Перший тиждень навчального року позаду, і дехто з батьків школярів повідомляє про вже традиційні конфлікти з вчителями через шкільний одяг дітей. Водночас одним із перших рішень президента України Володимира Зеленського стало скасування указу про шкільну форму. У Міністерстві освіти і науки цей документ назвали давно застарілим, а шкільну форму – компетенцією шкільних спільнот. Новопризначений освітній омбудсмен Сергій Горбачов роз’яснює: ніхто не має права змушувати батьків вдягати дитину до школи певним чином і обмежувати доступ одягнених «не по формі» дітей до уроків.
Після початку навчального року батьки діляться історіями про конфлікти зі шкільним керівництвом через форму. Наприклад, жителька Краматорська Оксана Фетісова розповіла на сторінці організації «Батьки SOS» про випадок, який стався з її дитиною.
«Дитина вдягнула в школу сіру бавовняну футболку з бджілкою, класна керівниця насварила дитину, дитина перенаправила на мене. Та подзвонила мені і почала кричати (ні, ну серйозно, мені 30, а на мене кричать, як на дитину), що в них у ліцеї – форма, що в них є статут, що в них є батьківський комітет, який був за форму, що моя дитина буде допущена завтра до уроків тільки після того, як я піду до директора і з ним поговорю. Мої слова про те, що не маєте права не допускати до занять, не маєте права вимагати форму, були проігноровані», – пише Фетісова.
Згодом, втім, вона повідомила, зі слів директора школи, що форму носити все ж не обов’язково, а вчителька «просто перенервувала».
Алла Заможська, мати чотирикласниці, громадська активістка, Кременчук:
– Я по своїй школі скажу: вимог немає, але багато батьків одягали дитину в білу блузочку, білу сорочечку, темні спіднички, штанці, сарфани купляли. Людям так зручно, тому що одягнув – вибачте мене, його не треба прати щодня, тому що воно чорне. Дуже багато батьків кажуть: от, діти будуть ходити «в чому попало» (якщо скасувати шкільну форму – ред.). Я вам можу з цієї точки зору сказати: ніхто не буде ходити «в чому попало».
Є розумні правила, які школа може запровадити, наприклад, як в Америці, на кшталт того, що не можна вдягати прозоре, не можна вдягати з тонкими бретельками – у них всі ці правила пояснюються певною дією… Це просто безпека дитини, а не «я не хочу, щоб вдягали, мені не подобається».
Ліцеєм може стати будь-яка школа, але якщо вона має комунальну або державну власність, то вимагати носити форму за відсутності закону про форму є неправильним. І батьки можуть абсолютно спокійно відмовлятися від цього. Ба більше, я вважаю, що це форма булінгу з боку школи щодо дитини або батьків.
У мене в класі є дівчинка, яка приносить айфон у школу, і є дитина, яка ходить із кнопковим телефоном. І так статусність набагато більше показується, ніж шкільною формоюАлла Заможська
Я свого часу написала статтю, яка розійшлася і в місцевій пресі, її зараз частенько цитують, про шкільну форму. Після цього в нас відбулися збори, на які мене запросили, був батьківський комітет, якісь батьки були. Деякі батьки прийшли: «А ми хочемо, щоб у наших дітей була шкільна форма». А сама мама, яка про це говорила, прийшла в спортивному костюмі. Я кажу: розумієте, ви собі дозволяєте прийти до школи в спортивному костюмі. «Ну я ж не ходжу в школу». Кажу: «ну так а чому ви вважаєте, що ваша дитина повинна вдягати?».
У мене в класі є дівчинка, яка приносить айфон у школу, і є дитина, яка ходить із кнопковим телефоном. І так статусність набагато більше показується, ніж шкільною формою. Я вже не кажу про портфелі, їхні дрібнички, блокнотики, які вони купляють, хутрові (наче б дурниці, але не всі батьки можуть це собі дозволити), ручки, що переливаються. Оце для них статусність більша, ніж форма одягу. На одяг майже ніхто не звертає уваги.
Якщо брати аргумент Великої Британії, що дуже часто роблять, то там два светри «Джордж» можна купити за 4 фунти. Помножте на наші гроші – отримуємо таку суму, навіть із доставкою це вийде 200 гривень. За 200 гривень у нас ніколи в житті ти не купиш два светри, які можна носити цілий рік, щоб вони були нормальні.
Я вважаю, що якщо в батьків дуже сильно вимагають, чесно кажучи, в мене був аргумент такий: добре, я не проти купити цю шкільну форму, але ми пишемо заяву до нашого міськвиконкому, який є балансоутримувачем школи, щоб вони закупили однакову форму одягу всім дітям. Директор сказав: ну скажуть, що він дурний. Я кажу: ну так а чому ви вимагаєте це з нас?
Марія Андреєва, психологиня, мати учнів четвертого і п’ятого класів, Київ:
– (У школі – ред.) не було такого дрес-коду, щоб, припустімо, в піджаку певного кольору або тільки брюки. Була умова: щоб темний низ, світлий верх, охайність, однотонний одяг.
Оскільки не було строгої форми, зі скасуванням указу про шкільну форму особливо нічого не змінилося, тому що і раніше можна було приходити в гольфі, в якійсь кофті, не обов'язково в сорочці з піджаком, так і зараз можна. Я дивлюся на старшу школу, бачу, що там більш розслаблено, яскравіші кольори у школярів. У молодшій школі я як мама думаю, що сама залишу ці правила, тому що це зручно: шкільний одяг окремо, повсякденний окремо.
За рахунок того, що не було умов, що повинно бути від певної фірми, певної фабрики, певних кольорів, була лояльна система, тому цілком вільно можна було підібрати на свій смак і бюджет.
Щойно ти вдягаєш певний одяг, ти ніби переключаєшся на іншу діяльністьМарія Андреєва
Насправді я і школу обирала, коли дізнавалася про правила щодо форми – мені дуже сподобалося таке лояльне ставлення. Тобто ніби як є дрес-код, при цьому він не такий строгий, як у багатьох ліцеях.
Є доволі широка кольорова палітра, не можна тільки малюнків – просто світлий однотонний верх, темний однотонний низ. Можна за смаком дитини підібрати величезну кількість.
А ще психологічний момент. Я як психолог знаю по собі, що щойно ти вдягаєш певний одяг, ти ніби переключаєшся на іншу діяльність. Тому цей момент, що діти вдягають інший одяг і переключаються на ролі учнів.
В Києво-Печерському ліцеї «Лідер» форму ухвалили ще в 1990-х роках.
«У 1995 році на щорічній традиції покладання квітів до Монумента слави учні ліцею «Лідер», одягнені у шкільну форму, були помічені експрезидентом України Леонідом Кучмою», – йдеться в презентації ліцею перед текстом самого указу, який датується 1996 роком.
Школа обґрунтовує наявність форми тим, що вона виконує виховну та практичну функцію, дисциплінує та об’єднує дітей і усуває соціальну нерівність. Правила ліцею передбачають бордові піджаки з емблемою.
Станом на початок навчального 2019 року інформація про єдину форму одягу наявна на сайті школи. Радіо Свобода намагалося зв’язатися з керівництвом ліцею, щоб дізнатися, які санкції передбачені за порушення дрес-коду, але наразі не отримало зворотнього зв’язку.
Організація «Батьки SOS» ще в 2017 році оприлюднила шаблон заяви, яку використовують батьки, щоб обґрунтовувати свою відмову від уніфікованої форми одягу. Активісти наполягають на тому, що навіть якщо більшість батьків чи вчителів виступає за форму, нав’язувати її ніхто не може.
Таку ж позицію висловлює призначений нещодавно освітній омбудсмен Сергій Горбачов. За його словами, указ про шкільну форму формально мав на меті захист української легкої промисловості, адже передбачав виробництво форми з українських тканин. Ця умова, як і зобов’язання держави забезпечити школярів одягом, не виконувалася.
Наразі, за словами Горбачова, ніхто не може нав’язати дитині і батькам певну форму одягу.
«Форма означає обов'язковість, тобто, якщо є певна форма, то той, хто цю форму не носить, має бути покараний, інакше обов'язковість не має сенсу. Це загальний принцип. І я завжди запитував у прихильників шкільної форми: скажіть, будь ласка, а які санкції ви пропонуєте застосовувати до дитини, яка не хоче вдягати ту форму, яку для неї хтось вигадав? І от після цього наступає ступор – я жодного разу не отримував відповідь на це запитання», – розповідає він.
Омбудсмен називає себе прихильником ознак, які б говорили про приналежність дітей до певного навчального закладу, але тільки на добровільних засадах.
Якщо дитина хоче вдягнути значок, шеврон, краватку, будь ласка. Якщо ні, вибачайте, не можна змушувати до цьогоСергій Горбачов
«Якщо дитина хоче вдягнути значок, шеврон, краватку, то, будь ласка, вона має пишатися своєю школою, своїм закладом освіти. Якщо ні, вибачайте, не можна змушувати до цього».
Таким чином, за словами чиновника, будь-які приписи шкільних статутів щодо форми одягу не мають юридичної сили. Педагогічної цінності в ній він також не вбачає.
«В мене величезний досвід роботи в освіті, і в усіх закладах освіти, якими я керував, ніде не було форми, і принципово, і по факту. Я не бачив жодної дитини, яка була б одягнена так, що було б соромно. Бо діти, якщо з ними спілкуватися нормально і пояснювати, що є доречність одягу, доречність певного стилю, виховувати стиль потрібно – то діти до цього дослухаються. А от коли запроваджуються всілякі каральні санкції, то діє лише навпаки», – вважає освітній омбудсмен.
Горбачов додає: недопуск дитини на заняття через одяг – це порушення її права на освіту. Відтак батькам, за його словами, варто звертатися до місцевого управління освіти та правоохоронних органів.
«А взагалі: пояснювати впевнено, ввічливо, але твердо, що те, як дитина вдягається – це є особиста справа дитини та її родини. Все», – підсумовує він.
