Менше 5-ти кілометрів залишається військам РФ до околиць невеличкого шахтарського містечка Мирноград, – це Покровський напрямок у зведеннях Генштабу ЗСУ. До самого Покровська від Мирнограда, – трохи більше двох кілометрів напрямки. Містечко потерпає і від бомбових та артилерійських обстрілів, і віднедавна, – від атак FPV-дронів.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) побували у місті, що опинилося на шляху наступу агресора, та дізналися про настрої людей там.
Неспокій відчувається вже біля стели на в’їзді до міста. Дорогою раз по раз прямують автівки та буси, забиті домашнім крамом.
Серед речей, які наживали роками, жителям Мирнограда тепер доводиться обирати – що взалишити, а що взяти з собою і помістити до багажників, на дахи автівок, у причепи.
У самому місті теж часто видно людей, які вантажать речі у буси та легковики. У дворі однієї з багатоповерхівок стоїть фура, біля неї – стільці і багато клунків.
Мирноград виїжджає. І цей рух відбувається на тлі артилерійської канонади. Та й руїн у місті з кожним днем більшає.
Читайте також: «Росіяни по мені з автомата – шість куль у ногу». Він останнім вийшов із села перед окупацією
«Є батьки, які переховують дітей»
Зараз у місті залишається близько 16 тисяч цивільних. Для порівняння: станом на 2020 рік тут жило понад 45 тисяч людей.
Магазини закриваються. У південно-східній частині (найближчий до зони бойовий дій) є пошкодження електромереж та газогонів. Ремонтувати пошкодження неможливо через обстріли, – тому газу та електрики в місті немає.
Єдину в Мирнограді лікарню закрили з міркувань безпеки, тому медичну допомогу можна отримати лише у сусідніх, більш безпечних громадах.
День від дня тих, хто тікає від російських обстрілів, стає все більше, зазначає Юрій Третяк, в.о начальника Мирноградської міської військової адміністрації.
За його підрахунками, за один день 20 серпня з Мирнограда виїхали 1,5 тисячі жителів.
Проте, ділиться Третяк, є проблема з евакуацією дітей.
«На вчора (20 серпня – ред.), на жаль, лишалося 493 дитини. Є батьки, які переховують дітей, переїжджають на інші місця, займають порожні оселі і ховаються від евакуації. Ми зараз інформацію передаємо до поліції, її відпрацьовують соціальні працівники, – щоб цих дітей теж евакуювати», – каже Юрій Третяк.
Переважна більшість містян, за спостереженнями керівника військової адміністрації, виїжджає самотужки у наперед визначені місця.
Тих, хто не може самостійно дістатися до евакуаційного потяга, підвозять мікроавтобусами.
«В першу чергу ми звертаємо увагу на людей вразливих категорій: літні люди, з обмеженими фізичними можливостями, або одинокі матері з маленькими дітьми. Але й іншим людям теж не відмовляємо», – зазначає чиновник.
За словами Юрія Третяка, для евакуації є домовленості з деякими громадами Полтавщини, з Кривим Рогом і громадами Дніпропетровщини.
У перевезенні людей місцевій адміністрації допомагають волонтери і громадські організації. Для жителів Мирнограда, які хочуть виїхати, цілодобово доступні шість номерів «гарячої лінії»: три вдень і три вночі.
Кожна людина – окрема історія
На в’їзді до міста зупиняється білий бус. На ньому величезними червоними літерами напис: «Безкоштовна евакуація». За кермом – Олександр, волонтер благодійного фонду «Добра справа». Ми знайомі, зустрічалися під час евакуацій з різних небезпечних місць Донеччини. Тепер вирушаємо разом на кілька адрес тут, у Мирнограді.
З кожним евакуйованим історія окрема, ділиться волонтер: одні їдуть цілеспрямовано до родичів; а тим, кому їхати нікуди, допомагають із житлом на Дніпропетровщині.
«Перший місяць житло безкоштовне. За людей сплачують наші друзі-благодійники. Упродовж місяця людям допомагають відновити документи та оформити виплати ВПО; надають дворазове безкоштовне харчування. А потім суму, що покриває комунальні послуги, беруть з виплат ВПО. Це близько 1800 гривень», – розповідає Олександр.
Перша жінка, яку забирають волонтери, виходить з подвір’я із двома середнього розміру сумками – то і всі її речі. Валентині Петрівні вже за 85 років.
Їсти нічогоВалентина Петрівна, жителька Мирнограда
«Я тривалий час живу сама. Мені дуже важко: хліба немає, їсти нічого. Адже магазин далеко, і я просто туди не дійду. А стріляють по Мирнограду дуже часто, і день, і ніч, і з усіх боків», – бідкається жінка і додає: у крані немає води, вже два тижні немає світла.
