Влада Чечні разом із сім'єю нападника на пост ДПС в Ачхой-Мартані виселили з республіки родичів учасників опозиційного Рамзану Кадирову руху Niyso. Кадиров заявив що, нібито, активісти руху разом із якимось громадянином України стоять за вбивством патрульного.
В інтерв'ю сайту Кавказ.Реалії представник об'єднання Ансар Дішні розповів про те, що зараз відбувається в республіці, як з'явився рух і Niyso, і чи можливе об'єднання чеченських активістів з російськими антипутіністами.
«Нійсо» (рівність, справедливість – у перекладі з чеченської) з'явилося в серпні 2022 року. Учасники руху називають себе інформаційними активістами. Їхній телеграм-канал – одне з небагатьох джерел інформації з Чечні. Вони пишуть про викрадення людей кадирівцями, частина постів публікується чеченською мовою. Через критику на адресу Рамзана Кадирова та його оточення родичів учасників руху кілька разів доставляли до відділків поліції.
– Що відбувається в республіці після подій в Ачхой-Мартані?
– Офіційно в місцевих ЗМІ – затишшя, про це не говорять, не обговорюють. Припускаю, що це після відмови Кремля, а саме Дмитра Пєскова, коментувати так званий «мітинг з тілом» . Але тривають рейди, перевірки машин, телефонів, зокрема, можуть зайти, скажімо, до торгового центру і, вибравши будь-якого відвідувача, перевірити в нього телефон.
Увечері 7 квітня в Ачхой-Мартані стався напад на поліцію. Першими про це повідомили активісти опозиційного руху NIYSO. За дві години регіональне управління Слідчого комітету опублікувало офіційну інформацію: напад із ножем на співробітників патрульно-постової служби на посту ДПС. Нападника вбили вогнем у відповідь. Один поліцейський помер від отриманих поранень у лікарні. На нараді з головами силових відомств Рамзан Кадиров заявив, що нападник приїхав із Москви, а його діями нібито керували якісь люди, які зараз перебувають у Туреччині та Україні. У русі NIYSO підкреслили, що погрози глави республіки, які прозвучали в цій заяві, були адресовані зокрема їхнім активістам. 9 квітня тіло вбитого підлітка привезли до адміністрації Ачхой-Мартана – на так званий мітинг. Влада зажадала, щоб на ньому були присутні школярі, вчителі та співробітники бюджетних установ.
Що стосується родичів активістів Niyso, їх виселили, вони перебувають у різних регіонах Росії. Рідних самого нападника виселили теж, вилучили майно. Далеких родичів не чіпали.
Племінника нашого активіста Зелімхана Мустафінова все ще утримують, кадирівці вимагають у родичів викуп.
– Викуп у якому розмірі?
– Ми цього не знаємо.
– Думаєте, ваших рідних можуть відправити на війну як покарання?
– Тих, кого зараз виселили, поки що вивезли до Інгушетії та відпустили, віддавши їм документи. Вилучили, звісно, будинки, автотранспорт, але поки що інформації про їх відправлення до України немає.
– Ваші рідні якось зв'язувалися з вами чи з іншими учасниками Niyso? Просили зупинитися, не продовжувати діяльність?
– Безпосередньо родичі поки що не зв'язувалися з нами, контактів у наших активістів не було, оскільки вони в шоковому стані, гадаю.
Реакція на особисту образу
– Ваш рух чеченська влада називає причетним до нападу. Чому вас звинувачують?
– Хочу уточнити, що за нами полює не чеченська влада, а російська влада – в особі Рамзана Кадирова.
Те, що звинуватили нас, – це кампанія, яку вони розпочали ще задовго до цих подій. Вони намагалися ліквідувати наших активістів. Спецслужби країн, де ми проживаємо, нас попереджали. Також вони намагалися підкупити нас, пропонуючи величезні кошти, намагалися зібрати компромат. Підсилали журналістів, якихось активістів, якихось войовничих молодих людей, з нами зв'язувалося багато людей, запитуючи про вибухові речовини, про напади.
Ми і публічно, і приватно попереджали молодь про провокації, закликали, щоб вони не здійснювали подібні акти на кшталт нападу в Ачхой-Мартані. І ця дія жодним чином з нами не пов'язана, про цю людину ми дізналися від жителів Чечні, які надіслали нам інформацію.
– Чи відомо вам, чому цей підліток міг напасти на поліцейського? Є припущення, що це могла бути помста за образу. Чи знаєте ви щось про це?
– Найдостовірніша версія – помста, сварка із убитим співробітником. Буквально сьогодні ми отримали інформацію про те, що між ними була сварка, що той [убитий співробітник ДІБДР] образив. Коли хлопець зайшов до цього магазину [звідки він потім вибіг із ножем], йому в цьому ж магазині хтось сказав: а ось той, хто тебе образив. І на емоціях хлопець вискочив.
Побутовий конфлікт, і на ґрунті цього конфлікту він і скоїв цей акт
Також ми отримали інформацію, що цей хлопець раніше стояв із дівчиною, розмовляючи, і ці співробітники підійшли до нього, зажадали телефон, щоб перевірити, знаючи, що він приїжджий із Москви. Приїжджих чеченців – чи то з європейських країн, чи то з інших регіонів Росії – в республіці особливо ретельно перевіряють, знаючи, що доступ до інформації за межами Чечні вільніший.
Так от, перед цією дівчиною його образили, перед цією дівчиною вони побилися, його потім відвезли, але випустили.
Односельці цього хлопця нам розповідали, що він звичайний чеченець, який проживав у Москві, приїжджав погостювати, і ось трапився побутовий конфлікт, і на ґрунті цього конфлікту він і скоїв цей акт.
– Та людина, яку згадував Кадиров, громадянин України Андрій Романович, який нібито стояв за атакою, – вам що-небудь про нього відомо?
– Ні, цієї людини ми не знаємо.
Чесно кажучи, Кадиров наколотив якийсь, можна сказати, вінегрет, зваливши українські спецслужби, інформаційних активістів і радикалів в одну купу. Я навіть не зрозумів, на кого вони конкретно хотіли «накинути» вину, але вийшло безглуздо.
Ми не знаємо нікого в спецслужбах України, у нас жодних контактів немає
Ми не знаємо нікого в спецслужбах України, у нас жодних контактів немає, крім як із журналістами, з якимись активістами можуть бути контакти.
– Практика колективної відповідальності – це чеченські традиції чи кадирівські?
– Це не чеченські традиції.
Навіть якщо поглянути на історію чеченців, то ось були моменти, коли через кровну помсту ціла фамілія або ж цілий тейп покидали родове село і переселялися.
Це був винятково добровільний акт, вияв поваги до сім'ї жертви. У нинішній формі – тій, що ми зараз спостерігаємо, – такого не було.
Це почалося з окупації Кавказу, коли цілі сім'ї – наприклад, абрека Харачоєвського та всіх його родичів – розділили та вислали.
Колективна відповідальність у вигляді вислання людей – це абсолютно чуже чеченському суспільству, як і в релігійному плані, так і в плані особливостей нашого народу.
Мета – деокупація
– Розкажіть про Niyso. Що це за рух, які в нього цілі?
– Niyso – це зібрання небайдужих людей, які бачать, що коїться навколо нашого народу, та й загалом у Росії щодо кавказців. Niyso з'явилося як інформаційний майданчик, на якому висвітлювали злочини [влади], зокрема викрадення молодих людей.
Головна мета – це деокупація нашої землі та встановлення справедливого закону
Сьогодні ми ведемо й інформаційну роботу, і просвітництво нашого народу – в політичному та релігійному планах. Також ми маємо тісні контакти з правозахисниками, є в нас і благодійний напрямок.
Головна мета для нас – це те, що нам залишили наші попередники: деокупація нашої землі та встановлення справедливого, придатного нашому народу закону.
Навіть деякі командири зв'язувалися з нами, надсилали дані
– Які методи для досягнення цієї мети ви вважаєте прийнятними?
– Прийнятний будь-який раціональний метод, що відповідає нашим переконанням і традиціям. Ми бачимо, що чисто інформаційною роботою або ж просвітництвом народу незалежності не здобути.
Сьогодні потрібно втримати молодь від подібних актів одиночних нападів [як в Ачхой-Мартані], тому що це ні до чого доброго не призведе.
