Державне агентство водних ресурсів України оприлюднило «антирейтинг» із сотні найбільших підприємств-забруднювачів водойм України в 2018 році. До нього увійшли десятки водоканалів, а очолив список «Київводоканал». Втім, на самому підприємстві такі висновки агентства називають безпідставною дискредитацією. А гідролог Віктор Вишневський припускає, що рейтинг не відображає реальну картину не тільки через різницю у звітах підприємств, а й через обмежений перелік хімічних речовин, які досліджує Держводагентство.
Згідно з переліком «Топ-100 найбільших підприємств-забруднювачів вод у 2018 році», «лідерами» за кількістю забруднюючих речовин, які потрапляють до українських річок, виявилися переважно водоканали та металургійні підприємства: «Київводоканал», маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь», «Дніпровський меткомбінат» у Кам’янському, «Запоріжсталь», «Дніпроводоканал».
Зокрема, столичний водоканал, за даними агентства, протягом минулого року скинув у водойми понад 283 мільйони кубічних метрів забруднюючих речовин (загалом їх було 918,6 мільйона).
Загалом у «антирейтингу» – близько 30 водоканалів, а також низка локальних комунальних підприємств – наприклад, «Вода Донбасу», яке займається видобутком та постачанням води для Донецької області.
Висновки Держводагентства викликали різку критику «Укрводоканалекології» – Асоціації водоканалів України, до якої входять 83 регіональних водопровідно-каналізаційних підприємства, в тому числі «Київводоканал» та інші водоканали-фігуранти списку. Об’єднання назвало «антирейтинг» таким, що «безпідставно підриває репутацію» його учасників.
Директор з інформаційної політики асоціації «Укрводоканалекологія» Вікторія Яковлєва звертає увагу на те, що до рейтингу увійшли водоканали і зовсім маленьких міст.
Як може впливати Моршин і не впливати величезний агрохолдинг, який забруднює фосфатами більше, ніж мийні засоби?Вікторія Яковлєва
«Чому в рейтингу немає жодного агрохолдингу, які розкидають свої добрива по берегах водойм? І те, що змивається під час повеней та злив, змивається в річку. Як може впливати Моршин і не впливати величезний агрохолдинг, який забруднює фосфатами більше, ніж мийні засоби, якими споживачі користуються в побуті?» – запитує вона.
Асоціація звернулася до агентства з вимогою пояснити, яким чином укладався рейтинг. Однак на звернення Радіо Свобода у Державному агентстві водних ресурсів пояснюють: методології визначення найбільшого забруднювача немає, установа робить висновки на підставі звітностей від підприємств-водокористувачів.
«Це – рейтинг підприємств-водокористувачів, які здають звітність 2ТП-водгосп (річна). Вони заповнили цю форму, і в них найбільші обсяги забруднених стічних вод, скинутих у поверхневі води… Вони самі подають цю інформацію – скільки вони скинули стічних вод. Згідно з результатами лабораторних аналізів, ці води за якістю не відповідали встановленим концентраціям, встановленим у гранично допустимому скиді», – пояснює начальниця відділу адміністрування водного кадастру та моніторингу вод Держводагентства Марія Шпанчик.
Таку звітність, за її словами, мають подавати всі підприємства, які використовують понад 20 кубічних метрів води за добу.
Водоканали очищують річки?
У столичному водоканалі визнають «певні проблеми» в очищенні стоків, але пояснюють це зношеністю очисних споруд, фосфатами в побутовій хімії та порушенням правил приймання стічних вод з боку підприємств.
Департамент екологічного нагляду «Київводоканалу» оприлюднив статистику, за якою тільки в липні 2019 року 137 столичних підприємств порушували умови співпраці з водоканалом. Згідно з ними, кожен суб’єкт господарювання повинен мати паспорт водного господарства.
«Кожне підприємство, яке оформило цей паспорт (сумлінні підприємства на це йдуть), стає в нас на облік, регулярно промиває свої колодязі та мережі та стежить за тим, що саме його підприємство скидає в каналізацію», – каже Яковлєва.
Читайте також: У Чернігові активісти зібрали 300 тисяч батарейок, але не знають, що з ними робити далі
Підприємства, які не стають на облік, «Київводоканал» не попереджає про перевірки. Якщо департамент екологічного нагляду виявляє порушення, надає приписи для приведення стоків до нормативів.
Доктор географічних наук, гідролог Віктор Вишневський сумнівається, що список Держводагентства об’єктивно відображає ситуацію із забрудненням водойм. На його думку, хоча «Київводоканал» можна віднести до одного з найбільших забруднювачів, він навряд чи дійсно очолює «антирейтинг».
Підприємство «Київводоканал» може звітувати більш сумлінно, ніж представники якогось обласного центруВіктор Вишневський
«В мене є сумнів, що ці дані (звітів підприємств – ред.) реально об’єктивні. Може бути так, що підприємство «Київводоканал», яке розташоване в Києві, де працюють люди з певними традиціями, може звітувати більш сумлінно, ніж, скажімо, представники якогось обласного центру, де очисні споруди можуть бути в гіршому стані, може бути не така чесність щодо своїх обов’язків», – припускає він.
Крім того, Вишневський стверджує, що статистика відображає геть не весь перелік речовин, які впливають на якість води. А деякі показники (такі як хімічне споживання водню чи концентрація фосфатів), на його думку, не є настільки токсичними, щоб вплинути на великі водойми на кшталт Канівського водосховища.
У самій асоціації «Укрводоканалекологія» йдуть далі. Вікторія Яковлєва, посилаючись на дані «Київводоканалу», стверджує, що стічні води підприємства, які потрапляють до водойм, менш забруднені, ніж ті, які водоканал забирає з Дніпра: «Вода, яку ми забираємо з Дніпра для приготування питної, брудніша, ніж та вода, яку ми випускаємо з розсіюючих випусків Бортницької станції аерації. Тобто, ми ще й чистимо дніпровську воду».
Однак, за даними Вишневського, стічні води, які збираються з усієї столиці до Бортницької станції аерації, очищуються на 95%, тож не можуть бути чистішими за річкову воду.
«Звичайно, ця вода, яка пройшла очищення, брудніша, ніж та, що в річці. Вилучається 95%, але вона брудніша, ніж та, що в Дніпрі. Інакше, можливо, і могло б бути, але боротьба за якість води потребує значних капіталовкладень. І враховуючи, що цей обсяг води величезний, то, відповідно, треба було б незрівнянно більше коштів, ніж зараз виділяється», – каже експерт.
На його думку, промислові підприємства можуть фактично мати більший вплив на стан водойм, ніж це відображає «антирейтинг».
«Промислові підприємства можуть скидати такі речовини, які звичайні хімічні лабораторії не визначають, і тому говорити, що водоканал, а не промислові підприємства (найбільше забруднює водойми – ред.), я б не став. Був би більший перелік цих показників – картина була б більш об’єктивною», – розповідає Вишневський.
«Харе труїти Дніпро»
Наприклад, «Криворізький залізорудний комбінат» посідає в рейтингу 37 місце, поступаючись водоканалам в Умані та Бердянську.
У липні 2019 року екоактивісти Києва вийшли на акцію «Харе труїти Дніпро» з вимогою перестати зливати брудні стоки у воду. Претензії містян стосувалися, зокрема, колекторів, які належали «Київводоканалу».
13 серпня Міністерство екології та природних ресурсів України повідомило, що до колекторів несанкціоновано врізали чотири труби, через які й скидали забруднюючі речовини в Дніпро. Хто саме зробив врізи, в міністерстві не уточнили.
«Наразі приватне акціонерне товариство «Київводоканал», якому підпорядкована водопровідна станція, вживає заходи щодо відключення та бетонування виявлених несанкціонованих підключень до колекторів», – заявили у відомстві.
Більшу частину забруднюючих стоків, за даними Держводагентства, становлять не забруднені води, а недостатньо очищені. За словами Вишневського, в Києві значна частка стічних вод припадає на домогосподарства, які не підключені до централізованого водовідведення.
«Якщо ти підключений до водопостачання, де якісь твої документи, які відображають те, що ти в якийсь спосіб відводиш свої стічні води? Навіть якісь квитанції про те, що машина каналізаційна вивезла твої стічні води – це ще не означає, що стічні води потрапили на Бортницьку станцію аерації. Машина може просто від’їхати – і в кілометрі, в найближчій лісосмузі злити цей непотріб в якийсь рівчак і поїхати далі з метою економії бензину. Тому з цим явищем потрібно боротися, але я навіть боюся назвати інстанцію, яка хотіла б цим займатися», – констатує він.
Читайте ще: Чому в Дніпрі позеленіла вода або забруднення як національна проблема
