Чи можуть Збройні сили України форсувати Дніпро з лівого берега Херсонщини? Наскільки міцними є позиції російської армії там? Від чого залежить можливість виходу українських військових до Азовського моря? Які фактори, можуть прискорити наступ на цьому напрямку? Що означатиме знищення сухопутного коридору з Кримом для України й Росії? І чи стане це переломним моментом у війні? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Українські військові можуть встигнути розірвати сухопутний коридор Росії з Кримом до настання зими, заявив начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов в інтерв'ю виданню The Economist, опублікованому 17 вересня. За його словами, «російські військові натомість у відчаї передчасно розгорнули свої резерви». «Контрнаступ триває, і в України ще є час – до настання брудного сезону ще більше місяця», – додав керівник розвідки.
- Президент України Володимир Зеленський повідомив у інтерв'ю американському телеканалу CBS, що українська армія збирається потужно прорвати російську оборону на фронті. Однак, він відмовився розкривати, де саме це може відбутися. Розмову телеканал опублікував 17 вересня.
- В американському Інституті вивчення війни 15 вересня повідомили, що біля Херсона українські військові почали створювати плацдарми для майбутнього форсування Дніпра. За даними аналітиків, українська армія посилила свої дії на певних островах у дельті Дніпра поблизу Антонівського мосту з метою консолідації позицій для майбутнього наступу на лівий берег Херсонщини.
- Експерти наголошують, що російські військові імовірно, не мають необхідної кількості військ, аби захиститися від великого українського удару у цьому секторі фронту, оскільки переміщують частину військ з Херсонської до Запорізької області.
- Пізніше, 19 вересня, британська розвідка повідомила, що російські військові активізували свої дії у пониззі Дніпра в Херсонській області. За даними відомства, це сталося імовірно після того, як ділянка фронту перейшла під відповідальність новоствореного 40-го армійського корпусу РФ. «Кількість задіяних сил відносно невелика порівняно з іншими фронтами, проте обидві сторони вважають цей район стратегічно важливим», – додали у британській розвідці.
«Немає чіткої лінії фронту»
Військовий аналітик, ветеран АТО Євген Дикий розповів «Новинам Приазов’я», що, на відміну від інших територій, на Херсонщині немає чіткої лінії фронту.
15-20 кілометрів вздовж берега річки, по лівому берегу, насправді вони не є ні нашою територією, ні окупованою до кінцяЄвген Дикий
«Річ у тому, що приблизно 15-20 кілометрів вздовж берега річки, по лівому берегу, насправді вони не є ні нашою територією, ні окупованою до кінця. Формально на картах це позначається, як окупована росіянами територія, але оскільки ця територія повністю прострілюється артилерією з високого правого берега, то росіяни (військові РФ) не можуть там зайняти якісь стаціонарні постійні позиції. Вони регулярно там теж пересуваються, вони там роблять великі рейди, вони звідти обстрілюють правий берег.
Вони туди висуваються й одразу звідти забираються, як тільки починає прилітати з правого берега наша артилерія. От таким чином 15-20 кілометрів вздовж лівого берега Дніпра формально є окупованою територією, але насправді це дуже велика сіра зона. Це зона, де до кінця не контролюють ситуацію ні росіяни, ні ми», – зазначив він.
«Як в часи козацтва»
Російським військовим довелося відвести всю важку техніку за межі цієї території, тому що вона відразу стає мішенню для артилерії ЗСУ. Ситуація у цій частині фронту нагадує період українського козацтва, каже аналітик.
«Саме в плавнях Дніпра, на Дніпровських островах базувалися наші предки – запорозькі козаки. Вони там переховувалися по черзі, коли від польського короля, коли від турків, і по черзі так само звідти ходили в набіги. Наразі ситуація певною мірою схожа. Там так само острови всі контролюються нами, але знову ж таки без можливості на них стаціонарно знаходитися, а вони використовуються як такі бази підскоку», – каже Дикий.
За його словами, дуже активну роль відіграють малі плавзасоби, включно до гумових човнів та каяків.
«Хто колись бачив, наприклад, як виглядає туристичний каяк, на якому встановлений автоматичний американський гранатомет, таке не забувається, це те, що не побачиш в жодному підручнику з військової справи», – навів приклад аналітик.
«Ломають в лоба «лінію Суровікіна»
Форсування Дніпра на Херсонщині може означати різний набір військових дій, пояснює Дикий і зауважив, що перехід українських військових на лівий берег області і здійснення там військових операцій відбувається давно і регулярно.
«Це здійснюється по всій довжині нижнього Дніпра, від Нової Каховки до дельти. І також це окремо здійснюється на Кінбурнській косі. А інша річ, якщо під плацдармом, ми розуміємо такий плацдарм, як, наприклад, Лютізький плацдарм під Києвом під час Другої світової війни, або ж плацдарм в Нормандії під час висадки там союзників 1944 року. Тобто такий плацдарм, на який не просто приходять, а потім звідти йдуть. А плацдарм, який захопили, на якому закріпились, окопались і куди далі перекидають велику кількість військ із технікою. Такого плацдарму в нас поки що досі немає», – додав Дикий.
Великий плацдарм на лівому березі Херсонщини дозволив би уникнути боїв на так званій «лінії Суровікіна», наголосив Дикий. Але цьому завадив підрив Каховської ГЕС.
План «А» було зірвано, нам довелося переходити до плану «Б» і власне в лоба ламати оцю так звану «лінію Суровікіна»Євген Дикий
«Щонайменше на 2-3 місяці абсолютно унеможливили варіант великого плацдарму і висадки механізованих частин. Річ у тім, що мало того, що вода розлилася, але коли вона після цього зійшла, ґрунт лишався мокрим і непридатним для пересування бронетехніки ще впродовж щонайменше місяця, якщо не двох. Тому план «А» було зірвано, нам довелося переходити до плану «Б» і власне в лоба ламати оцю так звану «лінію Суровікіна», що досі і триває», – пояснив аналітик.
Битва за Токмак
Вихід ЗСУ до Азовського моря залежить або від боїв за Токмак, або від наступу на лівому березі Херсонщини. І російська армія це розуміє, додав експерт. Один з таких способів – дотиснути там, де зараз ідуть основні бої, в районі Токмака, каже він.
Битва за Токмак іде по повній програмі. Вони стягнули туди всі резервиЄвген Дикий
«От якщо нам все ж таки вдасться взяти Токмак, то після цього утримати Бердянськ та Мелітополь у росіян (армії РФ – ред.) дуже мало шансів. Проблема в тому, що вони це розуміють. І тому битва за Токмак іде по повній програмі. Вони стягнули туди всі резерви. Їм вдалося, зокрема, тільки за останні пару тижнів, в 4 рази збільшити те угрупування, яке, власне, веде оборону Токмака. Або є альтернативний варіант – якщо все ж таки все достатньо просохло, а у російської сторони зменшилася кількість військ на лівому березі Херсонщини. Певні ознаки цього є», – зазначив Дикий.
За його словами, зараз йде боротьба за те, в кого першого закінчаться резерви.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Що зменшить боєздатність армії РФ?
Російський політолог та військовий експерт із Праги Юрій Федоров розповів «Новинам Приазов’я», що перерізання логістики російської армії поблизу Токмака зменшить її боєздатність у південному регіоні майже вдвічі.
«Оточення та потім взяття Токмака, який, як відомо, є одним із ключових залізничних вузлів на магістралі, що йде з Донецька у бік Херсона, потім до Мелітополя, допоможе перерізати один з основних каналів постачання російського угруповання, в цьому випадку – на захід від Токмака, якщо і Токмак буде взято. Це знизить боєздатність цього угруповання як мінімум удвічі, тому що решта каналу, що залишився, це залізнична магістраль через Керченський міст – Керч, Джанкой, Мелітополь і далі у бік Херсона, на північний захід», – пояснив експерт.
З «перерізанням» північної магістралі постачання необхідного для ведення бойових дій і відповідно до боєздатності російських збройних сил підвищують шанси ЗСУ до відвоювання Мелітополя з подальшим виходом до узбережжя Азовського моря, сказав Федоров. Але є чинники, які можуть завадити цьому просуванню, каже експерт.
Буде серйозна передумова для того, щоб у зимовій кампанії вийти на узбережжя Азовського моряЮрій Федоров
«Перший фактор – це погода та стан ґрунту. Якщо почнуться дощі, то я, чесно кажучи, не дуже розумію, як проходитиме наступ ЗСУ та взагалі ведення бойових дій на території за межами мережі доріг із твердим покриттям. Це украй складна річ. Але якщо вдасться вирішити перше завдання – вихід, взяття Токмака і потім рух у бік Мелітополя, то це вже буде серйозна передумова для того, щоб у зимовій кампанії вийти на узбережжя Азовського моря. До речі, вже на південь від Мелітополя, там практично немає російських оборонних споруд, мінні поля можна подолати відносно швидко, а ось створити надійну мережу оборонних ліній, окопів, протитанкових ровів досить складно. Це потребує часу», – зазначив Федоров.
Щодо форсування Дніпра – це складна операція, але змінити без цього лінію фронту на Херсонщині неможливо, додав експерт.
«Я думаю, що Дніпро є дуже такою важкою перепоною, і без форсування Дніпра, змінити лінію фронту там практично неможливо. Можна виставити деякі десанти – певні плацдарми на лівому березі Збройних сил України є, як я розумію, але це невеликі плацдарми. По-друге, їх утримують дуже добре підготовлені частини сили спеціальних операцій, наскільки я розумію. Так що я не думаю, що там може бути серйозний рух, серйозні зміни лінії фронту в найближчому майбутньому», – висловив свою думку Федоров.
«Підготовчі дії»
Колишній заступник начальника Генштабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко розповів, що зараз українські військові проводять підготовчі дії для форсування Дніпра. Це саме ті операції, які, за версією російської пропаганди, армія РФ начебто ніколи не дозволила б здійснити Силам оборони України.
«Реалізується стратегія багатьох порізів так званих. Вона не нова, але завдяки нанесенню в різних місцях достатньої кількості ударів, противник вимушений розтягувати свої резерви. Він не може зрозуміти, де саме буде наноситися головний удар, другорядний тощо. Це відображає ситуацію, пов’язану з тим, що Сили оборони України вже як місяць конкретно перехопили ініціативу під час ведення бойових дій, попри те, що на сході нашої країни ворог у свій час сформував ударне угрупування, яке проводить ударні дії – від Куп’янська до Вугледару», – зазначив він.
За словами Романенка, на Херсонщині вже підсохла місцевість після підриву греблі Каховської ГЕС і місцевість стає все більше придатною для дій не тільки для піхотних підрозділів, але й бронетехніки.
«Головна задача – вихід до Азовського моря»
- Російські окупаційні сили полагодили пошкоджений міст неподалік Генічеська й відновили повноцінний автомобільний рух Арабатською стрілкою. Зокрема, вже демонтували понтонну переправу, яку використовували понад місяць, повідомив «Центр журналістських розслідувань» (ЦЖР). Цей міст був пошкоджений 6 серпня цього року внаслідок обстрілу ЗСУ. У ЦЖР зазначили, що відразу після відновлення повноцінної пропускної спроможності автошляхів з окупованого Криму через Чонгар і Генічеськ російська армія помітно збільшила військовий трафік на цих дорогах.
- Російські ЗМІ повідомили 14 вересня, що в окупованому Криму полагодили ліву частину Керченського мосту, яка була пошкоджена під час вибуху в липні. Ділянку відкрили для руху автомобілів.
Генерал-лейтенант Романенко зазначив, що зараз логістика російської армії здійснюється на всіх ділянках фронту.
Відбуваються дії зі звільнення наших островів. Там за останній тиждень було потоплено до шести катерів ворогаІгор Романенко
«Вони (російські сили – ред.) намагаються відновлювати сили на херсонському напрямку. Оскільки тут проводилися розвідувально-диверсійні дії, вони вважали, що найближчий час форсування не буде. Вони помилилися, як ми бачимо і відбуваються дії зі звільнення наших островів. Там за останній тиждень було потоплено до шести катерів ворога. Були захоплені в інших місцях деякі плацдарми. Таким чином формується відповідна перспектива», – підкреслює він.
Для подолання другої та третьої лінії оборони й просування вперед у південному регіоні Україні потрібні ракети ATACMS, які можуть надати США, а також німецькі Taurus, каже Романенко.
«Як мінімум попереднє завдання в цих діях на найближчий час – жовтень-листопад – це просунутися настільки, щоб перерізати хоча б вогневим ураженням сухопутний коридор з Росії в Крим і навпаки. Такого роду перспективи є, але питання в тому, яким буде забезпечення, постачанням відповідного озброєння. Тому що це реалізація об’єктивних законів війни. Можна багато про що думати, мислити, щось планувати, але якщо немає відповідного забезпечення, то не буде здійснення цих планів», – зауважив він.
Генерал-лейтенант зазначив, що завданням цієї осінньо-зимової кампанії для ЗСУ буде полягати в тому, щоб вийти на узбережжя і до Криму, щоб в стратегічному значенні погіршить ситуацію для армії РФ.
«Переламний момент у бойових діях»
Політолог Володимир Фесенко зазначив, що вихід ЗСУ до узбережжя Азовського моря дозволить організувати блокаду Криму і може стати найбільш значним моментом для початку переговорів з Росією з позиції сили.
«В ідеальному варіанті – без активної військової операції. Але я не впевнений, що Росія на це погодиться. Проте це значно послабить позицію росіян у Криму і точно спричинить втечу з Криму багатьох росіян, які туди приїхали з різними цілями після окупації – у 2014 році. Тому, дійсно, це може стати переламним моментом в ході бойових дій, можливо, і в процесі звільнення окупованих територій, як мінімум по Криму», – підкреслив він.
На думку політолога, з військової точки зору це значно послабить позиції армії РФ в обороні Криму і фактично виникне напівізоляція півострова. Це значно зменшить можливості ресурсного забезпечення Криму як у військовому сенсі, так і з економічної точки зору.
«Це може послабити російської позиції на півдні та значно посилити наші можливості, наприклад, для ведення бойових дій вже на донецькому напрямі, вздовж узбережжя Азовського моря», – каже Фесенко.
«Демілітаризація Криму через блокаду»
Демілітаризація Криму шляхом блокад – це оптимальний варіант, за якого можна було б говорити про деокупацію півострова політичним шляхом. Втім, Росія навряд чи на це піде, вважає експерт.
Варіант з блокадою Криму в перспективі – це один з можливих сценаріївВолодимир Фесенко
«На превеликий жаль, коли йдеться про Росію, такий варіант не завжди можливий. І Росія періодично обирає шлях війни. Ми це побачили у 2014 році. Тоді йшлося про гібридну війну. 24 лютого 2022 року Росія вдерлася в Україну і теж обрала війну. Ми бачимо, що Путін обрав шлях війни, ескалацію війни. Вони (російська влада) ще сподіваються досягти своїх цілей саме військовим шляхом. Тому варіант з блокадою Криму в перспективі – це один з можливих сценаріїв», – сказав він.
На думку Фесенко, поки що на перспективу Україні доведеться вирішувати проблему деокупації своїх територій, як мінімум на півдні, саме військовим шляхом. Не виключається те саме і на Донбасі. Він також не виключає, що російське керівництво піде на нову хвилю мобілізації, накопичить певні військові ресурси і спробує ще контратакувати Україну на сході.
«Тривала війна небезпечна для України»
Війна на виснаження є більш небезпечною для України, ніж для Росії, додав Фесенко. Зокрема він вказує на те, що влада РФ покладається на власні ресурси, яких в неї ще достатньо багато.
У Росії є достатньо потужна військова промисловість, є ще деякі радянські запасиВолодимир Фесенко
«Це не тільки природні ресурси, це фінансові ресурси, які вони накопичили і ресурси зброї, боєприпасів. Цих ресурсів стає все менше у Росії і вони змушені навіть у Північної Кореї просити постачання деяких боєприпасів зокрема артилерійських снарядів. Але у Росії є достатньо потужна військова промисловість, є ще деякі радянські запаси, які вони можуть використовувати, певною мірою модернізуючи їх, наприклад, бронетехніку. Це дозволяє росіянам в обмежених масштабах, але вести війну ще декілька років. Ми ж залежимо від наших партнерів і зокрема від внутрішньополітичної кон'юнктури окремих країн – США, можливо, деяких країн Західної Європи. І це обмежує наші можливості», – наголосив він.
- Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив про зустріч з командувачами та командирами бригад оперативно-стратегічного угруповання на південному фронті. «Обговорили та узгодили послідовність наших кроків з урахуванням зміни оперативної обстановки на фронті, активності противника та всіх можливих загроз. Попри шалений спротив ворога, наші захисники невпинно та рішуче продовжують вести наступальні дії задля визволення української території», – зазначив він.
- 18 вересня у Міноборони повідомляли, що від початку наступу на південному напрямку сили оборони звільнили 260 квадратних кілометрів території. У відомстві казали: по всьому півдню армія РФ перебуває у стані оборони.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
