Дмитро Новіков
Нове російське кіно, переведене на «військові рейки»: з моменту початку повномасштабної війни Росії проти України сценаристи та режисери змагаються за фінансування на виробництво кіно про «русский мир» та «цілі «СВО». Гроші на це виділяє міністерство культури – безпосередньо та через фонди, дослідив телеканал «Настоящее время» , створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Одна з останніх таких робіт – «Позивний «Пасажир» режисера Іллі Казанкова. Це повнометражний фільм, знятий за книгою публіциста і прихильника війни Олександра Проханова. Бюджет фільму склав 351,7 мільйона рублів, з яких держава надала 246,2 мільйона, а прем’єру провели на виставці «Росія» на ВДНГ, після чого стрічку почали показувати в кінотеатрах.
Події «Позивного «Пасажир» відбуваються у 2015 році, але пропагандистський фільм повторює тези Кремля про «цілі та завдання «СВО» – так російська влада називає повномасштабну війну РФ проти України.
«Там було моє дитинство та юність. А тепер – ворог», – вимовляє один із позитивних героїв, стріляючи з окопа в героїв негативних – українських військових.
В іншій сцені перед українським танком вибігає хлопчик із радянським прапором, на грудях і спині у нього висять портрети Пушкіна та Гоголя як бронежилет. За відмову відійти з дороги військовий стріляє у дитину.
Ролі в «Позивному «Пасажир» виконують актори, яких критики називають «Z-орієнтованими»: Антон Шагін, Сергій Горобченко, Володимир Стеклов, Сослан Фідаров неодноразово висловлювалися на підтримку війни в Україні та їздили на окуповані Росією території.
Режисер Казанков в інтерв’ю «Російській газеті» порівняв свій фільм зі стрічками про Другу світову війну (у РФ її називають «Великою вітчизняною») і пообіцяв, що не показуватиме жодних альтернативних точок зору: «І зараз має бути зрозуміло: де наші, а де вороги».
Попередник «Позивного «Пасажир» – мінісеріал «20/22» – на кіноекрані продемонстрували лише під час закритого показу для преси та гостей у «Художньому», а потім випустили в ефір російського «Першого каналу». Зйомки серіалу відбувалися у Маріуполі, з 2022 року повністю окупованому Росією місті на сході України. Негативні персонажі у серіалі – «азовці», позитивні – громадяни Росії, які несуть в Україну «русский мир» зі зброєю в руках.
Перш ніж взятися за зйомки серіалу про війну, режисер Андрій Симонов довгі роки спеціалізувався на мелодрамах про кохання. Знімав серіал «Кохання по найму», був продюсером серіалу «Жуйка». Але відчувши актуальність моменту, як він зізнається, вирішив із головою поринути у тематику війни. «Ну, з візуальної точки зору, ми там не переплюнемо ні «Аватар», нічого, це очевидно. На іншому грається. Якщо воно буде супергарно, таке все лакшері ніби, то це сприйматиметься як зовсім неправда», – міркував режисер.
Як підтвердили телеканалу «Настоящее время» кілька джерел у російських кінематографічних колах, відображення затверджених у Кремлі «тез «СВО» в кіно, на телебаченні і на російських онлайн-платформах зараз у пріоритеті при розгляді заявок від режисерів, сценаристів і продюсерів. На кіно, в якому буде показаний «героїзм учасників «СВО», виділяють сотні мільйонів рублів. З авторами фільмів про війну зустрічається міністерка культури Росії Ольга Любимова. «Багато художників буквально з перших місяців мчали в зону «СВО», щоб відобразити страшну натуру», – цитує її пресслужба міністерства.
Режисер Віталій Манський, який народився в Україні, живе в Латвії, а в Росії оголосили «іноагентом», вважає, що за процесом створення нового військового кіно пильно стежать у Кремлі: «Ці куратори уважно стежать за процесом і, я думаю, складають певні списки, кого на чому і як треба підловити, підкупити, підсолодити, щоб вони почали працювати на поставлені перед ними завдання».
На думку Манського, частина режисерів та сценаристів, які пропагують розв’язану російською владою війну, справді вірять у прокремлівські тези, інші – цинічно освоюють багатомільйонні бюджети, вдаючи, що вірять. Але й ті, й інші зрештою виправдовують авіанальоти на українські міста, атаки дронів і загибель сотень тисяч людей.
«Вони – стовідсотково співучасники. Тому що, коли ми говоримо про людей, які володіють суспільною увагою, їхня точка зору набагато цінніша», – вважає Манський.
Після 24 лютого 2022 року сотні незгодних із війною відомих російських режисерів, акторів та сценаристів через побоювання за свою безпеку та незгоду з діями Кремля змушені були виїхати з Росії. Багато хто прямо пояснював свій від’їзд небажанням брати участь у пропаганді та ставати співучасниками війни.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
