За час повномасштабного вторгнення українська влада нечасто робила будь-які публічні оцінки кількості поранених українських військових – Україна не розкриває військових втрат. Однак, ця цифра, вочевидь, – десятки тисяч: адже ще у квітні 2022-го, на початку великого вторгнення, за словами президента Володимира Зеленського, поранено було близько 10 тисяч захисників. Деякі оцінки звучать у західних ЗМІ: приміром, New York Times із посиланням на свої джерела говорив про 100-120 тисяч поранених станом на літо 2023-го.
Відповідно до українського законодавства, військовослужбовці, які отримали поранення під час виконання бойового завдання, отримують лікування, реабілітацію та, за потреби, протезування коштом держави. Однак, часто усе ж для допомоги бійцям українці відкривають збори. Чому так? Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) узагальнили все, що потрібно знати про лікування після поранення: хто та що має виплачувати, чому грошей інколи може бракувати, що це за історії про виведених поза штат на зарплату у 600 гривень – і чому так більше не траплятиметься.
Відбулось поранення: де будуть лікувати, наскільки якісно, коштом держави – чи все ж ні?
Після того, як військовий отримав поранення на полі бою, його чи її евакуюють, а потім спрямовують до цивільного чи військового госпіталю, де військовому мають надати усю необхідну допомогу.
«Я ж військовослужбовець, звичайно безкоштовно!» – так на запитання Донбас Реалії відповідає, чи доводилося вкладати свої гроші в лікування, Юрій Здор, військовий 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Юрій став до лав ЗСУ ще в 2017 році, в період агресії Росії на Донбасі, потім повернувся до цивільного життя, а в 2022-році мобілізувався до 72-ї бригади. Брав участь у бойових операціях на Київщині, Сумщині, Харківщині, а потім на Донбасі. Під Торецьком на Донеччині «щось прилетіло» – й Юрій отримав важке поранення ніг. Зрештою одну ногу ампутували.
Однак, державні гроші ще не гарантують якості лікування.
Як вирішується, в якій лікарні і в якому місті буде лікуватися військовий? Це визначає військово-лікарська комісія. Усе залежить від наявності вільних місць в лікарнях, пояснює госпітальна волонтерка Ірина Солошенко. Для поранених саме тут можуть виникати проблеми: адже не вони обирають, де отримуватимуть послугу.
Не так, що система працює скрізь – а саме акцентно: що пощастило ось тутЄвген Лисенко
Скарги саме на якість лікування досить поширені серед важкопоранених військовослужбовців, стверджують в дослідженні правозахисного центру «Принцип». Родичі військових розповідають про лікарів, які не знають, як лікувати певні види травм. Але найбільше скаржаться на неналежне лікування в маленьких населених пунктах.
«Військові або їхні близькі, з кими я розмовляв, кажуть, що їм пощастило з лікарем. Тобто вони проходять велику кількість закладів, і в якомусь закладі лікувальному (або декількох) вони вважають так, що їм пощастило з лікарем. Тобто не так, що система працює скрізь – а саме акцентно, що пощастило ось тут», – ділиться результатами дослідження старший аналітик правозахисного центру Євген Лисенко.
«Щоб тебе відправили в хороший шпиталь, тобі треба когось попросити. Треба підняти контакти, щоб тебе відправили не в смт якесь», – розповідає Сергій Райлян, командир мінометного розрахунку 79 окремої десантно-штурмової бригади.
Сергій пішов на війну у 18 років, коли бойові дії розгорнулися на території Донецької та Луганської областей. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, військовий перебував на позиціях під Луганськом.
У мене була дірка в голові, все вище – переламане. Зламана очниця, багато уламків в очахСергій Райлян
Сергій пройшов майже всі гарячі точки Донбасу: Сєвєродонецьк, Лиман, Богородичне, Мар'їнку. Мар'їнка для командира стала тим нещасливим місцем, де Сергій зазнав важких поранень. В один із чергових бойових виходів машина наїхала на протитанкову міну.
«У мене була відкрита черепно-мозкова, була дірка в голові, все вище – переламане. Обидві щелепи, верхня, нижня, зараз в нижній щелепі дві пластини стоять з обох боків, носова перегородка. Зламана очниця, багато уламків в очах. Був ще зламаний хребет в двох місцях, таз також в двох місцях, багато уламків, перелом стегна лівого і травма обох кінцівок», – наводить довгий перелік отриманих травм Сергій.
