ЗАПОРІЖЖЯ – Кожен із них працює у різних жанрах і має свій унікальний творчий стиль. Втім, ці митці з Запорізької області мають спільне. Свої роботи трансформують у допомогу українським військовим. Радіо Свобода поспілкувалось із ними.
Вадим Мітков
Українські краєвиди, полотном для яких стали уламки російських ракет – це роботи, створені запорізьким художником Вадимом Мітковим на підтримку ЗСУ. Нині серію таких розписів готують до продажу на волонтерському аукціоні – кошти від нього підуть на закупівлю радіообладнання для військового підрозділу, що воює на Запоріжжі. До допомоги йому Вадима Мітков залучив його двоюрідний брат, що має друзів серед бійців.
«Попросили його як ювеліра створити з уламків якісь сувеніри, щоб зібрати кошти на купівлю обладнання в частину. Каже: я цей метал паяю – він не зварюється, а потрібно якісь сувеніри зробити. Запропонував розписати. Ось так поступово ідея і почала вимальовуватися. Це був доступний спосіб створити з уламків сувеніри. Мені спали на думку спочатку мирні, українські види, і весь цей контраст зі страшною ситуацією, коли їх знищують. Поступово прийшли українські символи, в тому числі природи. Так, на одному з уламків просили намалювати танки, якісь вибухи, щось, що пов’язане з війною – почав малювати танки, але на тлі української природи. В залежності від форми уламків поступово і вимальовується сюжет, який би підійшов», – розповідає Вадим Мітков.
Створені митцем розписи отримали умовну назву «Трансформація». Наразі в наробку Вадима Міткова – вже понад десяток таких картин на уламках ракет, і робота над серією на підтримку ЗСУ ще триває. Показує свій останній розпис – одну зі сторін прикрашає традиційний український пейзаж, а по інший бік – види зруйнованих обстрілами з боку військ РФ багатоповерхових будинків.
«Важкі асоціації йдуть, коли налаштовуєшся на роботу. Коли малював цей уламок, то виникла ідея, що половина піде на зображення української хати, чогось світлого, а половина – на сучасну українську реальність. Страшні насправді відчуття. Якщо тримати уламок в руках і налаштуватися малювати наслідки війни, то стає страшно. Тому навіть малювати було досить неприємно, та сюжети досить легко вимальовувались. Навіть не потрібно було їх десь змальовувати. Береш до рук, і само проявлятися починає. А на тих же уламках, коли малюєш іншу частину України, природу, то це поглинає ці негативні відчуття від уламків», – ділиться митець.
Зізнається, що на початку повномасштабного вторгнення військ РФ до України навіть подумки розпрощався з творчістю, та обставини допомогли знову творити і нині допомагати своїми роботами українським військовим.
Важливо, щоб у кожної людини в нашій країні було щось тепле у душі, на чому можна зосередитисяВадим Мітков
«На початку війни дійсно було важко взятися за пензель, але так вийшло, що життя мене змусило зібратися буквально через тиждень після початку війни. І я дуже вдячний цим обставинам. У мене напередодні вторгнення замовили картину. А я і з картинами, і з творчістю, взагалі з всім майбутнім подумки розпрощався. Але жінка подзвонила і каже, що не відмовлюсь від свого замовлення. Тому повернувся до творчого процесу. Все залежить від вміння сконцентруватися. Можна навіть у дуже поганих обставинах зосередитися на чомусь приємному. І це важливо, щоб у кожної людини в нашій країні було щось тепле у душі, на чому можна зосередитися», – каже Вадим Мітков.
Після перемоги митець мріє взяти участь як художник у розробці проєктів з повоєнної відбудови України.
Олександр Шапошник
Дівчина-калина, що проростає своїм корінням з уламків російських снарядів – це скульптура, створена ковалем родом з Бердянська Олександром Шапошником. Робив її спеціально на замовлення волонтерів.
«У мене є знайомий у Києві. Він – волонтер. Ремонтує автівки для військових. Вже більше тисячі машин для ЗСУ відремонтував. І він каже мені: давай зробиш скульптуру – я відвезу на аукціон. Дуже довго думав. Було пару ідей, що зробити. Розумів, що буду створювати скульптуру з дроту, але не знав, яку пластику зробити їй. Потім мені моя учениця підказала ідею – намалювала мені маленький ескіз самої дівчини. А частину скульптури з корінням я вже знав, як буду робити. За місяць зробив. Дуже ретельно її проробляв. Складна робота. Зроблена з дроту, і якщо не так його зігнув, то не так виглядає вона. Два рази перероблював дуже багато елементів, частин тіла, бо не виглядали, як мали», – ділиться майстер.
