Голова російської громадської організації «Українська громада Криму» Анастасія Гридчина запросила дипломатів Євросоюзу та США відвідати анексований Крим, щоб ті, за її словами, переконалися, що нібито вибори на півострові відбуваються «набагато чесніше й демократичніше, ніж у західних країнах». Гридчина також назвала «дивною» позицію Заходу щодо невизнання російських виборів в анексованому Криму.
Чим саме займається російська громадська організація «Українська громада Криму» і для чого вона була створена? Чи багато кримських українців є членами цієї організації? З якими проблемами стикаються українці в Криму? Ці та інші запитання в студії проєкту Радіо Свобода Радіо Крим.Реалії обговорювали ведучий Сергій Мокрушин, журналістка з Криму Анна Андрієвська та кримський історик Андрій Іванець.
‒ Ми спробували зв’язатися з «Українською громадою Криму», але всі спроби знайти її контакти у відкритих джерелах приводять на сайт «Переяславська рада 2.0», запущений цією організацією, але зазначений там телефон не відповідав. Далі ми знайшли у базах російської податкової та інших служб декілька номерів, і за одним ми дотелефонувалися. Поставили запитання українською мовою ‒ ми ж в «Українську громаду Криму» звертаємося. Ось який вийшов діалог.
Мокрушин: Доброго дня, скажіть, ми можемо якось зв’язатися з Анастасією Гридчиною? (Говорить українською ‒ ред.)
Співрозмовник: А хто її питає? Чому ви мені дзвоните? (Говорить російською ‒ ред.)
Мокрушин: Сергій Мокрушин. Ваші контакти на сайті вказані.
Співрозмовник: На якому сайті? Я говорю з вами російською, ви зі мною російською розмовляйте. Можливо я не розумію українську.
Мокрушин: Але це ж «Українська громада Криму».
Співрозмовник: Ні, я ніякого стосунку до «Української громади Криму» не маю. Я не знаю вашого телефону, ви не назвалися, питаєте мене про якусь людину, розмовляєте не тією мовою, якою я з вами говорю. По-вашому, це нормальне звернення?
Мокрушин: Ми хотіли б зв’язатися з...
Співрозмовник: По-перше, говоріть зі мною російською! По-друге, я не знаю, на якому сайті який телефон ви взяли, якої організації. На цей телефон не зареєстровані жодні «Українські громади Криму». Ви неправильно зателефонували.
Мокрушин: А як вас звуть?
Співрозмовник: А як вас звуть? Говоріть зі мною російською, я вас не розумію!
‒ Тобто, спочатку ця людина уточнила у мене, хто запитує Анастасію Гридчину, а потім відхрестилася від того, що знає її.
Андрієвська: Цікаво, що на запитання: «Як вас звати?» відповідають: «А як вас звуть? Я не розумію мову, якою ви говорите». Але при цьому відповіді логічні!
‒ Схоже, він усе розуміє. У підсумку ми вийшли на саму Анастасію Гридчину, але розмова виявилася набагато коротшою.
Мокрушин: Доброго дня, мене звати Сергій Мокрушин, можу я поспілкуватися з Анастасією Сергіївною? (Говорить українською ‒ ред.)
Гридчина: Це я, це я. З ким я розмовляю? (Говорить російською ‒ ред.)
Мокрушин: Сергій Мокрушин, Крим.Реалії, Радіо Свобода.
Гридчина: Я вам не дам ніяких коментарів і розмовляти з вами не буду.
‒ ...Поклала трубку. Примітно, коли говориш із головою «Української громади Криму» українською, вона тобі відповідає категорично російською, та й взагалі не хоче говорити. При цьому на зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним, коли він приїхав до Криму 18 березня 2019 року, Анастасія Гридчина наголосила, що готова спілкуватися з найвищими представниками української влади:
«Володимир Володимирович, перш за все хочеться подякувати вам. Ви дійсно робите величезний внесок у розвиток усіх національностей, які проживають у Росії, зокрема й кримських українців (наголос на «а» ‒ ред.). Ми нещодавно запросили до нас у гості Клімкіна (тоді міністра закордонних справ України ‒ ред.), але готові запросити у гості і Порошенка (тоді президента України ‒ ред.) у зв’язку з тим, що просто вже дуже ми втомилися від того, що постійно українська влада говорить про те, що кримських українців тут утискають, не дають говорити українською мовою, мало не якісь переслідування ФСБ... Ми нещодавно створили перший україномовний сайт у Республіці Крим, може бути, навіть і в усій Росії. Називається «Переяславська рада 2.0», де кожен кримський українець і не тільки зможе прочитати новини рідною для себе українською мовою. Напевно, для кримських українців українська мова така ж рідна, як і російська мова, тому ми розвиваємося, ми не стоїмо на місці».
‒ Анастасія Гридчина також брала участь у російських виборах 8 вересня в анексованому Криму, які не визнають законними Україна, США, Євросоюз та низка інших країн. Йшла у списку партії «Единая Россия». Отже, Анно, чим насправді займається ця «Українська громада Криму»?
Андрієвська: Спочатку організація була зареєстрована в Криму в 2015 році у квартирі в селі Донському. Це квартира першого голови організації Олега Усика, який виявився членом районного відділення «Единой России». Він був одним із тих, хто став уособлювати вітрину українства в Криму. Громадську організацію створили після того, як ФСБ почало пресувати Український культурний центр. Люди фінансували УКЦ зі своїх коштів і займалися розвитком культури. Потім їх стали масово викликати у ФСБ, допитувати, штрафувати, частину з них витиснули з Криму. І коли вже міжнародні організації стали шукати відповіді на запитання, що ж відбувається з українцями у Криму, тоді кримська влада змінила тактику й вирішила, що у них буде своя «Українська громада Криму». Але в результаті ця громадська організація була ліквідована.
‒ Он як! А замість неї створили ще одну з такою ж назвою?
У 2018 році з’являється нова «Українська громада Криму» під керівництвом Анастасії Гридчиної. Тоді вона була членом «Молодой Гвардии Единой России»!Анна Андрієвська
Андрієвська: Так, у 2018 році з’являється нова «Українська громада Криму» під керівництвом Анастасії Гридчиної. Тоді вона була членом «Молодой Гвардии Единой России»! Одним із засновників став Роман Чегринець, який також очолює «Білоруську громаду Криму». Схоже, за дві національності відповідає. Він також член Громадської палати Криму та член Ради з міжнаціональних відносин при Аксенові. Окрім того, серед засновників «Української громади Криму» є Валентин Мальчук ‒ член Сімферопольського відділення «Единой России» ‒ та Олександр Осмоловський, заступник голови білоруської організації разом із Романом Чегринцем. Загалом, це такий фан-клуб «Единой России» і Путіна. Вони беруть участь у багатьох офіційних заходах нинішньої влади Криму, у зустрічах із іноземними делегаціями. Весь цей час вони прославляють Путіна та розповідають, як кримська влада турбується про права та розвиток українців у Криму.
‒ При цьому правозахисники говорять про переслідування людей за українську ідентичність ‒ ми пам’ятаємо історію Володимира Балуха, приводом для кримінального переслідування якого став український прапор на його будинку та табличка «вулиця Героїв Небесної Сотні».
Андрієвська: Я не бачила, щоб члени «Української громади Криму» якось висловлювалися взагалі про реальні проблеми українців у Криму. Воно все у них зводиться до кокошників і сарафанів. Назвати їхню діяльність адекватною нинішньому часу дуже складно.
‒ Андрію, як історик підкажіть нам, чи були схожі прецеденти в історії? Чи створювалися раніше подібні українські організації?
Іванець: Частково це нагадує практику Радянського Союзу, коли створювали підконтрольні організації, зокрема, для роботи з українською діаспорою, і потім використовували їх у своїх ідеологічних, політичних, інших цілях. Взагалі, це організація з украденою назвою: задовго до анексії в Криму була «Українська громада Криму», зараз вона продовжує існувати на материку.
‒ Чому «Українську громаду Криму» росіянам довелося створювати двічі?
Іванець: У перший раз вони прокололися з лідером Олегом Усиком, тому що цей товариш розповідав, що українці ‒ це росіяни, які зрадили росіян. Щоб не настільки одіозну фігуру використовувати в потрібній для Росії грі, була висунута ця Анастасія Гридчина. Зараз вона активно обслуговує інформаційну російську політику, сидить на хорошому фінансуванні. Торік її організація отримала 2,5 мільйона рублів.
‒ На що? Щоб час від часу вони запрошували українську владу та іноземців до Криму?
Для того й фінансуються подібні організації ‒ я думаю, вони створюються за завданням спецслужб ‒ щоб використовувати їх як пропагандистські інструменти у інформаційній війніАндрій Іванець
Іванець: Уже два роки поспіль вони проводять так звані з’їзди української діаспори в Криму. У 2017 році вони зібрали 15 осіб ‒ із Литви та [ще] з кількох країн. Реальних активних діячів там практично не було ‒ там було кілька «збитих льотчиків» української політики з Партії регіонів. Усе це намагалися подати як реальний голос українців. Природно, ці кремлівські українці говорили про те, що Крим – це Росія. Я думаю, для того й фінансуються подібні організації ‒ вони створюються за завданням спецслужб ‒ щоб використовувати їх як пропагандистські інструменти в інформаційній війні. Для них не важлива масовість. Їм виділяються мільйони рублів, щоб вони проводили заходи етнографічного характеру. Але в політичному плані вони мають чітко використовувати російську імперську матрицю, що вони й роблять.
‒ Чи виходить в «Української громади Криму»? Чи чують її на Заході?
Іванець: Серйозні західні структури, які стежать за правами людини у Криму, незважаючи на діяльність цієї організації, продовжують говорити про дискримінацію українців у Криму. Гридчина відповідає, що з українцями нібито нічого поганого не відбувається.
Андрієвська: Ця «Українська громада Криму» взагалі не повинна позиціонуватися як щось легітимне на міжнародній арені. Вони кажуть, що збиралися на якісь заходи міжнародні і тому подібне. Але ці люди мають бути ізольовані від участі в міжнародних організаціях, і їхня точка зору не повинна сприйматися як думка українців у Криму. Ці люди, по суті, ‒ ретранслятори кремлівської пропаганди. Я не розумію, як вони були розподілені «Единой Россией» кураторами над українським напрямом.
