(Рубрика «Точка зору»)
Один з активних учасників російської анексії Криму та окупації частини Донбасу Ігор Гіркін (Стрєлков) в черговий раз нагадав, що під час так званої «російської весни» Москва використовувала кримчан як статистів. Сценарій «референдуму» був підготовлений і відкорегований у Кремлі з урахуванням того факту, що на півострові не було масових проросійських настроїв.
Російський професійний диверсант, відставний офіцер ГРУ та активний учасник окупації Криму Ігор Гіркін у нещодавньому інтерв'ю російському виданню «Московский комсомолец» розповів, як відбувалося захоплення півострова. Свою розмову з журналістом він почав вже з «традиційних» претензій на адресу російського президента Володимира Путіна, який у 2014 році «злякався», відмовившись від окупації південно-східної частини України.
«Я виходив з досить простої і, по-моєму, очевидної логіки. Возз'єднання Криму було найпотужнішим військово-політичним кроком, який у мене свого часу викликав колосальне здивування. Пам'ятаю, коли Сергій Валерійович Аксенов після свого польоту до Москви зібрав нас, свій вузький штаб, до якого входили 10-12 осіб, і оголосив, що «референдум» проводимо не про незалежність, а про возз'єднання з Росією, я був вражений до глибини душі. Я ж був впевнений, що буде нове Придністров'я, нова невизнана республіка», ‒ сказав Ігор Гіркін.
Москва, анексувавши український півострів, перетнула стратегічний Рубікон. До Володимира Путіна подібні «витівки» в Європі влаштовувала верхівка нацистської Німеччини. Навесні 2014 року багато російських імперців (Ігор Гіркін серед них) щиро вважали, що раз кремлівський лідер наважився на такий агресивний крок, то обов'язково буде продовження.
Російські українофоби та їхні нечисленні кримські однодумці були впевнені, що після «референдуму» на півострові Кремль займеться відкритою ліквідацією української державності, але вони прорахувалися
Хоча багатьом політичним експертам вже тоді були очевидні кілька важливих речей: цивілізований світ ніколи не визнає півострів «російським» поки існує Україна; економічні санкції залишаться; конфронтація з Вашингтоном і Брюсселем тільки зростатиме. Російські українофоби та їхні нечисленні кримські однодумці були впевнені, що після «референдуму» на півострові Кремль займеться відкритою ліквідацією української державності, але вони прорахувалися.
«Я думав, що в Кремлі це розуміють, тому ту обмежену підтримку, яку надав мені Аксенов, сприймав як дії в межах цієї логіки. Аксенов, до речі, досить розумна людина. Він прекрасно розумів, що Крим без решти Новоросії, без Північної Таврії ‒ це як суха рука. Що замість регіону-донора буде нескінченна чорна діра, в яку треба вкладати, вкладати і вкладати. Просто, щоб «рука» остаточно не засохла», ‒ зазначив Ігор Гіркін.
Він очікував, що після Криму Москва піде «звільняти» й інші українські регіони: Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Одесу, збивши з них якусь «федерацію». Гіркін наполягає, що нинішнє протистояння на сході України рано чи пізно «перейде в гарячу стадію», адже капітуляція Кремля на Донбасі автоматично поставить питання анексованого Криму.
Прокремлівські коментатори та публіцисти часто звинувачували Гіркіна в боягузтві: «кинув» у 2014 році Слов'янськ, називав жителів Донецька та Луганська «ледачими українцями», які не хочуть воювати з Києвом. Основна причина нападок була в тому, що Ігор Гіркін після «демобілізації» з ОРДЛО буквально в кожному інтерв'ю різко критикував Путіна, звинувачуючи його в боягузтві й пророкуючи йому долю сербського диктатора Слободана Мілошевича. Останній теж намагався будувати «сербський світ» попри інтереси Хорватії, захоплював (за активної участі Москви) чужі території, а потім опинився на лаві підсудних у Гаазі.
В інтерв'ю «Московскому комсомольцу» він не став відмовлятися від своїх претензій до жителів Донбасу, але уточнив, що висловлювався як ватажок бойовиків, який розраховував на місцевих «добровольців». Схід України воювати не хотів, але порівняно з кримчанами жителі Донбасу виявилися більш ініціативними, стверджує Гіркін.
«Донбас за активністю набагато перевершив Крим. Включаючи, можливо, навіть Севастополь. Я був і там, і там, і прекрасно знаю, як відбувалася самоорганізація росіян у Криму. Значній частині населення було глибоко плювати на те, чия буде влада ‒ російська чи українська. Так, велика частина населення Криму лояльно поставилася до возз'єднання з Росією. Але якби не було возз'єднання, на барикади б активно не вийшли», ‒ сказав російський диверсант.
Загалом, інтерв'ю Ігоря Гіркіна містить багато цікавих фактів (наприклад, він дав зрозуміти, що рейс MH17 збили не українські військові), але на особливу увагу заслуговує саме «кримська» частина його відповідей. Отже, перше, на що варто звернути увагу ‒ пан Гіркін у черговий раз визнав, що не було ніякого «народного референдуму». Сценарій анексії від початку був написаний, а потім відкорегований у Москві.
Спочатку розглядався варіант проголошення «незалежності», створення аналога Придністров'я. Потім, коли нинішнього російського главу Криму Сергія Аксенова в черговий раз викликали до Москви, кремлівські куратори йому повідомили, що питання на «референдумі» буде про «приєднання» до сусідньої Росії. Ігор Гіркін через три роки після окупації півострова зізнався, що спочатку з Криму хотіли зробити якусь псевдореспубліку, яка поступово дрейфуватиме в бік Кремля.
Далі, у Криму ніколи не було «масових проросійських настроїв». Незалежність України в 1991 році кримчани переважно сприйняли абсолютно нормально. Спроби першого та останнього президента республіки Юрія Мєшкова відколоти регіон від України не знайшли суттєвої підтримки серед населення. Навіть у період 2004–2005 та 2013–2014 років, коли в Києві йшли масові протести, а кримську публіку активно накачували антиукраїнською пропагандою, мало хто з кримчан особливо замислювався про «возз'єднання».
Жителі півострова і не думали бунтувати проти влади в Києві, тому «повсталих кримчан» довелося завозити із сусідньої Росії
Саме тому російське керівництво захоплювало півострів суто бандитськими методами, використовуючи переодягнених військових, «казаків» та вуличний криміналітет. Жителі півострова і не думали бунтувати проти влади в Києві, тому «повсталих кримчан» довелося завозити із сусідньої Росії.
Схоже, Володимир Путін підставив не тільки «міністра оборони ДНР» Гіркіна, але й весь кримський бомонд, якому було обіцяно, що України «не буде», а суперечності з американцями та європейцями вийде утрясти «за пару років».
Тодішній спікер Верховної Ради АРК Володимир Константинов після втечі експрезидента України Віктора Януковича з Києва був упевнений, що упродовж лічених місяців Київ остаточно втратить контроль над половиною території країни. Після того, як Москва визнала Петра Порошенка легітимним главою української держави та вплуталася в тягучий «мінський процес», стало очевидно, що Ігор Гіркін і кримське начальство прорахувалися.
Сергій Стельмах – кримський політоглядач (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
