Щомісяця з’являються новини про чергові арешти або повідомлення про підозри колишнім депутатам Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей, які перейшли на бік окупантів під час повномасштабного вторгнення. Однак співпраця місцевих політиків із Росією допомагала країні-агресорці руйнувати українські міста ще у 2014-му: кримінальні справи за так званий референдум та іншу допомогу гібридним військам РФ були надскладними для українського слідства усі 8 років до повномасштабного вторгнення.
Чимало діячів, підозрюваних у зазіханні на територіальну цілісність України, протягом 2014-2022-го встигли побувати на різних посадах, балотуватися на українських виборах і часто зрештою...утекти в Росію. Коли українські суди їх нарешті засудили, виявилося, що карати нікого: фігурантів потрібно спочатку повернути.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) з'ясували, на яких етапах загальмували розслідування щодо найбільш одіозних місцевих політиків, на очах та за участі яких Кремль розпочав руйнувати українські кордони у 2014-му.
Неля Штепа: її судили 9 років, справа так і не завершена
Неля Штепа є єдиною фігуранткою нашого списку, яка реально побувала за ґратами.
12 квітня 2014 року, коли у Слов'янськ зайшли російські військові та підконтрольні їм загони, міська голова Неля Штепа переконувала всіх жителів міста, що це «наші, донецькі хлопці». Таким чином, за словами самої Штепи, вона намагалася заспокоїти обидві сторони конфлікту, які стикнулися біля захопленого міськвідділу міліції.
Пізніше з'являться відео російської пропаганди, де Штепа дякує Володимиру Путіну і просить його «увійти до цього міста». Таке інтерв'ю масово поширювалося російськими ЗМІ. У суді ж Неля Штепа зазначить: давати інтерв'ю, виступати на площі міста та говорити позитивні речі про псевдореферендум Росії її змушував так званий «народний мер» В'ячеслав Пономарьов, котрого призначили окупанти. За його ж вказівкою, мера утримували в полоні 81 день. Вона вийшла з незаконного утримання 5 липня, коли місто звільнили ЗСУ. А 11 липня українські спецслужби затримали Нелю Штепу за підозрою у сепаратизмі та створенні терористичної групи.
З 2014 року справу проти Штепи розглядають в українських судах. Їй оголосили остаточну підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, які спричинили загибель людей) і частиною 1 статті 258-3 (створення терористичної групи чи організації) Кримінального кодексу України. У прокуратурі зазначали, що їй загрожує довічне ув’язнення.
Штепа звинувачення прокуратури відкидає. Каже: псевдорефендум і інші сепаратистські заходи не проводила, весь час тримала телефонний зв’язок із колишнім в.о. глави Адміністрації президента Сергієм Пашинським і з місцевим політиком та бізнесменом Сергієм Тарутою.
Останній навіть відправив її на перемовини з проросійськими загонами, які на початку квітня 2014 року захопили будівлю місцевої міліції. Тоді вдалося звільнити 278 працівників міліції, які були заручниками. Журналісти також були свідками того, як Штепа переконала бойовиків звільнити схопленого ними місцевого журналіста Олега Зонтова.
Три роки вона провела у СІЗО, а у 2017 її відпустили під цілодобовий домашній арешт із використанням електронного браслета.
За цей час Штепа встигла звернутися до Європейського суду з прав людини щодо відсутності підстав для її арешту та занадто довгого розслідування її справи. Як результат, ЄСПЛ вирішив, що Україна має виплатити колишньому меру Слов’янська 3 600 євро компенсації.
Штепа ще раз балотувалася у мери Слов’янська у 2020 році, але фінішувала третьою.
З початку повномасштабного вторгнення Неля Штепа зникла, вона ігнорувала судові засідання, які мали відбуватися в Полтаві. Київський районний суд Полтави навіть доручив поліції розшукати її.
Зараз відомо, що Неля Штепа змінила прізвище на Супрун, а також, що судові засідання поки що не проводяться у зв’язку з «технічним процесом розподілу справи».
У коментарі Суспільному Донбас речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко зазначив: «У зв’язку зі звільненням головуючої у справі судді Ольги Логвінової з посади судді, судом 26 лютого 2024 проведено новий автоматизований розподіл. Суду не вдалося створити склад суду для розгляду кримінального провадження, голова Київського районного суду Полтави звернувся до Полтавського апеляційного суду із поданням про направлення кримінального провадження на розгляд до іншого суду».
Валерій Голенко: в Україні очолював облраду, від Росії отримав «вигнання»
У 2014 році Валерій Голенко був головою Луганської облради. Саме цей орган 2 березня 2014 року вирішив, що центральні органи виконавчої влади, сформовані Верховною Радою, є «нелегітимними».
У зверненні до Верховної Ради депутати Луганщини під керівництвом Голенка зазначили, що в разі ескалації якогось «конфлікту» вони залишають за собою право «звернутися по допомогу до братнього народу Російської Федерації». Крім того, вони зажадали проведення референдуму з питання федерального устрою України й надання статусу другої державної російській мові.
Після оголошення у квітні АТО Голенко втік, однак, не до Росії, а… до Києва. Намагався повернутися до української політики. 26 жовтня 2014 року він балотувався на дострокових парламентських виборах по одномандатному мажоритарному округу № 113 (Сватове Луганської області) від «Опозиційного блоку» (проросійська партія, в яку у 2014 році перейшла більшість колишніх народних депутатів Партії Регіонів). Але набрав 20,5% голосів та поступився іншому луганському депутату — Віталію Курилу.
У грудні 2014 року СБУ порушила проти Голенка кримінальне провадження за заклики до сепаратизму. Проте, на той момент цього не змогли довести.
У 2016 році Генеральна прокуратура заявила, що в рамках розслідування кримінального провадження щодо колишнього керівника парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова силовики склали повідомлення про підозру ще низці колишніх посадовців з Луганщини. Серед них був Голенко. Тоді колишній голова Луганської облради вже перебував у Москві. Тож з 27 грудня 2016 року Голенко фігурує у переліку осіб, які переховуються від органів прокуратури.
Як повідомляє сьогодні сайт МВС, йому інкримінують злочини, передбачені ч. 3 ст.110 (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), ч. 1 ст. 111 (Державна зрада), ч. 1 ст. 258-3 (Створення терористичної групи чи терористичної організації), ч. 5 ст. 27, ст. 341 (Захоплення державних або громадських будівель чи споруд) Кримінального кодексу України.
За даними видання «Реальна Газета», що спеціалізується на темах Луганщини, у 2017 році Голенко отримав російське громадянство й живе у місті Котельники: це близько 25 км від Москви.
У 2023 році окупанти заборонили Голенкові (й ще 500 особам) здійснювати економічну та фінансову діяльність, реєструвати фізичні або юридичні особи, взагалі в’їжджати на окуповану територію Луганської області: «указ» про це підписав голова окупаційної адміністрації Пасічник.
За даними «Реальної Газети», після такого звинувачення Голенко та колишній мер Луганська Сергій Кравченко звернулися до генерального прокурора РФ Ігоря Краснова й нагадали про свої дії заради «русского мира», чим підтвердили всі звинувачення українських спецслужб.
«Подібне переслідування з боку СБУ мені зрозуміле, але викликають подив дії офіційних органів влади «ЛНР», які включили мене, громадянина Російської Федерації, без пред'явлення будь-яких звинувачень до списків «ворогів народу», – цитує Голенка «Реальна Газета».
Валерій Гнатенко: пропонував йти в Росію – і досі у владі
У квітні 2014 року тодішній мер Дружківки Валерій Гнатенко виступав на площі перед людьми, які стояли з символікою угруповання «ДНР» та прапорами Росії. На цьому відео він заявляє: «Я вас підтримую, або необхідно провести референдум, або йти в Росію!».
Крім того, за даними видання LB.ua, газета «Дружківський робітник», яку фінансувала міськрада, у червні 2014 року виходила з символікою угруповання «ДНР». У газеті надрукували «Акт про проголошення державної самостійності ДНР». Після деокупації міста влітку 2014-го Гнатенко залишився на посаді Дружківського міського голови.
Лише у лютому 2015 року СБУ відкрила справу проти нього за організацію псевдореферендуму, проте вже наприкінці року прокуратура заявила, що «зібраних доказів недостатньо для повідомлення про підозру». На виборах 25 жовтня 2015 року діяч набрав 80% голосів і знову став мером.
За чотири роки Гнатенко подався у «велику політику». Він був обраний депутатом Верховної Ради від партії «Опозиційна платформа – За життя» за виборчим округом №49 (Добропілля).
І це попри те, що в СБУ попередила ЦВК, що Гнатенко фігурує в кримінальній справі: як зазначалося в офіційній заяві СБУ, відомство розслідувало справу за ст. 109 Кримінального кодексу (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) і ст. 110 КК (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).
У спецслужбі не повідомляли про процесуальний статус Гнатенка, а також про те, на якому етапі перебуває слідство.
24 березня 2022 він вийшов із фракції «Опозиційна платформа – За життя». А вже у травні вступив до новоутвореної депутатської групи «Відновлення України». У 2023 році СБУ оголосила помічнику Валерія Гнатенка Олександру Добродомову підозру в державній зраді. За даними спецслужб, він та інші учасники «агентурної мережі» збирали інформацію про місця дислокації військової техніки, блокпостів та вогневих позицій ЗСУ, а після прильотів підтверджували дані та надсилали фото і відео, зазначають у прокуратурі.
Пізніше Гнатенко опублікував на своїй сторінці документ, що на той момент Добродомов вже був колишнім помічником депутата: його звільнили у липні 2022 року. В жовтні 2023 року суд призначив Олександру Добродомову покарання – 12 років тюрми.
Зараз Валерій Гнатенко часто звітує в соціальних мережах про свою допомогу жителям округу: видача гуманітарки, зустрічі з колишніми виборцями.
Андрій Аксьонов: проводив псевдореферендум, а пішов під суд за підробку листка непрацездатності
У травні 2014 року люди з навколишніх населених пунктів з'їхалися до селища Новодонецьке (околиця Добропілля), де тоді Андрій Аксьонов був селищним головою. Там проводився організований гібридними силами Росії нелегітимний референдум. Люди заявляли, що у них вдома не організували місця для голосування, а от у Новодонецькому є необхідний їм намет. На відео про ті події чути, як хтось каже: «Аксьонов молодець».
За даними омбудсмена Дмитра Лубінця, ще 21 червня 2014 року Аксьонов звернувся до контрольованої Кремлем окупаційної влади Криму та отримав російський паспорт. Цю інформацію підтвердив і донецький журналіст Денис Казанський.
У 2015 його обрали вже міським головою Добропілля. Уже за два роки прокуратура відкриє проти нього справу, але не за псевдореферендум. Аксьонов для того, щоб приховати свою відсутність на робочому місці у травні 2017 року, надав до міської ради підроблений листок непрацездатності. На підставі підроблених документів меру були нараховані й виплачені бюджетні кошти. Як результат, Аксьонова оголосили в розшук, коли він начебто, за словами його заступника Євгена Бражникова, насправді був в Німеччині, де «лікувався від онкозахворювання».
А через рік Аксьонов повернувся додому. Краматорський міський суд відправив його під нічний домашній арешт, але через деякий час запобіжний захід замінили на особисте зобов’язання.
З січня по квітень 2019 року Аксьонов був відстороненим від посади міського голову, але це не завадило йому балотуватися у народні депутати на парламентських виборах-2019, де він програв представнику «Опоблоку».
Натомість у 2020 Аксьонов переобрався на посаду міського голови Добропілля. А вже за рік, у 2021-му, Центральна виборча комісія зареєструвала його депутатом Верховної Ради України як представника партії «Порядок»: він переміг на довиборах до парламенту в 50-му окрузі (Покровськ).
Уже під час повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Андрій Аксьонов записав відео для своїх виборців, де зазначив, що важливо не піддаватися паніці.
«Давайте або вірити джерелам інформації, які перевірені, або взагалі закликаю вас не читати новини. Я перебуваю на території 50-го округу, всі системи життєзабезпечення працюють у штатному режимі. Я не бачу приводів для занепокоєння. Я не бачу причин для занепокоєння зовсім... Довіртеся своїм керівникам, ви ж їх обирали. Ви мене обрали — я з вами. Ось 50 округ, я тут, я маю бути з вами», — зазначив Аксьонов.
Проте, за ці два роки округ, за який мав би відповідати Аксьонов, жодного разу не отримав гуманітарної допомоги. Виборці заявляють, народний депутат просто зник: де він зараз перебуває — невідомо. В окрузі жартують, що готові оголосити в розшук народного депутата, який багато чого наобіцяв, але досі нічого не зробив.
Сергій Хортів: від зради до зради
До колишнього мера Рубіжного Сергія Хортіва питань у журналістів та проукраїнських активістів вистачало ще у 2014-му році: у травні він блокував українську військову техніку. Але кримінальних проваджень проти Сергія Хортіва порушено не було. І його навіть обрали міським головою… двічі: у 2015 – від «Опоблоку», у 2020 – від «Нашого краю».
З початку масштабної агресії Хортів зник з міста. Через певний час Сергій Хортів з’явився, тільки вже на відео російської пропаганди разом із «кадирівцями», де розповідав про геноцид, український нацизм та вплив Америки. Хортів відкрито називає окупантів визволителями.
Зараз відомо, що Хортіва заочно засудили до 10 років позбавлення волі. Йому заборонили працювати в органах влади та місцевого самоврядування на 15 років. Але для того, щоб його покарати, Хортіва ще треба заарештувати: адже він знову очолює місто Рубіжне, щоправда, вже як представник окупаційної влади.
Є виправдальні вироки
У 2014-2017 роках в Україні за ст.110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) було винесено 5 виправдальних вироків, щоправда, два потім скасували. Усі вони стосувалися організації псевдореферендуму на окупованих територіях.
Володимир Проценко. Колишній мер Дебальцевого. Він засідав у окупованій міській раді разом із Миколою Козіциним, ватажком «Всевеликого війська Донського». Останнє брало активну участь в захопленні Луганської області під контролем кураторів з Кремля. Проценка було зрештою виправдано. За його інтереси виступали секретар мера та депутати, які запевнили, що Проценко займав проукраїнську позицію. Один із аргументів: під час окупації Проценко був викрадений невідомими особами. Хоча колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зазначав: «Після визволення Дебальцевого від бандитів «ДНР» мер Проценко зник, імітуючи своє викрадення».
Олександр Хоменко. В.о. мера Рубіжного. Його спершу звинуватили в організації незаконного референдуму. За Хоменка заступилися на той момент заступилися спікер парламенту Андрій Парубій і народний депутат Андрій Левус. Свідки переконали суд в проукраїнській позиції Хоменка. Вони стверджували, що обвинувачений був учасником перемовин квітня 2014 року під час захоплення будівлі СБУ у м. Луганську.
Юрій Борисов. Колишній мер Стаханова. Його звинувачували у зазіханні на територіальну цілісність України. За версією правоохоронців, мер Стаханова з депутатами від «Партії регіонів» організував так званий референдум. Борисов був виправданий за недоведеністю обвинувачення. Але у 2023 році Луганська обласна прокуратура оскаржила це рішення.
Анатолій Брехунець. Міський голова Світлодарська. Він вніс до порядку денного на сесії міськради 2014 року та проголосував за надання приміщення читальних залів міської бібліотеки для проведення псевдореферендуму. Проти нього відкрили справу у 2020-му, у лютому повідомили про підозру, у березні – відправили до СІЗО, але відпустили під заставу 168 тисяч грн та відсторонили від посади. У травні 2022 року окупанти, які захопили Світлодарськ, заявили на пропагандистських ресурсах, що «Україна вдарила по центру звільненого міста Світлодарська», в результаті – загинув мер Анатолій Брехунець.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум