НОВОВОЛИНСЬК ‒ Рівно 9 місяців у полоні, і стільки ж часу віри і боротьби рідних за повернення морпіха Юрія Кузьмінського. 24 листопада з російського полону вдалося обміняти 50 українців. Серед них ‒ цивільні люди, воїни, які обороняли Маріуполь, ЧАЕС та острів Зміїний. Морський піхотинець, який перебував на Зміїному ‒ Юрій Кузьмінський проходить вже медичне обстеження в Україні. У неволі йому виповнився 21 рік. Радіо Свобода зустрілося з рідними бійця.
«Біжить, біжить!» ‒ радісно вигукнули сестри Юрія Кузьмінського, коли в темноті побачили брата. Обійми, сльози і щастя.... Дочекалися!
«Підбігла до нього одна сестра, потім я обійняла його. Не могла повірити, що я його обіймаю, чую, бачу. Ці емоції ні з чим іншим у житті не порівняєш і не передасиш їх. Після 9 місяців розлуки, того що з ним відбувалось, де він був, ці емоції важко передати словами. Це просто сталося найбільше щастя в житті. Коли мій 9-річний син, почув, що Юру обміняли, почав плакати», ‒ розповідає сестра Юрія ‒ Богдана Чап’юк,
Богдана каже, аж серце завмерло від радості, коли її молодший брат уперше взяв на руки її однорічну донечку Ярину. До цього бачив малу лише на фото, коли дівчинці було три місяці.
Його перший дзвінок і ті перші слова були такими, якими родина жила цей час очікування: «Я вдома!».
Одразу взяли квитки, їхали добу, але через ейфорію, не відчували часу у дорозі. Бо їхали до брата, який уже в Україні.
«Юра схуднув, як всі хлопці, які повернулися з полону. Але в нього вигляд щасливої людини. Брат дуже переживає за своїх побратимів, які досі там. Тому ніяких подробиць про його перебування у полоні, не говорить. Те, що всі хлопці зі Зміїного пережили у полоні, що вони перенесли…, а при поверненні додому посміхалися і говорили: «Ми вдома». У Юри відчутна ще ейфорія, що він в Україні, що нас побачив, що все позаду.
Перед обміном хлопці два дні були голодніБогдана Чап’юк
Перед обміном хлопці два дні були голодні. Їх возили Росією, не давали ні пити, ні їсти. Нібито через те, що під час одного з обмінів було знято і поширено відео, як українські військові викидають російські сухпайки. Ми одразу відчули, що буде гірше тим, хто залишається у полоні. І власне це через це відео і не дали хлопцям їжу і воду. Сказали: «Ваши вибросили и вам не нужно». Юра сказав, що нічого і це витримаємо», ‒ каже Богдана.
24 лютого російські війська атакували острів Зміїний (входить до Кілійського району Одеської області). Українські прикордонники захищали цей острів. Були на ньому і морські піхотинці. Українські захисники тримали позицію, відмовились здаватись у полон. Ворог здійснив ракетно-артилерійський удар і захопив острів.
Юрій повідомив сестрі о 6 ранку 24 лютого, що вони перебувають у бойовій готовності і почався повномасштабний напад Росії на Україну, потім повідомив, про початок артобстрілу і напад російського десанту.
Останній дзвінок був зі словами прощання і що він усіх любить. Розмова обірвалась. Пропав зв’язок з усіма українськими воїнами, які були на острові Зміїний.
Через три дні Росія повідомила, що взяла у полон 82 військових зі Зміїного. На фото рідні впізнали Юрія по штанах, адже ще 24 лютого встиг скинути фото саме у них.
Перші три дні ми нічого не зналиБогдана Чап’юк
«Перші три дні ми нічого не знали, де і що. Перша інформація, що прикордонники загинули, а про морську піхоту ні слова не було. Три дні ми з сестрами сиділи і шукали, де морська піхота і коли дізнались, що брат у полоні, почалась наша боротьба за його волю і свободу», ‒ розповідає Богдана.
Сестра Юрія спочатку створила групу з кількох родичів воїнів з острова Зміїний, потім їх стало аж 80-т.
Народилась і громадська організація. Рідні писали листи, звернення, виходили на акції. Мали докази, що українські захисники у російському полоні, але Росія це не підтверджувала.
Юрій Кузьмінський, морський піхотинець 88-го окремого батальйону морської піхоти 35-ої окремої бригади морської піхоти провів у полоні на території Росії рівно 9 місяців. У неволі, 28 квітня, йому виповнився 21 рік. Сестри привітали брата вже на волі, в Україні.
Хлопці вірили в свою країну і це те, що їх не зламалоБогдана Чап’юк
«Віра в свою країну, свою націю, у рідних, які чекають ‒ це тримало хлопців. Юра написав нам лист 27 березня, а прийшов він у середині жовтня. Він там пише, що сподівається, що ми його не поховали. Хлопці вірили в свою країну і це те, що їх не зламало. Побратим Юри подякував нам, що ми боролись за них», ‒ зауважила Богдана Чап’юк.
Юрій Кузьмінський під час завершення строкової служби у 2021 році підписав контракт з ЗСУ на проходження військової служби. Востаннє приїжджав у Нововолинськ у травні 2021 року, тоді захворіла мама, тоді зустрівся з сестрами і братами.
Не було дня, щоб ми про нього не згадувалиБогдана Чап’юк
«Він, коли підписував контракт, сказав нам: «Дайте мені зробити своє перше доросле рішення». Всі місяці полону він був присутній з нами, не було дня, щоб ми про нього не згадували», ‒ каже Богдана.
За час полону виросли молодші брати Юрія. Загалом їх у родині шестеро. І весь цей час брати і сестри підтримували один одного. У сім’ї військовослужбовець не лише Юрій, але й чоловік Богдани.
Війна повністю змінила життя цієї родини з Нововолинська.
Ми стали згуртованіші, полон Юрія нас об’єднавАнастасія Томашук
«Ми стали згуртованіші, полон Юрія нас об’єднав. Біда завжди у нашій сім’ї об’єднує. Та мама важко захворіла, потім брат у полоні і ми розуміємо, що ми є один в одного, можемо підтримати один одного, порадитися», ‒ наголосила Анастасія Томашук, сестра Юрія.
Юрій Кузьмінський зараз проходить медичне обстеження, а потім буде реабілітацію. «Дуже щасливий, що вдома, це просто неперевершено», сказав у телефонній розмові. Але найбільше хвилюється за всіх українських воїнів, волонтерів, цивільних людей, які надалі залишаються у російському полоні.
Із оборонців Зміїного у російському полоні ще 40 людей.
