Служити і захищати. Таке офіційне гасло Національної поліції України. Та чи завжди вона ним керується?
Це історія про те, як численні споруди на Дніпрі – причали і дамби на сотні тисяч квадратних метрів та навіть цілий острів посеред Києва – перейшли у приватні руки одного столичного юриста-бізнесмена. Масштаб втрат для громади – вражає.
І як з’ясували журналісти «Схем», привласнити численні об’єкти вздовж Дніпра йому допоміг… офіційний лист від поліції Києва. Поліцейські попросили його спершу стати зберігачем цих об’єктів, після чого він уже оформив частину з них у свою приватну власність. Та чи міг бізнесмен заручитись підтримкою рядових слідчих столичного Нацполу в такій масштабній схемі без відома її керівників?
Розслідування «Схем» виявило цілу низку зв'язків, які ведуть до самого колишнього керівника київських поліцейських – Андрія Крищенка. Якого у день виходу розслідування призначили заступником голови Київської міської державної адміністрації, тобто заступним Віталія Кличка.
Більшість причалів та дамб біля берегів Дніпра у Києві збудували ще в радянські часи. Деякі з них, використовують для швартування суден. Такі, наприклад, є на Поштовій площі.
Подібні споруди на річках, зазвичай, обслуговує і ремонтує державне підприємство «Адміністрація річкових портів». Вони – власність держави. Але, як виявилося, далеко не завжди. На інші такі об’єкти вже поклали око.
У Києві та області залишаються десятки причалів, дамб та інших гідротехнічних споруд, які влада з різних причин не брала на баланс. Юридично споруди не мають власника. Їх вільно використовують місцеві жителі, іноді до них приходять річкові судна.
Схожий об'єкт розташувався і у престижному мікрорайоні на півночі Києва Оболонські Липки – на набережній, за якою простягається оновлений міський парк «Наталка». Незаконний і начебто незареєстрований ні за ким причал, який у 2007 році самовільно побудувала компанія ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», займає більше чотирьох тисяч квадратних метрів. Нині він належить ТОВ «Українське бюро річкових портів».
Набережна у такому місці столиці – доволі привабливий бізнес-об’єкт, адже окрім швартувальних майданчиків, тут може з’явитись і інша розважальна інфраструктура – кав’ярні, ресторани.
Як же вона опинилася у приватних руках?
Журналісти «Схем» виявили, як маловідома фірма стала одноосібним власником цього об’єкту. До того ж, як з’ясувалось, не одного – а багатьох подібних – у Києві та області. І як це стало можливим за сприяння українських правоохоронців.
Непростий юрист
У 2018 році партнер з розвитку спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву на Оболоні в Києві Ольга Лук’янцева звернулась до поліції.
Вона скаржилася на крадіжку майна у школи, але згодом поліція перекваліфікувала провадження у самовільне будівництво на захопленій ділянці. Лук’янцева розповідає, що сама складати юридичний документ тоді не наважилася, тому звернулася по допомогу до знайомих. Каже, ті порекомендували їй Костянтина Бойка, який представився адвокатом і похизувався зв'язками в правоохоронних органах.
– Його порадили, що він хороший адвокат, і що він працює з такими справами, що він чесний, і що він точно може допомогти. І він спочатку показав себе з дуже доброї… дуже добрі наміри показав. Брав гроші за справи, тобто, що він там консультував, що він написав заяву, організував в поліції. Заява подавалася у Водній поліції, в якій зараз іще одна моя справа знаходиться, – розповіла Ольга Лук’янцева.
– Ви казали, що Бойко прийшов з якимись друзями з поліції? Ви не пам’ятаєте, хто це, і про кого він казав? – запитав її журналіст «Схем» Кирило Овсяний.
– Він привів нас в поліцію водну. Це головне управління, яке сиділо при водній поліції на Електриків, 25-ж, якщо не помиляюсь.
Отримавши від неї довіреність і статус представника, Бойко почав свою справу, але про її хід розповідав Лук’янцевій дуже розпливчасто.
«Коли я хотіла дізнатися чи якісь прізвища, чи куди звертатися – він мені так і не сказав що то за справа і де вона зареєстрована», – каже Ольга Лук’янцева.
