Співпраця Китаю і Росії за роки повномасштабної війни стала тіснішою – про це свідчать цифри. Російська економіка залежить від Китаю, навіть в оборонній промисловості, а Сі Цзіньпін планує черговий візит до Москви у 2025 році. В цей час в українському МЗС заявляють про розвиток відносин із Китаєм у 2024 році, а під кінець року держави змінюють послів.
- Чи справді покращилися відносини?
- Яка позиція Китаю щодо війни та Росії нині?
- З якими викликами Пекін та Київ зіткнуться у 2025 році?
- Та чи може Китай стати посередником у мирному процесі щодо російсько-української війни? Про це у матеріалі Радіо Свобода.
«Потепління» у відносинах чи погіршення ситуації?
Роком розвитку відносин України та Китаю називають 2024-й у МЗС. Про кілька дипломатичних контактів на різних рівнях, серед яких перший за 12 років візит українського міністра закордонних справ до Китаю, нагадує речник відомства Георгій Тихий.
«Це все свідчення того, що політичний діалог між Україною та КНР розвивається. І дуже важливо, що це прямий діалог, без посередників», – пояснює він у відповідь на запитання Радіо Свобода.
Натомість, експерти, яких опитало Радіо Свобода, сходяться на іншому – реальна ситуація у відносинах із Китаєм гірша. Китай заявляє, що є нейтральною стороною у війні Росії проти України, але на ділі підтримує Москву.
«Потепління» у відносинах з Києвом не відбулося, вважає Наталія Бутирська, експертка з питань Східної Азії та магістерка зовнішньої політики. За три роки війни налагодити політичний контакт із Китаєм не вдалося, каже Бутирська. Навпаки, з початку повномасштабного вторгнення співпраця Москви та Пекіну лише посилилася.
«Нам не вдалося переконати, перетягнути Китай. Китай не став ближче до того, щоб підтримати Україну. Відповідно, говорити про успіхи, думаю, це більше перебільшення з боку МЗС, ніж реальний стан речей», – каже експертка.
Із 2022 року Китай значно збільшив економічну та фінансову підтримку Росії. Зокрема, зросло постачання критичних і стратегічних компонентів, яких потребує оборонно-промисловий комплекс Росії.
Нині до 90% компонентів у російському високотехнологічному озброєнні – з Китаю. І вони не обов’язково там виготовлені, але саме Китай став буфером для їх постачання в Росію, пояснює Юрій Пойта, керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння.
«Порівняно з 2022-м, у 2024 році ця частка (постачання компонентів – ред.) збільшилась в 10 разів. Також що важливо для Росії – це функціонування оборонних підприємств. Для цього потрібні верстати з числовим програмним керуванням. На 2022 рік частка вироблених в Китаї верстатів на російських оборонних підприємствах становила приблизно 6-7%. На даний момент вона становить 70%. Відбулося зростання в 10 разів», – розповідає Юрій Пойта.
Тобто Китай надає Росії значну економічну допомогу, частина якої фінансує оборонні потреби та виробництво зброї. За даними китаєзнавця, з 2022-го торговельний оборот Росії та Китаю кожного року зростає на 30%.
Таким чином Москва все більше стає економічно залежною від Пекіну, пояснює Наталія Бутирська: «Її економічні спроможності, вести війну в тому числі, дуже залежать від Китаю».
Китай і мирні ініціативи
Не покращилася ситуація і на дипломатичному полі.
Попри сподівання Заходу, Китай не відіграв конструктивної ролі у врегулюванні російсько-української війни, яку від нього чекав Європейський союз, Київ та інші політичні гравці, пояснює Юрій Пойта.
Про низку візитів і спроб європейських лідерів та інституцій переконати Китай вплинути на Путіна і допомогти закінчити війну нагадує Наталія Бутирська. Але це не в інтересах Китаю, каже експертка.
«Китай має дуже серйозний вплив на Путіна. Були спроби попросити, вговорити, переконати Китай натиснути на Путіна разом з іншими західними країнами, щоб він закінчив цю війну. Це була стратегія Байдена і наших західних партнерів. І це не вийшло, тому що Китай не зацікавлений в тому, щоб сильно докладатися до цього процесу», – пояснює китаєзнавиця.
До того ж Пекін «цілеспрямовано працював для підриву української «формули миру» і українського Глобального саміту миру», вважає Юрій Пойта.
Адже брати участь у Саміті миру в червні 2024 року Китай відмовився. «Навіть формально, хоча б дипломат середнього рівня, не кажучи про міністра закордонних справ», зазначає експерт. Причина – мовляв, на зустріч не запросили Росію.
Більше того, напередодні Саміту миру, Пекін, за словами Наталії Бутирської, зробив «погану дипломатичну роботу», відмовляючи лідерів Глобального півдня долучитися до з’їзду у Швейцарії. Про спробу Китаю зірвати мирні ініціативи тоді заявляв президент України Володимир Зеленський.
Згодом Китай спільно з Бразилією, залишивши осторонь українську «формулу миру», вон презентували свій «мирний план» із 6 пунктів. Такий крок тоді обурив офіційний Київ.
«Китай створив альтернативний, бразильсько-китайський майданчик, в якому вже було відсутнє поняття української територіальної цілісності, незалежності і недоторканності», – нагадує деталі документа Юрій Пойта.
«Це спроба, по-перше, була про себе нагадати, і по-друге, показати амбіції на глобальне лідерство, що в нас теж є план», – так бразильсько-китайську ініціативу коментує політолог Ігор Рейтерович і додає: «Не думаю, що китайці реально розраховували, що він буде реалізований».
Такі моменти зростання китайської дипломатії щодо вирішення війни відбувалися після тиску з боку Заходу і були на показ, вважає Наталія Бутирська.
«Китаю хотілося продемонструвати: «Ми дуже активні, дивіться, ми робимо». Вони зразу підіймали ті чи інші мирні пропозиції, починали активну дипломатію, носилися з ними європейськими столицями. Але, зрештою, за цими паперами не було реальної цілі досягти успіху», – зауважує експертка з питань Східної Азії.
Своє бачення стосовно ролі Китаю змінювала і Україна. Від «гаранта безпеки» і до того, що згодом Китай візьме на себе три пункти плану Зеленського: по ядерній безпеці, по зерновому коридору і по поверненню українських дітей.
Зрештою, «Китай не став гарантом безпеки, не натиснув на Росію. Китай не зробив нічого з цих трьох пунктів, по яких Офіс президента намагався його залучити. Він не змінив свою риторику в дипломатичному просторі, не зменшив інформаційну підтримку Росії», – констатує китаєзнавець Юрій Пойта.
«Вони бачать, що Росія в сильній позиції, тому поки сподіватися на якісь такі реверанси з боку Китаю не слід», – додає Наталія Бутирська.
А що з торгівлею?
Попри дипломатичні труднощі, Китай залишається одним із ключових торговельних партнерів України. На початку грудня Державна митна служба опублікувала цифри – у 2024-му найбільше товарів – на $13 млрд –до України імпортував саме Китай.
«Єдине, з чим можна погодитися з точки зору прориву, це те, що в нас на дуже високому рівні залишилися торговельні економічні відносини», – каже Ігор Рейтерович.
Водночас, 2024 рік почався із гучної історії – у лютому Китай висловив занепокоєння після того, як Україна внесла 14 китайських компаній до списку «міжнародних спонсорів війни». Тоді посол КНР у Києві попередив – через такий крок двосторонні відносини можуть погіршитися.
Серед компаній, які опинилися у «чорному списку», китайські фірми Hikvision та Dahua, розслідування про які робили журналісти проєкту Радіо Свобода «Схеми». Тоді з’ясувалося: інформація з камер, підключених до інтернету, передається на сервери, які контролює китайський виробник. А відтак, доступ до відеопотоку може мати як офіційний Пекін, так і дружня йому Росія. Ця небезпека залишається і нині.
«Хоча і після виходу наших розслідувань в Україні немає прямої заборони на використання китайських камер відеоспостереження, вже у лютому 2024 року в МВС повідомили, що не погоджують нові закупівлі камер від виробників з Китаю, та що у відомстві розробляють план переходу на інші пристрої. Судячи з усього, система відеонагляду для правоохоронних органів в Україні побудується на українсько-ізраїльському програмному забезпеченні», – розповів журналіст-розслідувач проєкту «Схеми» (Радіо Свобода) Кирило Овсяний.
Він також зазначив, що наразі швидко замінити всі системи відеоспостереження в Україні з китайських на більш безпечні аналоги, неможливо, тому варто дотримуватись правил безпеки у використанні таких пристроїв, щонайменше обмеживши їм доступ до інтернету і зв'язку з компанією-виробником, а також встановивши додаткові паролі.
