Внаслідок російської агресії в Україні виявлено 124 випадки сексуального насильства, заявляють в ООН.
За словами спеціального представника ООН з питань сексуального насильства Прамили Паттен, наявні дані – лише верхівка айсберга та не відображають реальних масштабів насильства в умовах війни. Головними перешкодами для розслідування сексуальних злочинів під час війни ООН називає страх і сором жертв розповідати про насильство, надто велику кількість злочинів, на які не вистачає розслідувачів, та відсутність можливості повідомити про злочини в умовах окупації.
Як повідомляє голова правління української організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук, зґвалтування – злочин, який найчастіше приховують.
«Люди, які вижили після сексуального насильства, про це не розповідають ані правоохоронним органам, ані міжнародним організаціям, ані правозахисникам», – вважає Матвійчук.
За даними Генеральної прокуратури України, вже зареєстровано понад 15 тисяч кримінальних проваджень щодо епізодів сексуального насильства, але багато громадян України, які перебувають на окупованих російськими військами територіях, позбавлені можливості заявити про злочини в українські та міжнародні правоохоронні та правозахисні органи.
Німецький фонд імені Генріха Бьолля спільно з правозахисними організаціями, які допомагають жертвам сексуального насильства, також вважає, що офіційна статистика зґвалтувань під час війни відображає лише малу частину реального стану речей. Фахівці з досвідом роботи з жертвами сексуального насильства у попередніх військових конфліктах, наприклад, у Боснії та Герцеговині, підтверджують, що більшість жертв роками не розповідає про злочини, побоюючись стигматизації, і що їм потрібна довготривала допомога та реабілітація.
Олександра Кейтер з американської організації Center for Justice and Accountability зазначає, що зґвалтування визначено Римським статутом як воєнний злочин, але, за її словами, досі не було прецеденту, щоб хтось був засуджений у Гаазі за ці діяння.
Кремль категорично відкидає будь-які звинувачення у злочинах проти цивільних, навіть попри те, що факти вбивств мирних жителів у період російської окупації були підтверджені супутниковими знімками і свідченнями очевидців.
