Вибір редакції: світ
Обмеження ціни на нафту та вето Словаччини блокують нові санкції ЄС проти Росії
Європейський Союз наближається до ухвалення чергового пакету санкцій – вже 18-го з часу повномасштабного вторгнення Росії в Україну понад три роки тому. Але залишаються ще два невирішені питання. По-перше – стеля цін на російську нафту. Це положення досі залишається в проєкті, з яким ознайомилося Радіо Свобода, але невідомо, чи збережеться воно в остаточній версії. По-друге, вето Словаччини з питання, яке хоча й пов’язане із санкціями, формально не входить у документ.
Коли Єврокомісія представила проєкт санкцій у червні, то головною пропозицією було знизити стелю цін на російську нафту з нинішніх $60 за барель до $45. Оскільки ця політика координується в межах Групи семи (G7), ЄС намагався отримати схвалення інших країн G7, зокрема США, під час саміту в Канаді минулого місяця.
Проте переконати Вашингтон не вдалося, особливо після зростання цін на нафту через удари Ізраїлю та США по Ірану. Попри це, у Брюсселі розглядають можливість просувати ідею самостійно, адже стеля цін на нафту спочатку була способом обійти заборону ЄС на надання транспортних послуг для перевезення російської нафти.
У неофіційних обговореннях у Брюсселі європейські чиновники зазначили, що Кіпр, Греція і Мальта – країни з розвиненими морськими транспортними секторами — виступають проти зниження цінової стелі. Втім, очікується, що Кіпр і Греція можуть пом’якшити свою позицію, особливо якщо Велика Британія – ще один важливий гравець на ринку морського страхування – підтримає Брюссель.
Дипломати вважають, що США також можуть приєднатися до ініціативи, якщо Брюссель і Лондон діятимуть узгоджено.
Основним опонентом наразі залишається Мальта, хоча існує надія, що Валлетта погодиться на знижену стелю – можливо, не до $45, але нижче за поточні $60.
Вето Словаччини
Братислава пов’язує свою згоду на новий пакет санкцій з переглядом окремої ініціативи Єврокомісії – плану поетапної відмови від російських енергоносіїв до кінця 2027 року.
Цю пропозицію, що отримала назву RePowerEU («Відновлення енергетичної незалежності ЄС»), було представлено у травні, і вона викликала невдоволення як у Словаччині, так і в Угорщині, яка, за неофіційними даними, підтримує сусідів.
І це не дивно.
З 2022 року ЄС вже обмежив імпорт російських енергоносіїв через санкції – наприклад, заборонивши більшість поставок вугілля та нафти. Але санкції вимагають одностайної згоди всіх 27 країн-членів, і Словаччина з Угорщиною вже блокували жорсткіші енергетичні обмеження, які пропонував Брюссель.
Тож тепер Єврокомісія хоче діяти в обхід цих вето – через внутрішні правила ЄС і механізми кваліфікованої більшості (55% країн, що представляють 65% населення).
Основною пропозицією стане юридична заборона укладення нових контрактів на постачання російського газу, включно з короткостроковими («спотовими» ) контрактами на постачання скрапленого газу (LNG), до кінця 2025 року. Для довгострокових контрактів передбачено поступове припинення до кінця 2027 року.
Імпорт російського газу в ЄС знизився з 45% у 2021 році до 19% у 2024-му, і очікується, що у 2025-му він становитиме 13% – після припинення транзиту через Україну на початку року. Однак ЄС опинився у незручному становищі, коли стало відомо, що імпорт російського LNG (скрапленого природного газу) зріс у 2024 році на 12% порівняно з 2023.
Щодо нафти, ситуація менш критична, але чутлива політично та географічно.
Сьогодні російська нафта становить лише 3% імпорту ЄС, порівняно з 27% у 2022 році – завдяки санкціям, які заборонили імпорт морським шляхом.
Проте для країн Центральної Європи, що не мають виходу до моря, зроблено винятки. Чехія вже відмовилася від цього імпорту, але Угорщина і Словаччина досі отримують до 80% нафти з Росії.
Єврокомісія вимагає, щоб ці поставки припинилися до кінця 2027 року. Від Будапешта і Братислави очікують план дій: як саме вони це реалізують, які альтернативи розглядають і які чинні контракти з Москвою в них є. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив на саміті ЄС 26 червня, що не підтримає санкційний пакет без додаткових роз’яснень щодо переорієнтації енергетики ЄС в рамках RePowerEU. За словами дипломатів, знайомих із ситуацією, Братислава не наполягає на винятках, а хоче юридичної ясності щодо можливих претензій «Газпрому» за вже укладеними контрактами.
Минулого тижня представники Єврокомісії відвідали Братиславу, де зустрілися з урядовцями та енергетичними компаніями. Дипломати зазначили, що зустрічі «пройшли добре», але Фіцо досі не готовий погодитися на пакет санкцій. Під час зустрічі послів ЄС у Брюсселі 4 липня прозвучало, що пакет ще «не дозрів» для ухвалення.
У пресрелізі словацького Мінекономіки після візиту Єврокомісії також йшлося, що потрібні додаткові перемовини. Міністерка економіки Дениса Сакова заявила: «Ми готові й надалі продовжувати експертні обговорення з залученням усіх зацікавлених сторін».
Переглянути всі оновлення за день
Із загостренням конфлікту в Ірані Україна каже США: ми вже бачили це раніше
ВАШИНГТОН – У той час як іранські атаки безпілотників та ракет випробовують американську оборону на Близькому Сході, українська делегація, яка перебуває у країні, заявляє, що Сполучені Штати зараз стикаються з реальністю на полі бою, до якої Київ адаптувався з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії.
«Масована та масштабна атака дешевих дронів… дійсно змінює роботу систем», – сказала Марина Гриценко, виконавча директорка київського Інституту Острова Зміїний, в інтерв'ю Радіо Свобода під час візиту до Вашингтона 24 березня.
Її попередження пролунало в той час, коли українські чиновники намагаються перетворити досвід фронтової боротьби на стратегічні уроки для західних партнерів, стверджуючи, що війна в Україні стала реальним стресовим випробуванням для сучасної протиповітряної оборони.
В центрі цього послання лежить різкий економічний дисбаланс. Передові системи, як-от система ППО Patriot, залишаються високоефективними, але їх використання проти хвиль недорогих безпілотників є неефективним з часом.
«Ми дуже давно розуміли, що нерентабельно використовувати ракети вартістю 4,5 мільйони доларів для Patriot, щоб збити безпілотник Shahed вартістю 500 000 доларів», – каже Гриценко.
Війна, яку «добре знає Україна»
Візит української делегації до США – після виступів на форумі безпеки в Маямі та продовження зустрічей по всьому Вашингтону – відбувається на тлі конфліктів за участю Ірану, які висвітлюють вразливості, які Україна документує з 2022 року.
До складу групи входять не лише політичні та аналітичні співробітники Інституту Острова Зміїний, але й українські військові-практики, які безпосередньо беруть участь в операціях протиповітряної оборони.
Серед них – представник ВПС, який тісно співпрацює з американськими системами, та старший офіцер армійського корпусу, відповідальний за впровадження протиповітряної оборони на передовій.
За словами Гриценко, їхня роль полягає в тому, щоб надати «перевірене на полі бою» розуміння того, як західні системи працюють під час тривалих, масштабних атак – з чим США мали обмежений досвід донедавна.
«Я думаю, що Америка вперше зіткнулася з масовою атакою дешевих безпілотників…, яка дійсно змінює те, як працюють системи», – сказала вона.
Америка вперше зіткнулася з масовою атакою дешевих безпілотниківМарина Гриценко
Гриценко сказала, що Близький Схід ще не переживає повного спектру загроз, з якими сьогодні стикається Україна, але останні події нагадують попередні фази війни.
«Я думаю, що Близький Схід не стикається з усім тим, з чим ми стикаємося зараз», – сказала вона, зазначивши відмінності в морських можливостях та динаміці поля бою.
Тим не менш, вона вказала на паралелі у використанні масованих атак безпілотників та цілеспрямованості систем виявлення.
«Важливі не лише системи протиповітряної оборони, а й радари, чи не так? Здатність розуміти, звідки походить ця [загроза]», – сказала вона, згадуючи, як подібні виклики виникли в Україні після того, як безпілотники іранської розробки були впроваджені Росією у великій кількості.
Відповіддю України стало створення багаторівневої системи ППО, яка поєднує західні платформи з новими технологіями, як-от безпілотники-перехоплювачі, акустичні датчики та навіть мережі громадського сповіщення.
Цей підхід детально описано в нещодавньому звіті Інституту Острова Зміїний «Стримуючи небо», в якому відстежується еволюція протиповітряної оборони України від систем радянської епохи у 2022 році до гібридної архітектури на початку 2026 року.
Партнерство, а не допомога
Україна може бути тією силою, яка може допомогти Америці досягти своїх цілей та зменшити свою присутність у Європі, якщо це необхідноМарина Гриценко
На зустрічах з Білим домом, Конгресом, Пентагоном та аналітичними центрами делегація послідовно просуває меседж: до України слід ставитися як до партнера з питань безпеки, а не лише як до одержувача допомоги.
«Ми не віримо в допомогу, – сказала Гриценко. – Ми вважаємо, що довгострокова співпраця будується через партнерство».
Вона стверджує, що Україна може допомогти США вирішувати ширші стратегічні виклики – від Європи до Індо-Тихоокеанського регіону – шляхом обміну перевіреними на полі бою рішеннями та зменшення навантаження на американські збройні сили.
«Україна насправді може бути тією силою…, яка може допомогти Америці досягти своїх цілей та зменшити свою присутність у Європі, якщо це необхідно», – сказала вона.
Делегація також наголошує на практичній співпраці, включаючи постійне випробування українських безпілотників та оборонних технологій у США, а також на необхідності інтеграції навчання разом із закупівлями.
«Тут вже проходять випробування деякі українські системи», – сказала вона, додавши, що впровадження, а не лише придбання, є критично важливим.
Спільні загрози
За словами Гриценко, розширення конфлікту за участю Ірану мало неоднозначні наслідки для України.
Наш уряд стверджує, що Росія надає іранцям розвідувальні дані, які допомагають іранцям забирати життя американців та ізраїльтянМарина Гриценко
З одного боку, це підтвердило попередження Києва щодо зростаючої можливості війни за допомогою безпілотників – навіть для недержавних суб’єктів.
«Поріг вступу… у військові дії… справді, справді знизився», – сказала вона, зазначивши, що компоненти тепер можна закуповувати дешево та збирати у великих масштабах.
З іншого боку, перемикання уваги та ресурсів США створює ризики. Запаси ракет-перехоплювачів, особливо таких систем, як Patriot, були скорочені, що потенційно обмежує короткострокові поставки до України.
«Американці використали значну частину своїх запасів», – сказала вона, додавши, що Україна продовжує досліджувати альтернативи, але стикається з труднощами у виробництві аналогічних систем всередині країни.
Водночас вона вказала на те, що Київ розглядає як дедалі більш скоординовану узгодженість дій супротивників США.
«Я думаю, що зв'язок між супротивниками ще ніколи не був таким чітким», – сказала вона, посилаючись на співпрацю між Росією, Іраном, Китаєм та Північною Кореєю.
За словами Гриценко, Росія вже підтримує Іран способами, які безпосередньо впливають на інтереси США.
«Наш уряд стверджує, що Росія надає іранцям розвідувальні дані, які впливають і буквально допомагають іранцям забирати життя американців та ізраїльтян», – сказала вона.
Війна та дипломатія
На полі бою Україна продовжує балансувати між військовими операціями та дипломатичними зусиллями.
Гриценко підтвердила, що Київ прагне зміцнити свою переговорну позицію, адаптуючись до війни, де все більше використовуються дрони.
«Зараз більше уваги приділяється безпілотникам», – сказала вона, наголошуючи на зростаючій важливості протиповітряної оборони на передовій.
Водночас Україна змінила свій підхід до комунікацій, зосереджуючись менше на попередньому оголошенні контрнаступу та більше на оперативній несподіванці.
«Ми переходимо не просто до розмов про вживання певних контрнаступальних заходів, а здебільшого до їх впровадження», – сказала вона.
Незважаючи на триваючі бойові дії, вона повторила, що Україна залишається відкритою до переговорів, але на умовах, що формуються силою.
«Росія розуміє лише силу», – сказала вона.
Поза межами зброї: уроки для впровадження
Для Інституту Острова Зміїний метою візиту до Вашингтона є не лише обмін досвідом, а й вплив на те, як він застосовується.
Зараз більше уваги приділяється безпілотникамМарина Гриценко
«Це довгий шлях від простого читання та знання… до ухвалення рішення», – сказала Гриценко.
Вона наголосила, що співпраця має виходити за рамки закупівель і передбачати навчання та інтеграцію українських систем у військові структури США.
«Недостатньо просто закуповувати українську зброю, – каже Гриценко. – Навчання, спосіб його впровадження… є ключовим».
Це включає постійну співпрацю в галузі технологій безпілотників, радіоелектронної боротьби та морських систем, деякі з яких вже проходять спільні випробування.
У той час, як США стикаються з новими загрозами в багатьох регіонах, українські чиновники кажуть, що їхній досвід дає уявлення про те, як дедалі більше виглядає сучасна війна, і є підставою для поглиблення співпраці на її основі.
Орбан, Сіярто і «зачинені двері». ЄС ізолює Угорщину від «переговорів на чутливі теми»?
Європейський Союз вирішив проводити обговорення на теми, пов'язані з підтримкою України і обороноздатність самого блоку у так званих малих форматах, до яких не запрошуватимуть Угорщину. Про це повідомило з посиланням на джерела в ЄС видання Politico . Ймовірно, це пов'язано не лише з блокуванням Угорщиною надання Україні 90 млрд євро, а й із тим, що, за повідомленнями The Washington Post , очільник МЗС Угорщини Петер Сіярто регулярно інформував міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова про перебіг обговорень у ЄС. І хоча сама Угорщина ці звинувачення відкидає, рішення про обговорення «чутливих тем у вузькому колі за зачиненими дверми» вже нібито ухвалене.
Радіо Свобода зібрало інформацію про це, а також ключові цитати, які вказують на позицію теперішньої влади Угорщини щодо підтримки України.
Занепокоєння у ЄС викликали тісні контакти Віктора Орбана з очільником Росії Путіним, візити міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто до Москви, регулярне спілкування із очільником російської дипломатії Лавровим, попри триваючу повномасштабну агресію Росії проти України та різку риторику Кремля щодо Євросоюзу, а також заява Сіярто про «енергетичний тероризм» України.
Очікуємо, що угорський уряд надасть роз'ясненняАніта Гіппер
«Повідомлення про те, що глава МЗС Угорщини нібито розкрив російському колезі інформацію про закрите обговорення на міністерському рівні у Раді, викликають серйозне занепокоєння. Довіра між державами-членами та інституціями має основне значення для роботи ЄС. Ми очікуємо, що угорський уряд надасть роз'яснення», – сказала представниця Єврокомісії Аніта Гіппер.
А прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск наголосив, що «риторика пана Сіярто про «енергетичний тероризм» України – це чиста пропаганда Кремля, перекладена угорською мовою. Це соромно для європейського політика».
На цьому тлі, повідомляє Politico, Європейський Союх вирішив розширити практику переговорів у малих форматах – E3 (Британія, Франція, Німеччина), E4, Е7, Е8, JEF (Об'єднані експедиційні сили 10 північноєвропейських країн), NB8 (8 країн Північної Європи та Балтії), Веймарський трикутник (Франція, Німеччина, Польща) та інші, де можна швидше узгоджувати позиції без ризику витоків інформації про це, повідомляє низка авторитетних видань.
«Є аргументи на користь засекречення інформації та документів з боку ЄС», – сказав Politico один із дипломатів ЄС.
Повідомлення про те, що глава МЗС Угорщини нібито розкрив російському колезі інформацію про закрите обговорення на міністерському рівні у Раді, викликають серйозне занепокоєння. Довіра між державами-членами та інституціями має основне значення для роботи ЄС. Ми очікуємо, що угорський уряд надасть роз'яснення.
Петер Сіярто назвав ці заходи «дитячими іграми»: «Брюссельські бюрократи бояться правди. Те, що нас намагаються ізолювати, лише доводить, що ми – єдині, хто виступає за мир і не боїться говорити з усіма сторонами конфлікту».
_________________________________
Додано 24 березня:
Під час під час передвиборчого мітингу у місті Кестгей міністр закордонних справ Угорщини підтвердив, що регулярно зідзвонюється із очільником російського МЗС Сергієм Лавровим під час закритих засідань Євросоюзу. Сіярто наголосив, що рішення ЄС щодо енергетики, автомобільної промисловості та безпеки безпосередньо впливають на відносини Угорщини з партнерами поза межами Євросоюзу, а тому, мовляв, він весь час контактує з «партнерами поза межами ЄС». І додав, що розмовляє «не тільки з міністром закордонних справ Росії, але й з нашими американськими, турецькими, ізраїльськими, сербськими та іншими партнерами до та після засідань Ради ЄС». Вранці 24 березня Сіярто також опублікував у соцмережах відео, в якому відкинув звинувачення у порушенні будь-яких протоколів безпеки на засіданнях Ради ЄС з питань закордонних справ, бо мовляв, на міністерському рівні не обговорюються жодні таємниці.
_________________________________
ЄС поки не планує офіційно повідомляти свою реакцію на повідомлення про ймовірний витік інформації через дії нинішнього керівництва Угорщини, з огляду на парламентські вибори в Угорщині, призначені на 12 квітня.
Парламентські вибори 2026 року в Угорщині вже називають «референдумом про майбутнє Угорщини в Європі». Головна боротьба точиться між провладною партією Fidesz та опозиційною партією TISZA Петера Мадяра. І партія Орбана і партія Мадяра проводять на свою підтримку багатотисячні акції. Якщо Орбан програє або не зможе сформувати монобільшість, є сподівання, що це призведе до зміни курсу Будапешта щодо підтримки України та санкцій проти РФ. Однак, за останніми повідомленнями, позиції партії Орбана укріпилися останніми днями, хоча кількість тих, хто підтримує опозицію все ще переважає. Днями президент США Дональд Трамп висловив «повну підтримку» прем’єр-міністру Угорщини Віктору Орбану. А видання The Washington Post написало, що нібито в Москві розроблявся план, як допомогти Орбану на виборах, зокрема, через організацію фейкового замаху на нього. WP уточнює, що невідомо, на якому рівні російської влади обговорювалася ця пропозиція, проте представник Кремля Дмитро Пєсков назвав повідомлення «дезінформацією». Речник Орбана Золтан Ковач не відповів на запит про коментар, а Служба зовнішньої розвідки РФ відмовилася від коментарів.
Вибори в Угорщині: масштабні мітинги перед голосуванням (фоторепортаж)
Що цьому передувало?
Неприйнятним назвали у ЄС блокування Віктором Орбаном виділення кредиту ЄС у розмірі 90 мільярдів євро для України на 2026-2027 роки і пов'язування цього з транзитом російської нафти через нафтопровід «Дружба», по перекачувальній станції якого Росія здійснила повітряну атаку.
Лідери висловилися дуже чітко, однозначно засудивши поведінку УгорщиниКошта
«Те, що робить Угорщина, є абсолютно неприйнятним, і така поведінка не може бути допущена лідерами. І саме тому лідери сьогодні в Раді висловилися дуже чітко, однозначно засудивши поведінку Угорщини в цьому питанні», – підсумував реакцію лідерів Євросоюзу на дії Віктора Орбана президент Європейської ради Антоніу Кошта.
«Ми більше не можемо дозволяти собі, щоб неприйнятні блокування – як ті, що нині здійснює Угорщина, – затримували цю вкрай необхідну допомогу і таким чином коштували людських життів, бо бракує важливих коштів для оборони країни», – заявив міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль.
Заяви Віктора Орбана і Петера Сіярто про ЄС і Україну
- Про блокування 90 млрд євро ЄС для України
«Я стояв на своєму... якщо буде нафта, будуть і гроші», – сказав Віктор Орбан після саміту ЄС 19 березня 2026 року, підтвердивши своє вето на кредит для України, і пов'язавши його з роботою нафтопроводу «Дружба», перекачування нафти по якому зупинив повітряний удар Росії.
Про транзит російської нафти за зв'язки з Росією
«Рішення України зупинити транзит нафти є актом енергетичного тероризму проти Угорщини та Словаччини. Ми не дозволимо Києву тримати нас у заручниках заради своїх політичних ігор», – заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто.
Президент України Володимир Зеленський: «Повне вимкнення однієї помпової станції – у Бродах – унеможливлює підтримання достатнього тиску в трубопроводі для забезпечення безпечного транзиту... Твердження про навмисне блокування нафти Україною є безпідставними»
«Ми не збираємося розривати співпрацю з «Росатомом» або «Газпромом» лише тому, що це комусь не подобається в Брюсселі чи Києві. Енергозабезпечення Угорщини – це не ідеологічне питання, а питання фізичної реальності», – сказав Сіярто.
- Щодо заблокованих Угорщиною грошей українського банку
«Ймовірність того, що це [повернення коштів Україною] станеться, вкрай низька... Угорщина має уникати таких ризикованих азартних ігор», – заявив на передвиборчому заході 11 березня 2026 року прем'єр-міністр України Віктор Орбан.
- Орбан використовує ЄС і Україну у передвиборцій риториці
Ми не поступимося під тиском українського президента Зеленського, Брюсселю чи їхніх агентів в Угорщині. Не смішітьОрбан
У соцмережі X прем'єр-міністр Угорщини Орбан назвав блокування ним рішень ЄС на підтримку України «опором тиску України та Брюсселя» і порівняв свої дії «зі скиданням комуністичної влади в Угорщині».
«Якщо ми виявились спроможними повалити комунізм, боротися за нашу свободу, відправити радянські війська додому, якщо спромоглися побудувати Угорщину, що грунтується на громадянській, національній, християнській конституції – ми не поступимося під тиском українського президента Зеленського, Брюсселю чи їхніх агентів в Угорщині. Не смішіть», – написав Орбан.
- Про підтримку України у відбитті агресії Росії
«Угорщина ніколи не постачатиме зброю, яка може бути використана для вбивства людей на цій війні. Кожен цент, витрачений на снаряди, лише подовжує страждання, а не наближає мир», – заявляв міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто.
«Ідея відправлення європейських солдатів або інструкторів в Україну є божевіллям, яке може призвести до Третьої світової війни. Угорщина накладе вето на будь–яку подібну ініціативу НАТО чи ЄС», – казав Сіярто.
- Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан звинуватив українців у намірах напасти на його родину
«Я впевнений, що ви побачите в новинах, що українці погрожували не лише мені, а й вам. Мої діти та мої онуки… Ми повинні сприймати це серйозно, але ми не повинні боятися», – сказав прем’єр Угорщини 11 березня у власних соцмережах .
Орбан міг реагувати на висловлювання 74-річного Григорія Омельченка – відставного політика, який був депутатом Верховної Ради із 1994-го до 2012 року, але відтоді не обіймав ніяких державних або політичних посад.
«Карма ніколи не прощає нічиїх злочинів, від неї не втечеш і не сховаєшся...І нехай Орбан подумає про своїх п’ятьох дітей та шістьох онуків. Йому, звичайно, кров українських дітей не пече. Йому дорожча нафта російська, ніж життя українських дітей», – сказав в ефірі українського телеканалу «Прямий» Омельченко.
Перед цим президент України Володимир Зеленський заявив 5 березня на брифінгу в Києві, не називаючи конкретних прізвищ, що може передати українським військовим адресу «однієї особи в Євросоюзі», яка блокує європейську допомогу Україні.
«Надіємося, що одна особа в Євросоюзі не буде блокувати 90 мільярдів або перший транш із 90 мільярдів, і українські воїни матимуть зброю, інакше – дамо адресу цієї людини нашим Збройним силам, нашим хлопцям – нехай вони йому дзвонять і спілкуються з ним своєю мовою», – сказав Зеленський.
У ЄС засудили такі слова президента України. «Така мова є неприйнятною. Не повинно бути погроз на адресу держав-членів ЄС», – наголосив 6 березня речник Єврокомісії Олоф Гілл.
Парламентські вибори у Словенії загрожують Україні «другим Орбаном»?
2026-й не стане роком виборів у жодній із великих європейських країн: це певна аномалія, але водночас – для багатьох полегшення. До виборів, щоправда, готується центральноєвропейська Угорщина. Опитування свідчать, що продовження 16-річного правління там Віктора Орбана під питанням. А перед тим ще пройдуть вибори у Словенії. Про них мало говорять, але наслідки можуть бути відчутними. І для України також.
До парламентських виборів, запланованих на 22 березня, готується Словенія – країна з двомільйонним населенням.
За владу там боротимуться ліберально-центристська партія «Рух свободи» (GS) на чолі з чинним прем’єром і колишнім бізнесменом Робертом Голобом, та опозиційна нині Словенська демократична партія (SDS). Її очолює Янез Янша, якого Голоб змінив на посаді глави уряду.
Янша є визначною постаттю словенської політики протягом десятиліть. Він відіграв ключову роль у здобутті незалежності країни під час розпаду Югославії в 1990-х роках. Зараз тричі прем’єр у минулому прагне до четвертого терміну на цій посаді, яку залишив у 2022 році.
Хоча ці вибори стосуються багатьох питань, поляризуюча постать Янші є темою, яка дуже хвилює виборців.
Лука Ліс’як, історик і редактор Razpotja та Eurozine, сказав Радіо Свобода, що лідер SDS «за свою кар’єру був багатьом, майже всім: від жорсткого комуніста до лівого критика режиму, до ліберала, неоліберала, неоконсервативного націоналіста».
«У 2026 році він є представником, скажімо так, трампістської течії європейських правих», – додав Ліс’як.
Янша не соромиться підкреслювати свою близькість до чинного президента США. Фактично він був одним із небагатьох світових лідерів, які привітали Дональда Трампа з його заявами про перемогу на президентських виборах у США 2020 року. І, як і Трамп, він дуже активний у соцмережах; його попереднє прем’єрство у 2020-2022 роках супроводжувалося постійними конфліктами з мейнстримними медіа та різними культурними війнами.
У разі свого повернення до влади очікується, що він сформує своєрідний «сувереністський альянс» у межах ЄС разом із Орбаном, Робертом Фіцо зі Словаччини та Андреєм Бабішем із Чехії, які виступатимуть проти підходів Брюсселя щодо зеленої політики, міграції, верховенства права та більш федеративного союзу.
Хоча SDS досі входить до мейнстримної правоцентристської Європейської народної партії (EPP), показовим було те, що її депутати в Європарламенті проголосували проти призначення главою Єврокомісії вдруге їхньої однопартійки Урсули фон дер Ляєн у 2025 році.
У зовнішній політиці лідери Західних Балкан будуть занепокоєні можливим повторенням нібито політичного документа 2021 року, авторство якого Янша заперечував, але який передбачав створення «великої» Албанії, Хорватії та Сербії.
Він також майже напевно змінить нинішню пропалестинську позицію уряду на користь тісніших зв’язків з Ізраїлем і більшої підтримки нинішньої війни США та Ізраїлю проти Ірану.
Втім, в одному важливому зовнішньополітичному питанні Янша суттєво відрізняється від Орбана і Фіцо: це Росія. Він був першим іноземним лідером (разом із чеськими та польськими колегами), який відвідав Київ невдовзі після повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Тут він, за словами Ліс’яка, ближчий до іншого консервативного європейського політика.
«Він значно більше підтримує оборону України і критичніше ставиться до Володимира Путіна. Тому, можливо, не так у внутрішній політиці, але у зовнішній, я б сказав, найбільш схожою є Джорджа Мелоні в Італії».
Потенційне повернення Янші також можна пояснити дещо невиразною роботою Голоба в уряді протягом останніх чотирьох років, коли внутрішні проблеми різного характеру домінували в політичних дебатах.
Димитар Керанов із Німецького фонду Маршалла (GMF) зазначає, що хоча економіка Словенії є відносно стабільною порівняно з деякими іншими країнами регіону, «існують питання, такі як зростання зарплат, доступність житла, навіть інфляція. І, звісно, другим ключовим питанням є охорона здоров’я та державні послуги. Наприклад, довгі черги та нестача персоналу – це найпомітніші політичні проблеми».
Відтік кваліфікованого медичного персоналу до сусідньої Австрії став болючою темою, оскільки уряд, нібито зосереджений на базових соціально-економічних питаннях центр-лівої політики, не продемонстрував здатності дати результат.
Але Керанов бачить ще одну перевагу для SDS:
«Голоб і його партія не були настільки ефективними в мобілізації онлайн чи в побудові ефективної комунікаційної стратегії в інтернеті, тоді як, на мою думку, партія Янші діяла значно ефективніше в онлайн-комунікації. І сьогодні це вирішальний фактор».
Також важливо, як Голоб прийшов до влади у 2022 році – як новий гравець на хвилі втоми виборців від управління Янші під час COVID-19 і відносного занепаду центрально-лівих сил.
Те, що він сформував уряд разом із соціал-демократами та ще більш лівою партією «Левіца», також створило проблему, на думку Ліс’яка.
«Це, ймовірно, був найбільш лівий уряд у Словенії за приблизно 25 років. Тому є значна частина населення, яка голосувала за нього, бо була втомлена від уряду Янші, але не очікувала такого чіткого повороту вліво у політичних і соціальних питаннях – і вони розчаровані. Саме цих виборців йому буде важко повернути», – каже Ліс’як.
Зрештою, саме це визначить результат виборів: не стільки протистояння SDS Янші та GS Голоба, які змагатимуться за перше місце з результатом близько 20-30% голосів, скільки безліч менших партій, які сподіваються подолати 4-відсотковий бар’єр і стати «творцями більшості».
У цій мозаїці є не лише нинішні партнери Голоба по коаліції, але й потенційно Піратська партія, яка схиляється вліво; три центр-праві партії, що йдуть альянсом і можуть підтримати майбутній уряд Янші, навіть якщо одна чи дві з них підуть іншим шляхом; проросійська антисистемна партія «Resnica», яка не підтримує жоден табір; а також ймовірний третій за результатом учасник – партія «Демократи».
Ця партія, створена колишнім міністром закордонних справ Янші Анже Логаром, може стати ключовою у ніч виборів – хоча формування коаліції для здобуття більшості у 46 місць у парламенті може стати значно складнішим процесом, а відтак – зайняти більше часу.
Законодавці США готові фінансувати пошук викрадених українських дітей: деталі
ВАШИНГТОН – Поки у США формують бюджет на 2027 рік, у Конгресі запропонували виділити 15 мільйонів доларів на відстеження українських дітей, викрадених Росією. Цю програму торік скоротила адміністрація Дональда Трампа, однак правозахисники називають її критично важливою для розслідування воєнних злочинів і повернення дітей додому.
Це фінансування заклали в перших версіях бюджетних законопроєктів на Держдепартамент і закордонні програми, які розглядають і в Палаті представників, і в Сенаті. Воно свідчить про рідкісну двопартійну згоду у загалом поляризованому Вашингтоні.
Із цієї суми 5 мільйонів доларів планують спрямувати Лабораторії гуманітарних досліджень при Школі громадського здоров'я Єльського університету– одному з ключових центрів, що документує примусове вивезення українських дітей до Росії, повідомили джерела Радіо Свобода.
Наразі фінансування вистачає лише на роботу, пов’язану з Україною, до 1 травня 2026 рокуНатаніель Реймонд
Водночас це показує, як повільні бюджетні процедури у Вашингтоні не встигають за реальністю на місцях: після торішніх скорочень Держдепартаменту лабораторія може не дочекатися цих коштів.
«Ми надзвичайно вдячні за двопартійну підтримку, – сказав виконавчий директор лабораторії Натаніель Реймонд в інтерв’ю Радіо Свобода 18 березня, – але наразі фінансування вистачає лише на роботу, пов’язану з Україною, до 1 травня 2026 року. Тож ми гостро потребуємо фінансування, щоб продовжити діяльність».
Він пояснює перебої з фінансуванням політичною зміною влади та бюрократичною невизначеністю після виборів у США 2024 року.
За словами Реймонда, затверджене за адміністрації попереднього президента США Джо Байдена фінансування так і не було повністю реалізоване. Це сталося після поразки на виборах тодішньої віцепрезидентки Камали Гарріс і на тлі невизначеності щодо того, чи збереже підтримку нова адміністрація президента США Дональда Трампа.
Коли нова адміністрація прийшла до влади, лабораторія вже працювала на тимчасовому фінансуванні.
Імовірно, ми припинимо існування ще до того, як ці гроші дійдуть до насНатаніель Реймонд
Цю підтримку припинили посеред критично важливого процесу збереження даних, згодом ненадовго відновили, а потім знову скасували в червні 2025 року. Відтоді лабораторія майже повністю покладається на приватних донорів, відстежуючи десятки тисяч дітей, викрадених Росією з України.
«Зараз просто нічого не залишилося, – сказав Реймонд, – у нас вже немає коштів, тому, імовірно, ми припинимо існування ще до того, як ці гроші [на 2027 фінансовий рік] дійдуть до нас».
Навіть якщо Конгрес діятиме швидко, сам процес виділення коштів може стати фатальним для лабораторії, попередив він.
«Навіть якщо це ухвалять завтра, я не думаю, що люди розуміють, наскільки довгим і складним є процес після виділення коштів, перш ніж вони потраплять до субпідрядника, – сказав Реймонд, – додайте ще три місяці, перш ніж вони зможуть дійти до нас».
Тиха двопартійна підтримка і роздратування
Помічники конгресменів у Палаті представників і Сенаті назвали нове фінансування свідомим сигналом і Москві, і союзникам, що притягнення до відповідальності за депортацію дітей залишається пріоритетом США. Вони говорили на умовах анонімності, оскільки не були уповноважені коментувати поточні переговори.
Один із помічників Сенату сказав Радіо Свобода, що законодавці вважають документування «основою будь-якої справи про воєнні злочини в майбутньому». За його словами, без системного збору даних «втрачається доказова база, а разом із нею – і шанс на справедливість».
Один із помічників у Палаті представників, залучений до підготовки законопроєкту, назвав цю ініціативу частиною ширшої моральної та стратегічної позиції.
«Це один із найочевидніших і найбільш емоційно резонансних злочинів у цій війні, – сказав він Радіо Свобода, – в обох партіях є чітке розуміння: якщо США не можуть взяти на себе провідну роль у документуванні і зрештою поверненні викрадених дітей, то вони поступаються не лише політично, а й етично».
Водночас помічники визнають, що між рішеннями Конгресу та їхнім виконанням є помітний розрив у часі.
«Є реальний ризик, що Конгрес зробить правильний крок, але занадто пізно, щоб це мало практичний ефект, – сказав один із помічників Сенату, – це та напруга, яку всі усвідомлюють, навіть якщо не можуть сказати про це публічно».
Докази для правосуддя і шлях до повернення
Робота єльської лабораторії відіграє ключову роль у міжнародних зусиллях із документування фактів вивезення та «перевиховання» українських дітей Росією – кампанії, яку широко засуджують правозахисні організації.
Використовуючи супутникові знімки та дані з відкритих джерел, лабораторія виявила розгалужену мережу установ на території Росії.
Її висновки відіграли важливу роль у У березні 2023 року МКС видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна й уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у скоєнні воєнних злочинів – насильницьких депортацій та переміщення населення, зокрема дітей, із окупованих територій України.
2025 року у Росії суд заочно засудив прокурора і суддів МКС після видачі ордера на арешт Путіна.
Міжнародний кримінальний суд – це міжурядовий орган кримінальної юстиції, у компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності та злочини агресії. Штаб-квартира МКС розташована в Гаазі. До штату організації входить понад 900 осіб із приблизно 100 країн світу.
Як пояснили в МКС, є «розумні підстави» вважати, що Путін несе за незаконну депортацію дітей з окупованих територій України до Росії особисту відповідальність.
Крім того, МКС видав ордери на арешт секретаря Радбезу РФ, колишнього міністра оборони Сергія Шойгу, начальника Генштабу Росії Валерія Герасимова, командувача ВПС, колишнього командувача далекої авіації Росії Сергія Кобилаша і колишнього командувача Чорноморським флотом РФ Віктора Соколова. видати ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової.
Для політиків і аналітиків головна цінність цього фінансування – його роль у зборі доказів.
Продовження роботи з документування злочинів є критично важливим для притягнення до відповідальностіШелбі Магід
«Продовження роботи з документування злочинів є критично важливим для притягнення до відповідальності і нагадує, що справедливість має бути частиною будь-якого змістовного мирного процесу», – сказала заступниця директора Євразійського центру «Атлантичної ради» Шелбі Магід.
У коментарі Радіо Свобода вона назвала викрадення українських дітей «одним із найжахливіших» аспектів війни Росії – темою, яка стабільно привертає двопартійну увагу у Вашингтоні, зокрема, завдяки свідченням українських постраждалих і їхніх родин.
«У той час, коли є реальні ризики, що Україну можуть несправедливо відсунути на другий план через події на Близькому Сході, це фінансування є важливим кроком, – сказала вона, – воно показує, що Конгрес і надалі чітко усвідомлює жорстокість режиму Путіна».
Хоча виділення коштів на документування є важливим досягненням, пріоритетом має бути порятунок і реабілітація дітейШелбі Магід
Утім, Магід застерігає, що самого документування недостатньо.
«Хоча виділення коштів на документування є важливим досягненням, пріоритетом має бути порятунок і реабілітація дітей», – сказала вона, закликавши посилити дипломатичний тиск та активніше залучати США до їхнього повернення.
Тиск правозахисників і політичні паралелі
Правозахисні організації відіграють ключову роль у тому, щоб це питання залишалося на порядку денному Конгресу. Зокрема американська некомерційна організація «Разом для України» активно лобіює виділення окремого фінансування.
«Ситуація з викраденими українськими дітьми беззаперечно є однією з найгостріших проблем цієї війни», – сказав директор із публічних комунікацій організації Даніель Балсон.
Він провів пряму паралель із зусиллями США щодо звільнення ізраїльських заручників, яких утримує «Хамас».
«Режим Путіна вважає, що може викрадати дітей, які мають домівки і сім’ї, і перевиховувати їх, змушуючи стати кимось іншим, – сказав Балсон Радіо Свобода, – нас дуже обнадіює, що і Палата представників, і Сенат переходять до конкретних дій і підкріплюють свої зобов’язання фінансуванням».
«Поетичний момент» з невизначеним результатом
Для Реймонда ці зусилля Конгресу є, за його словами, «красивим поетичним моментом, коли Америка об’єднується навколо спільної проблеми».
Утім, за його словами, цей момент ризикує залишитися радше символічним, ніж реальним.
«Ці кошти просто не встигнуть до нас дійти», – сказав він.
Цей розрив підкреслює ширшу проблему у Вашингтоні: узгодження політичного консенсусу з нагальністю дій.
Якщо цей розрив не подолати, попереджають посадовці та правозахисники, один із ключових інструментів для документування і повернення викрадених дітей може зникнути саме тоді, коли Вашингтон намагається його зберегти.
Лише за офіційними даними влади України, від початку повномасштабної війни Росії проти України, країна-агресорка депортувала або перемістила на свою територію майже 20 000 українських дітей, враховуючи сиріт та вихованців дитячих закладів різного типу. Міжнародна комісія ООН кваліфікувала це як злочин проти людяності. Росія стверджує, що вивезла українських дітей, рятуючи їх від бойових дій.
«Ідеальний сценарій для Москви». Чому Володимир Путін (переважно) виграє від війни в Ірані
Війна США та Ізраїлю проти Ірану принесла Росії кілька очевидних вигод: більше доходів від нафти; менше американської зброї для Києва; відволікання уваги від мирних переговорів щодо України. Але для Москви не все так добре.
Аналізуємо.
Високі ціни на нафту? Так. Менше американської зброї для Києва? Так. Вашингтон відволікся від війни в Україні? Так. Європа нервує через енергетичні витрати? Є. Напруженість на Заході? Так.
Майже через три тижні після початку інтенсивної кампанії американських та ізраїльських авіаударів уряд у Тегерані – найближчий партнер Росії на Близькому Сході – опинився на межі краху, регіональна політика перекроєна, а Москва залишилася спостерігати, здебільшого безпорадно, збоку.
Попри це, Кремль схоже не надто засмучений.
Москва отримує значно більше простору для маневру»Сем Грін
«Я думаю, що це ускладнює безпекову та економічну ситуацію для Європи. І це відволікає [президента США Дональда] Трампа від України, і все це створює відчуття, що Москва отримує значно більше простору для маневру», – сказав Радіо Свобода Сем Грін, експерт з Росії та професор із російської політики в Королівському коледжі Лондона.
Європейські політики «можуть почати змінювати свою готовність підтримувати Україну і зберігати жорстку позицію щодо Росії, – сказав він Радіо Свобода. – Це саме ті речі, які підсилюють позиції Путіна»
У розрахунках Кремля про наслідки війни проти Ірану ключовим чинником є ціни на нафту.
Експорт нафти і газу підживлював і фінансував повномасштабну війну Росії проти України, яка триває вже п’ятий рік. Західні санкції скоротили ці доходи, зокрема через «цінову стелю», яка фактично обмежує, скільки Москва може заробляти.
Підрив єдності
Однак війна з Іраном підштовхнула ціни на нафту вгору, що означає більше грошей для Москви – і для війни проти України. Це бажаний розвиток подій для Путіна, враховуючи, що російська економіка слабшає і може скотитися в рецесію.
«Високі ціни на енергоносії можуть не лише стати рятівним кругом для економіки Росії, яка вже перебуває під тиском санкцій і високих витрат на війну, але й починають підривати єдність держав, що підтримують Україну», – вважає Катя Бего, старша наукова співробітниця у Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House).
«Якщо енергетична криза на Близькому Сході триватиме і поглиблюватиметься, ми, ймовірно, побачимо, як більше європейських лідерів почнуть робити подібні заяви, і це вже будуть не лише такі країни, як Угорщина та Словаччина, що вибиваються із загальної лінії», – наголосила вона.
Крім того, на тлі невдоволення американців високими цінами на бензин адміністрація Трампа видала виняток із санкцій, дозволивши покупцям придбати частину російської нафти, яка вже перебувала в танкерах по всьому світу.
Ідеальний сценарій для Москви - конфлікт середньої тривалостіОлександра Прокопенко
«Ідеальний сценарій для Москви у війні на Близькому Сході – це не швидка перемога чи катастрофічна ескалація, а конфлікт середньої тривалості та інтенсивності, який утримує високі ціни на нафту, не завдаючи значної шкоди світовій економіці», – написала в X Олександра Прокопенко, колишня радниця Центробанку Росії.
«Бенефіціаром цієї війни є Путін, який наповнює свої резерви нафтовими доларами… а також скорочення підтримки України», – сказав цього тижня CNN Річард Ширрефф, колишній британський генерал і заступник командувача НАТО. На його думку, Європа і Канада «повинні безумовно подвоїти зусилля… збільшуючи підтримку України».
Міністр фінансів США Скотт Бессент захистив рішення надати тимчасовий виняток для продажу російської нафти, заявивши, що цей захід «чітко обмежений» і «не забезпечить значної фінансової вигоди російському уряду».
«Тимчасове зростання цін на нафту є короткостроковим і тимчасовим збуренням, яке в довгостроковій перспективі принесе значну вигоду нашій державі та економіці», – сказав Бессент в X.
Білий дім відмовився від коментарів.
«Завжди є ризик роздратувати Вашингтон»
Однією з головних причин, чому Україна змогла оборонятися від більшої російської армії, є західне озброєння. Передусім це США, які постачали, зокрема, системи протиповітряної оборони для перехоплення російських ракет і дронів.
На Близькому Сході США та Ізраїль, не кажучи вже про союзників США, таких як Кувейт, Бахрейн і Об’єднані Арабські Емірати, намагаються стримати відповідь Ірану, використовуючи значну кількість власних протиракетних і протидронових засобів.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що країни Перської затоки за три дні використали понад 800 американських ракет Patriot.
Чим більше вичерпуються запаси американської зброї, тим менше її залишається для України.
Це погано для Києва і добре для Москви, яка продовжує завдавати ударів по Україні – по позиціях на фронті, житлових будинках, енергосистемі та електростанціях – залишаючи Київ у складному становищі з підтримання оборони.
«Для Путіна довга війна в Ірані – це плюс», – сказав Зеленський в інтерв’ю BBC. «Окрім цін на енергоносії, це означає виснаження американських запасів і виробників ППО. Отже, ми [Україна] стикаємося з виснаженням ресурсів».
Україна також намагається не допустити, щоб у мирних переговорах за підтримки США не було перекосу на користь Росії. Після кількох раундів переговорів процес фактично зайшов у глухий кут.
