Туреччина вийшла з основоположного європейського договору «Про запобігання та протидію насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Стамбульська конвенція).
Конвенція вперше була підписана 10 років тому і носить назву найбільшого турецького міста.
Указ президента Реджепа Таїпа Ердогана від 20 березня про скасування ратифікації Туреччиною Стамбульської конвенції є ударом по захисниках прав жінок, які наполягають, що угода має вирішальне значення для боротьби з насильством у сім’ї.
Генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчиновіч-Бурич назвала це рішення «руйнівним».
«Цей крок є величезною перешкодою для цих зусиль і тим сумнішим, що ставить під загрозу захист жінок в Туреччині, у всій Європі і за її межами», – сказала вона.
У Стамбульській конвенції мовиться, що чоловіки і жінки мають рівні права, вона зобов’язує державні органи вживати заходів для запобігання гендерного насильства щодо жінок, захисту жертв і судового переслідування винних.
Деякі офіційні особи з партії Ердогана, орієнтованої на іслам, виступають за перегляд угоди, стверджуючи, що воно заохочує розлучення і підриває традиційну сім’ю, що, за їхніми словами, суперечить консервативним цінностям країни. Критики також стверджують, що договір «пропагує гомосексуальність» через використання таких категорій, як стать, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.
У Туреччині зростає розпалювання ненависті, зокрема з боку міністра внутрішніх справ, який в своєму твітері назвав ЛГБТ-людей «збоченцями».
Жіночі рухи та їхні союзники, які мітингували за збереження конвенції, терміново закликали до демонстрацій по всій країні 20 березня під гаслом «Скасуйте рішення, застосуєте договір».
За інформацією правозахисних груп, у Туреччині зростає насильство щодо жінок та кількість вбивств. Згідно з даними We Will Stop Femicide Platform, з початку року у країні вбито 77 жінок, минулого року – щонайменше 409.
Міністр Туреччини з питань сім'ї, праці і соціальної політики написав у Твіттері, що права жінок як і раніше захищені турецькими законами, а судова система «досить динамічна і сильна», щоб ухвалювати нові постанови.
Туреччина була першою країною, яка підписала конвенцію у 2011 році. Закон вступив в силу в 2014 році, і в конституції Туреччини мовиться, що міжнародні угоди мають сила закону.
Деякі юристи стверджують, що договір все ще діє, стверджуючи, що президент не може вийти з нього без схвалення парламенту, який ратифікував його в 2012 році. Однак Ердоган отримав широкі повноваження після свого переобрання у 2018 році, поклавши початок переходу Туреччини від парламентської до президентської форми правління.
Україна ще 2011 року підписала, але досі не ратифікувала Стамбульську конвенцію. В усіх складах українського парламенту з цього огляду переважали вкрай консервативні і хибні погляди на зміст цієї конвенції.
Її єдине завдання – запобігати всім формам насильства проти жінок, підтримувати рівність між жінками й чоловіками. Але в її тексті є слово «гендер», яке помилково або свідомо неправдиво пов’язують із так званою «пропагандою гомосексуалізму», одностатевими шлюбами тощо.
За текстом конвенції, «гендер» у її розумінні означає «соціально виниклі ролі, способи поведінки, діяльності чи атрибути, які дане суспільство вважає належними для чоловіків і жінок». Таким чином, запровадження в документі цього поняття ніяк не загрожує традиціям і цінностям кожного даного суспільства.
Також конвенція не містить і не може призвести до загрози концепції родини – вона взагалі ніяк не стосується цього питання і не регулює його, а відтак через ратифікацію конвенції не може виникнути вимога визнавати одностатеві шлюби.
Поняття «гендеру» не замінює термінів «жінка» й «чоловік», конвенція не просуває ніякої особливої «гендерної ідеології»: єдиний сенс цього слова в документі – наголосити, що жінка з більшою ймовірністю може зазнати насильства саме через те, що вона жінка.
Документ не передбачає створення поняття «третьої статі» чи вимог визнавати її, як і не вимагає запровадження якоїсь окремої «гендерної освіти».
І, крім того, попри назву конвенції, вона також містить положення про захист від домашнього насильства також чоловіків чи хлопців.
Але супротивники конвенції, нерідко з гомофобних чи ультрарелігійних кіл, продовжують повторювати ці щойно спростовані твердження.