(Рубрика «Точка зору»)
Антон Кориневич
Починаючи з кінця 2013 року Україна зіткнулася з викликами, які ще не поставали для неї за часів незалежності. Масові розстріли на Майдані, окупація Криму та збройний конфлікт на Донбасі, спричинені агресією Російської Федерації проти України, – не кожна держава проходить такі випробування, особливо у ХХІ столітті. Те, що колись здавалося далеким і майже міфічним (а саме збройний конфлікт і окупація), сьогодні є буденним для кожного громадянина нашої держави. Щоб вистояти у боротьбі за свою незалежність, за своє право бути рівною у міжнародному співтоваристві держав, Україна використовує міжнародне право заради встановлення справедливості та притягнення Російської Федерації до міжнародно-правової відповідальності. Саме міжнародне право може стати тим єдиним інструментом, який може нам допомогти у боротьбі з набагато сильнішим агресором.
Проте, використовуючи багато можливостей, які надає міжнародне право (позови до Міжнародного суду ООН, Міжнародного трибуналу з морського права, Європейського суду з прав людини, визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду), Україна все ще не виконала дуже важливе домашнє завдання – не привела свій Кримінальний кодекс у відповідність з міжнародними стандартами у питанні міжнародних злочинів. Саме тому група українських та міжнародних експертів з національного кримінального права, міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права розробила законопроект 9438 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права», який був внесений у Верховну Раду України як урядовий за ініціативи і підтримки Міністерства юстиції. Законопроект включає прийняті на міжнародному рівні підходи щодо визначення міжнародних злочинів та відповідає найкращим міжнародним стандартам
Міжнародні злочини є найтяжчими злочинами, які посягають на основи міжнародного правопорядку і викликають стурбованість всього міжнародного співтовариства. До міжнародних злочинів належать злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії, тобто ті злочини, які підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. До міжнародних злочинів не застосовуються строки давності, а покарання за них традиційно є більш серйозним, ніж за вчинення загальнокримінальних (ординарних) злочинів.
За інформацією правоохоронних органів та правозахисних неурядових організацій, міжнародні злочини ймовірно вчинялися у лютому 2014 року на Майдані (зокрема, злочини проти людяності), вчиняються представниками окупаційної влади Російської Федерації на території окупованого Криму (злочини проти людяності та воєнні злочини), вчиняються представниками антиурядових організованих збройних угруповань та Російської Федерації під час збройного конфлікту на Донбасі (злочини проти людяності та воєнні злочини). Всі ми чули про місця незаконного утримання, катування, статеві злочини, невибіркові обстріли цивільних об’єктів, насильницькі зникнення, переслідування за ознакою національного походження чи політичних переконань, призов до збройних сил держави-окупанта. Ці епізоди якраз і можуть становити злочини проти людяності та воєнні злочини.
Проте на шостому році окупації та збройного конфлікту Україна досі не має належного закріплення міжнародних злочинів у своєму Кримінальному кодексі. Зокрема, злочини проти людяності просто відсутні у КК. Цьому не варто шукати виправдань, це просто треба виправити. Сучасна цивілізована європейська правова держава просто зобов’язана включити у свій Кримінальний кодекс статтю про злочини проти людяності.
Воєнні злочини дуже широко і нечітко сформульовані в статті 438 КК «Порушення законів та звичаїв війни», яку надто складно і незручно застосовувати, бо вона є бланкетною і відсилає до всіх міжнародних договорів у галузі міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів), які ратифікувала Україна.
Злочин агресії у статті 437 КК сформульований таким чином, що не відображає сучасних підходів до цього злочину, а саме ставлення до нього як до leadership crime, «елітарного злочину», злочину, за який можна притягати до кримінальної відповідальності тільки тих осіб, які здатні фактично здійснювати контроль або керівництво щодо політичних чи військових дій держави.
Зважаючи на все це, назріла необхідність ухвалення змін до Кримінального кодексу України з метою належної криміналізації міжнародних злочинів. Саме тому ухвалення законопроекту 9438 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права» є актуальним і повинно стояти на порядку денному парламенту. Момент для ухвалення цього законопроекту і надання українському правосуддю можливості працювати з належно закріпленими міжнародними злочинами вже давно настав, але ще не пізно це зробити. Не пізно забезпечити справедливість і правосуддя у справах щодо Майдану, Криму і Донбасу. Більша частина шляху в питанні напрацювання відповідних законодавчих змін вже пройдена. Залишилася менша, але найскладніша частина – підтримка законопроекту Верховною Радою. Хочеться вірити, що народні обранці приділять належну увагу цьому законопроекту і він буде проголосований. Законопроект не стосується фінансових питань, бізнес-інтересів, він не несе будь-яких загроз. Це законопроект про справедливість, правосуддя і відповідальність. Не лише про індивідуальну кримінальну відповідальність за вчинення міжнародних злочинів, а й про моральну відповідальність держави бути правовою державою, де верховенство права і права людини є найвищими цінностями.
Антон Кориневич – юрист-міжнародник, кандидат юридичних наук, доцент
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