Лук’янцева, яка погодилась на інтерв’ю зі «Схемами», не знала, як саме Бойко далі скористався статусом її представника як заявниці у поліцію. Це журналістам вдалось встановити, отримавши доступ до документів, що проливають світло на масштаб усієї схеми.
З документу від 21 червня 2018 року видно, що Костянтин Бойко, як представник Лук’янцевої, (але як з’ясувалось, вже без її відома), писав у поліцію, що за адресою, яка фігурує у початковому зверненні, він виявив загублені майнові права на причал на Оболоні.
Більше того, Бойко повідомляє органи, що така ж ситуація склалася ще на 16 об’єктах, розташованих у Києві та на околицях столиці.
І тут же пропонує правоохоронцям рішення: за законодавством, людина, яка знайшла загублену річ, має право на її тимчасове зберігання.
«Прошу уповноважити заявника на зберігання майнових прав зазначених вище гідротехнічних споруд або прийняти їх на зберігання за рахунок власного забезпечення», – резюмує Бойко у листі до поліції.
Фактично Бойко просив передати права на безгоспні об’єкти йому. Таке формулювання дивує юристів.
«Фізична особа заявляє, що вона «виявила загублені майнові права». Неможливо загубити майнові права на об’єкти нерухомості, бо ці права знаходяться в реєстрі», – каже адвокат Богдан Боровик.
А от у столичній поліції, навпаки, не здивувалися, а перейнялися.
На лист Бойка 18 грудня того ж року відповіла Ольга Момот – слідча відділу особливо тяжких злочинів Головного управління столичного Нацполу, очолюваного тоді Андрієм Крищенком. Вона повідомила Бойку, що розглянула його скаргу і підтверджує, що об'єкти, перелік яких надав Бойко, справді не перебувають ні у чиїй власності.
І тому поліція попросила його стати зберігачем усіх 16 зазначених об’єктів.
«Прошу вас, як заявника, забезпечити зберігання в межах чинного законодавства України майнових прав на гідротехнічні споруди», – йдеться у відповідь поліції.
Що було далі?
Костянтин Бойко, заручившись цим листом від правоохоронців, звернувся до приватних реєстраторів, і ті успішно внесли в державний реєстр запис про його майнові права на 11 об’єктів, які він отримав на зберігання на прохання поліції.
Такі дії містять ознаки правопорушення, підтверджують юристи.
– Лист – це не є правовстановлюючий документ. Реєстратор поставив цей лист в один ряд із такими документами, як рішення суду, договір купівлі-продажу, свідоцтво на спадщину. А це всього-на-всього лист від поліції. Як лист у відповідь на звернення, будь-яке звернення громадянина до державного органу, – розповів адвокат Богдан Боровик.
– Вони у цьому механізмі отримання права власності, вони яку роль зіграли, тобто поліція саме? – запитав його журналіст «Схем».
– З одного боку – вони всього-на-всього відповіли листом. І в цьому листі вони сказали: будь ласка, фізична особа, зберігай та виготовляй документи. І якби далі ніхто жодних порушень не допускав, то на цьому б все і завершилось би. Жодних прав ця особа не отримувала би. Але саме на підставі цього листа в реєстр прав на нерухомість, були внесені записи, був відкритий розділ, був створений запис про новий об’єкт нерухомості і права на цей об’єкт. І ці права були записані за цією фізичною особою.
«Схеми» зв’язалися з Ольгою Момот – тепер вже колишньою слідчою з особливо важливих справ столичного Нацполу.
– Ви у 2018 році листом від поліції попросили взяти на зберігання 11 гідротехнічних споруд на березі Дніпра громадянина Костянтина Бойка. Ви з ним знайомі? – запитав колишню слідчу журналіст.
– Досконально я не можу вам відповісти на цю інформацію, враховуючи те, що я вже не проходжу службу в Національній поліції. Є більш глобальні в мене питання, розумієте, які мене цікавлять більше, ніж Бойко, – сказала Ольга Момот.
– Чи має до цього листа, який ви видали Бойку, стосунок колишній начальник поліції Андрій Крищенко?
– Навіть не знаю, хто такий Бойко. Не маю уявлення.
Ольга Лук'янцева, яка мимоволі своєю заявою запустила схему заволодіння київськими причалами, на той час вже зрозуміла, з ким має справу, і відмовилася від послуг юриста Бойка.
