» заяв у книзі, які Федоров подав начебто від імені мешканців Донбасу – скарги на зруйновані будинки та відсутність соціальних виплат, в чому, на їхню думку, винна тільки Україна – а не російські гібридні сили.
«Будемо готувати позови спершу в українські суди, не особливо сподіваючись, що будуть розпочаті провадження. Але в нас буде формальний привід показати бездіяльність правоохоронної системи України і для цього оскаржити ці дії в Європейському суді з прав людини», – пояснював обрану стратегію координатор організації «Право проти фашизму» Олександр Брод, член Ради при президенті РФ.
Організація «Право проти фашизму», як пишуть на російських сайтах, надає юридичну підтримку так званому Інформаційно-консультативному центру з міжнародного судового захисту прав жителів України при Громадській палаті РФ.
Фінансову підтримку цієї діяльності забезпечує така організація як «Російський фонд миру», до наглядової ради якого входять доволі відомі російські діячі – як-то патріарх Кирило чи художник Церетелі.
Більше про цей центр розповідає журналіст-розслідувач видання Meduza Іван Голунов: «Це така не надто публічно працююча громадська організація – правонаслідниця радянського Фонду миру, який намагався вирішувати міжнародні проблеми. В останні десять років «Російський фонд миру» очолює депутат Держдуми Леонід Слуцький – один із активних учасників, скажімо так, неофіційної дипломатії в Росії. Зокрема, Слуцький організовував візити або колишніх європейських політиків, або якихось не дуже значимих європейських депутатів у Крим – після того, як він був приєднаний до Росії. Просто для того, щоб зафіксувати сам факт, що європейці їздять у Крим. І ці візити оплачувалися через «Російський фонд миру».
В офіційних документах Фонд не зазначає, звідки бере гроші, списуючи все на «добровільні внески» невідомих осіб чи організацій. Проте демонструє у звітах, куди їх витрачає: так, в період з 2015 до 2017 року включно, Фонд стабільно виділяв сотні тисяч рублів на «підготовку позовів до ЄСПЛ від жителів «Південного Сходу», які постраждали від незаконних дій української влади».
Виходить, що частину скарг проти України до Європейського суду з прав людини безпосередньо подали російські адвокати. З порушеннями. За підтримки відомих російських діячів та політиків. За їхні гроші.
Навіщо? Це той випадок, коли учасники подій самі говорять про свої мотиви. І, виглядає, що це знову не про захист прав біженців чи постраждалих у війні. Це, ймовірно, про репутаційні ризики для України та масовану атаку на ЄСПЛ.
«Сказати, що вони цілковито незалежні – це неправда. Більше того, спочатку вони робили все, щоб не приймати в нас ці позови. Але тим не менше, вони вимушені під таким валом, – говорив Володимир Федоров про результати своєї діяльності. – Зокрема, завдяки нашій роботі, Україна вийшла на перше місце тепер за позовами до ЄСПЛ (станом на 2016 рік – ред.). Сам факт того, що вони є – ці позови – в суспільній думці Заходу вже говорить про те, що проблема є».
Після 2017 року ці російські юристи перестали подавати заяви до суду та виступати із подібними заявами, принаймні публічно.
«Схеми» вже виявили дві адвокатські групи, які масово та швидкими темпами направляли скарги до Європейського суду, все більше і більше завантажуючи його паперовою роботою. Та аналіз вивів журналістів на ще одну юридичну організацію, яка активно подає скарги до ЄСПЛ проти України.
Група №3: «(не)Справедливий захист» і «правомобіль» на Донбасі
2015 рік, на окупованій території Донецької області організовують круглий стіл.
Заявлена тема – захист прав людини. Поруч зі згаданим раніше адвокатом Федоровим на ньому присутній донецький адвокат Віталій Галахов – голова правління громадської організації «Справедливий захист».
«Схеми» знайшли всього чотири скарги, подані особисто Галаховим – теж проти України. Одну з них ЄСПЛ вже відмовився розглядати – через порушення правил подачі.
«Доводилося все шукати самому – тобто шукати потерпілих, вмовляти їх, щоб вони дали якісь покази. Планомірно ми прийшли до створення організації «Справедливий захист», – пояснював донецький адвокат.
