У ці дні на перших шпальтах світових видань – моторошні знімки з деокупованих населених пунктів на Київщині. Фотодокази побаченого журналістами після звільнення українською армією населених пунктів Буча, Гостомель, Ірпінь супроводжуються в соціальних мережах хештегами #BuchaMassacre і #PutinGenocide. Деякі світлини Facebook і Twitter закривають для перегляду – подібне, мовляв, «порушує норми спільноти», є контентом «делікатним». Приїхати до Бучі закликав місію Міжнародного кримінального суду міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Як дипломат і юрист із міжнародного права Кулеба розраховує, що зібрані докази надалі використовуватимуться у міжнародних судах задля притягнення до відповідальності винних у звірствах.
«Бучанська різанина» була навмисною, вважає Кулеба, росіяни прагнуть знищити якомога більше українців, що само по собі є однією з ознак геноциду.
Попередник Кулеби на посаді очільника українського зовнішньополітичного відомства Павло Клімкін упевнений, що проголошена Росією так звана «денацифікація» в Україні насправді означає тотальні зачистки всього українського. Віднині, вважає Клімкін, «розмови із Заходом мають починатися демонстрацією фото з Бучі».
Взагалі правники доволі обережні з юридичними визначеннями – а термін «геноцид» є саме таким. Але не цього разу, не після Бучі, Ірпеня, Маріуполя, зауважують вони... Іще один дипломат і юрист із міжнародного права посол України в ФРН Андрій Мельник звернувся до німецького федерального уряду: «Росія здійснює геноцид посеред Європи. А Німеччина сумлінно фінансує ці масові вбивства».
«Геноцид – це більше за масові вбивства»
«Навмисне створення умов для повного (або часткового) знищення расової, релігійної, національної, етнічної групи як таких» – таким є визначення геноциду, відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року.
Стаття II Конвенції визначає п’ять дій, які відповідають визначенню «геноцид». Всі вони були скоєні російськими військовими в Україні, зауважують фахівці:
а) вбивство членів групи (національної, етнічної, расової чи релігійної – ред.);
(b) заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи;
(c) навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення повністю або частково;
(d) вжиття заходів, спрямованих на запобігання народженню всередині групи;
(e) примусове переведення дітей з групи в іншу групу.
«Керівництво агресора прямо сказало – так звана «денацифікація». Враховуючи скоєне – це прямий заклик, планування та керівництво геноцидом в Україні», – вказує на склад злочину геноциду в Бучі та інших передмістях Києва доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Захар Тропін.
Як характеризував геноцид сам автор юридичного терміну
Геноцид – не просто масове вбивство. Це винищення культури та нації
Ідеологом і автором Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього є американський юрист єврейського походження Рафал (Рафаель) Лемкін, який народився на українській Галичині.
«Це не просто масове вбивство. Це геноцид. Винищення не лише окремих осіб, але й культури та нації», – підкреслював колишній студент Львівського університету, який, власне, й опрацьовував змістовне наповнення та юридичне тлумачення терміну.
Щоправда, ця фраза Лемкіна була про іншу трагедію українського народу – про Голодомор 1932-1933 років.
До сьогодні термін «геноцид» застосовувався нечасто: до Голокосту та геноциду ромів, до Руанди та боснійської Сребрениці – того, що міжнародні військові та кримінальні трибунали визнали міжнародними злочинами.
До аналогії української Бучі у 2022 році та боснійського містечка Сребрениця у 1995-му вдався голова комітету закордонних справ парламенту Естонії Марко Міхкельсон:
Про визнання геноцидом злочинів Росії в Україні йдеться у спільній заяві голів комітетів закордонних справ Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії та Чехії, заяві Сейму Польщі тощо, повідомив голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький закликав негайно провести саміт ЄС щодо злочинів російських військових в Україні.
«Це слід назвати актами геноциду і розглядати як такі. Кожен винуватець – прямо чи опосередковано – має бути суворо покараний міжнародним трибуналом», – заявив Моравецький.
Геноцид починається з вбивства однієї людини – не за те, що він зробив, а через те, ким він є
Чому вагаються або відмовчуються інші держави?
Тому, припускає Олександр Мережко, що деякі західні політики бояться навіть вжити слово «геноцид». «Визнання злочинів Росії геноцидом вимагатиме рішучих дій всього цивілізованого світу проти геноцидної держави. У тому числі використання сили», – каже народний депутат і юрист-міжнародник за фахом. – Мовчання та бездіяльність віднині стають співучастю у злочинах Росії. Кофі Аннан (колишній генсекретар ООН – ред.) колись промовив: «Геноцид починається з вбивства однієї людини – не за те, що він зробив, а через те, ким він є». Росіяни зараз вбивають українців через те, хто вони є, тому що хочуть залишитися українцями. Тому росіяни здійснюють геноцид».
«Геноцидні» наміри стосовно українців Путін має не від учора, вважає американський історик і письменник Тімоті Снайдер. В нещодавній статті в Washington Рost він детально досліджує як останніми десятиліттями через заяви, висловлювання та промови президент Росії «фантазував» про світ без українців.
«Побачити прагнення Путіна до геноциду – значить допомогти декому із нас зрозуміти, звідки взялася ця війна, куди вона веде і чому її не можна програти», – закінчує свою статтю Тімоті Снайдер.
Росія 3 квітня заперечила відповідальність своїх військ за загибель мирних жителів у місті Буча і заявила, що Україна влаштувала постановку для західних засобів інформації.
Російська економіка увійшла в найтяжчу кризу з часів розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Це сталося після того, як Сполучені Штати та їхні союзники запровадили санкції через вторгнення Росії в Україну 24 лютого.
