14 червня минає 130 років від дня народження українського полковника Євгена Коновальця (14 червня 1891 – 23 травня 1938), який створив Організацію українських націоналістів (ОУН) і Українську військову організацію (УВО), якого називають людиною з державницьким мисленням.

З нагоди цього ювілею на Львівщині, у селі Зашків, де народився український діяч, проводять основні заходи зі вшанування українського діяча. А у Львові вирішили оголосити конкурс на кращу концепцію пам’ятника Євгенові Коновальцю.

«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії» – ці слова полковник Євген Коновалець промовив на Конгресі українських націоналістів у Відні у 1929 року, коли було створено ОУН. Власне, він своє свідоме життя (а прожив майже 47 років) творив історію, яка комусь подобалась, а когось дратувала.

• 14 червня 1891 року в селі Зашків, що близько 20 кілометрів від Львова, у вчительській родині народився майбутній провідник ОУН і військовий діяч;
• У 1901 році вступив в академічну гімназію у Львові, де навчався 8 років;
• Із 1909 року – студент Львівського університету правничого факультету;
• У 1912 році – секретар «Просвіти» у Львові;
• У 1914 році – мобілізований до австрійського війська, як солдат;
• У червні 1915 року під час бою на горі Маківка потрапив у російський полон, з якого у червні 1917 року втік;
• У 1917 році Євген Коновалець поїхав у Київ. Там сформував курінь Січових стрільців;
• У 1918 році – створив загін Січових стрільців, що розташовувався у Білій Церкві;
• У 1918–1919 роках керував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців у боях проти більшовицьких військ;
• У 1919 році видав указ про самодемобілізацію підрозділів Січових стрільців;
• У листопаді 1919 року поляками інтернований у табір полонених у Луцьку;
• З весни 1920 року, звільнившись із полону, жив у Празі та Відні;
• У серпні 1920 року створив Українську військову організацію (УВО);
• У липні 1921 року повернувся у Львів;
• У лютому 1922 році Євген Коновалець одружився з Ольгою Федак, донькою одного з найзаможніших чоловіків Галичини;
• У жовтні 1922 року подружжя вимушене назавжди виїхати з Галичини, проживало в Берліні, Женеві, Римі;
• У 1924 році в Євгена та Ольги Коновальців народився син Юрій, єдина їхня дитина;
• 28 січня – 3 лютого 1929 року у Відні відбувся Перший Конгрес Українських націоналістів, де засновано Організацію українських націоналістів (ОУН), головою якої обрали Євгена Коновальця, провідником був до своєї смерти;
• 23 травня 1938 року в Роттердамі полковник Євген Коновалець був убитий за наказом Йосипа Сталіна під час спецоперації, яка була проведена НКВС СРСР. Виконавцем убивства був енкаведист Павло Судоплатов.

Архіви промовляють

У Центральному державному історичному архіві у Львові збереглись, хоч і небагато, але цінні документи, які стосуються Євгена Коновальця.

У метричних книгах можна простежити походження провідника ОУН з ХVIII століття. Це був освічений та інтелігентний рід, по лінії батька та мами були священики. Як і багато сімей у Галичині, це була змішана українсько-польська родина. Мама виховувала трьох синів у спартанському дусі, вони знали дисципліну і ця риса була притаманна Євгенові Коновальцю в його політичній та військовій діяльності.

«Зберігся актовий запис про народження і хрещення Євгена Коновальця. Є матеріали, які розповідають про його політичну діяльність, виступи, роботу, як секретаря «Просвіти». Мало хто знає, що Євген Коновалець після Першої cвітової війни, перебував у Львові на посаді секретаря «Просвіти», є документи, які ним підписані. Він закликав людей вступати до товариства і збирати кошти на діяльність.

Є поліційні звіти про діяльність УВО, ОУН, де згадується Коновалець і його вплив.

Такі люди, як Коновалець, жили не матеріальними статками, у них було інше бачення. Це час ідей, які захоплювали, переломна епоха не лише для України, але Європи і світу. Коновалець народився у час, коли формувалася модерна українська нація. Коновалець бачив по іншому ОУН, він належав до старшого покоління, належав до інтелігентної родини, закінчив університет, мав великий життєвий досвід, був поміркований», – каже керівник відділу публікацій та інформації документів ЦДІА України у Львові Ігор Смольський.

Коновалець і УНР

У 1914 році Євген Коновалець, як солдат, був мобілізований в австрійське військо. У 1915 році потрапив у російський полон, з якого у 1917 році зумів втекти. Він, військовополонений австрійської армії, підданий Австро-Угорщини, одразу ж поїхав у Київ, де очолив формацію Січових стрільців.

Євген Коновалець 19 грудня 1919 року, коли українська армія була оточена ворогами, розпустив свій підрозділ Січових стрільців, як зазначають дослідники його діяльності, розуміючи складнощі, в яких опинилася армія УНР.

«Армія УНР офіційно вирішила припинити діяльність з регулярними силами. Симон Петлюра виїхав у Варшаву, армія вирішує воювати у партизанський спосіб. Євген Коновалець це не підтримує, але і не відмовляється. Він дає можливість особовому складу Січових стрільців вибирати: повертатись додому чи йти у партизанську війну. Більша половина бійців пішла у партизанську війну. Але Коновалець мав іншу стратегію – на еміграції сформувати потужну військову частину, яка б отримала підтримку навіть Антанти. Він це пробував робити з березня по липень 1920 року, але йому не вдалось. Він хотів зібрати 40-50 тисяч українців, але чвари уряду між УНР і ЗУНР не дали цієї можливості.

У грудні 1919 року УНР програла війни білогвардійцям і більшовикам, а Коновалець поляками був інтернований у полон у Луцьк. Опісля у Відні та Празі він працює над ідеєю творення нової організації, щоб об’єднати розсварених і деморалізованих українців, щоб навіть в еміграції виступити єдиним фронтом на всіх рівнях. Після того, як він зрозумів, що лише час примирить українців, що будуть звинувачувати один одного, хто більше винен у поразці, Коновалець вирішив створити УВО», – каже дослідник біографії полковника Євгена Коновальця, доцент кафедри історії України та етнокомунікації Національного університету «Львівська політехніка» Іван Хома.

Повернення у Львів. Одруження. УВО

30 липня 1920 року у Празі Євген Коновалець провів останнє засідання Стрілецької ради Січових стрільців, тоді створили Українську військову організацію (УВО), перший з’їзд якої відбувся у серпні 1920 року. А восени 1921 року Євген Коновалець повернувся у Львів. Тут йому не поспішали відчиняти двері, бо бачили у ньому політичного конкурента.

У Львові Євген Коновалець зустрів своє кохання – Ольгу Федак, доньку одного з найзаможніших людей Галичини, адвоката, підприємцям, громадського діяча Степана Федака. Його зятями стали Євген Коновалець, а також Андрій Мельник, який одружився з другою донькою Федака – Софією. Євген та Ольга одружились у лютому 1922 року і мешкали у кам’яниці батька на вулиці Дорошенка, 48 у Львові.

«Велику політику Коновалець міг робити ще й завдяки тестю, який був однією з найбагатших людей у Галичині, відомий адвокат, підприємець, який міг забезпечувати своїх зятів. Родина Федаків була дуже потужна і відігравала вагому роль у житті Галичини. Коновалець був дуже демократичним.

Євген Коновалець, як добрий і успішний менеджер, умів управляти і генерувати ідеї. Він був представником старої галицької австрійської правничої школи. Людина, яка дотримувалася чітких правил, зобов’язань, це була кришталево-чиста людина. Йому довіряли збір коштів, бо ніхто не сумнівався в його порядності і доброчесності», – говорить історик Микола Посівнич.

У жовтні 1922 року подружжя Євген та Ольга Коновальці змушені покинути Галичину, як виявилось, назавжди, через переслідування польської влади, яка звинувачувала лідера УВО в «диверсійній, терористичній діяльності». Євгена Коновальця було оголошено в розшук. Подружжя жило у Берліні, Женеві, Римі.

«Коновальці жили в Європі, дотримуючись конспірації, дбаючи про безпеку. Коновалець міг прилаштуватись і гарно жити, керувати банком і заробляти мільйони, але свідомо обрав інший шлях. Його поважали всі вороги, а, відповідно, довкола нього не могли розхитати ситуацію, як навколо Степана Бандери.

Більш-менш спокійно Євген Коновалець жив до 1929 року, поки радянська спецслужба не зрозуміла його мети. У 30-х роках було зрозуміло, що всі чекають нову війну, Коновалець був тією людиною, яка, в разі початку Другої світової війни, могла створити багатотисячну армію для боротьби за українську державу на боці Німеччини. Сталін це добре розумів. Радянська влада мала в УВО своїх агентів і розуміла, що треба розколоти організацію, щоб українці самі себе послабили. У 1933 році Євген Коновалець потрапляє у розробку спецслужб на фізичне знищення», – каже історик Іван Хома.

Створення ОУН

Євген Коновалець у 1920-х роках почав говорити про необхідність створення політичної організації. У Відні наприкінці січня у 1929 року зібралися представники різних українських націоналістичних організацій. Це були групи української націоналістичної молоді, Леґія українських націоналістів, Союз української націоналістичної молоді, Українська військова організація (УВО), керівником якої був Євген Коновалець. Зібрання, на якому створили ОУН, тривало з 28 січня по 3 лютого 1929 року. Євген Коновалець очолив нову політичну організацію.

У мемуарах «Причинки до історії Української революції», що є радше політичним заповітом, як назвав цю працю український історик Ярослав Дашкевич, Євген Коновалець подає такі ідеї щодо державотворення:

– завдання національно-визвольного руху – це боротьба з окупантами за утворення української держави;

– у боротьбі за українську державу та її забезпечення від агресії зовнішніх ворогів український національно-визвольний рух мусить опиратися на українські збройні сили, українські за своїм командним складом та своєю ідеологією;

– Україна мусить бути єдиною, соборною державою, що веде рішучу боротьбу з будь-якими, інспірованими ззовні, проявами внутрішнього національного сепаратизму;

– дисциплінованість у державному, громадському, економічному, військовому житті;

– непридатність колективного керівництва державою, особливо в складний конфліктний час.

Євген Коновалець намагався згладжувати гострі кути в ОУН, непорозуміння між молодим крилом ОУН, яке діяло на теренах Галичини, і Проводом в еміграції.

«Завданням радянської спецслужби було ліквідувати Коновальця, бо їм був потрібен розкол ОУН, а не людина, яка згладжувала ситуацію. Він вмів лавірувати між крайнім радикалізмом і поміркованим», – наголошує історик Ігор Смольський.

У 1933 році у Москві, за наказом і під контролем Сталіна, розробили спецоперацію щодо ліквідації Євгена Коновальця. 23 травня 1938 року у нідерландському місті Роттердам у ресторані «Атланта» радянський агент зовнішньої розвідки Павло Судоплатов дав провідникові ОУН Коновальцю коробку цукерок із запискою «від друзів», в якій був вибуховий пристрій. Євген Коновалець знав про підготовку замаху на його життя і на спроби знищення ОУН, його перестерігали щодо московських агентів.

Поховали Євгена Коновальця на цвинтарі «Кросвейк» у Роттердамі. Заповітною мрією полковника було, щоб його останки спочивали у Києві.

Постать Євгена Коновальця досі недооцінена, наголошують дослідники його життя та діяльності. У націоналістичному русі на першому місці – провідник ОУН Степан Бандера, але фундамент організації заклав Євген Коновалець, який, як писав про нього Ярослав Дашкевич, «був добрим спостерігачем подій та, не менше добрим, спостерігачем людей».