Утім, у 2018 році ця організація починає звітувати про шалену кількість заяв до ЄСПЛ. «Тільки за півтора місяці роботи спеціалістами нашої організації підготовлено й направлено до Європейського суду з прав людини скарги від 2031 мешканця «Донецької народної республіки», – відзначав один з членів цієї ГО у травні 2018-го.
А станом на початок березня вже цього року вони відзвітували, що майже потроїли цю цифру.
Як же юристи з окупованих територій знаходять клієнтів?
Сам Галахов звертається до потенційних скаржників по місцевому телебаченню: «Достатньо витратити на це буквально пів години часу, поки його опитають, якщо треба – відкопіюють все. Заповнять формуляр – людина підписує формуляр».
Та схоже, не всі заявники навіть «заповнювали формуляр за пів години».
З’ясувати це журналістам вдалось зі справи Генеральної прокуратури. «Схеми» звернули увагу на те, що згаданого донецького адвоката з 2019 року розшукують українські правоохоронці: його підозрюють в участі у терористичній організації.
В Офісі генпрокурора розповіли журналістам, що перевіряли оперативну інформацію: чи справді контрольована Росією влада на окупованих територіях Донецької та Луганської областей проводить політику дискредитації української влади та збройних сил. При чому, через фальсифікацію заяв місцевих жителів до міжнародних судів, зокрема, до Європейського суду з прав людини.
«У ході досудового розслідування ця інформація знайшла своє підтвердження за результатами допитів громадян України, що проживають в окупації і прибували на підконтрольну уряду України територію. Зокрема під час допитів близько ста таких осіб, від імені яких начебто подавались ці заяви, вони повідомили, що насправді таких заяв не подавали», – відповіли «Схемам» в управлінні Департаменту щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора України.
Проте справжні заявники на окупованих територіях все ж є – принаймні їх показують по російському телебаченню.
Так, в одному із сюжетів російського телеканалу «НТВ» йшлося про таке: «Декілька юристів із «ДНР» та «ЛНР» допомагають постраждалим подавати скарги в Європейський суд з прав людини. Зоя Калашнікова оцінила збитки своєму майну в 710 тисяч рублів і подала скаргу в Страсбург».
І ця ж Зоя Калашнікова далі стверджує на камеру: «Я вважаю, що всі ці будинки в Старомихайлівці розбила Україна, і вона має відповідати за це».
Представляє інтереси цих скаржників, згідно із сюжетом – Анастасія Буторкіна, вона часто з'являється на спільних заходах з представниками «Справедливого захисту» Галахова.
Донецька адвокатка також очолює громадську комісію, яка начебто має оцінювати економічні збитки на окупованих територіях нібито «спричинені Україною». Ця комісія активно закликає людей звертатись до Європейського суду і обіцяє з цим допомогти, збираючи в них заяви. В середині 2020 року вони вже вимагатимуть сумарно від України майже два мільярди доларів.
Окупованими містами адвокатка їздить на так званому «правомобілі», схоже, збираючи скарги.
Та, як зауважили «Схеми», у реєстрі ЄСПЛ немає жодної скарги, поданої до суду від імені цієї донецької адвокатки.
Куди ж зникають тисячі скарг, про які звітує підозрюваний у фальсифікаціях Галахов? Куди йдуть зібрані Буторкіною скарги, крім сюжетів російського «НТВ»? У пошуках відповідей на ці запитання «Схеми» вийшли на четверту і найбільш активну групу російських юристів, яка і досі подає заяви до Європейського суду. Юристів, які тісно співпрацюють із російською владою.
Група №4: Клішин, мін’юст Росії і партнери
Завдяки власній розробленій методиці пошуку справ, «Схеми» виявили щонайменше з десяток російських адвокатів із шаленими показниками – сотнями скарг до ЄСПЛ на рік. При тому, що середня кількість скарг поданих юристами, які займаються цим професійно, становить до 20 заяв на рік.
До першої п’ятірки адвокатів-лідерів за кількістю скарг до ЄСПЛ увійшли:
- Олександр Малахов: 771 скарга за період з кінця 2014 до 2020 року, тобто в середньому – майже 130 скарг на рік – протягом пів десятиліття.
- Віталій Богомолов, який почав і закінчив подавати скарги в Європейський суд буквально одночасно з Малаховим, має 768 скарг за аналогічний період, із яких щонайменше п’ять суд вже відхилив.
- Дмитро Палубін – 680 заяв. Стосовно щонайменше трьох із них суд вже визначився: не розглядатиме.
- Денис Тализін – з’явився в суді вже у 2015 році та встиг подати 622 скарги – тобто більше ніж 120 на рік.
- Синхронно з ним в суді працює Марія Хохлова – 566 скарг.
У дійсності таких «продуктивних» юристів набагато більше. «Схеми» хотіли показати систему: адже цих адвокатів об’єднує не лише кількість поданих скарг, але й те, що всі вони – громадяни Росії.
«Тобто є російські юристи, які не мають скарг проти Російської Федерації, а мають надзвичайно велику кількість скарг виключно проти України. Юристи, які розпочали подавати такі скарги лише після 2014 року», – підсумовує Сергій Заєць.
Але і це ще не все. Встановлені «Схемами» юристи ще й з однієї фірми. Всі вони – або партнери, або чинні та колишні адвокати – Міжтериторіальної колегії адвокатів «Клішин і партнери».
Що ж це за колегія?
«Це одне з найстаріших адвокатських бюро в Росії. І при цьому в публічній площині воно маловідоме, – відзначає журналіст-розслідувач видання Meduza Іван Голунов. – Одним із засновників колегії був перший міністр юстиції Росії Микола Федоров. Згодом він був призначений головою республіки Чувашія – і в економіку цього регіону почали проникати представники колегії «Клішин і партнери». Після відставки – перейшов працювати сенатором у Раду федерації Росії. Більше того, донедавна був першим заступником голови Ради федерації і займався питаннями міжнародної діяльності».
Загалом, від юрфірми Клішина «Схеми» нарахували понад п’ять тисяч скарг.
Виходить, якщо, згідно зі статистикою ЄСПЛ, проти України нині очікують розгляду близько 10 тисяч скарг, то половина з них – справа рук конкретної групи російських адвокатів.
Більше того, станом на початок 2021 року, за підрахунками журналістів, ними було подано більше ніж 75% усіх скарг, які розглядаються щодо сходу України.
Підтвердження цьому знайшлися у повідомленнях так званої луганської прокуратури: «Клішини» консультують місцевих мешканців, як правильно подавати скарги до Європейського суду.
«Наскільки мені відомо, в світі нічого подібного не було, – відзначає уповноважений України у справах ЄСПЛ Іван Ліщина. – Я чув, у Російській Федерації існує якийсь елемент державної політики по спонуканню подачі заяв жителів ОРДЛО проти України. Але якихось чітких підтверджень у нас на сьогодні немає. Ціль може бути різною. Наприклад, і покласти на Україну відповідальність за будь-які порушення, які відбуваються в ході військових дій, і, відповідно, фінансовий тягар збільшити».
Чи дійсно діяльність приватної російської юрфірми може бути елементом державної політики сусідньої країни?
Засновник компанії, він же голова колегії Олексій Клішин – заслужений юрист Росії, в минулому – член Ради федерації Федерального зібрання РФ.
Серед клієнтів юрфірми – низка російських державних структур. Та найбільш цікавим видається контракт адвокатів із мін’юстом Росії.
Так, у 2009 році компанія Клішина перемогла у конкурсі на надання юридичних послуг Апарату Уповноваженого РФ при Європейському суді – заступнику міністра юстиції. Ключова мета – «захист російських інтересів в ЄСПЛ». Адвокати підписали з російським мін’юстом кілька контрактів на загальну суму понад 470 тисяч доларів.
У системі держзакупівель РФ «Схеми» також знайшли одну з угод від 2015 року. Виконавці – ті ж юристи з компанії «Клішин і партнери», які масово писали скарги проти України до Європейського суду. Замовник – мін’юст РФ в особі тодішнього російського уповноваженого зі справ ЄСПЛ, який також є колишнім партнером «Клишин и партнеры».
Сума контракту – понад 600 тисяч доларів. Втім, в документі не уточнюється, яку саме роботу зобов’язались виконати адвокати – лише примітка: «юридичні послуги із захисту за дорученням Міністерства», з посиланням на секретну постанову російського уряду.
Примітно, що у Слідчому комітеті Російської Федерації – правоохоронній урядовій структурі – у тому ж 2015 році звітували про звернення до міжнародних інстанцій в інтересах жителів окупованих частин територій Луганської та Донецької областей. Згадували і про співпрацю з адвокатами, які активно у цьому допомагають. Не виключено, що в тому ж числі – і згадана російська юрфірма, адвокати якої донині продовжують «завалювати» скаргами проти України Європейський суд.
«Схеми» вирішили провести експеримент і попросили донеччанина зв’язатися з представниками цієї юрфірми: поцікавитись, на яких умовах росіяни готові супроводжувати справу до ЄСПЛ.
– Чув, що можна через вас подати скаргу до Європейського суду з прав людини.
– Уточню, з ким з адвокатів вас можна з’єднати.
– Чи справді якщо люди з Донбасу, якщо постраждала оселя – то можна до вас звернутися… Ви надаєте допомогу, сприяння, якщо потрібно в Європейський суд написати?
– Так, надаємо.
Також під час розмови донеччанин на прохання журналістів поцікавився, скільки це може коштувати.
– Скільки це коштує взагалі – ці подачі заяв?
– Нічого сказати з цього приводу не можу. Той, хто піде, виявить все в місцевих органах влади. Вони з’ясують, хто їм може допомогти.
– Взагалі варто звертатися до ЄСПЛ?
– Ну, громадяни України… і мешканці Донбасу, які скаржаться, звісно подають не просто так – вони сподіваються отримати компенсацію від влади України.
– А відповідачем хто виступає в цій справі?
– Україна, звісно.
«Схеми» звернулися до груп юристів та російських відомств із проханням про коментар. Відповідь була такою: «Адвокатська колегія «Клішин і партнери» не фіксує в Російській Федерації «суспільного інтересу» щодо поставлених у вашому зверненні запитань. Відповідно, можна припустити, що «інтерес» дана тематика становить для закордонних принципалів Радіо Свобода, яка є їхнім агентом в Російській Федерації. В діяльності «Клішин і партнери» відсутнє завдання задоволення «інтересів» іноземних принципалів та їхніх агентів».
А як такі масові скарги сприймають у самому Європейському суді з прав людини? Журналісти звернулись із листом і чекають на відповідь зі Страсбургу.
«Питання про відповідальність держави доволі слушне, – відзначає юрист Сергій Заєць. – Я не кажу, що Україна не порушує права людини: ми бачимо багато рішень проти України, права людини порушуються. В умовах конфлікту порушення можуть носити масовий характер. Але коли ми говоримо про позицію на сході, то це дуже складно. Треба мати доволі серйозні докази для того, щоб подавати їх проти України – це по-перше. По-друге, якщо так навіть подумати і поміркувати, то тактично, з точки зору заявника, простіше зазначати відповідачами дві держави, а нехай держави вже розбираються між собою: хто винуватий в порушенні моїх прав в конкретному випадку», – розмірковує адвокат.
Отже, «Схеми» виявили, що станом на початок 2021 року переважна більшість скарг до ЄСПЛ щодо війни на Донбасі подана проти лише однієї держави – України. Щодо війни, в якій беруть участь дві держави, одна з яких – здійснила агресію, напала на Україну, а інша – боронить кордони від російських гібридних сил.
При цьому розслідування показало: близько 98 відсотків скарг через війну на Донбасі, які подані виключно проти України та зараз перебувають на розгляді суду, направляли адвокати або з Росії, або з окупованих теренів України, що підконтрольні Москві.
І, схоже, що ці масові запити координуються та частково фінансуються самою Росією. Через фонди, комітети, співробітництва та тендери.
Що це означає для України?
По-перше – дискредитація України в очах світової спільноти. По-друге, гальмування роботи самого Європейського суду, адже на попередній розгляд теж треба час.
Якими можуть бути наслідки?
На саму Україну може лягти величезний фінансовий тягар з виплати компенсацій, де рахунок може йти на мільярди доларів. А якщо Європейський суд не підтримає скарги проти України, то деякі українські правники побоюються, що Кремль буде намагатися дискредитувати суд як нібито політизований і ворожий до Росії.
Проте по-справжньому в цій кампанії можуть програти постраждалі від війни, які через війну дипломатичну та чиїсь забавки зі статистикою, зрештою можуть залишитися без права на справедливий суд.