У Валентини Петрівни не лишилося родичів, тепер її долею опікуватимуться волонтери.
А ми їдемо далі. У квартирі на першому поверсі нас зустрічає Валентина Миколаївна.
«Оце бачите, яке в нас життя, – бехкають! Надумала звідси виїжджати, бо ж родичі наполягають: «Бабусечко! Ти нам іще жива потрібна!» А що далі буде, не знаю, зайчику!» – зітхає жінка.
Затим потихеньку, спираючись на паличку, вона виходить з під’їзду і починає кликати свого кота Маркіза, щоб забрати з собою.
Чорний мирноградський Маркіз лякається сторонніх людей. Тому відходимо подалі і чекаємо.
Лишайся тут, красунчику!Валентина Миколаївна, жителька Мирнограда
На жаль, чотири спроби Валентини Миколаївни були невдалими: ніби щось передчуваючи, кіт спочатку давався їй у руки, а потім тікав. Урешті жінка ухвалює болісне рішення лишити Маркіза у Мирнограді. Тепер за ним доглядатиме син Валентини Миколаївни – він евакуюватися поки відмовився.
«Лишайся тут, красунчику! Це ж мій котик! Він же без мене взагалі пропаде!» – плаче під під’їздом жителька Мирнограда. А коли починає витирати сльози, – видно, як сильно, до крові, Маркіз подряпав їй руки.
Читайте також: УПЦ (МП) про руйнування столітнього храму на Донбасі: «Армія Росії не має страху Божого»
Настрої на вулицях
Виїжджають із надією
На вулицях міста панують різні настрої.
Наприклад, у магазинчику продавчиня каже покупцеві: «Сьогодні працюю останній день, бо завтра евакуююся. У мій район прилітає вже щодня».
Підходимо до жінки, яка перечікує спеку на зупинці громадського транспорту. Вона відмовляється говорити під запис, але поза камерою розповідає: неодмінно евакуюється через російські обстріли, хоче виїхати на Дніпропетровщину. Однак, каже, треба знайти гроші. За її словами, потрібні 14 тисяч – щоби винайняти машину та вивезти речі, плюс ще 4 тисячі за завантаження та розвантаження.
Та жінка отримує всього 2,5 тисячі гривень пенсії. Тепер думає, хто би міг допомогти з грошима.
Я щодня плачуНаталія, жителька Мирнограда
Біля розбитого обстрілом магазину спілкуємося з Наталією. Вона каже, що наприкінці тижня виїде до Полтави, з переїздом допоможе брат.
«Багатоповерховий будинок, у якому я живу, щоночі тремтить від обстрілів, – переповідає жінка. – Я плачу, щодня плачу. І в мене тільки одна надія й лишилися, що знову повернуся додому».
Лишаються
У дворі неподалік від місця, куди нещодавно прилетіла російська авіабомба, зустрічаємо місцеву жительку. Вона відмовляється говорити на камеру.
Розповідає свою історію: чоловік помер, син пішов воювати проти російських загарбників – зник безвісти.
«А раз він зник безвісти, – то матері ніякі грошові виплати не дають», – зітхає жінка.
Тому, розводить руками, без грошей і з прикладами невдалих евакуацій сусідів, які повернулися додому через високі ціни на житло, – обрала лишатися під обстрілами.
«Куди виїжджати? Якщо мені судилося померти, – то вже помру у своєму ліжку. Хоч це буде радувати», – наполягає жителька Мирнограда.
Раптом неподалік у коробці з-під гуманітарки бачимо автомат. Жінка сміється: то іграшка! Коли сусіди з дітьми виїжджали, жартували, що з такою «зброєю» на блокпосту не пропустять. Тому лишили біля під’їзду, аби відлякувати небажаних гостей.
Не збирається евакуйовуватися і старенький житель міста, якого стрічаємо у центрі. Каже, що до обстрілів уже звик. Від небезпеки виїхали і діти, і онуки, і праонуки. А він з дружиною вже якось виживає, до того ж, повідомляє з гордістю, працював шахтарем, має аж 60 років підземного стажу.
Питаємо у гірника, що він відчуває, коли бачить наслідки обстрілів шахт.
«Ото, хто стріляє, щоб отой казенник (задня частина артилерійського ствола – ред.) у нього в руках розірвася!» – з неприхованою злістю відповідає житель Мирнограда і прямує з порожніми баклажками за питною водою.
23 серпня у Мирноградські військовій адміністрації повідомили, що формують евакуаційні групи з безкоштовним проживанням у Черкаській та Кіровоградській областях. 22 серпня війська РФ просунулися у Новогродівці, місті за 7 км від Мирнограда, зазначили у проєкті DeepState.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум