Верховна Рада призначила чотирьох нових членів Кабінету міністрів замість звільнених напередодні. Міністром оборони став ексміністр реінтеграції тимчасово окупованих територій України – Олексій Резніков. Міністерство реінтеграції очолила Ірина Верещук. Міністром з питань стратегічних галузей промисловості став ексголова Держмитслужби – Павло Рябікін. Заступниця голови Офісу президента Юлія Свириденко очолила Міністерство економіки та одночасно отримала посаду віцепрем'єра. Радіо Свобода розповідає про життєвий шлях та кар’єрні віхи, що привели цих людей на посади в уряді Дениса Шмигаля.
Олексій Резніков, міністр оборони України
Є відомим адвокатом в Україні та за її межами. Серед клієнтів Резнікова – Олександр Роднянський та Борис Фуксман, Савік Шустер, Володимир Гусинський, група DCH Олександра Ярославського, ФК «Металіст», ІА «ІМК», корпорація «Інтерпайп». Також він відомий як адвокат кандидата на посаду президента України Віктора Ющенка у Верховному суді України у справі про визнання виборів президента України недійсними (третій тур), спільно з Сергієм Власенком у 2004 році. До таких підсумків дійшли аналітики YouControl за допомогою даних з відкритих джерел.
Далі – докладніше:
Олексій Резніков народився 18 червня 1966 року у Львові.
1991 року закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, за спеціальністю «Правознавство».
Працювати Резніков почав задовго ще до диплома юриста. До 1990 року він працював фрезерувальником, а потім – санітаром в обласній лікарні.
А вже у 1991 році Резніков став співзасновником компанії, а згодом керівником компанії «Галицькі цінні папери».
1994 року, після атестації і сертифікації у Львівській колегії адвокатів, Олексій Резников отримав дозвіл займатися адвокатською діяльністю.
1999-го переїхав до Києва, де став заступником голови Центру розвитку українського законодавства, і працював на цій посаді до 2002 року.
2004 року Резніков створив власну адвокатську контору Magisters, де його партнером був інший нині відомий політик Сергій Власенко. Саме ця компанія представляла інтереси кандидата у президенти України Віктора Ющенка у судовому процесі щодо визнання результатів президентських виборів 2004 року не дійсними.
Також Резніков займався правовим забезпеченням та представництвом інтересів Віктора Пінчука та консорціуму Інвестиційно-металургійний союз у справі про законність приватизації ВАТ «Криворіжсталь».
Політична кар’єра
2008 року Олексій Резніков став депутатом Київради від «Європейської партії» Миколи Катеринчука.
2014-го Олексій Резніков став Головою комісії із захисту прав реабілітованих. Того ж року він став членом Вищої ради юстиції.
Згодом Резников став секретарем Київради, а пізніше заступником голови КМДА.
Під час роботи у столичній владі Олексій Резников провадив активну кампанію з усунення зовнішньої реклами і захисту пам'яток архітектури.
У 2017 році курував підготовку до проведення конкурсу «Євробачення», а у 2018-му – фіналу футбольної «Ліги Чемпіонів».
Після звільнення у 2018 році до 2020 року Резніков мав приватну практику в компанії «Астерс».
У 2020-му Олексій Резніков, на запрошення Андрія Єрмака, приєднався до команди президента Володимира Зеленського і очолив Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
1 листопада 2021 року Резніков написав заяву на звільнення за власним бажанням з посади глави МінТОТ.
4 листопада 2021 року Верховна Рада призначила Олексія Резнікова міністром оборони України.
Родина та статки
Олексій Резніков одружений вдруге. Від першого шлюбу в нього є син-тінейджер та доросла дочка. Також Резніков є двічі дідусем.
Декларація показує, що ще у 2003 році Олексій Резніков став власником квартири у Києві площею 167,5 квадратних метрів, а пізніше ще ще двох квартир та майже десятка земельних ділянок неподалік столиці.
Резніков, за декларацією, є власником двох компаній, зареєстрованих на Віргінських островах.
Він також задекларував кілька карабінів, годинники Vacheron Constantin, Patek Philippe і Breguet, автівки Audi А8, PorscheBoxster, Volkswagen Amarok, квадроцикл Kawasaki та власний багі.
Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України
Входила до фракції «Слуга народу» Верховної Ради України. Раніше обіймала посаду мера міста Рава-Руська Львівської області. Також була керівницею Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик. За даними ЗМІ, він фінансувався народними депутатами України від «Опозиційної платформи – За життя» (ОПЗЖ) Віктором Медведчуком та Тарасом Козаком. Очолювала його до 2019 року, стверджують аналітики YouControl за інформацією з відкритих джерел.
Більш детально:
Ірина Верещук народилася в 1979 році в місті Рава-Руська. Її дівоче прізвище – Луцик.
Після школи Верещук вступила до військового інституту при Національному університеті «Львівська політехніка», де отримала кваліфікацію спеціаліста з міжнародної інформації – референта-перекладача, офіцера військового управління тактичного рівня.
До 2007 року служила в Збройних силах України і паралельно (у 2002–2006 роках) здобувала другу вищу освіту на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство».
У 2008–2010 роках отримала і третю вищу освіту – Верещук була слухачем у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при президенті України.
А у 2011 році Верещук вступила до аспірантури Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при президенті України і закінчила її з відзнакою. У 2015 році вона стала кандидатом наук з державного управління.
Після служби в армії Ірина Верещук у 2007–2008 роках працювала юристом міської ради Рави-Руської.
Кар’єра
2010 року стала заступником голови Жовківської Райдержадміністрації з гуманітарних питань і зовнішньої політики, та балотувалася на посаду мера Рави-Руської. У підсумку виборів Верещук стала наймолодшою жінкою-мером в Україні.
На пост мера Верещук балотувалася від партії «Сильна Україна», яку очолював Сергій Тігіпко, повʼязаний із президентом-втікачем Віктором Януковичем. 2012 року партію розпустили, а її членам рекомендували вступити в «Партію регіонів».
У 2011-му Віктор Янукович нагородив Ірину Верещук медаллю «20 років Незалежності України».
Після того, як у 2013 році Віктор Янукович і підконтрольний йому уряд Азарова відмовилися від євроінтеграції України, Верещук закликала країни Європейського союзу підписати про угоду про асоціацію з містом Рава-Руська.
У 2014 році балотувалася як безпартійна на дострокових виборах до Верховної Ради, але до парламенту не потрапила.
2015 року Ірина Верещук за власним бажанням полишила пост мера Рави-Руської. Причиною такого вчинку вона назвала земельні скандали і тиск громадян.
У 2019-го стала депутатом Верховної Ради 9-го скликання за списком партії «Слуга народу». За словами Верещук, до лав цієї політсили її запросив Дмитро Разумков.
Того ж року спричинила скандал, заявивши, що Україна повинна переглянути підхід до НАТО. Центр «Миротворець» звинувачував Верещук в тому, що вона має давні звʼязки з російськими пропагандистами Іскандером Хісамовим і Віталієм Лейбіним.
У 2020 році Ірина Верещук балотувалася на посаду мера Києва (її кандидатуру підтримав президент Володимир Зеленський), але програла вибори чинному міському голові Віталію Кличку. У програші вона звинуватила голову київського партійної організації «Слуги народу» Миколу Тищенка.
Сім’я і майно
Членами родини у своїй декларації Ірина Верещук вказала сина Олега та Михайла Кухаренка як людину, з якою разом проживає, але не перебуває у шлюбі. Він працює у військовій частині в Києві.
Згідно з декларацією, Верещук має 4 квартири – у Броварах, Львові та Раві-Руській. Також володіє трьома земельними ділянками на Львівщині.
Квартиру в Києві орендує з 2017 року. З 2018 року має Toyota Camry того ж року випуску.
Право власності на всі квартири та земельні ділянки, відповідно до декларації, Верещук отримала в один і той самий день – 29 березня 2019 року.
