«Щоб Україну поважали, маємо самі поважати законодавство й державність», – наголошує в тижневику «Країна» Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. Він переконаний, що ініціативи політиків, які хочуть на мовному питанні заробити бали, безперспективні.
«Мовної проблеми в Україні не існує. На порядку денному зараз війна, пандемія, економічна криза, геополітичні зміни. Питання мови не входить у десятку найнагальніших. Я звертався до народних депутатів, політиків місцевого рівня із закликом не експериментувати на речах, що є основоположними для держави», – наголошує Кремінь.
Він також вважає, що подання народних депутатів до Конституційного суду щодо неконституційності мовного закону – чиста політика. І що найближчим часом ні до мовного, ні до освітнього законів змін внесено не буде. Про це йдеться в матеріалі «Конфлікти між людьми не виникають, доки там не з’являються політики».
Про те, якими знаннями і досвідом мають володіти ті, хто прагнуть стати депутатами в місцевих органах влади, а які питання не належать до їхньої компетенції, розповідають експерти газети «День». Так, Олександр Солонтай, експерт з політики та місцевого розвитку наголошує, що джерело і природа популістських маніпуляцій кандидатів у депутати, які закликають до підвищення пенсій та ведення громади в ЄС, це – безграмотність кандидатів щодо того, які питання вирішують, а які ні на рівні місцевого самоврядування.
Експерт стверджує, що нині продовжується змагання тез партій всеукраїнського рівня, користуючись майданчиком місцевих виборів. Це посилило фактор безграмотності кандидатів, перенісши загальнонаціональний порядок денний на місця.
Однак незважаючи на це, Солонтай вважає, що ситуація значно покращилася порівняно з минулими періодами. Зокрема, якщо згадати, що було на місцевих виборах у 1994, 2002 роках, то кількість кандидатів, які на місцевому рівні обіцяли підвищити пенсії, стрімко зменшилося.
«Це чітко простежується від виборів до виборів і думаю, що ця тенденція збережеться. Просто треба частіше проводити місцеві вибори (раз на 4 роки, як це було раніше) і побільше навчати людей. Тоді ми отримаємо краще місцеве самоврядування», – вважає Солонтай.
Інший експерт газети політик Михайло Поживанов констатує надмір популізму у кадидатів. Він наголошує, що виборцям важливо дивитися не лише на слова та обіцянки кандидатів, позаяк «на сьогоднішній день програми в усіх, на жаль, схожі: всі за все хороше проти всього поганого». Тому слід враховувати, чого могли досягти кандидати, чи є у них енергія на виконання задуманого. З думками інших експертів видання знайомить в статті «Не про гасла».
Україна має обрати спосіб правління – президентську чи парламентську республіку, переконує в тижневику «Країна» політичний аналітик Валентин Краснопьоров. Він вважає, що Конституція України закладає конфлікт між повноваженнями президента і Верховної Ради. «Країни Центральної та Східної Європи йдуть до парламентаризації влади. Україна теж має давню традицію такого устрою», – зазначає аналітик.
Він вважає, що краще обрати щось одне – віддати перевагу або Верховній Раді, або президенту. Йдеться про формування виконавчої системи влади. Після виборів Зеленського де-факто перемогло де-юре – і країна отримала ледь не всеосяжну владу глави держави. «Свобода та демократія народжуються там, де державу підкорює нація. Тоді виникає можливість розвитку демократичних свобод та економіки. Ми у процесі переходу», – наголошує Краснопьоров.
«Газета по-українськи» стверджує, що за кошти з Фонду боротьби з коронавірусом не придбали жодного апарата штучної вентиляції легень. З нього брали гроші на будівництво доріг та амбулаторій, виплати з безробіття, матеріальну допомогу медикам, доплати працівникам із міністерств внутрішніх справ і охорони здоров’я.
ШВЛ не придбали через складний процес закупівель, пояснює голова Рахункової палати Валерій Пацкан.
«У Фонд кошти були виділені на одне, а витрачаються на інше. Він може виявитися прикриттям для розкрадання бюджетних грошей, – наголошує експерт газети політолог Олексій Голобуцький. – Ми не підготовлені до пандемії, медичної кризи не уникнути. Ніхто не думає, де братимемо ресурси, коли ситуація виходитиме з-під контролю».
