(Рубрика «Точка зору»)
Минулий тиждень міг би стати знаковим у довгостроковому прагненні України вступити до ЄС та НАТО. Та цього не сталося.
На зустрічах лідерів двох інституцій під час ключових самітів у Брюсселі та Гаазі відповідно, остаточне членство Києва в обох організаціях мало би стати центральним моментом.
Натомість, Україна не наблизилася до вступу, а численні перешкоди на шляху охопленої війною країни до євроатлантичної спільноти були повністю очевидними.
Перенесемося на рік назад до Вашингтонського саміту НАТО.
Як і у Вільнюсі рік тому, Україна була розчарована тим, що не отримала запрошення, але їй було відведене чільне місце в підсумковій декларації саміту.
«Ми повністю підтримуємо право України обирати власні механізми безпеки та вирішувати своє майбутнє, вільне від зовнішнього втручання. Майбутнє України – у НАТО», – підтверджується в тексті, а потім додається: «Оскільки Україна продовжує цю життєво важливу роботу, ми надалі підтримуватимемо її на її незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включно з членством в НАТО».
Джо Байден, тодішній президент США, не хотів іти далі, оскільки Київ був у прямому конфлікті з Росією.
Німеччина непублічно підтримувала позицію Вашингтона, але тепла мова і ставлення до президента України Володимира Зеленського як до почесного гостя на саміті свідчили про країну-претендента, яка незабаром мала перетворитися на повноцінного союзника.
Цьогоріч на саміті НАТО в Гаазі ситуація була не набагато жахливішою.
Байден більше не президент. На його місці Дональд Трамп, який роками відкрито відкидав шанси України на вступ.
І нова реальність була очевидна всюди.
Ради НАТО-Україна на рівні лідерів не було. Ніхто відкрито не говорив про майбутнє членство України, і в заключній декларації про це не було жодної згадки.
Натомість був лише рядок про те, що союзники можуть зараховувати фінансову підтримку Києва як частину нового цільового показника витрат військового альянсу на оборону.
Звичайно, Володимир Зеленський був присутній на вечері саміту. Він зустрівся з усіма відповідними лідерами, зокрема з Дональдом Трампом. І двостороння зустріч, за всіма даними, минула добре.
Трамп навіть сказав, що український президент – люб'язний, висловив готовність до потенційних поставок Patriot Україні та, здається, готовність тиснути на президента Росії Володимира Путіна, щоб той сідав за стіл переговорів.
Але насправді Україна не отримала нічого конкретного, якщо не враховувати тонкощі.
Ми отримали максимум того, що реально можливо на сьогодніВолодимир Фесенко
Вашингтон досі неохоче запроваджує санкції проти Росії, європейці ухиляються своєї ж презентованої пропозиції щодо зниження ліміту цін на російську нафту, а стосовно членства в НАТО – Київ зараз далі, ніж рік тому.
Офіційні особи назвали успіхом непогане ставлення Трампа до Зеленського і відсутність скарг з боку українського президента на результати, і це свідчить про те, наскільки низькими були очікування.
«Я не вважаю саміт провалом для України. Навпаки, ми отримали максимум того, що реально можливо на сьогодні», – сказав «Настоящему времени» український політолог Володимир Фесенко, – «Справа в тому, що навіть у дуже стислому комюніке НАТО є окремий пункт про подальшу підтримку України за нинішніх умов – і це саме те, що нам потрібно. Не якась абстрактна заява чи розпливчаста обіцянка, що ми приєднаємося до НАТО в якийсь невизначений момент у майбутньому».
На саміті ЄС у Брюсселі наступного дня історія розбитих надій була моторошно схожою.
- На тому ж червневому саміті 2022 року Україні було надано статус кандидата до ЄС, і рівно рік тому на тому ж зібранні було вирішено офіційно розпочати переговори про вступ.
- Цього року заявленою метою як Києва, так і Брюсселя було офіційне відкриття кількох із шести переговорних кластерів, необхідних для набуття членства.
- І Європейська комісія, і 26 з 27 держав-членів ЄС вважають, що Україна готова до цього, але, щоб зробити цей крок, потрібна одностайність.
І поки Угорщина не грає в цю гру. Зовсім навпаки.
Напередодні саміту прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан представив результати консультативного референдуму в центральноєвропейській країні, на якому понад 2 мільйони людей, або 95 відсотків тих, хто проголосував, виступили проти членства України в ЄС.
Під час зустрічі він сказав, що «проблема полягає у війні: якщо ми інтегруємо Україну, ми інтегруємо війну».
Коли Радіо Свобода запитало його, чи змінить він свою думку в разі припинення вогню, він просто відповів, що наразі його немає.
Той факт, що проєкти висновків саміту заздалегідь прописували від імені лише 26-ти країн ЄС, свідчить про те, що блокування Будапешта сприймається як належне.
У тексті зазначено, що держави-члени запрошують Раду «зробити наступні кроки в процесі приєднання відповідно до підходу, заснованого на заслугах. Кластери слід відкривати, коли будуть виконані умови. Береться до уваги оцінка Єврокомісії, що кластер фундаментальних питань готовий до відкриття. Європейська Рада повернеться до цього питання на своєму наступному засіданні».
Це символічна підтримка інтеграції Києва в ЄС, але практично вона нічого не означає.
Також показовим було те, що Зеленський особисто не з'явився в Брюсселі, звернувшись до лідерів через відеозв'язок.
Посадовці ЄС пояснили його відсутність «логістичними причинами», що дивно з огляду на те, що український президент був у Гаазі, також звертався напередодні до Ради Європи у Страсбурзі.
Є надії, що Угорщина може незабаром поступитися. Можливо, навіть пізніше цього літа. Та більшість європейських чиновників визнають, що вето може тривати аж до парламентських виборів в Угорщині, запланованих на квітень 2026 року, оскільки питання інтеграції України з ЄС тепер – частина національних дебатів.
Також показово, що жодна країна ЄС не тиснула на Угорщину, щоб вона дала зелене світло.
Але є й інші речі, які зараз важливіші.
Візьмемо, наприклад, необхідність залучити країну до узгодження нових санкцій проти Росії та продовження тих, що були запроваджені протягом останніх трьох років. Зберегти запровадженні санкції чинними вдалося на саміті.
Та в європейських столицях відчувається, що деяким країнам цілком комфортно непублічно уповільнювати вступ України до ЄС.
І це виходить за межі питання Угорщини та Словаччини, які висловили застереження щодо занадто швидкого просування вперед.
Польща нещодавно обрала нового президента Кароля Навроцького, який затято критикував імпорт української сільськогосподарської продукції до ЄС або порушував складні історичні питання між Варшавою та Києвом. Чехія може обрати восени уряд, який загалом буде в значно меншому захваті від України.
Найближчі сусіди України чітко бачать, що вона боротиметься за ті ж фонди ЄС, на які вони розраховують у найближчі роки. А ще далі на захід існують застереження щодо надто швидкого прийняття великої та бідної країни, яка перебуває у кривавому конфлікті з ядерною наддержавою.
Сам клуб повинен пройти реформи для такого поповнення в родині, й ці реформи як політично, так і фінансово болючі.
На відміну від заявки України на вступ до НАТО, членство України в ЄС не виключено.
Але цей тиждень показав, що амбітну мету – вступити до ЄС до 2030 року – можливо, доведеться переглянути. «Скажімо так, 2030-ті роки зараз здаються більш реальними», – резюмував висловився один дипломат.
Форум