«На жаль і таке користування не дає стовідсоткової гарантії безпеки, але це ускладнить зловмисникам несанкціонований доступ до ваших камер, враховуючи регулярні спроби російських гакерів зламати українські системи відеоспостереження, зокрема для більш точного наведення для ударів ракетами та дронами», – додав Кирило Овсяний.
Тільки за 2022–2023 роки СБУ заблокували понад 10 тисяч таких камер, які могли використовуватись російською стороною.
Заміна послів і позиція Китаю
Для України та Китаю 2024 рік завершився заміною послів в обох країнах. Наприкінці грудня до Києва прибув новий посол Китаю Ма Шенкунь.
Посла України в КНР, колишнього міністра стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна президент Зеленський звільнив з посади 21 грудня, не пояснюючи причин. Поставлених завдань у Китаї не виконав, припускають експерти, а дехто додає, що й не міг.
«Зміна посла України в Китаї відображає результати його діяльності, що не було досягнуто тих завдань, які були поставлені йому на цій посаді», – каже Юрій Пойта.
«Це свідчення того, що посол не запам'ятався абсолютно нічим. Не можу згадати жодних його заяв, жодної реакції на ті події і заяви, які були з боку КНР», – додає Ігор Рейтерович.
Водночас керівник Центру дослідження Росії, міністр закордонних справ України (2007–2009) Володимир Огризко каже, від того, хто посол, мало залежить, якщо країна не має наміру розвивати двосторонні відносини.
«Якщо десь на горі в тій країні перебування ухвалюється рішення, що посла не приймати вище рівня умовного директора департаменту в міністерстві, який само собою нічого не вирішує, то у цього посла немає шансів пробитися через ці стіни, які вибудовують на його шляху», – пояснює свою думку Огризко і додає: «Рябікін фізично не був у змозі подолати оці бар'єри». А відтак сподіватися на щось екстраординарне не доводилося.
Те, що Китай закрив канали комунікації і не сприяв організації базових зустрічей з китайськими посадовцями підтверджує і китаєзнавець Юрій Пойта.
Хто стане новим послом? Офіційного указу про призначення ще немає, але у дипломатичних та експертних колах говорять, що посаду найімовірніше обійме Олександр Нечитайло – досвідчений дипломат, зі знанням китайської, директор департаменту МЗС, який займається питаннями індо-тихоокеанського регіону, саме він, можливо, незабаром поїде на дипломатичну службу до Пекіну.
У той же час, китаєзнавці погоджуються – в нинішніх умовах успішно виконати завдання на посаді посла України в КНР вкрай складно.
Китайське керівництво особливо цінує відносини з Росією, – у своїх дослідженнях, в тому числі з даних, отриманих із Китаю, зафіксував Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння, розповідає Юрій Пойта, який очолює в ньому секцію Азійсько-Тихоокеанського регіону.
«Відносини з Україною не є критичними для Китаю. Ні з точки зору торгівлі, ні доступу до сільськогосподарської продукції, ні військових технологій. Ні з якої точки зору Україна не є для Китаю важливою. Чому би він став на нашу сторону?» – так політику офіційного Пекіна пояснює китаєзнавець Пойта.
За його словами, Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння вдалося зафіксувати дискусії між низкою китайських і російських оборонних підприємств, і російським Міноборони про спільне виробництво озброєння, як на території Китаю, так на території Росії.
«На даний момент ми не маємо даних про результати цих переговорів, але переговорний процес дуже інтенсивно відбувається. Залучені десятки китайських компаній, відбуваються делегації в одну і в іншу сторону. І це є, в тому числі, напевно, наслідком, що китайське керівництво дало на це зелене світло», – ділиться Юрій Пойта.
Водночас, Україна старається підтримувати дипломатичні зв’язки з Китаєм, бо «робити ворога із друга свого ворога це абсолютно нелогічно», пояснює дипломатичну позицію МЗС Наталія Бутирська, експертка з питань Східної Азії. А зближення Росії та Китаю, на її думку, не є недопрацюванням української дипломатії.
«Це не було в межах нашої компетенції переконати Китай стати більш відповідальним, глобальним гравцем і не підтримувати агресора. Тобто оці кроки, які Україна внесла в свій доробок, це те, що ми максимально старалися робити. Але тут питання значно глибше», – констатує експертка.
Чи стане Китай переговірником у мирному процесі?
Нині в українському МЗС сподіваються – Китай зможе допомогти врегулювати російсько-українську війну. Українська сторона неодноразово декларувала: роль Китаю важлива в досягненні справедливого й тривалого миру для України.
«Міністр Сибіга наголошував на тому, що Китай – це одна з тих країн, яка може мати і має вплив на Російську Федерацію. І цей контакт із китайською стороною ми підтримуємо і надалі», – заявив речник відомства Георгій Тихий Радіо Свобода.
Про те, що ідея новообраного президента США Дональда Трампа залучити Пекін до мирного процесу «не є божевільною», нещодавно зазначав і Джейк Салліван, радник Джо Байдена з національної безпеки. Мовляв, головним переговірником Китай не буде, але взяти участь точно може.
Втім, на яких умовах? Експерти сходяться в думці – допустити повної поразки Росії Китай не зможе, «це буде сильний удар по китайській владі». Тому навіть якщо почнеться мирний процес і Китай долучиться до нього, то Пекін намагатиметься «зберегти обличчя» Москви і постійно нагадуватиме про потребу врахувати і умови Росії, каже політолог Ігор Рейтерович.
«Не думаю, що це буде прямо стосуватися визнання факту анексії чи окупації українських територій. Але можуть бути якісь інші речі, типу невступу України в НАТО», – пояснює Рейтерович.
«Китай стоїть на боці Росії в будь-якому випадку, тому що він не зацікавлений у програші Росії. Це буде впливати на його власні позиції в контексті протистояння із Заходом», – вважає експертка Наталія Бутирська.
Допустити російську поразку не дадуть і близькі особисті відносини Путіна і Сі Цзіньпіня. «Їхні погляди і усвідомлення глобального керування, побудови світу нині співпадають», – каже сходознавиця.
За повідомленнями російських дипломатів, китайський лідер збирається відвідати Москву ув 2025 році. І це буде далеко не перша зустріч. А от зустрічі з президентом України за три роки війни так і не відбулося. Обійшлися лише телефонною розмовою. Хоча такі зусилля з боку Києва тривають. Про можливість двостороннього діалогу на найвищому рівні йшлося наприкінці грудня 2024 року під час зустрічі голови Офісу президента України Андрія Єрмака з новим послом Китаю.
Політолог Ігор Рейтерович каже, що нині Пекін схиляється до завершення війни, хоч і не говорить про це відкрито.
«Це випливає з деяких заяв представників МЗС Китаю. Тобто їм війна вже більше не вигідна, ніж вигідна. Чому? Тому що вони ринок Росії взяли, там нема вже куди зростати. Вони цікавляться ринками Європи, а туди можна потрапити, якщо завершиться російсько-українська війна», – вважає Рейтерович.
Очікування і виклики українсько-китайських відносин у 2025-му
Контакти з китайською стороною у 2025-му МЗС мають намір розвивати, кажуть у відомстві. Втім, нині сподіватися на динаміку у двосторонніх відносинах не доводиться, каже керівник Центру дослідження Росії, міністр закордонних справ України (2007–2009) Володимир Огризко.
«Китай на боці Росії, Китай допомагає Росії вести проти України війну, то про який прогрес ми, в принципі, можемо говорити?» – дивується Огризко.
«В контексті взаємовідносин з Китаєм м'яч точно не на нашому полі», – погоджується політолог Ігор Рейтерович.
На ситуацію можуть вплинути кілька факторів. Перший і основний – політика щодо розв’язання російсько-української війни нової адміністрації Дональда Трампа, яка наразі залишається незрозумілою.
Другий важливий момент, аналізує китаєзнавець Юрій Пойта, китайсько-американська стратегічна конкуренція. За його словами, нині є чимало ознак, які вказують, що відносини Китаю і США у 2025 році будуть погіршуватися.
«Якщо США зацікавлені в стабілізації українського фронту, але вони одночасно погіршують відносини з Китаєм, то чому Китай повинен допомагати США досягнути їхньої задачі? За деякими ознаками, Китай розглядає вирішення російсько-української війни як загрозу для себе. Тому що Росія зможе покращити відносини з Заходом і відповідно США зможуть покращити відносини з Росією, тому що по підходу безпековому США, вони не можуть підтримувати або вести дві великі війни одночасно. Їм потрібно вести одну велику війну. І це Китай», – пояснює нюанси міжнародної політики Юрій Пойта.
«Китаю теж важливо послабити США, їхній вплив на європейському континенті, розколоти трансатлантичну єдність. Це абсолютно в інтересах Китаю», – зазначає Наталія Бутирська.
Чи можливо переконати Китай, зважаючи на його тісні зв'язки з Росією, змінити думку щодо України? Малоймовірно, погоджуються оглядачі. В України для цього нині немає інструментів.
Змінити позицію Китаю зможе лише послаблення Росії, вважає колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко.
«Якщо вона ослабне і не буде впливати на ситуацію на світовій арені, наскільки вона зараз впливає, маючи ядерну зброю, от після цього політика Китаю буде змінюватися. Тому що сам Китай протистояти демократичному світу не може. Йому потрібна оця друга нога, я би сказав милиця, в яку сьогодні перетворилася Росія», – пояснює свою думку дипломат.
«Тільки погана позиція Росії на військовому, дипломатичному та міжнародному рівнях змусила б Китай швиденько переметнутися. Китаю б не хотілося стояти поруч із лузером», – про перспективи говорить експертка Наталія Бутирська.
Якщо Трамп займе більш жорстку позицію до Китаю, нам доведеться вибирати, на чиєму ми боці, і бути на шпагаті у нас точно не вийдеІгор Рейтерович
Також важливо розуміти, якщо відносини між США та Китаєм таки погіршаться, то американська адміністрація може вимагати від своїх партнерів і союзників скорегувати зовнішню політику щодо Китаю стосовно бачення США. І Україна, яка залежить від підтримки США та ЄС, щоб зберегти її, буде змушена змінювати свою зовнішньополітичну позицію щодо Китаю, прогнозують експерти.
«Якщо Трамп займе більш жорстку позицію до Китаю, нам доведеться вибирати, на чиєму ми боці, і бути на шпагаті у нас точно не вийде», – пояснює політолог Рейтерович.
Тому у 2025 році Україні слід вибудовувати широку стратегію відносин з Китаєм і почати перегляд його місця в зовнішньополітичній стратегії України, вважають експерти.
Юрій Пойта каже, потрібно «почати змінювати свої підходи, які будуть відповідати, як мінімум, європейському баченню Китаю, тому що для Європи Китай одночасно є партнером, конкурентом і викликом. А для України Китай є лише стратегічним партнером».
«Ми повинні розробити стратегію, яка буде прийнятною як для Китаю, так і власне для Сполучених Штатів. Подивитися, як ми можемо пройти, як казав колись Леонід Кравчук «між крапельками». Оце, в принципі, наша стратегія», – підсумовує Ігор Рейтерович.
Вплинути на Китай можуть партнери України на Заході, втім, вони «дивляться на відносини з Китаєм через призму власних інтересів», додає Володимир Огризко. «Чи можемо ми використовувати свій вплив на західні країни для того, щоб вони тиснули на Китай? Безумовно, можемо, але лише до тієї межі, допоки це цікаво і відповідає інтересам тих чи інших країн», – каже дипломат.
«Так що, бачите, у нас, на жаль, дуже різні вагові категорії. І думаю, що вони не дають нам реальних важелів впливу і перспектив в тому, щоб щось змінити без глобальної зміни, яка може настати після поразки Росії. До цього моменту, думаю, в українсько-китайських відносинах у нас великих перспектив немає», – резюмував Огризко.
- Раніше КНР заявляла, що докладатиме зусиль для політичного врегулювання війни в Україні, де не має бути «переможців і переможених», про це у квітні 2024-го заявляв речник Міністерства закордонних справ Китаю Ван Веньбінь. Він зазначив, що позиція Китаю щодо війни є «послідовною, чіткою та прозорою». «У політичному врегулюванні не повинно бути переможців і переможених. Швидше за все, повинен переважати мир. Китай продовжуватиме відігравати конструктивну роль у досягненні цієї мети», – сказав тоді речник китайського МЗС.
- У вересні 2024 року Пекін закликав припинити бойові дії, сісти за стіл переговорів та утриматися від санкцій і економічного тиску проти «однієї зі сторін конфлікту». На засіданні Ради безпеки ООН міністр закордонних справ Китаю Ван Ї запропонував три принципи щодо війни в Україні: жодного розширення поля бою, початок діалогу та стримування впливу війни на світову економіку.
Форум