«Камені спотикання» – це міжнародний проєкт, покликаний вшанувати пам’ять жертв нацизму. В його ідеї лежить встановлення меморіального «каменю», невеликої металевої таблички з відомостями про особу, яка загинула від рук нацистів або врятувалась попри переслідування.
«Камені спотикання» встановлюються поблизу останнього місця проживання, роботи або навчання особи, аби перехожі метафорично «спотикнулись» через нього та зупинились на хвилинку, замислившись про людину, яка жила тут колись. Всього у Києві буде встановлено 80 таких каменів.
«Камені спотикання»: у Києві вшановують пам'ять жертв нацизму (фоторепортаж)
На знак вшанування 80-х роковин трагедії Бабиного Яру на вулицях Києва закладають перші «камені спотикання».

«Камені спотикання» (нім. stolpersteine («штольперштайне») – це бруківка розміром 10×10 см, бетонний куб з латунним покриттям із вписаними іменами та роками життя жертв, знищених, чи переслідуваних нацистами. Символічний проект Stolperstein був ініційований німецьким митцем Гюнтером Демнігом у 1996 році, і продовжується й понині


«Це наша відповідальність нагадувати про людей, які постраждали від терору націонал соціалізму. Нагадати про жорстоко вбитих, а також про тих кого було врятовано, і тих хто допомагав вижити іншим. Їхні історії мають лунати , їхні імені повинні лишатися в пам'яті», – зазначила Фельдгузен

На фото: надзвичайний і повноважний посол держави Ізраїль в Україні Міхаель Бродський.
«Тисячам людей так не пощастило, і вони не змогли втекти. Їх розстріляли, і вони зустріли свою смерть у Бабиному Яру. Проєкт, який ми сьогодні започатковуємо, є важливим тому, що Голокост – це не просто цифри, не просто статистика. Ми говоримо про 6 мільйонів людських життів, і кожен із них заслуговує на те, щоб його пам'ятали», – сказав Бродський

Закладення першого «каменю спотикання» в Києві





Станом на грудень 2019 року у світі було закладено приблизно 80 000 «штольперштайнів»


Перший «камінь спотикання» Києва присвячений Людмилі Ткач. Під час розстрілу їй було 5 років. Її мати Олена зуміла впасти в Яр перед пострілами та прикрила собою тільце дитини. Вони врятувались обидві. Ближче до ранку мати з дитиною змогли вибратися в місто, а потім втекли до села