13 серпня в Україну перевезли останки полковника Євгена Коновальця (14 червня 1891 – 23 травня 1938). Першої особи в українських національно-визвольних змаганнях ХХ століття.

Командир корпусу Січових стрільців, який називають одним із найбоєздатніших і найдисциплінованіших підрозділів армії Української Народної Республіки (УНР).

Євген Коновалець був співзасновником і керівником Української військової організації (УВО) і Організації українських націоналістів (ОУН).

Надмогильний пам’ятник Євгена Коновальця привезли у його рідне село Зашків на Львівщині.

У селі Зашків, що на Львівщині, збереглася родинна хата Євгена Коновальця.

Сьогодні це музей полковника, але експозиції немає, як і жодних цінних експонатів – через російсько-українську війну, що триває, цінні речі заховані.

Саме сюди і перевезли надмогильний пам’ятник Євгена Коновальця з Роттердама (Нідерланди).

Не давав спокою Кремль полковнику Коновальцю і після його вбивства – воював із пам’яттю, монументом, зауважують дослідники.

Біля родинного будинку є залишки підірваного за наказом Міноборони СРСР пам’ятника Євгенові Коновальцю в ніч 10 липня 1991 року.

Скульптура простояла 25 днів.

Невдовзі громадськість встановила іншу.

На сільському кладовищі поховані батьки полковника ‒ вчителі Марія з Сроків (Сороків) Коновалець і Михайло Коновалець.

Мама лідера ОУН походила з польської шляхетської родини.

У подружжя Михайла та Марії Коновальців народилося троє синів і донька, яка невдовзі померла.

Питання безпеки

У рідному селі полковника Коновальця готувались до прощання з ним. Але з міркувань безпеки, пояснили, тіло не привезли у Зашків.

Не був публічним і захід зустрічі останків творця ОУН на словацько-українському кордоні. Домовину зустріли з державними і військовими почестями.

Тобто, питання безпеки поховань українських героїв є актуальне.

Ексгумацію останків полковника Євгена Коновальця провели у Роттердамі на кладовищі «Кросвейк».

Там днями і відбулось прощання.

У церемонії взяли участь представники української влади, а також української громади Нідерландів і «Пласту», Української стрілецької громади Канади та Українського національного об’єднання Канади, духовенство Української греко-католицької церкви (УГКЦ).

Як наголосив Олександр Алфьоров, керівник Українського інституту національної пам’яті (УІНП), Євген Коновалець – постать, масштаб якої важко переоцінити.

«Він одним із перших усвідомив просту й водночас фундаментальну істину: Україна не може існувати без власної держави і власної армії. Цій ідеї він присвятив усе своє життя. У 1938 році його вбив російський агент, адже для СССР він був одним із найнебезпечніших ворогів. Нещодавнє перепоховання Андрія Мельника та його дружини поклало початок поверненню видатних українських діячів, чиї могили розкидані чужими землями», – написав на своїй сторінці у фейсбуці керівник УІНП.

Коновалець-державник

Постать Євгена Коновальця з-поміж інших лідерів українського визвольного руху ХХ століття найкраще і найґрунтовніше досліджена. Про це говорить Радіо Свобода історик, автор численних праць, дослідник біографії та спадщини полковника Іван Хома.

Студент юридичного факультету Львівського університету Євген Коновалець був мобілізований до австрійської армії на початку Першої світової війни. Потрапив у полон, який відбув у Росії в таборі на Волзі (нині це Волгоград).

У 1917 році очолював створену у Києві формацію Січових Стрільців, яка була і куренем, і полком, і дивізією, і корпусом. До 1921 року не мав чіткого розуміння, як далі діяти, вести революційну діяльність. Молодий чоловік був у пошуку.

Але вже у кінці 1921 року був знаною людиною в українському політичному житті. У цей час очолив УВО, жив у Львові.

З кінця жовтня 1922 року з дружиною емігрував за кордон і більше у Львів не повернувся. Євген Коновалець старався об'єднати всі націоналістичні організації навколо УВО, які діяли в Празі, Берліні, Львові.

В еміграції у 1929 році з однодумцями заснував ОУН і став її лідером.

«Коновалець у найскладніший період часу зміг переконати побратимів і зорганізувати безальтернативну структуру УВО, а потім Організацію українських націоналістів. Власне, це та людина, яка сформувала для бездержавної нації, започаткувала, розвинула потужний український національний визвольний рух, який не зламали, не купили, хоч і пробували. Ні Польщі, ні тоталітарному СРСР це не вдалося.

Коновалець був людиною, яка могла об'єднати українське суспільство в розумінні національно-визвольних змагань. Бо за ними стояли не лише вихідні Галичини, а зі всіх українських історичних земель. І це була принципова позиція для Коновальця. І саме тому була структура не західноукраїнська, а Організація українських націоналістів», – говорить історик Іван Хома.

У Кремлі добре розуміли, яким авторитетним був Коновалець, які сильні зв’язки мав за кордоном. В еміграції український лідер був під пильним наглядом радянських спецслужб. Радянські органи хотіли його завербувати та не вдалося. Тоді на початку 30-х почали розробляти план фізичної ліквідації полковника.

Два роки Коновалець у швейцарському суді відстоював свою честь і гідність. І в 1936 році довів: він – не терорист, він – українець. Це судове пекло йому влаштувала Москва.

В цей час у 1934 році у середовище Проводу ОУН проникли, за вказівкою радянських органів, агенти Василь Хом'як («Лебедь») і Павло Судоплатов («Андрій», «Валюх»).

22 травня 1938 року Євген Коновалець і Павло Судоплатов зустрілись опівдні у ресторані в Роттердамі. Агент Кремля поклав на стіл коробку шоколадних цукерок. Швидко завершив розмову і нібито пішов у термінових справах. Через кілька хвилин коробка здетонувала у руках Коновальця на вулиці. 47-річного лідера ОУН було вбито за прямою вказівкою Сталіна.

У Кремлі розуміли силу ОУН у разі початку війни, що ліквідувавши Коновальця, станеться розкол в організації і це її послабить, зауважують історики.

Та якби ж Коновалець залишився живим, чи стався б розкол ОУН?

«Думаю, що українці зайшли б у Другу світову війну як нація, яка вже відродила свою державу. Це дуже добре Кремль розумів. Це Карпатська Україна. Це був би інший рівень діалогу з німцями, з угорцями. Бо ОУН долучилася до створення тих чи інших процесів, які були в Карпатській Україні. Коновалець мав вплив на Бандеру», – вважає Іван Хома.

В інтерв’ю Радіо Свобода дослідник, літературознавець, автор книги «Український націоналізм: політика, ідеологія і література, 1929–1956» Мирослав Шкандрій, відповідаючи на це запитання, зауважив: «Коновалець мав дуже великий авторитет. Було б важко для молодих людей авторитет Коновальця ігнорувати. Але, як би воно повернулося, невідомо».

Коновалець – це глобальна людина, єдиний, хто зміг в міжвоєнний період часу зробити українські бездержавні проблеми глобальними, наголошує дослідник, історик Іван Хома.

«Він був соборником, але ключова його ідея соборності – це українська держава, столиця в місті Києві. В його розмовах ніколи не було окреслено якихось конкретних територій. Коли заходила така мова, то він говорив, що все залежатиме від українського суспільства, наскільки воно готове на тому чи іншому клаптику творити державу», – каже Іван Хома.

Тіло полковника буде тимчасово перепоховане, як і лідера ОУН Андрія Мельника, на Національному військовому меморіальному кладовищі. Церемонія прощання відбудеться у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.

У село Зашків памʼятник з могили Євгена Коновальця зберігатиметься неподалік музею.

Але дружина і син Євгена Коновальця спочивають у Римі. За попередньою інформацією, їхні тіла теж мають перевезти в Україну.

У сусідній Польщі діяльність ОУН засуджують за злочини проти поляків, у Росії - пов'язують з колабораціонізмом. В Україні учасників ОУН офіційно визнано борцями за незалежність України.