Юлія Свириденко, перший віцепрем'єр-міністр – міністр економіки України
Працювала у приватному секторі. З 2015 року працювала на керівних посадах у Ченігівській обласній державній адміністрації: очолювала Департамент економічного розвитку, обіймала посаду першого заступника голови Чернігівської обласної державної адміністрації (головою Чернігівської ОДА в той період був Валерій Кулініч), з липня по грудень 2018 року виконувала обов’язки голови обласної державної адміністрації, повідомляють аналітики YouControl.
Детальніше:
Юлія Свириденко народилася 25 грудня 1985 року в Чернігові.
У 2008 році отримала диплом магістра з менеджменту антимонопольної діяльності у Київському національному торговельно-економічному університеті. У цьому ж виші вона пройшла аспірантуру
Крім того, у 2016-му Свириденко закінчила програму навчання менеджерів у Німецькій академії управління Нижньої Саксонії, а у 2017-му закінчила програму стратегій зростання приватного сектору, яку організувало Шведське агентство з питань міжнародного розвитку Sida.
2008 року, після закінчення університету, Юлія Свириденко стала економістом з фінансової роботи Українсько-андоррського спільного підприємства АТ «АМП».
У 2011 році її призначили головою Постійного представництва Чернігова у китайському місті Усі. Згодом, за результатами роботи цього представництва, у Чернігові зареєстрували підприємство «Еко-Втор», де було 100% іноземних інвестицій. Свириденко обійняла посаду заступника директора цього підприємства.
Державна служба
2015-го перейшла на державну службу, ставши спочатку радником голови Чернігівської ОДА, згодом – начальником Департаменту економічного розвитку в цій же адміністрації.
Вже 2017 року її призначили виконувачкою обов’язків заступниці голови Чернігівської ОДА, а 2018-го – першим заступником голови цієї ж адміністрації.
Від 30 липня до 28 листопада 2018 року Юлія Свириденко виконувала обов'язки голови Чернігівської обласної державної адміністрації.
У 2019 році Юлію Свириденко призначили заступницею міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. А у липні 2020 року вона стала першою заступницею міністра.
У грудні 2019-го обійняла посаду заступниці керівника Офісу президента України. Тоді ж її обрали Головою правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Від травня 2020 року Свириденко входить до складу української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ).
Декларація
Чоловік Юлії Свириденко Сергій Дерлеменко керує ТОВ «ДКС-Групп» та ТОВ «ДІТЕЛ», компаніями, які займаються будівництвом, ремонтом, телекомунікаціями та обслуговуванням мереж зв’язку. Подружжя виховує дочку.
У декларації зазначено, що у Юлії Свириденко є квартира у Києві площею 33,5 квадратного метра, квартири у Чернігові площею 74,3 квадратного метра та площею 87,5 квадратного метра (остання – у спільній власності з її матір’ю та братом).
У її чоловіка є квартира у Чернігові площею 203,5 квадратного метра та земельна ділянка у Чернігівському районі площею 14,96 сотки. Чоловік також володіє автомобілем BMW Х3, 2016 року випуску.
У 2019 році Юлія Свириденко отримала 241 тисячу гривень зарплатні у ТОВ «СІДКО Україна», де працювала декілька місяців. А у Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України вона заробила 462 тисячі гривень.
Павло Рябікін, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України
Депутат Верховної Ради 3-го, 4-го та 7-го скликань. Ексгендиректор ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та колишній заступник голови Київської міськдержадміністрації Віталія Кличка, а також ексзаступник міністра транспорту та зв'язку.
Докладніше:
Павло Рябікін народився 6 червня 1965 року в Києві.
1989 року закінчив факультет міжнародних відносин і міжнародного права в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (КНУ) і отримав диплом юриста-міжнародника. Був однокурсником п'ятого президента Петра Порошенка, Міхеїла Саакашвілі, Андрія Єрмака і багатьох інших політиків.
1992-го закінчив аспірантуру в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.
2000 року навчався в аспірантурі Інституту міжнародного права Кільського університету за фахом «Міжнародне та приватне право».
З 1989 року до 1992-го працював юристом-консультантом «Юрзовнішсервіс».
Після цього, до 2000 року – адвокатом Київської міської колегії адвокатів. Водночас був членом правління авіакомпанії «Експрес-авіа». Згодом отримав посаду юридичного консультанта в ТОВ «Василь Кісіль і Партнери».
Політична кар’єра
У 2000–2005 роках Рябікін був депутатом 3-го та 4-го скликань Верховної Ради. Спочатку він переміг на проміжних парламентських виборах по округу в Миколаївській області, як самовисуванець, потім знову був обраний до Верховної Ради на чергових виборах як мажоритарник. У парламенті змінив кілька фракцій та депутатських груп: «Єдина Україна», «Народовладдя», «Демократичні ініціативи», «Центр», «Наша Україна».
2005-го достроково склав повноваження народного депутата заради посади заступника міністра транспорту та зв'язку України. Відповідав за морський та річковий транспорт, а також за авіацію, опікувався профільною діяльністю аеропорту «Бориспіль». Одночасно очолив наглядову раду авіакомпанії МАУ. Тоді увійшов до наглядової ради авіакомпанії «Аеросвіт».
З 2006 року до 2009-го, після зміни уряду, працював заступником директора ТОВ «Рекреаційно-оздоровчого центру «Зелений порт».
У 2009 році президент Віктор Ющенко призначив Рябікіна послом України у Королівстві Данія. Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах у 2010 році був відкликаний, повернувся в Київ і знову працював заступником директора ТОВ «Рекреаційно-оздоровчий центр «Зелений порт».
2012-го втретє отримав мандат народного депутата за списком партії Віталія Кличка «УДАР». Через два роки парламентар вдруге склав мандат заради роботи у столичній владі.
В 2020 році чиновник балотувався до Київської міської ради по списку партії «УДАР», але показник його підтримки киянами виявився недостатнім для отримання мандату.
2014 року Рябікіна призначили заступником голови КМДА з питань будівництва. Він відповідав за роботу земельного і архітектурного департаментів, а також департаменту житлового забезпечення.
У 2015 році очолював виборчий штаб Кличка на місцевих виборах, згодом був звільнений з посади «за власним бажанням», але залишився радником Віталія Кличка з питань будівництва.
2016 року переміг у конкурсі на посаду генерального директора аеропорту «Бориспіль» і очолював роботу головного українського аеропорту з 2017 року до 2020-го.
У 2020 році уряд визнав Рябікіна переможцем конкурсу на керівника Державної митної служби та затвердив його на цю посаду.
4 листопада 2021 року Верховна Рада призначила Павла Рябікіна міністром з питань стратегічних галузей промисловості України.
Дружина і доходи
У декларації Павла Рябікіна за 2016 рік виявили недостовірні відомості. Як повідомляло НАЗК, він зазначив недостовірні відомості про водний засіб – стоянкове судно «Рапан», яке належить йому на правах власності, та отриманий ним дохід від надання майна в оренду.
Крім того, Рябікін не задекларував власні корпоративні права та корпоративні права члена сім’ї (дочки), а також не вказав відомості про нежилі приміщення та автомобіль, які належать дочці на праві власності, та отриманий нею дохід від зайняття підприємницькою діяльністю. Так, загальна сума недостовірних відомостей у декларації за 2016 рік становить понад 10,6 мільйона гривень. У відповідь Рябікін подав позов до суду і з другої спроби йому вдалось скасувати рішення НАЗК.
У 2021 році, згідно з декларацією, Павло Рябікін, купив за 2 мільйони гривень катер SANGER V215 XTZ 2019 року випуску.
Крім того, Рябікін отримав понад 180 тисяч гривень доходу від посольства Ізраїлю в Україні за надання в оренду майна.
Він також придбав квартиру площею 109,3 квадратного метра у Києві за 5,272 мільйона гривень.
Дружина – Галина Рябікіна, активно займається ресторанним бізнесом. Їй належать ресторани «Маячок», Sanpaolo, а також кафе «Імбир». Крім того, вона співзасновниця кількох підприємств.
3 листопада 2021 року Верховна Рада відправила у відставку п’ятьох міністрів: першого віцепрем’єра – міністра економіки Олексія Любченка; віцепрем'єра – міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова; віцепрем'єра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського; міністра оборони Андрія Тарана; міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського. Раніше міністри подали заяви на звільнення до парламенту.
