2 серпня щороку відзначається Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. Саме цього дня у 1944 році за одну добу у таборі Аушвіц-Біркенау загинули до 4 300 ромів. За різними підрахунками, загалом у світі впродовж війни було знищено приблизно 200 тисяч представників цієї національності. Яка кількість ромів загинула в Україні, і чи мав цей геноцид регіональні особливості?
Коли мова заходить про масові людські жертви під час Другої світової війни, то насамперед на думку спадає знищення євреїв. Натомість про трагедію ромів є невеликий масив інформації і досліджень. Геноцид ромського населення і до сьогодні залишається однією з найменш вивчених сторінок Другої світової. На думку дослідника геноциду ромів Михайла Тяглого, цьому є кілька пояснень.
- Чисельність ромського населення набагато менша, ніж, наприклад, єврейського. Ця тема не набула широкого розголосу.
- Соціальне становище, яке займали роми до і під час Другої світової війни, не давало їм змоги говорити «на повний голос» про власний геноцид.
- Існує мало документів, зафіксованих відомостей про геноцид. Серед ромів переважав усний спосіб збереження пам’ֹֹяті про трагедію свого народу.
- Квола діяльність інтелігенції, національної еліти, яка б усвідомлено давала поштовх висвітленню цієї теми.
- Про геноцид ромів у Німеччині заговорили лише на початку 80-х років минулого століття. Для порівняння: геноцид євреїв визнали одразу після падіння нацистського режиму.
У розмові з Радіо Свобода Михайло Тяглий наголошує, що важливим було визнання самого факту переслідування ромів через їхню національність, а не через асоціальну поведінку.
Нацистська теорія про «зіпсовану кров» ромів
Ставлення до ромів у Німеччині ще до приходу нацистів було негативним. Їх «таврували», вважаючи злочинцями. А з встановленням диктатури Гітлера становище ромів стало нестерпним.
З погляду науки про вивчення рас, зауважує дослідник, у кінці ще 19 століття побутувала теорія про Індію як батьківщину ромів і про їхню спорідненість з арійськими племенами. Проте це не сполучалося з ідеологією гітлерівської Німеччини і твердженням про арійське походження німців.
Поширювалась думка, що спершу ті роми, які подалися в Європу, були «расово чистими», але впродовж століть через мішані шлюби «зіпсували свою кров».
Нацистська верхівка була переконана, що зберегти треба ту «незабруднену» окрему групу, що не втратила свою здорову расову природу. Решта підлягала депортації. Значна частина ромів була вивезена до окупованої Польщі у концтабір Аушвіц.
Роми і Бабин Яр
Парадоксально, але Бабин Яр є одним з найменш досліджених місць масових розстрілів ромів під час Другої світової війни. Хоча достеменно відомо, що роми були однією з етнічних груп, яких тут масово розстрілювали.
«За переписом 1939 року у Києві було щонайменше 100 осілих представників ромської громади. Є дані про те, що у 1942 році окупаційна міська управа Києва зафіксувала близько 40 осіб. Припускаю, що декотрі з них могли приховати свої справжнє етнічне походження.
Загалом, влітку 1942 року паралельно з масовим винищенням ромів по всій Україні пара сотен київських ромів були розстріляні у Бабиному Яру», – зазначає Михайло Тяглий.
Територіальна специфіка ромського геноциду в Україні
Точну кількість жертв серед ромського населення в Україні в роки Другої світової війни підрахувати складно, зауважує Михайло Тяглий.
«Якщо говорити про сучасну територію України, то, за моїми оцінками, загалом це приблизно 25 тисяч ромів. Не виключено, що ця цифра може бути значно більша.
Україна тоді була поділена на кілька сфер впливу – більша частина перебувала під німецькою окупацією, певна територія була підпорядкована Румунії, і маленька зона належала угорцям. В Трансістрію (новостворена провінція між Дністром і Південним Бугом – ред.) було депортовано 25 тисяч ромів з Румунії і Бесарабії. З них майже половина також загинула», – розповідає історик.
Чи рятували українці ромів?
Місцеві жителі так само, як євреїв, рятували ромів від розстрілів. Але їхній порятунок мав свою особливість. Перш за все, місцеві жителі попереджали ромів про наближення облав. Часто представники місцевої адміністрації видавали ромам фіктивні довідки про їхнє етнічне походження.
Чим більше роми були наближені до місцевої громади, тим більші були у них шанси на порятунок. Але через напівкочовий спосіб життя випадки тривалого переховування ромів місцевими селянами майже не зустрічаються.
