Російська православна церква на засіданні свого священного синоду вкотре виступила проти новоствореної єдиної автокефальної помісної Православної церкви в Україні, канонічно визнаної Вселенським патріархатом.
Створення цієї української церкви в Москві назвали «антиканонічним і злочинним вторгненням Константинопольського патріархату на канонічну територію Української православної церкви». Об’єднавчий собор, на якому церква була створена, як твердять в РПЦ, має «антиканонічний характер».
Крім того, синод висловив «глибоку стурбованість» через набуття чинності в Україні законом, що вимагає від Української православної церкви, яка є частиною Російської (Московського патріархату), у своїй назві засвідчити належність до Росії, а не до України. В Москві твердять, що цей закон є «грубим порушенням принципу невтручання держави у внутрішні справи релігійних громад» і «вступає в суперечність із засадничими міжнародними документами про захист прав і свобод людини».
Синод також ухвалив звернутися до інших помісних православних церков із закликом не визнавати Православну церкву України (ПЦУ).
15 грудня в Києві, в соборі Святої Софії відбувся об’єднавчий собор, на якому ієрархи, священики і миряни з трьох фактично наявних на той час в Україні православних церковних організацій, – Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви і Української православної церкви, що в єднанні з Московським патріархатом (від останньої на собор прийшли представники лише двох єпархій), – подолали церковний «розкол» в Україні і створили єдину канонічну православну церковну організацію в Україні, помісну Православну церкву України. Її предстоятелем обрали митрополита Епіфанія з дотеперішньої УПЦ КП.
Новостворена церква існує як помісна, автокефальна і канонічна: Вселенський патріархат, який раніше вже ухвалив рішення надати канонічну автокефалію такій об’єднаній українській православній церкві, брав участь в організації собору і благословив її створення.
Формальне письмове визнання – томос (церковну грамоту) Вселенського патріарха і синоду Вселенського патріархату про надання цієї автокефалії – Вселенський патріарх Варфоломій має вручити новообраному предстоятелеві Епіфанію у своїй резиденції на Фанарі у Стамбулі 6 січня 2019 року, на Святвечір перед Різдвом Христовим за юліанським календарем, що його наразі дотримуються православні в Україні. Цей томос офіційно затвердить канонічний автокефальний статус ПЦУ як однієї з 15 помісних православних церков світу. Після того почнеться процес визнання нової церкви рештою помісних церков – який, за словами оглядачів, може тривати певний час.
Усі кроки до здобуття українською православною церквою канонічної автокефалії і незалежності від Російської православної церкви, і особливо об’єднавчий собор, викликали вкрай різку реакцію в Росії, а також у проросійських структурах в Україні. Створення незалежної від Москви і канонічно визнаної церкви в Україні, і особливо очікуваний перехід до неї частини нинішньої УПЦ (МП), на думку оглядачів, призведе до втрати Москвою значного важеля впливу на суспільне життя в Україні.
Процес переходу парафій УПЦ (МП) в ПЦУ вже почався. На цей час перейшли понад два десятки парафій. Очікують, що цей процес значно прискориться після офіційного надання ПЦУ томосу про автокефалію.
Українська православна церква, що в єднанні з Московським патріархатом, не є самостійною помісною церквою і відтак, всупереч нинішньому твердженню Москви, не має власної канонічної території. Досі на Україну як на свою канонічну територію претендувала Російська православна церква (Московський патріархат), у складі якої УПЦ (МП) є самоврядною церквою з широкою автономією.
Канонічний статус УПЦ (МП) наразі чітко не визначений. Усупереч твердженням Москви, 1686 року Вселенський патріархат не передав тодішню Київську митрополію, що охоплювала, зокрема, українські землі, в підпорядкування Московському патріархатові: як свідчать оприлюднені Фанаром історичні документи, тоді йшлося лише про те, що право висвячувати канонічно підпорядкованих йому митрополитів Київських, обраних українцями без втручання Москви, було на певних умовах делеговане патріархам Московським. РПЦ твердить, ніби те рішення означало передачу їй Київської митрополії, а відтак Україна нібито належить до її канонічної території. Щоб уникнути різних тлумачень, 11 жовтня синод Вселенського патріархату скасував згадане рішення 1686 року, відтак офіційно підтвердивши належність земель історичної Київської митрополії саме до його канонічної території – на час до створення нової автокефальної української церкви.
За давніми традиціями православного світу, саме Вселенський Константинопольський патріархат має такі привілеї, як надавати автокефалію новим помісним церквам (Російська церква, свого часу неканонічно самопроголошена, чекала на таке канонічне визнання 141 рік) чи тлумачити церковні канони.
В Україні днями набув чинності закон про зміни до закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої перебуває за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України. За формулюваннями цього закону, фактично УПЦ, що в єднанні з Московським патріархатом, має у своїй повній статутній назві відобразити свою належність до РПЦ (МП) і назватися якось на кшталт «Російська православна церква в Україні»; нині її офіційною назвою є просто «Українська православна церква».
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Філарет про Собор, конкурентів Епіфанія і шантаж КДБ
Парламент ухвалив рішення щодо перейменування УПЦ (МП) в Російську православну церкву
Агент «Юрек», покаяння і томос для України
