Росія та Білорусь проводять спільні військові навчання «Союзна рішучість-2022». Їх оголосили раптово, російські війська прибувають на білоруську територію та розміщуються за 40 кілометрів від Чернігівської області та за 200 від Києва. Чи може Росія використати Білорусь як плацдарм для атаки на Україну, які є сценарії бойових дій та як жителі Чернігівської області готуються до можливої повномасштабної війни? Про це в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
«Завжди розглядалося питання, що Білорусь перебуває під впливом Москви – не хотілося б, звісно, з нашими братніми раніше народами, саме білорусами, вести бойові дії – але якщо доведеться, то ми готові», – ці слова резервіст 119-ї бригади територіальної оборони ЗСУ Валерій Рябченко сказав журналістам проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» в лісі поблизу Чернігова. Значна частина області на півночі України – це ліси та болота. Ми зустрілися з місцевими добровольцями та попросили їх розповісти про специфіку ведення бойових дій за таких умов.
Специфіка ведення дій вже вивченаВалерій Рябченко
«Специфіка ведення цих дій – в нас вона вже вивчена. І ми готові будь-які групи знищувати. Якщо ти перебуваєш вперше в лісі, думаєш: тут все однакове. А якщо ти вже пройшов якийсь досвід контрдиверсійних дій, воно все видно: йде одна людина, мисливці або група диверсійна – ми вже це знаємо, яке в них озброєння: чи важке, чи легке, склад групи, кількість, все можна виявити по слідах. Є планові навчання, є позапланові. Якщо позапланові навчання – ми проводили це один-два рази на рік. Зараз це проводиться вже частіше, проводимо кожну суботу як і теоретичні заняття в класах, так і практичні заняття в лісі», – розповідає Рябченко.
Ми завжди готові до наступу, ми тренуємосяВадим Йовенко
«Чи може бути загроза зі сторони Білорусі – звичайно, так. Тому що Білорусь – сателіт Росії на сьогодні. Тобто, диктатура Лукашенка, звичайно, пов'язана з інтересами, амбіціями Путіна, Росії. Так що ми завжди готові до наступу, ми тренуємося», – додає Вадим Йовенко, представник всеукраїнського «Об'єднання добровольців».
Про проведення позапланових навчань «Союзна рішучість-2022» Олександр Лукашенко оголосив лише у середині січня. Майже відразу на територію країни почали прибувати російська військова техніка та підрозділи. Головна мета навчань, каже Лукашенко: відпрацювати протидію країнам Балтії, Польщі та Україні.
«Це будуть стратегічні навчання, які передбачають ведення великої регіональної війни. Згідно з оголошеним задумом навчань, йдеться про збройний конфлікт між Білоруссю, Польщею, Литвою та Україною, а Росія допомагає Білорусі. При цьому сама війна, умовна війна, має два етапи. Етап перший – це початок зіткнення Білорусі та України. Це зіткнення спровоковане Заходом через своїх «проксі» у вигляді терористичних структур. Після чого до бойових дій приєднуються Польща та Литва. Ну, а Білорусі, відповідно, допомагає Росія», – пояснює керівник аналітичного проєкту «Belarus security blog» Андрій Поротніков.
Олександр Лукашенко заявив, що кордон із Україною потребує захисту, тому туди відправлять «цілий контингент білоруської армії». А керівництво країни звинуватив у «непередбачуваності та неадекватності».
«То буде війна чи ні? Так, вона буде. Але лише у двох випадках. Якщо проти Білорусі буде здійснена пряма агресія. Якщо проти нашої Білорусі буде розв'язана гаряча війна. Ми всі, як один, і навіть ті, хто не хоче, станемо на захист нашої землі, нашої Батьківщини. І другий момент, коли бути війні і Білорусь у ній братиме участь, якщо на нашого союзника РФ здійснять безпосередній напад», – зазначив Лукашенко.