За його словами, за період лікування (а лікувався Сергій у трьох лікарнях – в Дніпрі, Києві, а згодом й в Одесі), йому не довелося нічого додатково купувати: лікування було повністю безкоштовним. Проте, незадоволення якістю було – й саме тому з Київського госпіталю військовий перевівся в Одесу.
Важливо знати: опція перевестися в інший госпіталь є у кожного військового, який лікується. Для цього необхідно звернутися до начальника медичної служби і отримати направлення з підписом командира військової частини – це пояснює Донбас Реалії Дзвенислава Сіра, медична кураторка патронатної служби «Азову».
Хоча в цілому пакет лікування держава покриває, на місці все ж стаються епізоди, коли конкретних ліків у конкретній лікарні бракує, або ж – дефіцитним є певне обладнання.
«Є лікарні, які не забезпечені певними медикаментами, які не забезпечені ортопедичною технікою. Нам відомі такі випадки, коли на палату військових, де перебувало 5 людей, був один візок. І щоб виїхати їм до вбиральні чи в душ, чи покурити умовно, тобто для якихось своїх потреб, вони складали чергу», – описує ситуацію Дзвенислава.
Наступний крок – реабілітація. Хто платить за це і де її проводять?
Держава за законом має забезпечувати та повністю оплачувати реабілітацією важкопоранених. Але фахових кадрів для проведення реабілітації в Україні просто фізично не вистачає: про це кажуть чимало лікарів-реабілітологів, з якими спілкувалось Радіо Свобода останнім часом. Саме тому на цьому етапі багато військових обирають реабілітацію власним коштом.
Фізичних терапевтів та ерготерапевтів в Україні почали випускати лише три роки тому, ось чому їх катастрофічно бракує, пояснює завідувачка відділенням медичної реабілітації центру Recovery у Дніпрі Анна. Тому на помічників цих фахівців – асистентів – йде підвищене навантаження.
«Їх не вистачає, тому що знову-таки ми йдемо в кошти. Якщо, наприклад, санаторій, який перекваліфікувався в реабцентр, надає перелік того, що він може, – це не значить, що все це він може. Це не значить, що в нього є реабілітологи, які знають, як людину вертикалізувати, як що робити. Тому є ця проблема: фахівці, яких треба вчити і, в принципі, починати реабілітацію зі шпиталю, з перших днів [лікування]. У Київському шпиталі це є – у важких відділеннях травматології, хірургії є реабілітологи», – пояснює лікарка-волонтерка Ірина Солошенко.
Мені вигідніше було ходити до приватного сектора, який надавав мені як військову знижку 50%, ніж їздити на таксі в сам шпиталь
Про це говорять і військові.
Сергій Райлян після лікування дізнавався про реабілітацію у трьох містах – Києві, Одесі та Львові. У Києві за його профілем була лише одна фахівчиня, до якої усі намагаються потрапити. В Одесі фахівця з реабілітації не було, й до лікарні навідувався спеціаліст з приватної організації. У Львові є спеціалісти, зазначає військовослужбовець, хоча рівнем їхньої підготовки він залишився не дуже задоволений.
Саме тому Сергій вирішив обрати реабілітацію в приватному закладі: «Мені вигідніше було ходити до приватного сектора, який надавав мені як військову знижку 50%, і мені це було дешевше навіть, ніж їздити на таксі в сам шпиталь», – пояснює він.
Недостатня кваліфікованість лікарів змусила й іншого військового оплачувати реабілітацію своїм коштом.
«Реабілітації взагалі не було. Мені не дали розуміння, що мені треба робити», – ділиться своїм досвідом Дмитро Шатровський.
Дмитро у війську теж з 2014-го. На початку повномасштабного вторгнення брав участь у звільненні Київщини, далі потрапив на південь, де й отримав кульове поранення в голову.
Я сам проходив реабілітацію. Частину мені оплачує досі фонд, де я працював
Реабілітація після такого поранення – це виклик, адже запитів на неї дуже багато. Дмитро каже, що після завершення лікування про реабілітацію з ним ніхто й не говорив.
«Я сам проходив реабілітацію: записався на музику за свій рахунок, тому що мені пояснили, що музика відновлює нейронні зв'язки, оскільки в мене поранення головного мозку і треба відновлювати нейронні зв'язки та напрацьовувати нові. Сам почав спортом займатися, проконсультувався у лікарів у «Добробуті». Сам проходжу за свої кошти час від часу якісь діагностичні заходи. Частину мені оплачує досі фонд, де я працював. Держава нічого не оплачує», – розказав військовослужбовець.
Реабілітація за свої гроші – це те, що обирають багато військових після поранення. У дослідженні правового центру «Принцип» стверджують, що 68% опитуваних все-таки дофінансовували лікування після поранення або реабілітацію з власних коштів.
Де взяти гроші на протез?
«Ці протези фінансуються державою, і я просто закликаю дійсно всіх звертатися за протезуванням в Україні. Тому що сюди привозять технології найбільш сучасні, сюди привозять фахівців, які проводять постійні тренінги нашим протезистам», – розповідає про протезування в Україні Ірина Солошенко.
В Україні справді багато фахівців з протезування важкопоранених, до того ж держава виділяє 2 мільйони гривень на протез для військового, який втратив кінцівки. І нарікань на протези, за словами військових, з якими ми поспілкувалися, немає.
Проте, є один момент: не всі знають, як подати заявку на відшкодування, що може створити певні складнощі в цьому процесі. Детально про те, як отримати протез коштом держави, почитайте в керівництві правозахисного центру «Принцип».
До того ж після лікування допомогу з протезуванням пропонують благодійні фонди. Багато військових обирають співпрацювати саме з ними.
Поза штат і 600 грн заробітної плати – що це таке? (Спойлер: такого більше не буде)
За який кошт поранений має жити весь цей час?
Після отримання поранення і на період лікування військовому мають виплачувати:
- його повноцінну заробітну плату;
- додаткову одноразову винагороду від 30 до 100 тисяч грн.
У випадку, коли лікування триває довше, ніж чотири місяці, необхідно підтримувати контакт із своїм командиром й повідомляти, що лікування все ще триває. Це потрібно для того, аби виплати не припинялися.
Включенням військового до наказу про виплату (збором усіх документів, що підтверджують бойове поранення) мають займатися канцеляри в його частині.
Але донедавна саме з першим пунктом – заробітною платою – виникала серйозна проблема.
Часто після поранення військового на якийсь час виводять поза штат – тобто знімають з посади. Специфіка нарахувань виплат у ЗСУ така, що військовий без посади отримує лише стандартну позаштатну заробітну плату в розмірі 500 грн або на кілька сотень гривень більше (залежить від стажу).
Донбас Реалії відомо багато випадків, коли бійці після поранення місяць або кілька перебували саме у такому статусі.
Поза штат вивели й Дмитра Шатровського: «Мене вивели поза штат, і минулого місяця (йдеться про осінь 2023 року – ред.) мені прийшла зарплата – це 900 гривень. Але там просто треба написати рапорт, щоб перерахували, дивлячись на те, що в мене довгострокове лікування. Тобто ці кошти, які не доплатили, мені доплатять».
Дмитро наводить інший приклад військового, котрий вимушено перервав реабілітацію за кордоном:
Він отримує зараз 600 гривень, в нього троє дітей, лежачий стан, і, по суті, що йому робити, я не знаю
«В моїй групі був чоловік, в якого запалилась нога і він поїхав в Україну. Йому дали протез, але він не міг на ньому ходити, бо в нього залишилось запалення ноги. Йому в Україні зробили реампутацію. Тепер він має декілька місяців заживлення, знову-таки не може ходити на протезі, але, окрім цього, його ще вивели поза штат. Він отримує зараз 600 гривень, в нього троє дітей, лежачий стан, і, по суті, що йому робити, я не знаю», – розповідає про один з таких випадків Дмитро.
Це непоодинокі випадки, зазначає старший аналітик правозахисного центру «Принцип» Євгеній Лисенко. Правники і волонтери лобіювали зміни, й зрештою у вересні 2023-го Кабінет міністрів України виправив ситуацію. Зараз усі виведені поза штат поранені повинні отримувати зовсім інші кошти. Це:
- Свою заробітну плату з попередньої посади протягом двох місяців
- Виплату в розмірі 20100 грн після того, як минуть два місяці (фактично, це звичайна зарплатня військового у тиловій частині)
Куди приймають скарги на порушення на котромусь із етапів? Якщо справа стосується дій командування військової чатсини або медиків Медичних сил – на гарячу лінію Міноборони: 0-800-500-442. Якщо цивільних медиків – на гарячу лінію Міністерства охорони здоров'я: 0 800 60 20 19.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум