23 липня у своїй квартирі в передмісті Парижа була виявлена повішеною 31-річна українка, одна із засновниць руху Femen і художниця Оксана Шачко. У 2013 році після нападів в Україні на представників феміністського руху Франція надала кільком активісткам, включно з Оксаною Шачко, притулок. Основна версія французької поліції – самогубство, проте остаточні висновки будуть оприлюднені після експертизи. Інформація про знайдену в квартирі передсмертну записку не підтвердилася. Преса стверджує, що до цієї трагедії колишня активістка Femen двічі намагалася накласти на себе руки. Але, за словами друзів і соратників Оксани, їм про це нічого не відомо.
Тіло Оксани Шачко виявили її французький бойфренд Ніколо і подруга Марія Сильченко, які вирішили зламати двері квартири художниці після двох днів її пошуків. Поліція відразу ж повідомила про знайдену передсмертну записку зі словами англійською: «Ви всі фейк». А в Instagram-і Оксани 20 липня, в день, коли українку востаннє бачили живою, було розміщене фото її картини з такими ж словами.
Для мене загадок виникає ще більшеОлександра Шевченко
Щоправда, як розповіла екс-активістка руху Femen Олександра Шевченко, яка живе в Парижі, інформація про прощальну записку не підтвердилася: «Опубліковане у пресі повідомлення, нібито вона залишила прощальну записку, виявилося неправдою. Це помилка поліції. Ніякої прощальної записки не було. За записку сприйняли запис у її щоденнику, зроблений задовго до трагедії, і зараз поліція спростувала свою заяву. Тому особисто для мене загадок виникає ще більше. Так, життя її в Парижі було дуже складне і важке, але ззовні мені здавалося, що в останній рік її життя максимально налагодилося. Тому що нарешті в неї з’явилося своє житло, вона вступила і в останній рік навчалася в Академії красних мистецтв, у неї там була майстерня, де вона писала картини. І все це давало їй можливість спокійно займатися творчістю».
Іще у шкільному віці Оксана вивчила іконописну техніку і у французькій столиці влаштовувала в галереях показ своїх провокаційних картин. Серед її творів є зображення Богоматері в паранджі і ангел з автоматом Калашникова. Вона часто жила у друзів і лише приблизно місяць тому переїхала в надане владою соціальне житло.
За словами Олександри Шевченко, поки немає ніяких підстав говорити про те, що Оксану могли вбити. Офіційні висновки поліція оголосить після отримання результатів медичної експертизи.
«Напевне, будуть десь через тиждень, бо ж літо і в Парижі багато хто перебуває у відпустці. Але поліція не робить ніяких натяків і припущень щодо того, що це могло бути не самогубство. Найближчі друзі Оксани також не вважають, що це могло бути вбивство», – каже вона.
Відомо, що за кілька днів до трагедії художниця посварилася зі своїм хлопцем Ніколо. Її найближча подруга Марія Сильченко в коментарі українському телеканалові «1+1» заявила, що Оксана точно пішла з життя не через цю сварку.
Вона вважала все несправжнім, фейковим, була чесною, справжньоюМарія Сильченко
Сильченко вважає, що Оксану вбив Париж: «Із її бурхливою енергією дуже важко жити в Парижі. Це не її середовище. Ходити по вернісажах, спілкуватися з галеристами і видавати себе за ту, ким вона не є, – це її вбило. Вона вважала все несправжнім, фейковим, що люди постійно вдають із себе щось, а вона була чесною, справжньою. Вона думала, що краще буде жити у 30 років, а в результаті жила у злиднях, у неї ніколи не було грошей, усе це було для неї дуже важко».
Оксана Шачко родом із Хмельницька. Десять років тому разом із Ганною Гуцол і Олександрою Шевченко вона заснувала в Києві рух Femen, який швидко завоював популярність завдяки епатажним топлес-акціям протесту. У грудні 2011-го під КДБ в Мінську активістка з соратниками вимагала звільнити білоруських політв’язнів. Через кілька місяців Оксана протестувала в Москві біля будівлі «Газпрому» проти шантажу України, а під час президентських виборів у Росії у 2012-му вона і ще троє дівчат увірвалися на виборчу дільницю, де до цього голосував нинішній господар Кремля, при цьому Шачко скандувала: «Путін злодій!» 2013 року дівчина знялася в документальному фільмі «Україна не бордель», а на рік пізніше брала участь у зйомках іще однієї документальної стрічки Je suis Femen («Я – Femen») Алена Марґо.
«Відчайдушна, зухвала, рішуча і вразлива» – так характеризує одну із засновниць Femen її соратниця Яна Жданова.
«Оксана завжди була дуже революційна, смілива і розумна. Дуже багато читала і багато сперечалася. Ми з нею часто розмірковували про політику і взагалі про соціальний устрій суспільства. На все вона мала свої погляди. Вона була дуже творчою і чутливою людиною, вільною і незалежною», – наголошує Жданова.
ЗМІ тим часом повідомляють про найрізноманітніші версії причин, що спонукали Оксану піти з життя. Стверджують, що вона була дуже відлюдькувата, відкривалася тільки у творчості і сумувала за минулим життям – бунтарськими акціями з Femen. Цим спогадам присвячена більшість її останніх постів у соціальних мережах.
Нас не хотіли приймати до своїх лав французькі активістки на чолі з Інною ШевченкоЯна Жданова
Яна Жданова продовжує: «Ми можемо припускати все, що завгодно, будувати свої версії, але ми не дізнаємося, яка насправді була реальна причина. Коли ми переїхали в Париж, у нас тут з’явилося безліч проблем, у тому числі і пов’язаних із адаптацією до нового суспільства, до нового способу життя. І що на нас дуже сильно вплинуло і стало приводом для депресії, особливо Оксана важко переживала ці моменти, – це конфлікти всередині організації. Нас не хотіли приймати до своїх лав французькі активістки на чолі з Інною Шевченко. Вони робили все, щоб отруїти нам тут життя, щоб ми покинули організацію. Грязюки було стільки… Ганна Гуцол думала лише про те, як їй на наших акціях заробити гроші. Це було дуже важко переживати, і це призводило до депресивного стану. Коли ти присвятив частину свого життя загальній справі і люди, які з тобою пліч-о-пліч стояли, раптом тебе зраджують, використовують, викидають <із Femen> – це, повірте, дуже важко переживається».
У серпні 2012-го, в день суду в Росії над учасницями групи Pussy Riot, Інна Шевченко спиляла за допомогою бензопили поклінний хрест у центрі Києва на знак солідарності із підсудними. Після видовищної акції ідеолог «хрестоповалу» втекла до Франції. Там Шевченко влилася до лав французьких Femen, яких створила феміністка Сафія Лебді. Через приблизно рік у Париж перебралися Оксана Шачко, Яна Жданова і Олександра Шевченко.
Всі троє востаннє брали участь в акції Femen проти лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко біля Ейфелевої вежі в 2014-му. Колишнього українського прем’єра активістки тоді називали «маріонеткою Москви».
Це був величезний удар і зрада, які ми дуже важко переживалиОлександра Шевченко
Того ж року, за словами Олександри Шевченко, всіх трьох видворили з руху Femen-Франція, але це не було пов’язано з акцією проти Тимошенко: «Дійсно, у 2014 році нас Femen-Франція на чолі з Інною Шевченко вигнала з організації. Коли ми приїхали в Париж, тікаючи від переслідувань в Україні, рятуючись від в’язниці і, можливо, від смерті, вони нас не те що не прийняли, їхнє перше питання, коли ми зустрілися, було: навіщо ви сюди приїхали, вирушайте в іншу будь-яку країну, ви конкурентки і ви нам тут не потрібні. І для мене, і для Оксани та Яни це був величезний удар і зрада, які ми дуже важко переживали, і осад від усього цього залишається досі. Виявилося, що Інна і Femen-Франція перетворили організацію на якесь конкурентне середовище, боротьбу за фотографії, обкладинки журналів, за інтерв’ю… І це протилежність тому, що ми спочатку вкладали в Femen. Ми хотіли, щоб організація об’єднувала дівчат, які підтримують одне одного, роблять важливу роботу для суспільства, а вона, на жаль, перетворилася в результаті на якісь кар’єрні сходинки для Інни Шевченко і Ганни Гуцол, які просувають свої політичні інтереси».
Іще одна засновниця Femen Ганна Гуцол у 2013-му також утекла з України після репресій і деякий час жила у Франції і Швейцарії, а після Революції гідності повернулася до Києва. Зараз Гуцол працює у столичному піар-агентстві і, як вона заявляла раніше в інтерв’ю ЗМІ, не виключає створення в Україні жіночої політичної партії.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода