По всьому Сибіру та в далекосхідних регіонах Росії за останні три роки встановили понад 120 меморіалів учасникам вторгнення в Україну на щонайменше 500 мільйонів рублів (5,6 мільйона доларів).
Більшість пам’ятників встановили в провінційних містах і селах, звідки й набирають на війну більшість російських бійців, що посилює труднощі, які панують у найбідніших регіонах країни.
Один новий пам’ятник в селі Кара-Хаак у Тувинській області на півдні Сибіру описують як «скоріше пам’ятник битовусі та безвиході, ніж війні».
Спершу меморіал був відкритий як статуя Кара-Сала Белека. 22-річний солдат втратив батька в молодому віці, але багато хто вважав його гордістю села. Його вбили в перші тижні російського вторгнення в Україну.
Невдовзі після смерті Белека Кара-Сала його старший брат Авирал із в’язниці записався у групу найманців ПВК «Вагнера». Авирал відбував восьмирічне ув’язнення за вбивство свого вітчима. Після того, як в Україні загинув і Авирал, меморіал Кара-Салу розширили, щоб звільнити місце для пам’ятника його старшому братові.
Влада Улан-Уде, столиці Бурятії, має намір спорудити «небесну юрту» для загиблих солдатів-учасників російського вторгнення. Бурятський фотограф Олександр Гармаєв розкритикував проєкт через його вартість на тлі бойових дій, що тривають. «Встановлення пам’ятника в Улан-Уде за 24 мільйони рублів (268 тисяч доларів) – тупий фарс, – сказав він. – При тотальних проблемах із постачанням [на лінії фронту], ці гроші можна було б використати з більшою користю, закупивши безпілотники та обладнання для радіоелектронної боротьби».
За словами Гармаєва, солдатам в окопах «байдуже, який пам’ятник ліплять; гостріше стоїть питання обладнання та транспорту».
Місцева влада Улан-Уде каже, що пам’ятник попросили «поранені солдати, вдови та матері загиблих військових».
Коли в Бурятії встановили пам’ятник 15 загиблим в Україні військовим, один поранений найманець ПВК «Вагнер» дізнався, що на меморіалі викарбуване його ім’я. Він був змушений доводити своє власне існування в суді, і його ім’я зрештою стерли з нового пам’ятника в його місті.
В інших місцях Сибіру місцеві жителі виступають проти встановлення пам’ятників вторгненню РФ в Україну на видних місцях.
У східному місті Чита майже 100 жителів підписали відкритий лист проти встановлення в центрі міста пам’ятника «спеціальній військовій операції» Росії – так офіційно російська влада називає неспровоковане вторгнення Москви в Україну.
«Є місця для скорботи і є місця для нормального життя, – йдеться в листі. – Ми ж не хоронимо мертвих у себе під вікнами?»
Після відкриття монумента в Читі один із підписантів листа сказав у коментарі проєкту Радіо Свобода «Сибір.Реалії», що зараз «ніхто не критикує; ви повинні розуміти, що це небезпечно».
У далекосхідному місті Магадан влада також планує прямо пов’язати «священну пам’ять» Росії про Другу світову війну з російським вторгненням в Україну. На запропонованому меморіалі буде зображення радянського солдата, який передає прапор учаснику нападу Москви на західного сусіда.
Пам’ятники російському вторгненню переважно встановлені на околицях міст і подалі від найбільших населених пунктів країни, але ситуація може змінитися.
«Я думаю, що в майбутньому ми будемо бачити хороші, професійні пам’ятники на головних вулицях міст, – каже російський історик Сергій Чернишов, – особливо якщо агресія Росії триватиме».
За словами Чернишова, «неможливо уявити» будь-які спроби прибрати пам’ятники навіть такої суперечливої війни. «Щоб це сталося, мало б відбутися щось абсолютно революційне», – каже він.
Інший історик, який не побажав називати свого імені, каже, що якщо пам’ятники вторгненню в Україну і будуть встановлені у великих містах Росії, то їх буде «мінімальна кількість».
Він додав, що «зрозуміло, що в Україні воюють провінції, а влада найбільших міст намагається ігнорувати цю війну».
Автор: проєкт Радіо Свобода «Сибір.Реалії»