«Щоб він відв’язався, я зробила, і в мене є підпис його, про те, що він повідомлений, що я відкликала свою довіреність, яку давала. Він нас і директора, і дітей обманув, виходить», – сказала Ольга Лук'янцева.
Водночас Костянтин Бойко продовжив реалізацію схеми і вже перейшов до наступного етапу. Це можна простежити за публічним реєстром нерухомості України.
Після отримання майнових прав на об’єкти, він продав їх ТОВ «Українське бюро річкових портів» – тобто, фактично самому собі, оскільки він є співвласником компанії.
Але ціна дивує – причал під Оболонською набережною на чотири тисячі квадратів відійшов його ж компанії за 272 тисячі гривень.
Хоча навіть сам матеріал, з якого він зведений, обійдеться в рази дорожче за цю суму, навіть не враховуючи всю додаткову вартість, пов’язану з місцем розташування об’єкту.
Така сама доля спіткала інший об’єкт зі «списку Бойка» – причали на столичному Рибальському острові. Їх так само спершу він отримав від поліції на правах зберігання, а потім продав своїй компанії – майже три з половиною тисячі квадратних метрів всього за 17 тисяч гривень.
І це, схоже, важливий завершальний крок у схемі – адже після оформлення договору купівлі-продажу причали в реєстрі вже позначені як приватна власність.
Масштаб і чітка послідовність дій Бойка викликає питання. Чи міг звичайний юрист провернути таку схему, діючи самостійно? Чи міг отримати таке вирішальне сприяння слідчої Національної поліції Києва без відома керівництва столичного Нацполу?
Подальше розслідування виявило низку інших зв'язків, які привели журналістів до самого колишнього керівника київських копів Андрія Крищенка.
До чого тут поліція?
За адресою компанії, на яку Костянтин Бойко реєструє дніпровські причали, також зареєстровані ще дві його фірми. Співвласником однієї з них є громадянин Юрій Шальнєв, який проживає у багатоповерхівці за цією ж адресою.
Що про нього відомо? Юрій Шальнєв – родом із Горлівки на Донеччині, до 2007 року працював у місцевій міліції.
У Горлівці у сусідньому з ним будинку мешкав майбутній голова поліції Києва Андрій Крищенко, який на той час теж працював в органах МВС.
Як з’ясували «Схеми», Шальнєв та Крищенко – не просто земляки. У своїй декларації Крищенко протягом шести років вказував, що їздить на позашляховику Hyundai Santa Fe, який належить Шальнєву. За інформацією «Схем», Шальнєв був водієм Андрія Крищенка. Їхні дружини товаришують у фейсбуці.
Такий збіг можна було б вважати випадковим, якби з причалами тепер вже ексголову поліції Києва не пов’язував один з об’єктів, який Костянтин Бойко отримав завдяки поліції собі на зберігання.
Йдеться про причал бази відпочинку «Динамо» у Вишгородському район. Ще на посаді голови Нацполу Києва Андрій Крищенко вказував у декларації, що очолює Київську міську організацію фізкультурно-спортивного товариства «Динамо Україна», яка розпоряджається цією територією.
При першому аналізі схеми може здатися, що головним вигодонабувачем у ній є Костянтин Бойко, але майже всі компанії, де він є співвласником, пов’язані з людьми, які так чи інакше мають зв’язки саме з Юрієм Шальнєвим, Горлівкою і поліцією Києва, яку донедавна очолював Андрій Крищенко.
Син співвласниці іншої компанії Бойка, Роман Єремиця, проживає разом з дочкою Юрія Шальнєва. Пара працює у поліції Києва.
Співвласник ще однієї фірми Бойка – уродженець Горлівки Дмитро Соловйов. Його жінка товаришує у соцмережах з Юрієм Шальнєвим, а син навчається у Національній академії внутрішніх справ.
У компаніях «Українське бюро річкових портів» та «Українське бюро судноплавства», яким дісталися причали та дамби Дніпра, співвласницею є Олена Шемет.
Її чоловік Ігор Музикін – з Луганська, він знайомий як із самим Бойком, так і з Шальнєвим.
А ще працює у державному підприємстві «Регістр судноплавства України», яке видало «Українському бюро річкових портів» документи про реєстрацію причалів.
Тобто всі ці люди пов’язані не тільки бізнесом і роботою, але й локально, та іноді сімейно. І всі вони так чи інакше ведуть до Андрія Крищенка та донедавна очолюваної ним поліції Києва.
Король причалів
Масштаб схеми, старт якій дала столична поліція – вражає. Що загалом відійшло до «причальної імперії» Костянтина Бойка?
Загалом 11 об’єктів – це ласі шматки переважно вздовж Дніпра у Києві та області:
- причал поліцейської бази відпочинку «Динамо» на Київському морі під Вишгородом;
- мальовничий вихід до берега на Дніпрі у селі Витачів в Обухівському районі;
- причал річкового порту у селі Трипілля також в Обухівському районі;
- вихід до берега в одному з садових товариств у заплаві Дніпра у дачному районі столичних Осокорків;
- дамба на озері Алмазному на Троєщині;
- вихід до води на Рибальському острові в районі вулиці Набережно–Хрещатицької;
- причал на Оболоні, який використовують любителі вітрильного спорту та учні спортивної школи олімпійського резерву;
- дамба півострова, яка огинає затоку Собаче гирло, також на Оболоні.
Поки ці вісім об’єктів – відповідно до реєстру – ще перебувають у статусі «на зберіганні» у Костянтина Бойка. На відміну від інших трьох, які він уже оформив як приватну власність, продавши своїй фірмі.
Це – згадані раніше причали Рибальського острова площею майже 3,4 тисячі квадратних метрів, де розташована база рятувальників Держслужби з надзвичайних ситуацій.
Також вже знайомий причал на більше ніж чотири тисячі квадратних метрів під Оболонською набережною біля парку «Наталка».
І ще один об’єкт, який заслуговує окремої уваги. Адже це, схоже, цілий острів. Так, у реєстрі прав на нерухомість компанія Бойка «Українське бюро річкових портів» – власник майнових прав на дамбу площею 142 тисячі 980 квадратних метрів, – яка розташована на Оболонському острові. Це – вся площа острова.
Приватний острів?
За ініціативи голови КМДА Володимира Кличка, наразі Оболонський острів готують до перетворення на нову туристично-відпочивальну зону. Тільки на будівництво мосту із місцевого бюджету вже витратили понад 8 мільйонів гривень, а на проєктування благоустрою Оболонського острова – ще 660 тисяч гривень. Більші витрати ще попереду.
Про те, що майбутня столична рекреаційна зона, згідно з офіційним реєстром, уже відійшла у приватні руки – у КМДА дізналися від редакції «Схем». Кажуть, знали лише про інші об’єкти, цікавість до яких проявив Бойко – але не про Оболонський острів.
«З метою встановлення обставин законності виявлення та передачі на зберігання гр. Бойко Костянтину Вадимовичу загублених майнових прав на гідравлічну споруду, Департамент звернувся із відповідним запитом до Головного управління Національної поліції у м. Києві. Разом з тим, із відповіді Головного управління Національної поліції у м. Києві не вбачається підстав та можливостей для подальшого реагування.
Інформація щодо інших споруд зазначених в запиті до Департаменту не надходила.
Зазначені в запиті споруди не належали та не належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а тому повернення цих споруд в комунальну власність міста Києва не вбачається за можливе», – йдеться у листі за підписом Андрія Гудзя, директора Департаменту комунальної власності м. Києва
На численні звернення журналістів владні структури лише розводили руками. Найбільше здивувалися інформації від «Схем» в «Адміністрації річкових портів». Виявилося, що один з причалів (той, що у селі Трипілля), який «взяв на зберігання» Бойко, є на балансі державного підприємства.
«В селі Трипілля Обухівського району знаходяться гідроспоруди річкового вокзалу. З господарського відання підприємства та з державної власності вказані гідротехнічні споруди не вибували», – повідомили «Адміністрації річкових портів».
Про інші гідротехнічні споруди, вказані у запиті, в адміністрації ще не знали, але заявили, що, після отримання інформації від редакції «Схем», намагатимуться повернути об’єкти до державної власності, а також звернуться до прокуратури з описом дій поліції, Костянтина Бойка та реєстраторів. Також адміністрація звернулась до поліції, щоб стати зберігачем інших таких знахідок і у майбутньому попередити привласнення державного майна.
Як все це пояснюють фігуранти?
«Схеми» звернулися до поліції Києва, щоб отримати коментар щодо дій слідчої Ольги Момот та кримінального провадження, у ході якого Костянтин Бойко зміг отримати одинадцять об’єктів на зберігання.
Поліція Києва повідомила лише те, що кримінальне провадження за заявою Ольги Лук’янцевої вже закрили, бо строки провадження вже минули і жодній особі не було повідомлено про підозру. Однак оцінки дій своєї колишньої слідчої Ольги Момот правоохоронці не дали.
Журналісти «Схем» намагались розшукати і самого Костянтина Бойка, щоб поспілкуватись із ним особисто. Але його не було – ані за місцем прописки, ані за місцем реєстрації його компаній. Тому зв’язались із ним телефоном.
– Хто допоміг вам отримати право власності на причали та дамби у 2018–2020 роках? – запитав у Бойка журналіст «Схем» Кирило Овсяний.
– Я ж не зобов'язаний, так, давати вам відповіді? – відповів він.
– Зв’язки Шальнєва з Крищенком допомогли це зробити?
– Ви напевне розумієте, що я адвокат за фахом, і розумієте, що такі провокаційні питання щодо таких осіб … я не буду давати ніяких коментарів за телефоном.
– А ми можемо з вами зустрітися?
– Надсилайте запит, пропозиції. Я все розгляну. Відповім.
Журналісти повідомили Костянтина Бойка, що відправили запитання йому на пошту та продублювали у месенджери. Але до виходу сюжету він не відповів. Редакція чекає на його реакцію і готова оприлюднити його позицію.
«Схеми» також намагалися поспілкуватися з Юрієм Шальнєвим, який опинився в епіцентрі схеми – передали прохання про коментар через його дружину за місцем проживання. Дзвінки на відомий журналістам номер на ім'я «Шальнєв Юрій Анатолійович» теж виявилися невдалими.
Оскільки ниточки схеми так чи інакше ведуть до Андрія Крищенка, та донедавна очолюваного ним столичного Нацполу, «Схеми» звернулись і до нього.
Але після звернення у месенджер Андрій Крищенко перестав відповідати на повідомлення та на спроби зв’язатися з ним телефоном.
Як кажуть юристи та держслужбовці, зараз ще є можливість повернути громаді та державі ці сотні тисяч квадратних метрів столичних причалів і дамб. Та оскільки всі факти вказують, що інша сторона конфлікту тісно пов’язана з поліцією, боротьба ця буде непроста.
Як з’ясувалося, держава вже втратила гідротехнічні споруди не лише в Києві, а й по всій Україні. Різні схеми з привласнення таких об’єктів були реалізовані у Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій, Черкаській, Кіровоградській, Чернігівській та Херсонській областях. Як і в столиці, вони теж перейшли в приватні руки за різних сумнівних обставин. Про це «Схемам» повідомили в «Адміністрації річкових портів України»:
«На даний час вживаються заходи щодо виявлення гідротехнічних споруд, які незаконно вибули з володіння держави. Випадки, зазначені у Листі від Радіо Свобода, не одиничні. Підприємством виявлено ряд випадків привласнення державного майна, про що повідомлено обласні прокуратури та НАБУ».
Нова посада
Готуючи це розслідування, про подальші кар’єрні плани звільненого з Нацполіції Києва Андрія Крищенка не було публічно відомо.
У день ефіру мер Києва Віталій Кличко виніс кандидатуру ексголови столичного Нацполу на посаду свого заступника у Київській міській державній адміністрації – з питань муніципальної безпеки, цивільної оборони, надзвичайних ситуацій, територіальної оборони і взаємодії з правоохоронними органами.
«Андрій Євгенович 5 років очолював столичну поліцію в непрості часи і в непростих умовах. Впевнений, що такі досвідчені люди повинні працювати на благо міста та його громади», – сказав Кличко.
Він також окремо відзначив роль Крищенка в реформуванні столичної поліції.
Київрада підтримала кандидатуру Андрія Крищенка – відтепер він заступник голови Київської міської державної адміністрації.