Минулого тижня один із головних представників Кремля Кирило Дмитрієв прилетів до Флориди, щоб зустрітися з американськими чиновниками, які курують переговори: спецпосланцем Стівом Віткоффом і зятем Трампа Джаредом Кушнером. Пізніше Дмитрієв назвав переговори «продуктивними».
Через два дні Міністерство фінансів США оголосило про виняток із санкцій щодо російської нафти.
Якщо адміністрація Трампа буде відволікатися на війну з Іраном, це може відкрити більшу роль для Європи, яка загалом вважається більш проукраїнською, сказав Грін.
«Я думаю, що це трохи нервує Москву, але водночас [росіяни] йдуть дуже тонким льодом, намагаються залишатися залученими в переговорний процес, не поступаючись нічим, – вважає британський експерт. – І завжди є ризик, що зрештою ви роздратуєте Вашингтон».
«Вплив зменшується»
Найбільшим негативним фактором у розрахунках Кремля щодо війни з Іраном є втрата впливу в регіоні, кажуть експерти.
Москва вже зазнала удару через падіння режиму Башара Асада в Сирії в грудні 2024 року, куди Росія вкладала ресурси десятиліттями, щоб створити свою військову присутність.
А в січні американські сили провели операцію в Каракасі та захопили венесуельського лідера Ніколаса Мадуро, ще одного союзника Москви.
«Це ще один випадок, коли Кремль не зміг по-справжньому підтримати свого союзника, коли було потрібно, і показав свою фактичну безсилість, – вважає Бего. – Це також ще один режим, пов’язаний із Кремлем, який опинився під потенційно екзистенційним тиском».
«Російський вплив на Близькому Сході, схоже, стабільно, і в осяжному майбутньому, зменшується, – говорить Марія Енгквіст, директорка програми досліджень Росії та Євразії в Шведському агентстві оборонних досліджень. –Наразі Москва має дуже обмежені можливості впливати на ситуацію і мало що може зробити».
Росія не повністю покинула Тегеран; за повідомленнями, Москва надає розвіддані і, можливо, чутливу інформацію про цілі, що допомогло Ірану завдавати ударів, зокрема по об’єктах на кшталт станції ЦРУ в Ер-Ріяді.
«Обидва випадки, Венесуела та Іран, підкреслюють практичні труднощі, з якими стикається російське керівництво у реалізації своїх стратегічних амбіцій, – вважає Марія Енгквіст. – Це, ймовірно, підірве довіру [партнерів Москви] до Росії як постачальника будь-чого, корисного для них, і до їхніх відносин загалом».
- Європейські союзники Сполучених Штатів і Японія висловили готовність до «відповідних» зусиль для забезпечення проходу через Ормузьку протоку – про це йдеться в спільній заяві лідерів Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів та Японії, опублікованій 19 березня. Підписанти висловили готовність «зробити свій внесок у відповідні зусилля для забезпечення безпечного проходу через протоку».
- Перекриття Ормузької протоки для цивільного судноплавства стало основною рушійною силою перебоїв на світовому енергетичному ринку. Ціна на еталонну нафту марки Brent зросла більш ніж на 5 відсотків – до 112,84 долара за барель.
- Ізраїль і США завдають ударів по Ірану з 28 лютого. Президент США Дональд Трамп говорив, що мета цієї війни – знищити військовий потенціал Ірану й не допустити, щоб Тегеран створив ядерну зброю. Іран завдає ударів по Ізраїлю і країнах регіону, які співпрацюють зі США. При цьому видання Axios писало, що США просили Ізраїль не атакувати енергетичну інфраструктуру Ірану.
Закон про «іноземних агентів» у Чехії. До чого тут Росія?
У Чехії оприлюднили текст законопроєкту «Про реєстрацію суб’єктів із закордонними зв’язками». Згідно з ним усі організації, зокрема державні, що отримують гранти з фондів ЄС або з інших країн, мають реєструватися у спеціальній базі даних.
Документ передбачає штрафи до 15 мільйонів чеських крон (понад 700 тисяч доларів США за нинішнім курсом) або до 10% доходу чи обороту.
Опозиція та неурядові організації закликають припинити підготовку законопроєкту. Ліберальна Чеська піратська партія назвала його копією російського закону.
Водночас чеські медіа з’ясували, що одна з авторок цієї ініціативи Наталія Вахатова, радниця прем'єра Бабіша, має зв’язки з Росією. За даними журналістів, її брат багато років очолює велику компанію, яка не припинила діяльність попри російську агресію проти України.
Чому з’явився цей законопроєкт?
Законопроєкт про обов’язкову реєстрацію організацій, що отримують фінансування з-за кордону, з'явився у програмній декларації чинного уряду Чехії.
Документ передбачає створення публічного реєстру державних дотацій для некомерційних організацій. Водночас організації, що займаються політичною діяльністю і отримують фінансування з-за кордону, повинні відкрито повідомляти про це.
Очікується, що закон регулюватиме діяльність у суспільній, політичній, медійній, освітній, академічній сферах, якщо вона може впливати на громадську думку або публічну дискусію. Документ пропонує запровадити реєстрацію як для фізичних, так і для юридичних осіб.
«Зв’язками із закордонними суб’єктами» вважають діяльність в інтересах іноземних структур або співпрацю з ними, наприклад, консультаційну, аналітичну, медійну чи освітню.
Розробку законопроєкту доручили трьом політикам: Наталії Вахатовій, яка не є депутаткою парламенту, але працює радницею прем’єр-міністра Андрея Бабіша з питань свободи слова, депутату від партії прем’єра «ANO» Радеку Вондрачеку та Їндржиху Райхлу — депутату від правопопулістської партії SPD («Свобода і демократія»).
Райхл заявив, що під час підготовки законопроєкту орієнтувався не на російський закон про «іноземних агентів», а на американський^
«Я не бачу причин, чому закон, який діє у США з 1938 року, не міг би діяти і в нас»
«Це не має нічого спільного з Росією», – заявив у відповідь на критику опозиції прем’єр-міністр Андрей Бабіш.
Прем’єр-міністр Андрей Бабіш підтримує свою радницю Наталію Вахатову. Чеському телебаченню він заявив, що вона є експерткою з питань свободи слова:
«Я знаю її (Наталію Вахатову) через Даніела Вавру, з яким зустрічався щодо свободи слова. Вона розуміється на свободі слова…»
Найбільша гуманітарна організація Чехії «Людина в біді» 16 березня заявила, що порівняння цього законопроєкту з американським законом FARA є некоректним.
«Посилання на американський закон FARA вводить в оману, – зазначають автори аналізу, – цей закон поширюється на лобістів, які представляють інтереси іноземних урядів або компаній. Натомість гуманітарні, освітні чи громадські організації, що не діють від імені іноземного уряду і не фінансуються ним, прямо виключені з його сфери дії».
Автори також звертають увагу, що чеський законопроєкт може охопити дуже широкий спектр структур: неурядові організації, університети, приватні компанії, науково-дослідні інститути, спортивні федерації, а також державні установи.
Достатньо лише отримувати фінансування з-за кордону, наприклад, із фондів Європейського Союзу.
За законопроєктом стоїть радниця прем’єра зі зв’язками в Росії
Однією з авторок законопроєкту «Про реєстрацію суб’єктів із закордонними зв’язками» є Наталія Вахатова. Вона народилася в Україні, але має чеське походження.
У 1990-х її батьки переїхали до Чехії за програмою повернення людей із чеським корінням після Оксамитової революції. У Чехії Вахатова закінчила гімназію та началася на факультеті філології Університету Яна Евангелісти Пуркине.
На те, що Наталія Вахатова є сестрою чеського підприємця Федора Вахати, який заробляє в Росії, звернув увагу аналітик з питань безпеки Роман Маца.
У колонці для видання «Médium.cz» він написав про колекторську компанію «ПКО «М.Б.А. Фінанси», яка в Москві стягує прострочені борги.
Її керівником, згідно з російськими базами даних юридичних осіб, є Федор Вахата. У Чехії жіночі прізвища відмінюються, тому жіночою формою прізвища Вахата є Вахатова.
Материнською компанією російської фірми є чеська M.B.A. Group Finance s.r.o. На її сторінках згадується Віктор Докучаєв – ще один партнер фірми, пов’язаний із російським бізнесом. За даними чеського реєстру юридичних осіб, у 2016–2018 роках він був директором M.B.A. Group Finance s.r.o, а також певний час очолював російський офіс цієї компанії.
Роман Маца вважає такі зв’язки Вахатової ризиком для безпеки Чехії. Він звертає увагу на те, що серед клієнтів російської філії чеської компанії є банк ВТБ і Сбербанк, які контролює уряд РФ.
«Невже російські спецслужби, які прагнуть абсолютного контролю над усім, що відбувається в Росії, не стежать за громадянином Чехії, який живе в Росії та до того ж веде мільярдний бізнес із банками, контрольованими російським урядом? – пише Роман Маца, – І невже російські спецслужби не підозрюють, що сестра цього громадянина Чехії працює радницею прем’єр-міністра, і не намагаються використати ці виняткові зв’язки для просування владних і політичних інтересів російського режиму в Чехії?»
Наталія Вахатова при цьому не приховує своїх проросійських поглядів.
Наприклад, у 2014 році вона писала, що Путін недооцінив протести на Майдані, інакше «російські спецслужби вчасно виявили б загрозу, що насувалася».
І під час, і після анексії Криму Росією Вахатова залишалася учасницею фейсбук-групи «Друзі Росії в ЧР».
В одному з інтерв’ю вона згодом виправдовувалася, що тоді працювала судовою перекладачкою з російської мови, тому й приєдналася до цієї групи. А також тим, що йшлося про події 2014 року, які не можна порівнювати з тим, що відбувається в Україні після російського вторгнення 2022 року.
Водночас Вахатова проігнорувала окупацію Криму Росією, яку не визнала міжнародна спільнота, зокрема й Чехія, що послідовно виступає за територіальну цілісність України.
Коли Вахатова працювала аналітикинею в Товаристві захисту свободи слова, у своїх дописах у фейсбуці вона критикувала гуманітарні та громадські організації, які фінансуються американськими, європейськими або норвезькими фондами.
Вона стверджувала, що це «інструмент політичного впливу, який служить для поширення прогресистських ідеологій». Вона також критикувала підтримку ЛГБТК+ людей і боротьбу з дезінформацією.
Експерт Асоціації міжнародних питань Карел Гавлічек в інтерв’ю виданню «Novinky.cz» заявив, що «зв’язки з Росією і сім’я, що безпосередньо проживає на території РФ і яку Кремль у будь-який момент може почати шантажувати, є проблемою безпеки. Прем’єр-міністр Андрей Бабіш має цю проблему вирішити».
Зараз у фейсбуці Вахатової є багато фотографій із чеськими політиками, які нині є членами правлячої коаліції: лідером євроскептичної партії «Вільні» Лібором Вондрачеком, обраним депутатом, а також лідером правопопулістської партії «Автомобілісти для себе» Петром Мацинкою чи обраним до парламенту від цієї партії депутатом Філіпом Туреком.
Попри те, що Вахатова зараз обіймає публічну посаду, її особистий сайт закритий для відвідувачів: зайти на його сторінки можна лише за паролем.
Угорщина, Росія, Словаччина
Деякі медіа також порівнюють цей законопроєкт із російським законом про «іноземних агентів».
Чеська чернетка документа не передбачає обов’язкового маркування публікацій або подання податкової декларації за спеціальною процедурою. Водночас вона передбачає обов’язкову реєстрацію та передачу інформації про кількість працівників і джерела фінансування. Реєстрація може знадобитися навіть у разі отримання гранту, появи іноземного партнера або фінансового внеску з-за кордону.
«В авторитарних режимах подібне законодавство використовується як інструмент проти організацій, що критикують уряд», – застерігає гуманітарна організація «Людина в біді».
Законопроєкт також нагадує документи, уже ухвалені в сусідніх із Чехією країнах: Угорщині та Словаччині. У Словаччині такий закон згодом скасував Конституційний суд. В Угорщині він спричинив масові протести, а зараз його розглядає Суд Європейського Союзу.
Видання «Seznam Zprávy» попросило оцінити законопроєкт Вероніку Білкову, яка є заступницю голови Венеціанської комісії – незалежного консультативного органу Ради Європи з питань конституційного права. За її словами, документ суперечить не лише положенням чеської конституції, а й міжнародним договорам.
Білкова зазначила, що дія цього закону, в разі його ухвалення, могла б поширюватися навіть на звичайних користувачів фейсбуку, оскільки це іноземна платформа, на якій люди висловлюють свої погляди.
Проти законопроєкту виступили і представники чеської академічної спільноти. Вони наголошують, що документ може призвести до «стигматизації міжнародної співпраці та іноземного фінансування». Чеські університети отримують гранти з-за кордону на наукові дослідження та співпрацюють із науковими установами в країнах Європейського Союзу й поза його межами.
«Не можемо втратити єдність». Загрози розколу між США та союзниками через кризу в Ормузькій протоці
ВАШИНГТОН – Міністр оборони Естонії Ханно Певкур закликав до єдності між Сполученими Штатами та їхніми європейськими союзниками після того, як президент США Дональд Трамп продемонстрував роздратування членами НАТО, коли кілька з них відмовилися підтримати Вашингтон у військових діях проти Ірану.
Суперечка, спричинена поглибленням конфронтації з Іраном і зростанням світових цін на енергоносії, швидко перетворюється на ширший іспит трансатлантичної єдності – і на перевірку того, як альянс реагує на кризи поза межами своєї традиційної сфери.
Дональд Трамп висловив невдоволення 17 березня після того, як більшість союзників по НАТО, за повідомленнями, відхилили прохання розгорнути військово-морські сили, зокрема тральщики та кораблі супроводу, для забезпечення безпеки комерційного судноплавства через вузьку протоку, якою транспортується приблизно п’ята частина світових морських енергоресурсів.
«Президент і надалі буде спілкуватися з нашими союзниками, як у Європі, так і в регіоні Перської затоки», – сказала 18 березня речниця Білого дому Керолайн Левітт.
Міністр оборони Естонії Ханно Певкур заявив Радіо Свобода, що Таллінн готовий обговорювати варіанти дій зі США та іншими союзниками, наголошуючи, що критично важливою є співпраця, а не розбіжності.
«Ми готові обговорити, які є варіанти для вирішення ситуації на Близькому Сході, а також для забезпечення вільної торгівлі», – сказав Певкур в інтерв’ю у Вашингтоні 17 березня.
Адміністрація Трампа зверталася до союзників на тлі блокади Іраном Ормузької протоки, із використанням мін, дронів і військово-морських сил, що фактично перекрила шлях і підштовхнула стрибок цін на нафту до понад 100 доларів за барель. Це підняло ціни на бензин у США до найвищого рівня за останні місяці.
Ключові європейські столиці країн НАТО дали зрозуміти, що не братимуть участі у спробах відкрити протоку, поки тривають активні бойові дії.
Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що Париж «ніколи» не візьме участі в таких операціях за нинішніх умов, підкресливши, що Франція не є стороною конфлікту. Водночас він зазначив, що Франція та інші європейські країни могли б долучитися до супроводу комерційних суден, коли ситуація «заспокоїться».
Німеччина зайняла подібну обережну позицію.
Міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль наголосив, що кризу не можна вирішити лише військовими засобами, відображаючи ширші побоювання Європи щодо ескалації та довготривалого втягування.
За небажанням стоїть також практичне занепокоєння: європейські флоти можуть опинитися відповідальними за тривалу місію безпеки в Перській затоці, фактично патрулюючи протоку після завершення гострої фази кризи.
Поки Західна Європа вагається, деякі союзники на східному фланзі НАТО демонструють більш відкриту позицію. Певкур розглядає кризу не лише як безпекову, а й як глобальну економічну проблему.
«Росія завжди хотіла нас розділити»
«Ситуація на Близькому Сході впливає на нафту, газ, добрива – на все», – сказав він, зазначивши, що зростання витрат позначиться на фермерах, промисловості та споживачах у всьому світі.
Зараз час будувати мости, і ми не можемо втратити нашу єдністьХанно Певкур
Він неодноразово наголошував, що єдність у НАТО є критично важливою, попереджаючи, що розбіжності вигідні Росії, особливо в її війні проти України, яка вже понад чотири роки залежить від підтримки Європи, США та інших західних союзників, щоб стримувати Москву.
«Зараз час будувати мости, і ми не можемо втратити нашу єдність», – вважає він.
За словами Певкура, зростання цін на енергоносії, пов’язане з кризою в Ормузькій протоці, зміцнить позиції Москви у війні проти України, не лише через економічні вигоди від продажу нафти.
«Коли вони бачать тріщини в нашій єдності – вони лише виграють», – сказав міністр оборони Естонії.
«Коли один союзник просить про підтримку, союзники мають об’єднуватися і дивитися, що можна зробити», – наголосив Певкур.
Він також наголосив на важливості постійної пильності щодо Росії, навіть попри зміщення уваги світу на Близький Схід.
Проблема коаліції, а не лише політики
Досвідчений американський дипломат Деніел Фрід заявив, що нинішній глухий кут між Вашингтоном і НАТО відображає як зміну позицій Європи, так і складність формування коаліції для складної, швидкоплинної кризи.
В інтерв’ю Радіо Свобода Фрід, колишній заступник держсекретаря, який працював у семи адміністраціях США, зазначив, що європейські уряди спочатку демонстрували готовність до обмеженої військової участі.
Він згадав заяву від 1 березня Великої Британії, Франції та Німеччини, де йшлося про можливість підтримки оборонних дій проти Ірану, включно з протидією ракетним і дроновим атакам – позицію, яку він назвав відносно рішучою.
Однак відтоді кілька країн виключили участь у морських операціях із розблокування Ормузької протоки, що, за словами Фріда, свідчить про певні коливання у позиції Європи.
Водночас, за його словами, ситуація ще остаточно не визначена.
«Мені не здається, що європейці повністю проти», – сказав Фрід, зазначивши, що деякі країни, зокрема Естонія, сигналізують про готовність до обговорення можливого внеску.
Він пояснив, що обережність Європи зумовлена поєднанням політичних, стратегічних і практичних факторів, зокрема ризиком ескалації, громадською думкою та невизначеністю щодо масштабу і тривалості місії.
Попри це, Фрід наголосив, що це прямо зачіпає інтереси Європи, і «в інтересах усіх» допомогти забезпечити безпеку Ормузької протоки та захист країн Перської затоки від атак Ірану.
Він припустив, що європейські уряди все ще можуть знайти способи долучитися, особливо в оборонних або обмежених місіях.
Фрід також підкреслив, що така операція формально не буде місією НАТО.
Без застосування статті 5 найімовірнішим форматом стане «Коаліція охочих», де окремі країни братимуть участь добровільно, а не в межах усього альянсу.
«Я думаю, вони мають подивитися, що можливо і що вони можуть зробити», – сказав він.
Розбіжності у Конгресі США
Суперечка також висвітлила політичні розбіжності на Капітолійському пагорбі.
Сенатор-республіканець Ліндсі Грем підтримав позицію адміністрації, попередивши, що небажання союзників може мати «широкі і глибокі» наслідки для Європи та США. Він зазначив, що ситуація порушує ширші питання щодо надійності союзів у кризові моменти.
Демократи, однак, закликали до більш обережного підходу.
Сенатор Дік Дурбін заявив Радіо Свобода, що хоча НАТО, створене у 1949 році для колективної оборони від Радянського Союзу, до складу якого колись входила Естонія, проходить випробування, воно залишається незамінним.
«Нам потрібно підтримувати союзників і розвивати нашу дружбу, – сказав він. – Нам не потрібно шукати способи, як нас розділити»
Алі Ларіджані: ким був «сірий кардинал» Ірану
Алі Ларіджані, один із найвпливовіших діячів Ірану та близький соратник покійного верховного лідера Алі Хаменеї, загинув унаслідок авіаудару в столиці Тегерані 17 березня. Радіо Свобода аналізує його роль.
Обіймаючи впливову посаду секретаря Вищої ради національної безпеки Ірану – ключового органу ухвалення рішень у країні – Ларіджані фактично став неформальним лідером Ісламської Республіки після того, як Хаменеї загинув внаслідок ізраїльського удару 28 лютого.
Хоча він не був духовною особою, Ларіджані став об’єднавчою фігурою, яка змогла звести разом конкуруючі політичні фракції та підтримувала тісні зв’язки з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР), спецслужбами та духовенством.
Після загибелі Хаменеї, суперечливого питання щодо наступництва його сина, а тепер і смерті Ларіджані, Іран опинився, як вважають, перед надзвичайно глибоким вакуумом влади. Експерти кажуть, що його смерть також може ускладнити будь-які дипломатичні зусилля для завершення нинішньої війни.
«Серед тих, про кого ми знаємо, що вони досі залишаються в системі Ісламської Республіки – політиків, щодо яких можна підтвердити, що вони живі – немає заміни Алі Ларіджані для цієї ролі», – сказав британський політичний аналітик Бабак Дорбейкі.
Майстер апаратної гри
Протягом політичної кар’єри, що тривала десятиліттями, 67-річний Ларіджані обіймав різні посади – від перемовника з ядерної програми до спікера парламенту та державного службовця. Але передусім він був досвідченим політичним гравцем.
Ларіджані двічі втрачав прихильність влади, але щоразу повертався в політику. Після 12-денної війни Ірану з Ізраїлем і США в червні 2025 року він почав відігравати дедалі помітнішу роль як керівник у сфері національної безпеки.
Його кар’єра підкреслювала універсальність: він служив у КВІР, керував державним телерадіомовником протягом десяти років, провів через парламент ядерну угоду зі світовими державами 2015 року та 12 років очолював парламент.
Ларіджані керував парламентом Ірану протягом 12 років – період, коли він відіграв ключову роль у забезпеченні законодавчого схвалення знакової ядерної угоди 2015 року.
Для Ісламської Республіки Ларіджані був містком між духовенством і військовими всередині країни, а також між Тегераном і західними столицями за її межами. Він ніколи не був ідеологічним радикалом, але вважався найефективнішим «оператором системи».
І все ж система двічі його відкинула. У 2021-му і знову в 2024 році Рада вартових – духовний орган, у якому домінують консерватори – не допустила Ларіджані до участі в президентських виборах. Ці рішення шокували навіть його критиків.
Аналітики широко трактували ці дискваліфікації як внутрішньополітичні маневри – спосіб розчистити поле для консерваторів – але для людини, яка десятиліттями служила державі на найвищому рівні, це стало принизливим сигналом.
«Кеннеді Ірану»
Народжений у шиїтському місті Наджаф в сусідньому Іраку, Ларіджані походив із родини, настільки глибоко зануреної в політичну еліту, що сформувалася після Ісламської революції 1979 року, що журнал Time колись назвав їх «Кеннеді Ірану».
Його батько був видатним релігійним ученим, а шлюб із родиною Мортеза Мотаххарі – голови Ради революції, яка займалася створенням Ісламської Республіки – забезпечив йому доступ до владних кіл із самого початку.
На відміну від багатьох своїх колег, які мали виключно релігійну освіту, Ларіджані також мав світську академічну підготовку: ступені магістра та доктора з західної філософії Тегеранського університету. Його дисертація була присвячена працям німецького філософа Іммануїла Канта.
Повернення
Після кількох років відносного політичного затишшя позиції Ларіджані зміцнилися після 12-денної війни.
У січні Міністерство фінансів США запровадило санкції проти Ларіджані за його роль у жорстокому придушенні масових протестів, що спалахнули наприкінці грудня 2025 року та призвели до загибелі тисяч людей.
Минулого місяця, ще до того як США та Ізраїль розпочали війну проти Ірану, Хаменеї визначив Ларіджані як бажаного кандидата для тимчасового управління країною у разі своєї смерті. Через кілька днів Хаменеї вбили.
Відтоді Ларіджані був одним із найгучніших офіційних голосів в Ірані. 13 березня, демонструючи непокору, він разом з іншими високопосадовцями з’явився на вулицях Тегерана під час ізраїльських авіаударів по місту. Це було востаннє, коли його бачили на публіці.
Росіяни перестають довіряти владі. Яке значення рейтинги мають для Путіна?
Що відбувається з популярністю президента Росії? За даними російського державного центру соціології ВЦИОМ, помітно знизився рівень так званої «спонтанної довіри» до президента Володимира Путіна. На цьому тлі в країні посилюється цифровий контроль і зростає занепокоєння Кремля щодо стабільності влади.
Державний центр ВЦИОМ публікує свіжі соціологічні дані. І цифри виявляються несподіваними. Із опублікованих даних випливає, що наприкінці лютого лише 32,1% росіян назвали Володимира Путіна у відповідь на прохання назвати будь-якого політика, якому вони довіряють. Це було відкрите запитання. Другій людині в країні, прем'єру Михайлу Мішустіну, довіряють лише 4,5% опитаних. Це мінімальний результат за весь час війни з Україною.
Невдовзі після опитування відбуваються відключення мобільного інтернету в Москві та Санкт-Петербурзі. Столичні міста вже мало чим відрізняються від російської провінції, де обмеження зв’язку стали звичним явищем.
Російська політологиня Катерина Шульман порівнює подібні заборонні заходи з антиалкогольною кампанією Михайла Горбачова: чим жорсткіші обмеження, то винахідливішими стають способи їхнього обходу.
Про коливання рейтингів влади та реакції Кремля на ці цифри російська редакція Радіо Свобода говорила з письменником і публіцистом Станіславом Бєлковським.
– Чи можна вважати цифру ВЦИОМ сигналом прихованого невдоволення всередині системи?
– Так, звісно, можна. Тим більше, ВЦИОМ уже розкаявся в тому, що опублікував цей рейтинг. Опублікували нові дані вже не спонтанного опитування, які показують рівень довіри до Володимира Путіна 77%. Це, звісно, значно менше ста, але вже приблизно відповідає очікуванням Кремля. Для адміністрації президента і для структур, що працюють на неї, дані ВЦИОМ – це важливо, оскільки це відображає рівень і якість їхньої діяльності із забезпечення душевного спокою вождя. Але для самого вождя це не має жодного значення. Він не реагує на рейтинги, оскільки в його розумінні рейтинг – це певна цифра, сформована адміністрацією президента.
– А на що тоді сам Путін реагує, якщо не на цифри?
У тоталітарній державі громадська думка взагалі не має жодного значенняСтаніслав Бєлковський
– Він реагує на власні внутрішні уявлення про стабільність системи. Цілком очевидно, що при цьому ухвалюється низка непопулярних заходів. Достатньо непопулярною є сама війна, так звана «спеціальна воєнна операція». Не випадково більшість росіян виступає за її якнайшвидше припинення. При цьому приблизно така ж кількість росіян виступає за перемогу РФ у цій війні. Що ще раз підтверджує, що оптика соціології при тоталітаризмі не працює, оскільки дуже значна частина респондентів сприймає соціологічного інтерв’юера як поліцейського агента влади і боїться говорити йому те, що думає насправді. Респонденти говорять те, що, з їхньої точки зору, влаштовує владу. І непопулярною, звісно, є фактична блокада інтернету і перехід до системи «білих» списків, коли закрита більша частина ресурсів, до доступності яких росіяни звикли за минулі десятиліття.
Але Володимира Путіна це не хвилює. Він вважає, що контролює ситуацію в країні. А в тоталітарній державі громадська думка взагалі не має жодного значення. Контроль здійснюється за рахунок сакральної фігури самого вождя, а також за рахунок побудованого ним потужного репресивного апарату. І Путін робить те, що підказує йому його політична інтуїція, яка не підводила його протягом минулих 26 років і завжди дозволяла йому рухатися в напрямку зміцнення його власної влади. Протягом усієї своєї політичної кар’єри він живе зі своєю країною за принципом «звикне, то й полюбить». Так, народ може в певні періоди часу бути чимось незадоволений, але коли народ переконується з часом, що змінити це неможливо, то за відомою психологічною теорією настає стадія прийняття.
– Після ліквідації іранського лідера, низки високопоставлених іранських чиновників із використанням технологій цифрового стеження російська влада почала помітно обмежувати інтернет і зв’язок. Чи можна припустити, що в Кремлі побоюються?
– Звісно. У Кремлі давно взято курс на фактичну блокаду вільного інтернету. Спочатку було взято на озброєння китайську модель Firewall. Однак зараз Кремль пішов далі шанованих старших китайських партнерів і збирається, вочевидь, запроваджувати систему «білого» списку, за якої доступними в Російській Федерації будуть лише певні ресурси, певний набір інтернет-сайтів.
– Це тимчасовий захід, пов’язаний із війною, чи формування довгострокової моделі цифрового контролю?
– Це довгострокова модель цифрового контролю. Вочевидь, останніми днями в Москві і загалом у Російській Федерації відбувалося тестування системи «білого» списку. Ця система, вочевидь, незабаром буде впроваджена повністю, і пересічний росіянин буде позбавлений доступу до ресурсів, що були звичними в минулі роки й десятиліття. Це, безумовно, великий стрес для росіянина, зокрема втрата звичних соціальних мереж, включно з Телеграмом. І навіть якщо війна з Україною завершиться найближчим часом, тоді на порядок денний у Росії вийде війна з Європою. Точніше, загроза атаки з боку «ворожих країн» Євросоюзу на чолі з Німеччиною, Францією та прилеглою до них Британією. А отже, у доктрині влади збережуться всі ті загрози, які вимагають фактичної блокади вільного інтернету в РФ.
Від редакції: Роскомнагляд уповільнює роботу Telegram у Росії з початку лютого 2026 року, а перші кроки зробили влітку 2025-го. Відомство стверджує, що месенджер відмовляється дотримуватися російських законів. Як писали РБК і The Bell, Telegram можуть повністю заблокувати з квітня. Водночас месенджер, як очікують, буде доступний за допомогою VPN.
– Український фронт тисне сьогодні на рейтинг Путіна чи людям це нецікаво?