Зараз майстер працює над концепцією ще однієї скульптури на підтримку ЗСУ – хоче створити її з обірваних внаслідок російських ракетних ударів по Києву дротів електромереж. Що це буде за скульптурна композиція – поки таємницю не розкриває.
У доробку коваля – десятки скульптур, що прикрашали його малу батьківщину, нині окупований військами РФ Бердянськ. Є роботи майстра і в інших містах України. Так, в рамках фестивалю «Простір мрій» у 2019 році він викував скульптуру китайського дракона-морського охоронця. Вона прикрашала центр Маріуполя Донецької області.
«Це був проєкт, коли вихованці художньої школи робили малюнки. Потім скульптури створювали по малюнку, який обирали. Я робив дракона. Це китайський дракон, який три метри висотою. Стояв біля церкви поряд з драмтеатром», – пригадує коваль про свою роботу для Маріуполя, нині окупованого російськими військами.
Наразі в планах у коваля – композиція, що буде присвячена оборонцям цього міста: «Мрію створити скульптуру, присвячену «Азову», бо в мене дуже багато хлопців-знайомих звідти. Навіть є хлопці, яких нещодавно звільнили з полону. В мене є мрія, але поки не знаю, яку скульптуру зробити».
А ще майстер точно знає, якою буде його перша робота по поверненню у рідний, деокупований, звільнений від військ РФ Бердянськ:
«Першим, що зроблю, то знов поставлю м’який знак на стелі на в’їзді до Бердянська. Вже його ставив. Перший раз українізував «Бердянськ». І тільки приїду і знову зроблю м’який знак, і поставлю його на його законне місце на стелі», – каже Олександр Шапошник.
Яна Ясунас
Запорізька художниця Яна Ясунас – учасниця благодійних аукціонів на підтримку українських військових у Запоріжжі. Так, влітку разом з колегами брала участь у спеціально організованих запорізьким об’єднанням художників «Колорит» заходах зі збору коштів для запорізького військового шпиталю.
«Ми кожної п’ятниці збирались у клубі фотохудожників – влаштовували майстер-класи, музичні заходи. Самі приходили і людей запрошували. У нас була скринька, куди складали кошти, коли хтось щось придбав, якусь світлину чи картину. Ми також, хто скільки міг, клали – по 200, по 300 гривень, коли 500 гривень, хто по 50 гривень, в кого які були фінансові можливості», – розповідає художниця.
Також від початку війни Яна активно волонтерить – допомагає друзям-військовим, що нині перебувають на передовій, і працює як водій-волонтер у фонді Валерія Газаєва «Підтримка Мелітополя», який, зокрема, надає допомогу вимушеним переселенцям із Запорізької області.
«Кожен по-різному переносить те, що відбувається. А художники – дуже тендітні створіння, і їм дуже важливо в цей час працювати. І не кожен може примусити себе творити. Є такі люди, які дуже глибоко переживають і не можуть пензель в руки взяти. Ми, українці, – люди сильні. І українські художники – люди сильні, тому всі працювали і працюємо в цей час, як можемо. Плюс, коли долучаєшся до таких заходів, як благодійність, ще й на допомогу ЗСУ, то ти теж наближаєш перемогу», – ділиться художниця.
Допомагає українським бійцям Яна Ясунас і своєю творчістю. На прохання знайомих бійців розробила дизайн шевронів для двох військових підрозділів.
Водночас під впливом війни художниця створила низку робіт. У них можна знайти нині добре знайомі українцям образи «бабовни», «конотопської відьми» та навіть «кримського мосту».
«Надихаюсь подіями, які навколо нас відбуваються. Не знаю, чи можна їх назвати надихаючими. Але якось вони мене спонукають на створення картин. Я викладаю на полотна свої почуття і образи, які виникають через якусь подію чи взагалі війну», – каже мисткиня.
Створені зараз роботи художниця хоче показати на спеціальній виставці по війні. А ще мріє, аби всі її друзі-українські військові повернулися додому, і вони разом змогли відзначити день перемоги.
«Я кожного літа організувала екскурсії навколо в Хортиці, в плавні на сапах. Цього року планувала зробити пленер – набрати холстів, пензлів, щоб всіх друзів зібрати, і кожен малював те, що він хотів. Але не склалося, на жаль. І дуже хочеться, коли закінчиться війна, повернуться всі мої друзі, хто на фронті, хто поїхав за кордон, і ми сядемо на сапи і попливемо навколо Хортиці, і відзначимо перемогу», – ділиться Яна Ясунас.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