Але ми не виключаємо будь-які методи в рамках розумного, які були передані нам від наших попередників, чи то інформаційно-аналітичний, політичний, дипломатичний чи військовий.
– Кого ви називаєте своїми попередниками?
– У нас було багато лідерів, починаючи з шейха Мансура, які намагалися домогтися свободи та незалежності. Усіх, хто боровся, працював, старанно працював заради досягнення незалежності від Росії, ми називаємо своїми попередниками.
– Звідки ви отримуєте інформацію про те, що відбувається в Чечні? Чи завжди цій інформації можна довіряти?
Ми отримуємо 90% інформації безпосередньо від людей із Чечні
– У нас існує система перевірки інформації. Одні й ті самі дані ми отримуємо з різних джерел, ми все перевіряємо.
Ми отримуємо 90% інформації безпосередньо від людей із Чечні, зокрема з різних структур і відомств, які перебувають на території республіки.
– Чи є у вас якась підтримка всередині кадирівських рядів?
– Так, є й такі люди. Наприклад, після початку [повномасштабної] війни в Україні. Коли вони відчувають вразливість, слабкість з боку самого Кадирова, можливо, у них з'являються думки, що ось-ось щось трапиться, відбудуться якісь зміни.
Навіть деякі командири зв'язувалися з нами, надсилали свої дані, фотографії посвідчень, казали: у разі чого – я буду з вами, засвідчіть, що якщо раптом щось зміниться, я був проти цих злочинів, проти окупації. Намагаються страхуватися. Зокрема, є люди, які надають цінну інформацію.
Якою має бути незалежна Чечня?
– Ви кілька разів сказали про незалежність Чечні. Що ви маєте на увазі під свободою?
– Насамперед – виведення російських військ і повне звільнення нашої землі. Ми ніколи не були під таким сильним гнобленням, як останні 20 років.
Наскільки вони звикли до гноблення, до цих злочинів, що щиро раділи навіть таким природним, нормальним висловлюванням
Один із чиновників нещодавно виступив на телеканалі ЧДТРК «Грозний» після ачхоймартанівських подій і закликав співробітників поліції виявити повагу до простих людей.
Мене здивували коментарі під цим відео. Люди щиро радіють, як діти радіють чомусь незначному.
Це показує, наскільки вони звикли до гноблення, до цих злочинів, що щиро раділи навіть таким природним, нормальним висловлюванням, які в будь-якій іншій державі навіть не помітили б. Нам необхідно позбутися окупації та звільнити свою землю. Ми самі вирішуватимемо, як нам жити та розвиватися.
Нас об'єднує ідея деокупації нашої землі
– Незалежна Чечня буде шаріатською?
– Наш народ здавна жив і боровся в ім'я Бога, майже всі наші традиції сформувалися під впливом ісламу. Складно уявити собі якийсь інший уклад життя для народу, де назвати когось немусульманином вважається серйозною образою.
– Тих, хто виступає за незалежність, умовно можна поділити на кілька груп. Є ті, хто за шаріатську Чечню, є ті, хто за світську, і є ті, хто за Чечню, засновану на традиційному праві. Чому не виходить об'єднатися?
– З урахуванням глобальних змін, що відбулися у світі, та політичної обстановки, природно, що серед чеченців, які займаються політикою та перебувають за кордоном, існують різні бачення майбутнього.
З деякими в нас є фундаментальні розбіжності, з іншими – точки дотику та простір для діалогу. Об'єднати всіх не вийде, і це нормально. Кожен просуває свій світогляд і картину майбутнього.
Але ми готові співпрацювати та взаємодіяти з тими, хто поділяє наші цінності та цілі.
– Чи є якась об'єднуюча чеченців постать в опозиційному русі?
– Я не бачу, що сьогодні є якісь особистості, які об'єднують нас. Нас об'єднує ідея деокупації нашої землі.
Чужа війна
– Війна в Україні та участь у ній чеченців – що ви про це думаєте?
– Це абсолютно чужа для чеченців війна.
Ми не повинні виступати на боці Росії, ми не повинні воювати на боці окупанта, який досі продовжує утримувати нашу землю.
– Чеченські загони на боці українців – це добре чи погано?
– Завдання шкоди РФ – це плюс для нашої боротьби. Але ми не вважаємо, що чеченці мають брати участь у бойових діях. Можна навчатися, переймати досвід і технології.
– Тих, кого відправляють із Чечні воювати на боці Росії, – думаєте, їх усіх насильно відправляють?
– Ні, не всіх насильно відправляють.
Останню відправку з Чечні я спостерігав і розпитав про людей, яких показували на відеоролику. Не всі були чеченцями.
– Я маю на увазі саме чеченців.
– Так, на жаль, є ті, хто вирушає туди добровільно – через гроші, з матеріальних причин.
Кадиров для Москви – хороша маріонетка
– Тобто чеченців, які їдуть на війну, скажімо так, за покликом серця, «захищати інтереси Росії», ви думаєте, таких немає?
– Поки що не зустрічав таких. Я думаю, ідеологічно налаштованих людей, які туди їдуть, як намагаються довести, «на джихад» – воювати проти західної культури, – ось через ці казки ніхто туди не їде.
– В опозиційному чеченському середовищі прийнято розділяти кадирівців і чеченців, але хіба кадирівці – не чеченці?
– Кадиров – це чеченець. Однак ми відмовилися від формулювання «кадирівці», оскільки воно вводить людей в оману, ніби кадирівці – особиста армія Кадирова.
Кадирівці – це співробітники російських окупаційних структур, а Кадиров – російський чиновник, призначений Кремлем
Ні, кадирівці – це співробітники російських окупаційних структур, а Кадиров – російський чиновник, призначений Кремлем.
Єдина відмінність кадирівця від відрядженого з Москви – це те, що він народився в чеченській родині.
– Кадиров для Москви – він хто? Якщо піде він, на кого можуть «зробити ставку» в Кремлі?
– Кадиров для Москви – хороша маріонетка, яка беззаперечно виконує будь-які поставлені завдання, беззаперечно служить.
Я вважаю фантастикою те, що пишуть про сварку Кадирова з Кремлем. Усе це роздувається з метою зміцнити його авторитет, показати самостійність Кадирова, якої насправді не існує.
Якщо Кадиров піде – знайдуть такого ж. Або в Москві вже націлені на когось конкретного і просувають його в медійному плані.
За моїми спостереженнями (не знаю, чи погодяться зі мною мої колеги), наступним ставлеником буде [головою уряду Чечні] Магомед Даудов.
Російська опозиція та свобода
– Чи можна говорити, що є солідарність між російською та чеченською опозицією?
– Можливо, є якісь контакти, якась взаємодія, але ми їм не довіряємо. Вважаємо, що, чи то опозиція, чи то правляча еліта, – у всіх однакові ідеї та амбіції.
Навіть якщо до влади в Росії прийде опозиція, ми не вважаємо, що вона дасть свободу та незалежність малим народам. Усе залишиться як і раніше – просто зміняться декорації.
– Ви вважаєте, російська опозиція повинна говорити про право чеченців на самовизначення, особливо зараз – у контексті війни в Росії проти України?
– Думаю, не зовсім коректно говорити про право на самовизначення, коли йдеться про країну, яка сотні років бореться проти окупації з боку Росії.
Я вважаю, що російська опозиція повинна говорити про припинення окупаційної кампанії в Чечні, яка коштувала сотень тисяч життів з обох сторін: мирних жителів Чечні та військових окупантів з Росії.
– Чи правильно я вас розумію: ви вважаєте, що в російської опозиції зберігається так зване імперське мислення щодо Північного Кавказу, до Чечні?
– Так, я думаю, що все зводиться до висловлювання [політика Михайла] Ходорковського: він сказав, що воював би за Кавказ, тому що це завойована земля, і вони повинні її утримати.
25 років тому почалася Перша російсько-чеченська війна. Архівні фото
Нехай кожен живе на своїй землі
– Ви думаєте, що російська опозиція ігнорує проблеми Чечні або недостатньо про них говорить?
– Я вважаю, що російська опозиція бачить продовження своєї держави саме в нинішньому стані.
Тобто, навіть якщо в них є ідея прибрати «Єдину Росію» як партію, вони все одно спираються на нинішній генералітет Російської Федерації, на нинішніх чиновників, які цілком можуть продовжити свою діяльність при новій владі, якщо верх візьме опозиція. І щоб не дражнити цих генералів російської армії, їм вигідно говорити, що Кавказ залишиться у складі Росії, що Кавказ – це російська земля.
– Що має статися, щоб між чеченською та російською опозицією встановилося партнерство?
– Насамперед вони повинні визнати мінімальне: геноцид чеченського народу. Засудити війни, виявити солідарність із нами в питаннях причин загибелі людей, яких вони погубили. Визнати, що Росія окупувала територію Чечні.
Вони зобов'язані це визнати – а не намагатися підігнати чеченський опір під поняття тероризму та екстремізму.
– Ви вжили слово «геноцид». Ви вважаєте, що під час двох воєн у республіці відбувалося саме це?
– Так, ми, чеченці, знаємо, що це був геноцид. Ба більше, ми вважаємо, що цей процес усе ще триває.
– У вас немає відчуття, що, коли почалася війна проти України, в російської опозиції могло з'явитися більше розуміння того, з чим чеченці зіткнулися в дев'яності та нульові роки?
– Можливо, в деяких окремо взятих особистостей такі думки є. Але чомусь публічно ми досі не помітили проявів солідарності.
– Безсумнівно, є російські опозиціонери, які прагнуть демократичних змін у Росії. Що б ви їм хотіли сказати?
– Я б хотів, щоб вони зрозуміли нас як людей. Щоб вони подивилися на нас як на людей, які хочуть жити та розвиватися, а не як на тих, кого окупували, завоювали, як на тих, хто перебуває в статусі другосортних.
– Як можуть співіснувати Росія та вільна Чечня? Думаєте, росіяни та чеченці зможуть зрозуміти одне одного?
– Я думаю, що прагнути зрозуміти одне одного нам і не треба. Нехай кожен живе на своїй землі. Так, будь-які країни мають якісь взаємини в політичному плані, у плані безпеки, в торговому плані, в економічному. Надалі, звичайно ж, у міру зміни мислення правлячої еліти в Росії, можливо, щось вийде. Звичайно ж, насамперед ми повинні прагнути миру, але, на жаль, за останні століття ми такого не спостерігали.
– На яких умовах Москва могла б відпустити Чечню?
– Якщо Росія сама вичерпає кошти та сили або ж якщо трапляться події на кшталт розвалу Радянського Союзу.
– Якщо щось подібне на кшталт розвалу та подальшої, скажімо так, боротьби за незалежність відбудеться, то, за вашими відчуттями, чи готові чеченці до нової війни?
– До війни, я думаю, ніхто не готовий, ніхто не бажає війни. Останнє, про що будь-який народ, зокрема й чеченський, думає – це війна. Безумовно, було б краще, якби ми могли досягти незалежності іншими способами.
Сайт Кавказ.Реалії попросив політолога, який живе в Чечні, прокоментувати реакцію офіційного Грозного на критиків кадирівського режиму.
Політолог із Чечні (ім'я ми не вказуємо через репресивне російське законодавство):
– Niyso сьогодні як більмо на оці чеченської влади. Найчастіше їхні повідомлення про свавілля кадирівців підтверджуються. Адміністрація Кадирова намагається, щоб усе інформаційне поле, що стосується республіки, було вичищено повністю. А такі проєкти, які робляться з-за кордону, слабо піддаються впливу.
Але є механізми, які вже апробовані на інших: ми бачили, як блогеру Тумсо Абдурахманову оголошували кровну помсту, бачили замах на нього, знаємо, як пресують рідних блогера Хасана Халітова, спостерігали зігнаний мітинг проти братів Янгулбаєвих. Родичів усіх цих людей, як і родичів політика Ахмеда Закаєва, відправляли на війну як покарання.
Велика удача для кадирівських чиновників – те, що чеченські опозиціонери ніяк не можуть об'єднатися. Усі ці групи активістів нібито борються проти режиму Кадирова, але при цьому в них є внутрішні чвари, претензії одне до одного. Вони по-різному бачать свої завдання, хоча всі заявляють про те, що хочуть незалежності Чечні. І тому не можна говорити про те, що вони мають вплив на маси людей. На якусь частину – так, можливо. Але й те – тому що люди шукають альтернативні джерела інформації.