На будь-яке народне невдоволення знайдеться ГУЛАГ і репресивна машинаСтаніслав Бєлковський
– Люди хотіли б якнайшвидшого завершення війни, оскільки вона є дестабілізуючим чинником, що погіршує їхню якість життя. Водночас Володимир Путін зробив усе можливе, всупереч Z-пропаганді, щоб ця війна не була народною, щоб переважна більшість населення РФ не знала про війну і не сприймала її як свою власну справу. Тим більше, що воюють у цій війні найманці, як ми знаємо. Часткова мобілізація 2022 року була лише дуже неприємним для Путіна епізодом, на який він був змушений тоді піти. І, як він сам тоді сказав, утримати лінію фронту силами контрактників було неможливо. Зараз, у його розумінні, він не програє війну, а коливання лінії фронту, з точки зору Кремля, не мають суттєвого значення, тому що це війна на виснаження: у кого раніше закінчаться ресурси, для виснаження яких в України слугують систематичні російські атаки на українську критичну інфраструктуру, включно з енергетичною та логістичною.
Тобто потрібно довести ситуацію до точки, коли, незалежно від того, де проходить лінія фронту, Україна не може чинити опір. У цьому полягає путінська стратегія. Так, у народу є глухе роздратування через те, що війна дещо затягнулася. Але в тоталітарній державі, як ми знаємо з досвіду Радянського Союзу, народне невдоволення не є суттєвим, тим більше вирішальним чинником. Оскільки на будь-яке народне невдоволення знайдеться ГУЛАГ і репресивна машина.
Війна з Іраном показує, як Китай може воювати за Тайвань?
Війна з Іраном дає важливі уроки щодо ефективності китайської військової доктрини та техніки, які використовує іранська армія, вважає Еран Орталь, бригадний генерал резерву Армії оборони Ізраїлю (IDF).
У розмові з Радіо Свобода із місця неподалік від Тель-Авіва пізно ввечері 14 березня Орталь сказав, що іранська тактика навколо Ормузької протоки дуже схожа на ту, яку Китай, імовірно, застосував би в разі майбутнього конфлікту навколо Тайваню.
Він додав, що військові США і Китаю «робитимуть нотатки», спостерігаючи за розвитком нинішнього конфлікту.
Раніше Орталь був командиром центру «Дадо» Армії оборони Ізраїлю – підрозділу військових досліджень при Генеральному штабі. Зараз він очолює військову програму в центрі Begin-Sadat (BESA) в університеті Бар-Ілан і є запрошеним науковим співробітником Американської ради з питань зовнішньої політики (AFPC).
– Іран перекрив Ормузьку протоку. Чи є військове рішення, і якщо так, то яким воно може бути?
Можна захистити судна, що проходять через Ормузьку протоку, і виграти війну
– Така природа асиметричної війни. Можна знищити іранський флот і весь військово-морський флот Ірану – і П’ятий флот США вже це зробив. Але асиметричні можливості – швидкі катери, безпілотні човни, міни та берегові ракети – все одно залишаться. І це загроза, яку просто неможливо повністю усунути. Це схоже на проблему протитанкових ракет у Лівані. Деякі з них можна знищити, можна застосувати контрзаходи, але вони завжди матимуть змогу завдавати точкових ударів.
Можна захистити судна, що проходять через Ормузьку протоку, і виграти війну. По суті, саме така тактика і стратегія дозволяє обійти цю проблему. І, думаю, саме такою є американська стратегія.
– Ви маєте на увазі, що судноплавство можна певною мірою захистити, але гарантій немає і кораблі можуть бути втрачені?
– Так, але захист буде достатнім, на хорошому рівні. Але, знову ж таки, це не лише тактичне питання. І можна бачити, що іранці це розуміють. Тому вони атакували нафтові об’єкти ОАЕ, які обходять протоку і виходять прямо до Аденської затоки. Значна частина нафти транспортується іншими шляхами, і вони намагаються саботувати і це.
– Сполучені Штати вирішили перекинути сили з Азії. Серед них 2500 морських піхотинців і десантний корабель. Для чого це, на вашу думку? Можливо, для острова Харк?
– Перше значення – стримування: «Ми повністю залучені, можемо підтримувати це і можемо ескалувати». Друге – операційний намір. Я думаю, це може означати, що CENTCOM (Центральне командування США) може планувати операції, пов’язані з відкриттям Ормузької протоки на іранському узбережжі. Це також може означати, що ми можемо взяти під контроль острів Харк.
І, можливо, ще один операційний намір – це 440 кілограмів збагаченого урану, десь там, похованого в одній з іранських гір, який можна вилучити лише наземною операцією, якщо іранський режим не буде повалений до кінця цієї війни.
– Йдеться про 450 кілограмів збагаченого урану, про які говорив спеціальний посланець США Стів Віткофф. Давайте поговоримо про повітряну кампанію. В ізраїльських медіа звучали припущення, що Іран може виглядати як Газа – з таким рівнем руйнувань і загибелі цивільних. Чи вважаєте ви це можливим?
– Якщо ця фраза означає, що Іран може зазнати серйозної шкоди і значна частина його інфраструктури буде зруйнована, тоді так. Але Газа повністю зруйнована не через авіаудари. Вона повністю зруйнована, тому що «Хамас» підготував її як поле бою, щоб відбивати будь-який майбутній ізраїльський наступ. Це зовсім не та ситуація, яка існує в Ірані. Це країна з населенням 90 мільйонів. Вона набагато більша за Газу. Тому, ні, такий простір не може бути зруйнований так, як Газа.
Китайські технології та тактика
– Які військові уроки, на вашу думку, Ізраїль і США отримують із цього конфлікту? Наприклад, Іран має багато китайських військових технологій.
Стратегія Ірану – обмеження доступу та заперечення контролю над територією
– Стратегія Ірану – це те, що американські військові називають A2AD, тобто anti-access area denial – обмеження доступу та заперечення контролю над територією. Це означає, що за допомогою далекобійних високоточних ракет і інших можливостей ви стримуєте противника від входу в театр бойових дій. Це частина обмеження доступу.
Частина заперечення контролю над територією – це те, що ви бачите в Ормузькій протоці. Вони не можуть конкурувати з американцями у контролі над морем і повітрям. Але вони можуть намагатися позбавити американців можливості вільно використовувати ці два простори.
Китайська стратегія для свого майбутнього театру війни дуже схожа. Вони просуватимуться до Тайваню, а потім намагатимуться стримати американців від втручання саме цією стратегією.
Тож той факт, що використовується саме така стратегія і такі системи озброєння – а іранські системи багато в чому є китайськими, російськими або іранськими копіями китайських і російських технологій, з такими ж тактиками та методами управління і контролю – думаю, може дати американцям важливий досвід для аналізу можливого майбутнього конфлікту в Південнокитайському морі. Я впевнений, що американська сторона робить нотатки.
Китайці теж роблять нотатки. І, звісно, вони думають: ми набагато кращі за іранцівЕран Орталь
– Але слід зазначити, що китайські збройні сили значно вищого рівня за іранські – і за оснащенням, і за організацією.
– Абсолютно. І, безумовно, китайці теж роблять нотатки. І, звісно, вони думають: ми набагато кращі за іранців, як ви щойно сказали. Але водночас вони також думають: «Це моє обладнання. Це моя доктрина».
Думаю, вони повинні аналізувати поточні події, особливо в контексті оголошеного ними 2027 року – як цільового року, коли вони хочуть бути готовими до можливого конфлікту навколо Тайванської протоки та островів.
Що буде далі на Близькому Сході?
– Якщо повернутися до цього конфлікту: якщо він завершиться ослабленням Ірану, але без зміни режиму, що це означатиме для Близького Сходу і балансу сил? Чи означає це, що через кілька місяців може початися нова війна?
Поранений звір, який прагне помсти, у цьому регіоні – це небезпечна річ
– Щодо усунення цього режиму – ми можемо лише створити більш сприятливі умови, якими іранці можуть скористатися. Чи станеться це – інше питання. Але позбавлення Ірану його військових можливостей і системи захисту в нашому регіоні є вкрай важливим. Це важливо не лише для стабілізації регіону, а й у ширшому контексті – наприклад, можливої майбутньої війни між США і Китаєм.
Американці не хотіли б мати Іран на південному фланзі Тихого океану в такому сценарії. Тому позбавлення Ірану його можливостей – це позитивний крок.
Існує ризик, тому що поранений звір, який прагне помсти, у цьому регіоні – це небезпечна річ. Але водночас ми створили вікно в кілька років, протягом якого з ослабленим Іраном можна буде впоратися навіть у найгіршому сценарії.
А що з іранськими цивільними?
– На завершення хочу повернутися до Ірану. Що б ви сказали людям в Ірані, які протестували проти свого уряду і духовної влади? Вони ризикували життям, у них стріляли, вони втрачали близьких. А тепер вони дуже налякані цією ізраїльсько-американською кампанією.
– Те, що я чув з Ірану і що ми бачимо, – це ті самі люди, які радіють на дахах і просять, щоб наступ продовжувався, доки цей режим не зникне. Я не думаю, що Сполучені Штати чи Ізраїль можуть відповідально щось обіцяти цим людям. Але, безумовно, мета цієї війни спільна і для цієї групи, і для союзників, які ведуть бойові дії в іранському небі.
Падіння бомб – це дуже страшно. Але, як ви знаєте, ракети падають на ізраїльські міста, містечка і громади, а також у країнах Перської затоки – і вони падають без розбору. Їхня мета – вбивати цивільних.
Американські та ізраїльські удари по Ірану спрямовані саме на цілі, визначені розвідкою. Помилки можуть траплятися, і побічні втрати завжди бувають під час війни.
Я впевнений і бачу, що ті іранці, про яких ви говорите, це розуміють. Ми бачимо, як вони ходять вулицями, надсилають фотографії постів «Басідж» у Тегерані і просять, щоб ці пости стали цілями вже наступного дня.
Уряд США захищає тимчасове послаблення санкцій щодо нафти РФ на тлі критики у Конгресі
ВАШИНГТОН – Рішення адміністрації президента США Дональда Трампа тимчасово послабити деякі санкції щодо російської нафти викликало критику законодавців з обох партій, які попереджають, що цей крок може підірвати тиск на Москву через її війну проти України.
Білий дім заявляє, що цей крок є короткостроковим заходом, спрямованим на стабілізацію глобальних енергетичних ринків після того, як конфлікт з Іраном вплинув на поставки нафти і підштовхнув ціни на бензин вгору.
Згідно з винятком із санкцій, деякі партії російської нафти, які вже перебувають у морі, можуть продати, зокрема нафтопереробним заводам в Індії. Через конфлікт на Близькому Сході під загрозою опинилося судноплавство через Ормузьку протоку, один із найважливіших у світі маршрутів транспортування нафти.
Однак деякі члени Конгресу заявили, що цей крок може послабити міжнародний тиск на очільника Росії Володимира Путіна.
Республіканці приєднуються до демократів у критиці
Серед найгучніших критиків був сенатор-республіканець від Айови Чак Ґрасслі, який 13 березня попередив, що повернення російської нафти на світові ринки може принести вигоду Москві.
«Тимчасове скасування санкцій щодо російської нафти – неправильний крок», – написав Ґрасслі у соціальних мережах, додавши, що доходи від продажу нафти «живлять війну Путіна і продовжують страждання в Україні».
Конгресмен-республіканець від Небраски Дон Бейкон висловив подібні побоювання.
«Це рішення фінансово підтримує російське вторгнення в Україну. Воно допомагає його продовжувати», – сказав Бейкон.
Їхня критика відображає рідкісний момент двопартійного занепокоєння щодо будь-яких змін у політиці санкцій проти Росії, які мають сильну підтримку у Вашингтоні відтоді, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.
Кокус на підтримку України б’є на сполох
Лідери двопартійного Конгресового кокусу на підтримку України також попередили, що це рішення може підірвати зусилля з тиску на Кремль.
У спільній заяві конгресвумен-демократка від Огайо Марсі Каптур, конгресмен-республіканець від Пенсильванії Браян Фіцпатрік і демократ Майк Квіглі від Іллінойсу заявили, що цей крок «викликає серйозні питання і загрожує послабити міжнародну кампанію тиску проти військової машини Володимира Путіна».
За їхніми словами, виняток може дозволити продаж приблизно 124 мільйонів барелів російської нафти на суму понад 12 мільярдів доларів. Вони попередили, що «кожен долар, який надходить у російський енергетичний сектор, допомагає підтримувати військову машину Путіна».
Законодавці закликали Білий дім змінити курс і натомість посилити санкції, спрямовані на припинення війни Росії проти України.
Демократи вимагають пояснень
Старші представники Демократичної партії також звинуватили адміністрацію у послабленні тиску на Москву в той час, коли Росію підозрюють у допомозі Ірану.
У спільній заяві лідер демократичної більшості в Сенаті Чак Шумер від Нью-Йорка, сенаторка-демократка від Массачусетсу Елізабет Воррен і сенаторка-демократка від Нью-Гемпширу Джин Шагін заявили, що така політика може забезпечити Росії значну фінансову вигоду.
«Повідомляють, що Росія надає Ірану розвіддані, щоб цілитися і вбивати американських військовослужбовців, а відповіддю адміністрації Трампа стало послаблення тиску і сприяння отриманню близько 150 мільйонів доларів на день для її військової машини», – заявили сенатори.
Вони також поставили під сумнів, чи дотрималася адміністрація закону CAATSA (Закону про протидію противникам Америки через санкції), який вимагає повідомляти Конгрес перед послабленням санкцій проти Росії.
Законодавці закликали міністра фінансів Скотта Бессента виступити перед Конгресом і пояснити це рішення.
Послаблення санкцій відбувається на тлі того, як Вашингтон намагається впоратися зі зростанням цін на енергоносії, пов’язаним із конфліктом з Іраном. Ціни на бензин у США підскочили приблизно на 27 центів за чотири дні після ударів США та Ізраїлю по цілях в Ірані.
Виступаючи в Сенаті, сенатор-демократ від Аризони Рубен Гальєго заявив, що ця політика подає неправильний сигнал.
«Відповідь адміністрації на кризу, яку вона сама створила, – це відступ від санкцій проти російської нафти, – сказав Гальєго. – Тож американські родини страждають, тоді як Трамп приносить більше грошей Володимиру Путіну».
Гальєго намагався ухвалити резолюцію Сенату із засудженням цього рішення, але сенатор-республіканець від Вайомінгу Джон Баррассо заблокував цю ініціативу.
Білий дім захищає тимчасовий крок
Високопосадовці адміністрації відкинули критику і 13 березня заявили Радіо Свобода, що зняття санкцій має обмежений характер і спрямоване лише на усунення негайних збоїв на світовому нафтовому ринку.
«Це навмисно короткостроковий крок», – сказав один із високопосадовців адміністрації. «Він стосується лише російської нафти, яка вже перебуває в морі і фактично застрягла через санкційні обмеження».
За словами чиновника, дозвіл дозволяє цим партіям дістатися до покупців, але не змінює ширший санкційний режим проти Росії.
«Це не відкриває двері для нового російського видобутку або довгострокової торгівлі. Мета – просто запобігти раптовому шоку пропозиції у час, коли конфлікт з Іраном уже створює напруження на глобальних енергетичних ринках», – сказав він.
Інший високопосадовець заявив, що цей крок «чітко відповідає національним інтересам США», оскільки допомагає запобігти різкому зростанню цін для американських споживачів і бізнесу.
«Йдеться про нафту, яка вже була видобута і завантажена на кораблі», – наголосив він. «Дозволивши цим барелям потрапити на ринок, ми уникаємо непотрібної волатильності, водночас зберігаючи загальну систему санкцій незмінною».
Чиновник додав, що цей захід є тимчасовим і навряд чи принесе Москві значні фінансові вигоди.
«Це не є суттєвим рятівним колом для Кремля», – сказав він. «Це вузький і обмежений у часі дозвіл, спрямований на вирішення ринкового збою без послаблення стратегічного тиску на Росію».
Міністр енергетики Кріс Райт також захистив це рішення, заявивши, що адміністрація зосереджена на захисті американських споживачів, водночас продовжуючи операції, спрямовані на обмеження здатності Ірану загрожувати світовим енергетичним ринкам.
Складний баланс
Суперечка підкреслює складний баланс, з яким стикається Вашингтон, намагаючись зберегти тиск на Росію через війну в Україні, одночасно реагуючи на економічні наслідки нового конфлікту на Близькому Сході.
Втім, для частини законодавців ризик збільшення доходів Росії переважає потенційні економічні вигоди.
Ймовірно, це питання й надалі перебуватиме під пильною увагою Конгресу: деякі демократи вимагають слухань, а кілька республіканців висловлюють занепокоєння будь-якими кроками, які можуть послабити санкції проти Кремля.
Іран посилює свій вплив у Грузії (розслідування)
Настасія Арабулі, Ульвія Асадзаде
Служба державної безпеки Грузії розпочала розслідування повідомлень про розширення іранського впливу в країні через шиїтські громади. Це посилює занепокоєння щодо релігійної та політичної активності Ірану на Південному Кавказі.
Розслідування почалося після звіту Гудзонівського інституту (Hudson Institute) – аналітичного центру, що базується у Вашингтоні, – та публічних заяв опозиційних політиків про створення в Грузії мережі іранського впливу. Ідеться насамперед про шиїтські громади етнічних азербайджанців у південно-східному регіоні Квемо-Картлі.
Це відбувається на тлі дедалі гостріших дебатів щодо зовнішньополітичного курсу Грузії. Колись вона була найближчим союзником США на Південному Кавказі, а зараз поступово віддаляється від Заходу, водночас зміцнюючи зв’язки з Росією, Китаєм і Іраном.
Як йдеться у звіті Гудзонівського інституту від 4 березня, Іран «прагне підготувати нове покоління грузинських шиїтських лідерів, сформувати їхню лояльність до політичної теології Ірану та нормалізувати антиамериканські наративи».
Член Палати представників США Джо Вілсон від штату Південна Кароліна, посилаючись на заяву Гудзонівського інституту, звинуватив правлячу партію «Грузинська мрія» в «антиамериканізмі», заявивши про її можливі зв’язки з Іраном та спроби змусити замовкнути експертів, які говорять про іранський вплив.
Економічні зв’язки Грузії та Ірану також викликають занепокоєння.
У Грузії зареєстровані майже 13 тисяч компаній, пов’язаних з Іраном. Багато з них зареєстровані лише за кількома адресами. За словами аналітиків, така практика може свідчити про обходження санкцій.
Деякі дослідники вважають, що іранські компанії можуть використовувати Грузію як транзитний пункт для обходу міжнародних обмежень. Повідомляється, що окремі з них можуть бути пов’язані з іранськими збройними силами.
У Службі державної безпеки Грузії повідомили Радіо Свобода, що твердження про розширення іранського впливу суперечать наявним даним. Там також заявили, що перевіряють мотиви цих звинувачень.
Мер Тбілісі Каха Каладзе – один із провідних представників керівної партії «Грузинська мрія» – заявив журналістам, що колишня міністерка оборони Тіна Хідашелі своїми нещодавніми заявами на цю тему «вчинила зрадницький крок».
Каладзе також різко розкритикував колишнього депутата Георгія Канделакі – політичного активіста та співавтора звіту Гудзонівського інституту під назвою «Іранський поворот Грузії: стрімке розширення впливу Тегерана в країні, яка колись була відданим союзником США».
Гудзонівський інститут у своїй заяві засудив розслідування грузинської влади щодо авторів звіту. На думку аналітичного центру, документ має стати сигналом тривоги для грузинської влади.
Цей звіт має стати тривожним сигналом, особливо в той час, коли Іран посилює нестабільність у регіоніДжон Вотерс
«Цей звіт має стати тривожним сигналом, особливо в той час, коли Іран посилює нестабільність у регіоні», – заявив президент Гудзонівського інституту Джон Вотерс у заяві від 9 березня.
«Замість того, щоб розслідувати діяльність авторів звіту, грузинській владі варто звернути увагу на його висновки, які ґрунтуються переважно на публічно доступній інформації, про яку влада і так повинна знати», – додав він.
За словами дослідника Кавказу і тероризму з Грузинського фонду стратегічних та міжнародних досліджень (GFSIS) Александре Квахадзе, активність шиїтських громад у Грузії бере початок ще наприкінці 1980-х років. Саме тоді, після відкриття радянських кордонів, мусульманські громади в радянських республіках почали відновлювати зв’язки з релігійними інституціями за кордоном.
«На тлі посилення релігійної політики в Азербайджані Грузія запропонувала значно вільніше середовище з меншими обмеженнями, що дало шиїтським групам змогу більше поширювати свій вплив», – сказала вона.
Значна частина публічних дискусій у Грузії зосереджена навколо діяльності, пов’язаної з університетом «Аль-Мустафа» – глобальною мережею шиїтських семінарій зі штаб-квартирою в іранському місті Кум.
Минулого року Сполучені Штати запровадили санкції проти цієї установи через звинувачення в тому, що вона вербувала студентів з Афганістану та Пакистану для участі у війні в Сирії.
Університет працює в кількох грузинських містах із великими азербайджанськими громадами.
Радіо Свобода не змогло простежити повну мережу випускників університету в Грузії. Водночас, за словами аналітиків, деякі з колишніх студентів працюють імамами, викладачами або культурними активістами.
«Серед шиїтів у Грузії є симпатії до Ірану. Заперечувати це було б необ’єктивно», – сказав Радіо Свобода Октай Казімов, колишній викладач університету «Аль-Мустафа».
Це питання набуло особливої гостроти після початку військової кампанії США та Ізраїлю проти Ірану.
Багато іранських шиїтів різко відреагували на загибель верховного лідера аятоли Алі Хаменеї під час першої хвилі авіаударів 28 лютого.
Після його смерті група демонстрантів зібралася біля посольства Ірану в Тбілісі. Вони тримали портрети загиблого лідера й скандували: «Я готовий виконати ваш наказ».
Голова уряду «Грузинської мрії» Іраклій Кобахідзе, відомий своїми антизахідними заявами, порівняв цю акцію з проєвропейськими протестами біля будівлі парламенту Грузії.
«Сто людей збираються біля парламенту Грузії й роблять заяви проти грузинської держави. Усе це потрібно контролювати», – сказав він.
Публічні прояви симпатій до Ірану також помітні в окремих районах Квемо-Картлі – регіону на південь від Тбілісі, що межує з Азербайджаном і Вірменією. Саме там проживає значна частина етнічних азербайджанців Грузії.
Іранці давно присутні в Квемо-Картлі, але за правління «Грузинської мрії» їхня присутність зросла і стала помітнішоюГеоргій Санікадзе
«Іранці давно присутні в Квемо-Картлі, але за правління «Грузинської мрії» їхня присутність зросла і стала помітнішою», – сказав Радіо Свобода грузинський політичний аналітик Георгій Санікадзе.
Настрої шиїтської громади Грузії часто можна відчути в мечеті Імама Рези в місті Марнеулі. Це один із головних шиїтських релігійних центрів і важливе місце для місцевої азербайджанської громади.
Звинувачення в організації насильства
У лютому мечеть опинилася в центрі уваги після заяви, у якій звинуватила США та їхніх західних союзників в організації насильства на Близькому Сході. У заяві відповідальність за конфлікти в Сирії, Іраку, Газі, Афганістані та Ємені поклали на США та Ізраїль, а загиблих під час нещодавніх протестів в Ірані назвали «бунтівниками проти ісламського порядку».
«Я також бачу, що іранський вплив у Квемо-Картлі серед азербайджанців зростає, але він не такий значний, як стверджують деякі грузинські політики та представники громадянського суспільства. Ідеться лише про невелику групу людей», – сказав Радіо Свобода громадський активіст із Квемо-Картлі Рабіль Ісмаїл.
«Водночас я бачу, що в соціальних мережах зростає мова ворожнечі щодо азербайджанців. Це чутливе питання й може зашкодити миру між громадами в Грузії. Як громада, ми не хочемо, щоб будь-яка країна, зокрема Іран, втручалася у справи Квемо-Картлі», – додав він.
Останні інциденти у сфері безпеки також привернули увагу до можливих дій, пов’язаних з Іраном, які мають стосунок до Грузії.
2 березня грецька поліція затримала в аеропорту Афін 36-річного громадянина Грузії за підозрою у шпигунстві на користь Ірану. Хоча влада оприлюднила небагато деталей, одне грузинське медіа повідомило, що підозрюваний є етнічним азербайджанцем із Грузії. Грузинська служба Радіо Свобода не змогла підтвердити цю інформацію.
Експерти також згадують торішню справу уродженця Грузії, кримінального авторитета Полада Омарова. Його визнали винним у причетності до змови з метою вбивства іранської журналістки Масіх Алінеджад у Нью-Йорку. За даними слідства, змову готували у 2022 році.
Грузинська служба Радіо Свобода повідомляла, що Омаров є етнічним азербайджанцем.
США тимчасово дозволили купувати російську нафту: що робити Україні
Рішення США тимчасово скасувати санкції щодо експорту російської нафти викликало «серйозне занепокоєння» у чільного представника Європейського Союзу. Президент України Володимир Зеленський каже, що це може збагатити Росію, яка п’ятий рік веде проти України війну, на мільярди доларів. У Москві вважають, що ситуативно інтереси Росії і США збігаються. Експерти кажуть Радіо Свобода, що Україна має продовжувати працювати з посадовцями у Вашингтоні, щоб це послаблення санкцій не продовжили.
Що вирішили США
Адміністрація президента США Дональда Трампа 12 березня видала нову ліцензію, яка дозволяє країнам тимчасово купувати певні російські нафтопродукти.
«Щоб збільшити глобальне охоплення існуючих поставок, Мінфін надає тимчасовий дозвіл, щоб дозволити країнам купувати російську нафту, яка зараз застрягла в морі», – написав міністр фінансів Скотт Бессент у соцмережі Х.
Він додав, що «цей вузькоспеціалізований короткостроковий захід застосовується лише до нафти, яка вже перебуває в морі, і не дасть значної фінансової вигоди російському уряду, який отримує більшу частину своїх енергетичних доходів від податків, що стягуються у місці видобутку».
Ліцензія, опублікована на сайті Міністерства фінансів США, поширюється лише на російську сиру нафту або нафтопродукти, завантажені на судна станом на 12 березня. Ліцензія дозволяє ці поставки до 11 квітня.
Це рішення ухвалили на тлі зростання ціни на нафту вище ніж 100 доларів за барель 12 березня після повідомлень про подальші напади на судна у водах Перської затоки та закриття ключових нафтових терміналів.
З критикою виступили представники Демократичної партії США. Сенаторка Джин Шагін написала в X, що варто тиснути на слабку економіку Росії, а не поповнювати воєнні кошти Кремля.
Неприємне для Києва рішення, але не критичне?
Президент України Володимир Зеленський заявив під час пресконференції у Парижі, що тимчасове послаблення санкцій на російську нафту може збагатити російський бюджет на суму 10 мільярдів доларів.
«Це точно не допомагає миру. І тому рішучість Євросоюзу, рішучість інших партнерів в світі зараз має зберігатись і працювати так, щоб у Росії не було додаткових ілюзій. Росія повинна завершити цю війну», – зазначив Зеленський.
Знімати санкції, щоби потім проти тебе прилітало більше дронів, не є правильним рішеннямВолодимир Зеленський
Президент України додав, що послаблення санкцій за будь-яких обставин посилює Росію.
«Ми чуємо сигнали, що це для того, щоби стабілізувати ситуацію. Але, на мій погляд, логіка зовсім інша, і вона в тому, що витрачає Росія ці гроші насамперед на зброю… Знімати санкції, щоби потім проти тебе прилітало більше дронів, на мій погляд, не є правильним рішенням», – зауважив Зеленський.
Президент, посилаючись на доповіді розвідок, зауважив, що ці ж дрони Іран і його союзники застосовують проти країн Близького Сходу, «а також проти європейців, американців, чия присутність на тих чи інших базах там є», саме тому, мовляв, не підтримує рішення послабити санкції проти Росії.
Владислав Власюк, уповноважений президента України з питань санкційної політики, у письмовому коментарі Радіо Свобода теж розкритикував тимчасове скасування санкцій. Але, на його думку, не варто переоцінювати економічний ефект для Росії. Структурні проблеми російського бюджету залишаються дуже серйозними, вважає український урядовець.
«Російський бюджет уже перебуває під значним тиском: перші місяці року були для нього складними, доходи від енергоресурсів знижуються, а дефіцит бюджету швидко зростає. Тому тимчасове послаблення є неприємним, але не критичним. Головне, це щоб ситуація не затягнулась», – наголошує Владислав Власюк.
Що кажуть у Росії
Тим часом у Москві звертають увагу на збіг інтересів зі США.
Росія бачить, що «Сполучені Штати вживають заходів, намагаючись стабілізувати енергетичні ринки», сказав 13 березня речник Кремля Дмитро Пєсков. За його словами, на цей момент «ситуативно дійсно наші інтереси збігаються».
«Ситуація загрожує загостренням кризи в енергетичному секторі у глобальному масштабі, і, звісно, такі дії певною мірою сприятимуть стабілізації цього ринку, адже без значних обсягів російської нафти стабілізація ринку неможлива», – зазначив Пєсков.
Впливає на безпеку Європи – Кошта
Одностороннє рішення США скасувати санкції щодо експорту російської нафти викликає серйозне занепокоєння, оскільки воно впливає на безпеку Європи, заявив в X президент Євроради Антоніу Кошта.
«Посилення економічного тиску на Росію є вирішальним чинником, щоб змусити її погодитися на серйозні переговори щодо справедливого і тривалого миру. Послаблення санкцій збільшує ресурси Росії для ведення агресивної війни проти України», – вважає Кошта, який очолює головний політичний орган Євросоюзу.
«Ми вважаємо, що послаблювати санкції неправильно, – таку ж думку висловив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у п’ятницю. – На жаль, Росія й далі не демонструє жодної готовності до переговорів».
Міністр енергетики Великої Британії Майкл Шенкс повідомив, що уряд його країни не буде послаблювати санкції проти Росії. «Ми категорично не можемо допустити, щоб Путін, сидячи в Кремлі, розцінив це (зняття санкцій – ред.) як можливість інвестувати у воєнну машину», - сказав Шенкс.
Загрожує безпеці США – Американська коаліція для України
Росія вже виробляє нафту майже на повну потужність, і скасування обмежень лише принесе Кремлю додатковий прибуток, загрожуючи безпеці США та життю українців. Так заявила в X 13 березня Американська коаліція за Україну (ACU), яка об’єднує майже сто американських неурядових організацій, прихильників України.
Зараз не час давати Москві грошіАмериканська коаліція для України
Коаліція наголошує, що Україна залишається ключовим партнером США у сфері безпеки, надаючи експертів з дронів та бойовий досвід, а скасування санкцій лише зашкодить Україні та зміцнить Росію.
«Економіка Росії входить у стагфляцію – небезпечну комбінацію економічної стагнації та зростання цін. Кремль має зростаючий бюджетний дефіцит і сильно залежить від нафтопродажів для ведення війни. Зараз не час давати Москві гроші. Санкції та цінове обмеження на нафту – потужні інструменти для обмеження здатності Росії вести війну та підтримувати смертоносні режими, такі як Іран», – вважають автори заяви.
ACU закликає адміністрацію США зберегти цінове обмеження «Групи семи» та боротьбу з обходом санкцій.
При цьому коаліція посилається на результати опитувань, за якими більшість американців, включно з більш ніж трьома четвертями консервативних виборців, підтримує більш жорсткі, а не слабкі санкції проти Москви.
Що буде далі: сценарії
Попри запевнення міністра фінансів США про незначні кошти, Росія все одно отримає фінансову вигоду від американського послаблення санкцій, хоча ці прибутки навряд чи стануть вирішальними для бюджету РФ. Так вважає український енергетичний експерт Михайло Гончар.
«Певна вигода, без жодного сумніву, буде», – сказав Гончар у коментарі Радіо Свобода.
Оцінити цю суму складно, оскільки не вся виручка від продажу нафти потрапляє до російського бюджету; частину коштів можуть безпосередньо використати для закупівлі матеріалів і компонентів для російського військово-промислового комплексу, вважає Гончар, який є президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХI».
Ключове питання полягає в тому, що станеться після завершення початкового періоду дії послаблення нафтових санкцій, попереджає експерт. Тому важливіше те, чи відновлять Сполучені Штати санкції після 30-денного періоду, чи продовжать їхнє пом’якшення.
За його словами, Україна має закликати європейських партнерів не надавати подібних послаблень і продовжувати працювати з посадовцями у Вашингтоні, щоб це послаблення санкцій не продовжили.
Гончар переконаний, що мінімізація ролі Росії на світовому нафтовому ринку відповідає стратегічним інтересам США, зокрема з огляду на співпрацю Росії з Іраном.
Розслідування про удар по школі в Ірані: що відомо про роль США
ВАШИНГТОН – Остаточну оцінку подій навколо смертельного ракетного удару по іранській школі для дівчат передадуть Конгресу в найближчі дні, повідомили Радіо Свобода джерела на тлі повідомлень, кількість яких зростає, про те, що, ймовірно, цей удар завдали Сполучені Штати.
Існує дедалі більше доказів того, що удар може бути результатом того, що сили США покладалися на застарілі розвіддані, сказали двоє американських посадовців, знайомих із ситуацією, хоча вони застерегли, що оцінка все ще попередня.
Посадовці, які говорили з Радіо Свобода 11 березня на умовах анонімності, оскільки розслідування триває, сказали, що не можуть підтвердити чи спростувати повідомлення, які з’явилися, серед іншого, в The New York Times і Reuters щодо неточних даних розвідки, але додали, що попередні висновки є в схожому напрямку.
28 лютого удар потрапив у початкову школу для дівчат Shajarah Tayyebeh у місті Мінаб на півдні Ірану, провінція Хормозган, внаслідок чого загинули, за даними місцевої влади, щонайменше 175 людей, включно зі 168 дітьми.
Як обирали ціль
Міністр оборони США Піт Геґсет і інші американські посадовці наголосили, що Сполучені Штати цілеспрямовано не обирають цивільні об’єкти.
Президент США Дональд Трамп спочатку припустив, що Іран може бути відповідальний за атаку. Коли його знову запитали 11 березня про повідомлення, які вказують на можливу відповідальність США, Трамп сказав, що він не має достатньо інформації, щоб коментувати, але що прийме результати розслідування.
Якщо підтвердиться, що це була помилка США, це стало б одним із найбільш смертельних інцидентів із жертвами серед цивільних за участю американських сил за десятиліття.
Два джерела, поінформовані про попередні висновки, сказали Reuters, що дані для цілей, використані офіцерами Центрального командування США, здається, базувалися на застарілих розвідданих. Наразі невідомо, як застаріла інформація була включена до процесу вибору цілі або чому її не перевірили перед ударом.
Архівні версії сайту школи показують, що кампус розташований поруч із комплексом, пов’язаним із Корпусом вартових Ісламської революції (IRGC) – елітною іранською силою, що підзвітна безпосередньо верховному лідерові країни.
Є ознаки потенційної помилки у виборі ціліПосадовець на умовах анонімності
Слідчі вивчають, чи попередні розвіддані з цього місця, коли військові об’єкти нібито розташовувалися ближче до школи, могли сприяти помилці при виборі цілі.
Представник Пентагону відмовився обговорювати попередні висновки, заявивши лише, що «інцидент розслідують».
Приватно, однак, посадовці кажуть, що законодавці невдовзі матимуть перший брифінг. «Є ознаки потенційної помилки у виборі цілі, – сказав один американський посадовець Радіо Свобода на умовах анонімності. – Але аналіз триває, і було б передчасно робити остаточні висновки, поки слідчі не завершать свою роботу».
Тиск у Конгресі
Ці повідомлення спричинили різкі реакції на Капітолійському пагорбі, оскільки законодавці вимагають підзвітності.
Група з 46 законодавців, очолювана сенаторами-демократами – Джин Шагін (Нью-Гемпшир), Кріс Ван Голлен (Меріленд), Тім Кейн (Вірджинія), Елізабет Воррен (Массачусетс) і Браян Шатц (Гаваї) – направила лист Геґсету, вимагаючи швидкого розслідування.
Сенатори сказали, що висновки – і будь‑які кроки для відповідальності – повинні бути оприлюднені якомога швидше, наголошуючи, що міжнародне гуманітарне право вимагає від США мінімізувати шкоду для цивільних.
У виступі у Сенаті 11 березня Браян Шатц попередив, що інцидент підкреслює небезпеку легковажного ставлення до війни. У виступі, який відображав ширші занепокоєння серед демократів, він заявив, що точність і дисципліна у військових операціях не є ознаками слабкості, а визнанням людської ціни війни. Він додав, що коли лідери проявляють необережність на найвищому рівні командування, наслідки можуть бути як моральними, так і стратегічними.
Шатц сказав, що Сполучені Штати ніколи не повинні легковажно ставитися до застосування сили і не можуть приймати загибель цивільних як щось, що можна просто cписати.
Ще один демократ, Кріс Мерфі, гостро розкритикував ширшу стратегію адміністрації в конфлікті з Іраном, назвавши удар по школі трагічним прикладом того, що він описав як несистемний план війни.
Мерфі сказав колегам, що помилки неминучі у війні, але такі трагедії ілюструють, чому масштабні кампанії бомбардувань рідко досягають своїх політичних цілей. Він також звинуватив адміністрацію в тому, що вона не повідомила американську громадськість ні про причину удару, ні про ширші цілі війни.
Деякі республіканці теж визнають можливість відповідальності США
Невелика кількість республіканців також публічно визнала можливість відповідальності США за удар.
Джон Кеннеді з Луїзіани вибачився перед репортерами на Капітолійському пагорбі за те, що він описав як ймовірну американську помилку.
«Це було жахливо», – наголосив Кеннеді, додавши, що Сполучені Штати ніколи цілеспрямовано не обирають цивільних. Підкреслюючи, що розслідування триває, він висловив жаль через загибель людей і заявив, що Міністерство оборони США повинно точно з’ясувати, що сталося.
Сенатор від Північної Кароліни Том Тілліс, республіканець, сказав, що США не повинні ігнорувати інцидент, якщо виявиться, що це результат американського удару.
«Найгірше, що ми могли б зробити, – сказав Тілліс журналістам, – це вдавати, що цього не сталося». Якщо розслідування встановить, що сили США були відповідальні, країна повинна відкрито визнати це. Водночас він зазначив, що близькість школи до іранського військового об’єкта ускладнює обставини навколо удару.
Відеозаписи та ранні матеріали розслідування показують, що в школу влучила ракета «Томагавк». Цю зброю використовують сили США і її застосовували під час початкової фази спільних ударів США та Ізраїлю по Ірану.
Перська затока під ударом. Іран називає судна, які транспортують нафту, «законними цілями»
Три судна були пошкоджені в головній морській артерії Перської затоки, через яку проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти й газу.
Іран продовжує завдавати авіаударів по різних частинах Близького Сходу, також називаючи судна, які транспортують нафту до США, Ізраїлю та «їхніх партнерів», «законними цілями».
Вранці у четвер ціна бареля нафти марки Brent знову перевищила 100 доларів за барель. Практично повне перекриття Ормузької протоки, через яку проходить п’ята частина світового обсягу нафти, призвело до скорочення видобутку нафти великими виробниками в Перській затоці та зростання цін на енергоносії.
Радіо Свобода зібрало інформацію про це.
Комерційні судна під прапорами Таїланду, Японії та Маршаллових островів зазнали ударів в районі Ормузької протоки, повідомила 11 березня британська служба моніторингу морської безпеки UKMTO. За її даними, загиблих серед членів екіпажів не було.
UKMTO порадила суднам у протоці «пересуватися з обережністю та повідомляти про будь-яку підозрілу активність», додавши, що розслідування інцидентів триває.
Іранський Корпус вартових ісламської революції (КВІР) заявив, що атакував судно під прапором Ліберії в Ормузькій протоці, яке, за його твердженням, належить Ізраїлю.
«Ми не дозволимо навіть одному літру нафти потрапити до США, сіоністів та їхніх партнерів. Будь-яке судно або танкер, що прямує до них, буде законною ціллю», сказав речник військового командування Ірану Ебрагім Золфакарі 11 березня.
Атаки сталися біля узбережжя Оману та Об’єднаних Арабських Еміратів, де морський шлях звужується менш ніж до чотирьох кілометрів. Це одні з щонайменше десятка інцидентів після того, як сили США та Ізраїлю 28 лютого розпочали військову кампанію проти Ірану.
Ці атаки викликали у відповідь удари Ірану по цілях у кількох сусідніх державах Перської затоки.
США «знищили» 16 іранських суден-мінних загороджувачів
Серія атак на комерційні судна в Ормузькій протоці відбулася після попередження президента США Дональда Трампа до Ірану з вимогою прибрати будь-які морські міни з цього району або зіткнутися з «військовими наслідками» «безпрецедентного масштабу».
«Якщо Іран встановив якісь міни в Ормузькій протоці – ми хочемо, щоб їх прибрали НЕГАЙНО», – написав Трамп 10 березня у Truth Social. Він також додав, що американські сили «назавжди знищать будь-який човен або судно, яке намагатиметься мінувати протоку»
Пізніше того ж дня Центральне командування Збройних сил США повідомило, що американські військові «знищили кілька іранських військово-морських суден», зокрема 16 мінних загороджувачів поблизу Ормузької протоки.
У подальшій заяві американське командування закликало цивільних «негайно уникати всіх портових об’єктів, де діють іранські військово-морські сили», заявивши, що Тегеран використовує цивільну інфраструктуру у військових цілях.
Поки Іран продовжував удари у відповідь по своїх сусідах, порушення судноплавства в регіоні занурили світову енергетичну економіку у кризу: 11 березня ціни на нафту зросли більш ніж на 5%.
Золфакарі заявив, що світова торгівля має бути готова до підвищення цін на нафту до 200 доларів за барель, оскільки ціни залежать від регіональної безпеки, яку, за його словами, було «дестабілізовано».
У відповідь Трамп заявив, що США використають частину своїх стратегічних нафтових резервів, щоб знизити тиск на ціни.
«Зараз ми трохи скоротимо [резерви], і це знизить ціни», – сказав він в телевізійному інтерв’ю.
Міністерство енергетики США повідомило, що цей крок є частиною ширшого рішення 32 країн, членів Міжнародного енергетичного агенства, випустити на ринок 400 мільйонів барелів нафти зі стратегічних резервів.
«Проблеми на нафтовому ринку, з якими ми стикаємося, безпрецедентні за масштабом», – заявив виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Бірол.
Війну потрібно зупинити?
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що війну з Іраном повинні зупинити, перш ніж вона розшириться і «повністю охопить регіон полум’ям».
«Будуть нові втрати людських життів і майна, а витрати для світової економіки ще більше зростуть», – сказав він на 12-й день війни, коли по всьому Близькому Сходу повідомляли про нові іранські атаки.
Влада Іраку призупинила роботу всіх нафтових терміналів країни через атаки Ірану на енергетичні об'єкти в регіоні. Про це заявив Фархан аль-Фартусі, генеральний директор компанії портів Іраку, якого цитує державне іракське інформаційне агентство.
Повідомляється, що внаслідок атаки на іракський порт Басра вранці у четвер загинула щонайменше одна людина. Місцева влада повідомила, що метою були танкери, які здійснювали перевалку нафти – загорілися обидва судна. За попередньою інформацією, їх атакували катери, начинені вибухівкою.
За останні два дні в Перській затоці атакам зазнали вже шість судів.
Влада Бахрейну закликала жителів провінції Мухаррак залишатися вдома після атаки Ірану на паливні резервуари, яка сталася в середу.
Емірат Дубай повідомив 11 березня, що два безпілотники впали поблизу міського аеропорту, внаслідок чого постраждали чотири людини – двоє громадян Гани, один громадянин Індії та один громадянин Бангладеш.
Іран погрожує атакувати банки США та Ізраїлю
У той самий день Іран оголосив, що його сили будуть атакувати економічні центри та банки США і Ізраїлю у відповідь на атаку на банк в Ірані.
Речник об’єднаного оперативного командування іранських військових назвав удар по банку «нелегітимною та нетрадиційною дією» у війні, яка тепер, за його словами, розв’язує Тегерану руки для ударів по економічних центрах і банках США та Ізраїлю в регіоні.
У заяві також закликали людей у країнах, де розташовані американські та ізраїльські банки, не перебувати ближче ніж за один кілометр від них.
Командування не назвало банк, але державний іранський банк Bank Sepah пізніше повідомив, що одне з його відділень у Тегерані було вражене ракетою рано вранці.
За повідомленням іранського державного телеканалу IRINN, у відділенні працювали співробітники, які готували виплати березневих зарплат, і внаслідок удару загинула «значна» кількість людей.
Негайних коментарів від США або Ізраїлю не було.
Пізніше 11 березня Збройні сили Ізраїлю оголосили про нову «масштабну хвилю ударів» по інфраструктурі «іранського терористичного режиму» по всій території Ірану.
Одночасно, за повідомленням ізраїльських військових, почалися удари по інфраструктурі «Хезболли» (угруповання, визнане терористичним у США і Євросоюзі - ред.)у Бейруті.
Форум