Нинішня війна Росії проти України має кілька цілей, які проголошувались Москвою, – тут і «демілітаризація», і «денацифікація», і «зупинка геноциду на Донбасі», і «нейтральність» України... Проте основною метою – хоч офіційно і не декларованою – все ж є відновлення імперії чи колишнього впливу в так званому «близькому зарубіжжі» і упокорення України, наголошують українські фахівці. І для досягнення цього були випрацювані кілька ідеологій, які, можливо, дещо розмиті, зауважують вони, але мають одну ціль – відродження імперії. Розглянемо декілька з них.

«Русский мир»

Концепція «русского мира» була розроблена ще в кінці 2000-х років. І суть її полягала в використанні православної віри, слов’янського коріння, російської мови, якоїсь «особливої духовності» для утримання України (і принагідно Білорусі) в підпорядкуванні Москви.

Провідником ідеології «русского мира» був президент Росії Володимир Путін, а головним реалізатором і речником – сам патріарх РПЦ Кирило.

Після обрання патріархом в 2009 році Кирило почав здійснювати регулярні візити в Україну – зокрема на День Хрещення Русі, усіляко підкреслюючи «спільність виходу з купелі Володимирового хрещення».

Також Кирило бачить якусь особливу «духовність» у східного слов’янства, хоча за рівнем алкоголізму, абортів, розлучень та покинутих батьками дітей-сиріт Росія займає одні з провідних – в гіршому розумінні – позицій, порівняно з країнами Заходу.

Для реалізації «русского мира» потрібне подальше підпорядкування Української православної церкви (Московському патріархату). Але тут ситуація після війни може змінитись – включно з відходом УПЦ (МП) від РПЦ, про що вже зараз говорять релігієзнавці.

Із початком російської агресії проти України патріарх Кирило фактично підтримав війну, подарував ікону Росгвардії, підрозділи якої воюють проти України.

Також Кирило – після понад двох місяців агресії Росії проти України – заявив, що «Росія ніколи ні на кого не нападала».

«Ми ні з ким не хочемо воювати, Росія ніколи ні на кого не нападала. Це дивовижно, коли велика і могутня країна ні на кого не нападала, вона лише захищала свої межі», – сказав Кирило під час проповіді в Архангельському соборі Кремля на Радоницю, дев’ятий день після Великодня.

Ця заява може свідчити, що патріарх Кирило, проповідуючи «русский мир», не визнає кордонів незалежної України, її права на окремішнє існування і вважає, що Росія може чинити, як їй заманеться, – навіть нападаючи на суверенну Українську державу, бо географічно українські території входять в обшири «русского мира» Кирила.

В Україні опоненти «русского мира» вже давно критикують цю концепцію, вважаючи, що саме її реалізація – в тому числі – і призвела до російського вторгнення в Україну.

Та навіть у лавах УПЦ (МП) лунають голоси за те, аби визнати «русский мир» єрессю, а щоб патріарха Кирила подати на церковний суд «пентархії» – п’ятьох древніх патріархатів.

«Основне звинувачення (на адресу Кирила) – підтримка розповсюдження вчення про «русский мир», що, на нашу думку, є різновидом єресі етнофілетизму. Це – коли щось національне ставиться над християнським універсалізмом, коли за димом «національних ідей» не видно Христа і Божої істини», – зазначив священник Дніпропетровської єпархії УПЦ (МП), протоієрей Андрій Пінчук, який був одним з ініціаторів збору підписів.

А керівник Офісу президента України Андрій Єрмак написав недавно у Телеграм-каналі: ««Русскій мір» не цінує інфраструктуру, культуру, освіту. Він несе лише бідність та руйнування. Наше завдання – відбудувати все та зберегти історичну пам‘ять нашої нації, а також розповідати правду про російське зло».

«Побєдобєсіє»

Під «побєдобєсієм» мають на увазі політику нинішнього керівництва Росії щодо пам’яті про Другу світову війну.

Ця концепція, власне, говорить радше про «Велику вітчизняну війну», а не Другу світову, замовчує роль СРСР у причетності до розв’язання Другої світової, майже табуйованою є тема дружби між гітлерівської Німеччиною та сталінським СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа, агресивних дій СРСР проти країн Балтії та Фінляндії, а також інших сусідів. «Побєдобєсіє» несумісне з пам’яттю про злочини сталінізму і жертв радянських репресій.

Доктрина «побєдобєсія» передбачає щорічні грандіозні паради на Красній площі в Москві, на 9 травня, активне використання «георгіївських стрічок», які стали «своїми» для сепаратистів Донбасу, при окупації Криму, а також нині широко використовують російськими військами в Україні.

Також ця концепція передбачає мілітаризацію – культ зброї, гасел на шталт «Дєди воєвалі» або «Можем повторіть», вочевидь, слід очікувати, що тепер на 9 травня в Росії будуть активно використовуватись і символи агресії проти України – літери «Z» та «V».

Також «побєдобєсіє» передбачає і мілітаризацію свідомості – зокрема юних поколінь росіян.

Напередодні 77-ї річниці перемоги над нацизмом Верховна Рада ухвалила заяву про неприпустимість монополізації Російською Федерацією перемоги у Другій світовій війні.

«Верховна Рада заявляє про неприпустимість монополізації Російською Федерацією перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка стала спільним досягненням антигітлерівської коаліції та визвольних рухів, а сама війна спільною трагедією народів світу.

Верховна Рада України також наголошує, що злочини Російської Федерації в Україні мають бути зупинені, а російський путінський режим засуджений і переможений спільними зусиллями усього цивілізованого світу та само, як нацистська Німеччина», – йдеться в заяві українського парламенту, проголосованій 3 травня 2022 року.

Треба зазначити, що «культ 9 травня» з’явився порівняно недавно – особливо на ньому наголошують при президенті Путіні, який проводить в цей день помпезні паради. Суть концепції в підході: якщо була спільна перемога – то має бути і спільна держава!

«Нелюдів, які катують зараз українців, виховали на 9-му травні. «Побєдобєсіє» переконало росіян у тому, що вони – «виняткова нація», що вони мають право знищувати інші народи, бо ж «пабєдітєлі», – написала у фейсбуці депутатка українського парламенту Іванна Климпуш-Цинцадзе.

«На очах усього світу нацизм прикривається боротьбою з нацизмом. Саме тією перемогою росіяни досі прикривають своє незаслужене перебування в РБ ООН, замовчуючи роль СРСР у розв’язанні Другої світової. Ми тепер знаємо, як воювали їхні «дєди»... Тепер, коли ця правда так увиразнилася, коли українці побачили, що таке війна, – усім очевидно, яким цинічним «святом» є 9 травня», – додала вона.

А глава Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович вважає, що після завершення російсько-української війни 9 травня як День перемоги перестане бути настільки ж важливим у суспільстві, оскільки з’явиться нова перемога.

«Очевидно, що після війни 9 травня перестане мати таке значення, яке має зараз. Не тому, що хтось це заборонятиме, а тому, що ми матимемо свою перемогу, яка для нашої ідентичності, для розуміння свого місця матиме більш важливе значення. Але поступово це втратить свій пафос і ту ідеологізацію, яку будував Радянський Союз. Цю еволюцію необхідно супроводжувати розумно і без будь-якого перекручування, тоді народ не буде сваритися», – додав Дробович.

«Рашизм»

Концепція, яку її опоненти називають «рашизм», передбачає впевненість в якійсь зверхності росіян щодо інших народів – особливо тих, які були в складі Російської або Радянської імперій, а також віру в якусь «винятковість», «жертовність» російського народу.

Тут згадують відоме інтерв’ю тодішнього міністра культури Росії Володимира Мединського, який нині очолює російську делегацію на переговорах з Україною щодо гарантій безпеки на тлі війни. Отже, в жовтні 2012 року в інтерв’ю російськомовній газеті «Русская жизнь», що видається в Сан-Франциско, він заявив, що у російського народу «є одна зайва хромосома».

«Я вважаю, що після всіх катастроф, які обрушились на Росію у 20-му столітті, починаючи з Першої світової і завершуючи перебудовою, той факт, що Росія все ще збереглась і розвивається, говорить, що в нашого народу є одна зайва хромосома», – сказав Мединський в тому інтерв’ю, яке набуло широкого розголосу.

«Це тотальне божевілля, це не просто воєнний злочин, це новий феномен зі знаком мінус, який називається «рашизм». Суміш людиноненависницьких ідеологій в поєднанні з вірою в якусь «винятковість» російської нації – і це дало оцей «рашизм», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода відомий український політик і культурний діяч Микола Томенко, згадуючи і «теорію» про «зайву хромосому».

Також «рашизм» передбачає нав’язливу агресивність, переконаність в праві Росії на застосування сили проти інших, якусь ностальгію за СРСР при повному замовчуванні недоліків, дефіцитів і темних плям радянської дійсності і якусь віру в можливість відродження радянської імперії. Також «рашизм» ніби дає право на захист російської мови і російськомовних – де б вони не жили. Згідно з соцопитуваннями в Росії, більшість росіян називає причиною війни (чи «спецоперації» за кремлівською термінологією) саме «захист російськомовних» в Україні – зокрема на Донбасі.

«РФ тепер офіційно є автором нової реакційної і людиноненависницької ідеології – «рашизму». При усій схожості з нацизмом – геноцид за ознакою іншого громадянства, фільтраційні табори, масові умисні вбивства мирних громадян, виправдання вбивств і захоплення чужих територій власною «винятковістю» – «рашизм» відрізняється усвідомленою масовою згодою нації (російського суспільства) на максимально варварські вбивства і руйнації», – зазначив радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.

Про «рашизм» як оформлене поняття кілька разів говорив і секретар РНБОУ Олексій Данілов. Ще на початку березня цього року він закликав журналістів використовувати слово «рашизм», бо «це нове явище в світовій історії, яке зробив пан Путін зі своєю країною».

А президент Володимир Зеленський припустив, що таке нове поняття, як «рашизм», будуть вивчати в школах усього світу.

«Держава матиме в книжках історії таке слово, яке ніхто не вигадував, яке всі повторюють уже і в Україні, і в Європі – «рашизм». Не просто так всі говорять, що це – «рашизм». Слово нове, а вчинки такі самі, які були 80 років тому у Європі. Тому що за всі ці 80 років, якщо ви проаналізуєте на нашому континенті, таких варварств просто не було», – сказав Зеленський на одній з останніх пресконференцій.

Він додав: «Тому «рашизм» – це поняття, яке буде в історичних книжках, буде в умовних «Вікіпедіях», залишиться на уроках».