«Я припускаю, що ця жорстка риторика – це його ініціатива. Це його спосіб показати Кремлю, що він дуже потрібен. Що будь-яка інша людина на цьому місці, на посаді керівника Білорусі, не так захищатиме інтереси Кремля, не буде так бігти попереду паровоза, як біжить він. У цьому плані, на мою думку, рівень жорсткості риторики – це його ініціатива і це його спосіб бути потрібним Путіну», – вважає білоруський політичний оглядач Ігор Ільяш.
За заявами Міноборони Росії, навчання «Союзна рішучість-2022» мають відбуватися на території п'яти військових полігонів у різних регіонах Білорусі. Крім цього, для роботи бойової авіації задіють чотири військові аеродроми. У той же час скупчення військової техніки фіксують і в місцях, що розташовані далеко від заявлених точок. Наприклад, у районі міста Речиця, що за 50 кілометрів від українського кордону.
Серед іншої російської техніки, в Білорусь вже перекинули два дивізіони зенітних ракетних комплексів С-400, ескадрилью винищувачів Су-35, а також дивізіон зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир-С».
Ми спостерігаємо наймасштабніше за останні 30 років перекидання російських військ до БілорусіАндрій Портніков
«Ми спостерігаємо масштабне, наймасштабніше за останні 30 років перекидання російських військ до Білорусі. Очевидно, що ці навчання стануть наймасштабнішими навчаннями за пострадянський період у нашій країні. Ми можемо говорити про те, що близько десяти тисяч людей вже можуть перебувати на території Білорусі. Швидше за все, чисельність російських військовослужбовців навіть більша. Але, крім того, з досвіду попередніх навчань не слід забувати, що в останній момент, навіть під час активної фази навчань, перекидаються ще підрозділи повітряно-десантних військ РФ. Тобто, підсумкова чисельність російського контингенту, який бере участь у навчаннях на території Білорусі, може перевищити 15 тисяч військовослужбовців. Для порівняння: у навчаннях «Захід» на білоруській території брали участь приблизно 2,5 тисячі російських військовослужбовців», – відзначає Андрій Поротніков.
Американська компанія Maxar Technologies на початку лютого надала ЗМІ супутникові знімки, згідно з якими на полігоні за сто кілометрів від Мінська російська армія розмістила ракетні комплекси «Іскандер», здатні вражати цілі на відстані до п'ятисот кілометрів. На тлі таких повідомлень у Держдепартаменті США вже попередили владу Білорусі про санкції, якщо там вирішать брати участь у подальшій агресії РФ проти України.
Загроза залучення Білорусі у війну дуже реальнаІгор Ільяш
«Я думаю, що загроза залучення Білорусі у війну дуже реальна. І я навіть сказав би – досить висока. Я думаю, що Лукашенко для себе вирішив, що війна – це для нього допустимий сценарій. Але при цьому треба розуміти також, що питання війни та миру зараз вирішуються не в Мінську. І це вирішує не Лукашенко. Звичайно, це вирішується в Кремлі. І в цьому, звісно, величезна загроза. Але, знову ж таки, для Лукашенка, він, зважаючи на все, ухвалив для себе рішення, що якщо до цього дійде, то це допустимий для нього сценарій», – говорить Ігор Ільяш.
«Справді, тих військ, які прибули і прибувають до Білорусі, їх може виявитися достатньо для операції проти столиці України – Києва. Тобто, два напрями: «Овруч-Київ» із західного боку, а з іншого боку – це чернігівський напрямок. Таке охоплення української столиці, воно, безумовно, спричинить паніку та дезорганізацію, вже не кажучи про те, що і Житомир, і Чернігів, і Київ – це великі центри військового виробництва України», – додає Поротніков.
4 лютого у Прип’яті, колишньому місті-супутнику Чорнобильської атомної електростанції, що розташоване за десяток кілометрів від білоруського кордону, тактичні навчання провели підрозділи Національної гвардії України. Відпрацьовували ведення бойових дій в умовах міської забудови. Оскільки після катастрофи на ЧАЕС місто обезлюдніло – зараз це є ідеальний полігон для схожих тренувань, пояснюють бійці.
«Таких полігонів умовних в Україні майже немає. Прип’ять є великим достатньо містом. Тут у нас є і 9-поверхівки, і 16-поверхівки. Ми можемо задіювати скелелазні підрозділи, ми можемо задіювати і важку техніку, і задіювати умовні групи ДРГ. Можна розіграти будь-який сценарій і підготувати особовий склад для будь-яких умов», – розповів боєць одного зі спецпідрозділів НГУ з позивним «Сімон».
«Згідно з легендою, вони захопили місто. ДСНС оточила місто. Звільнила заручників, а ми вже проводили зачистку міста від терористів», – пояснює задум один із бійців, що також брав участь у навчаннях.
Значна частина українсько-білоруського кордону – це саме Чорнобильська зона відчуження. І в ситуації, коли на території Білорусі сконцентрована рекордна кількість російських військових, важливим фактом є те, що найкоротший шлях від кордону до української столиці проходить саме цією територією. Від Білорусі до Києва тут – лише 150 кілометрів.
«Якщо ми візьмемо Чорнобиль – то це болота і лісиста місцевість. Вони перешкоджають проникненню великої кількості техніки. І навіть якщо буде проникнення техніки, воно буде зосереджене в одному місці, що є гарною ціллю для артилерії. Тому саме ДРГ є в цій місцевості найбільш небезпечним. В багатьох підрозділах, наприклад, в нашому або в Збройних силах відпрацьовуються будь-які умови і дуже велику увагу приділяють саме боротьбі з ДРГ. Те, що, можливо, не показують у новинах, але це постійно обговорюється і відпрацьовується», – ділиться «Сімон».
Ще наприкінці минулого року, під час мігрантської кризи, в Нацгвардії відзвітували про те, що додатково на кордон із Білоруссю відправили 8,5 тисяч бійців. У тому числі й на ділянку Чорнобильської зони відчуження. Зараз же, відповідаючи на запитання про загрози, міністр оборони заявляє про те, що удар на цьому напрямку малоймовірний.
На сьогодні навколо кордонів України з Білоруссю і РФ не спостерігається формування ударного угрупованняОлексій Резніков
«На сьогоднішній день навколо кордонів України з Білоруссю і Російською Федерацією не спостерігається формування ударного угруповання. З точки зору військового підходу, тільки наявність ударного угруповання дає можливість проводити вторгнення. У нас немає ворожих стосунків з нашими сусідами-білорусами. У нас дружні сусідські стосунки. Білоруси не хочуть воювати з українцями, українці не хочуть воювати з білорусами і не планують. А наявність сьогодні Збройних сил Російської Федерації на території Білорусі для проведення навчань означає, що їх там декілька тисяч. І цього недостатньо, щоб проводити самостійне вторгнення», – заявив під час навчань в Прип'яті Олексій Резніков.
Того ж дня у Чернігові «Донбас Реалії» відвідали невеликий тир, що розташований на території однієї із місцевих шкіл. У п'ятницю ввечері тут зібралися звичайні жителі міста: хтось – щоб навчиться стріляти, хтось – аби удосконалити вже здобуті навички.
«Сьогодні був вишкіл переважно для жінок. У нас хлопці майже всі – військовослужбовці, вони зараз перебувають хто в зоні ООС, хто виконує свої обвязки по службі. Їхні жінки перебувають вдома, вони дуже переживають, що ворог стоїть на кордоні. Вони дуже хотіли приєднатись і спробувати себе в військовій тематиці, вони сьогодні попробували постріляти, розібрати зброю. Стріляли сьогодні тільки з пневматичної зброї, бо вони вперше взяли в руки зброю. Вже через два тижні будемо проводити новий вишкіл – там будуть стріляти вже з бойової зброї», – каже координатор всеукраїнського «Об'єднання добровольців» у Чернігівській області Роман Гільєвич.
«Я вважаю, що жінка теж повинна вміти захистити і себе, і дітей. На моєму прикладі: у мене чоловік воював в АТО, брат – в АТО, тобто я залишилася сама вдома з дітьми і я вважаю, я теж повинна, не дай Бог щось трапиться, теж вміти користуватися зброєю», – пояснює свою мотивацію одна з учасниць тренування.
«Формування ударного угруповання в районі Гомеля, воно має завдання – створити загрозу для Києва, однак, якщо дивитися з військової точки зору, то широкомасштабний наступ через Чернігівську область малоймовірий в тому плані, що і для росіян, і для нас, насамперед, це буде фактор часу. Швидкий бліцкриг через Чернігівську область у них не вийде, бо існує тільки одна єдина велика траса, якою можна наступати безболісно швидко і якою потім можна буде постачати це угруповання, яке піде далі на Київ. Однак у військовій науці одна траса – це практично нічого», – вважає військовий експерт та житель Чернігова Михайло Жирохов.
Поки військова активність поблизу українських кордонів зберігається, в Україну продовжує надходити озброєння від союзників. На початку лютого і у Варшаві дали згоду на постачання до Києва.
«Кажуть, друг пізнається у біді. І сьогодні складна ситуація. Ми намагаємось допомагати Україні у різних сферах – оборонній, енергетичній, газовій», – заявив польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький.
Що ж до оборонної допомоги – то це переносні зенітно-ракетні комплекси Piorun та десятки тисяч боєприпасів різних калібрів.
«Це не було офіційно сказано, але дуже логічним є те, які можливості тут має Польща і які потреби зараз має Україна. Тобто, дуже логічним тут буде сказати, що це будуть артилерійські боєприпаси калібру 122 і 152 мм. Запас цих боєприпасів є у Польщі досить великий. Якщо брати до уваги в першу чергу калібр 152 мм, то Польща поступово переходить на використання боєприпасів калібру 155 мм», – коментує головний редактор порталу Polukr.net Даріуш Матерняк.
«Тим займається безпосередньо вже Міністерство оборони України і Польщі. І відповідні служби вимагають і безпечного перевезення цього транспорту, і його розмитнення в Україні. Так що це питання кількох днів. Цей перший транш – це перший список, який був погоджений. Він був результатом домовленостей і потреб, нагальних потреб, яких потребує українська армія, Збройні сили України. Це була відповідь на запит української сторони. Польська сторона готова передати те військове, оборонне обладнання і озброєння, яке (передача якого – ред.) не нанесе шкоди польській обороноздатності. І тому зараз відбуваються, власне, переговори про те, що може бути ще передано українській стороні», – розповів «Донбас.Реалії» посол України в Польщі Андрій Дещиця.
За словами посла, навчатимуть роботі з комплексом Piorun українських військових у Польщі. Цей ПЗРК може вражати цілі на висоті чотири кілометри та відстані до шести з половиною.
«Це найостанніша версія польської лінійки переносних зенітно-ракетних комплексів. Технічно – так, вони спираються ще на радянські розробки. Точніше «Іглу». Але навіть у ПЗРК Grom, який був зроблений на її основі – вони вже перевершили можливості не те, що «Ігли», а і найновішого російського ПЗРК «Верба». Тобто, існує порівняння як по дальності, так і по висоті. А що найголовніше – це здатність головки самонаведення відсіювати хибні цілі. Ракета у поляків вийшла значно краща, ніж у росіян, у яких залишились ті КБ, які конструювали ще «Іглу», – пояснює експерт-оглядач видання Defense Express Олег Катков.
Окрім перерахованого, у Польщі заявляли: готові передати Україні безпілотники.
«Проводяться подальші консультації також і про дрони. Питання в тому, які це дрони, як їх обслуговувати. Питання в тому, скільки може бути передано Україні. І на цей момент, власне, ці розмови далі продовжуються між оборонними відомствами України і Польщі, як, зрештою, і щодо інших видів озброєння», – говорить Дещиця.
Я дуже сподівався б на те, щоб це був комплекс Warmate. Це комплекс баражуючих боєприпасівОлег Катков
«Я дуже сподівався б на те, щоб це був комплекс Warmate. Це комплекс баражуючих боєприпасів, бо він працює з Flyeye, як з засобом для знаходження цілей, а Warmate саме для знищення. Тобто, вони працюють у зв’язці. І насправді Warmate є одним з найбільш ефективних, на мій погляд, європейських баражуючих боєприпасів в принципі. І Польща якраз зробила дуже величезну ставку на Warmate. Вони замовили, якщо не помиляюсь, понад 1000 одиниць цих баражуючих боєприпасів і, найцікавіше, направили їх до територіальної оборони. І саме ці дрони як досить простий та ефективний засіб знищення російської бронетехніки розглядається як досить вагомий стримуючий фактор», – зазначив Катков.
На кордоні з Білоруссю українські прикордонники з минулого року облаштовують додаткові гелікоптерні майданчики – для оперативного перекидання резерву. Також цю територію моніторить нова авіатехніка.
Перші гелікоптери H125 українська Держприкордонслужба отримала у січні 2020 року. Активно патрулювати кордон як із Білоруссю, так і з Росією прикордонники розпочали у січні вже цього року. Нині у прикордонників цих гелікоптерів – 7 одиниць.
«Під час моніторингу державного кордону виконується політ, де оглядається сама лінія кордону і прикордонна смуга, на якій не повинно бути в невстановлених місцях сторонніх осіб, окрім нарядів та автомобільної техніки. Ну і, відповідно, це може бути також спецтехніка – іноді буває, що на кордоні, сусідніх ділянках, працює спецтехніка, яка, наприклад, покращує стан слідової смуги. Інженерна техніка. Але це все попереджається, а коли ми виконуємо політ, то спостерігаємо раніше домовлені дії з повітря», – розповів проєкту «Донбас Реалії» старший командир екіпажу гелікоптера H-125 ДПСУ Олексій Сагун.
Загалом українські прикордонники мають отримати 24 таких гелікоптерів. Вони економніші і сучасніші, ніж Мі-8. Але що найважливіше – мають кращі можливості для спостереження, каже старший командир екіпажу гелікоптера H-125 ДПСУ Віталій Колодяжний. Він перевчився саме з радянського гелікоптера і вже налітав півтори сотні годин.
«Якщо ми будемо летіти на висоті 300 метрів, ми можемо глянути за чудових метеоумов до 10 км кордону не нашої сторони, а сторони суміжної. Щоб був хороший моніторинг, потрібно мінімум 2 вертольоти на одну ділянку кордону. Нам запасу палива вистачає приблизно десь на 500-600 км».
На Мі-8 під час чергування знімали те, що відбувається, простим фотоапаратом. Тут же сучасна система: відео з гелікоптера можна транслювати на землю онлайн.
«При перемиканні в тепловізійний режим система дозволяє бачити теплову контрастну картину з місцевості. Якщо є десь люди або інші теплі об’єкти, машина, наприклад, – це буде видно чудово. І, можливо, навіть буде видно, що це на снігу. Навіть сліди людей. Де саме конкретно хтось буде перебувати. І це дозволяє побачити, навіть якщо лісиста місцевість – з повітря складно побачити окремі об’єкти. З використанням цієї системи це буде значно легше», – ділиться досвідом Сагун.
Тим часом Білорусь заявила про порушення свого кордону українським безпілотником. Нібито БПЛА займався розвідкою над військовим полігоном «Брестський», де, зокрема, проходять навчання «Союзна рішучість-2022». Влада України це спростовує. Зрозуміло, що звинувачення Мінська вписуються в інформаційну війну, кажуть фахівці, але там, де зібрана така кількість військ, навіть найменші інциденти на кордоні можуть закінчитися непередбачувано.
