Українська співачка кримськотатарського походження Джамала перемогла на «Євробаченні-2016» із піснею «1944». Ця пісня про депортацію кримськотатарського народу дуже підходить під сучасну ситуацію. Ось кілька рядків: «Коли на порозі з'являються незнайомці, вони позбавляють вас усіх життя і кажуть: «Це не наша вина». Або ось: «Ви уявили себе богами, але всі смертні». Приспів же звучить кримськотатарською мовою і перекладається так: «Я не насолодилася молодістю, я не жила в рідних місцях».
Наразі Джамала каже, що не співає, а плаче цю пісню. Сусана Джамаладінова (справжнє ім'я співачки – ред.) не могла приїхати до себе на батьківщину до Криму всі ці роки, а тепер змушена виїхати з дітьми з України.
Ефективність її діяльності за межами країни стала несподіванкою для самої Джамали. Крім багатьох інтерв'ю, які вона дає іноземним ЗМІ про ситуацію в Україні, артистка допомагає українській армії фінансово. Під час її виступу на німецькому відборі на «Євробачення-2022» вдалося зібрати 67 мільйонів євро. Джамала вже виступила у Литві та Румунії. А 5 квітня її чекають в Іспанії.
В інтерв'ю проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії» Джамала розповіла, як і коли дізналася про велику війну Росії проти України, як конкурс «Євробачення» підтримує Україну, а також звернулася до всіх українців.
– Чи ти колись могла уявити, що війна може повторитися і чому це відбувається?
Немає більше співачки Джамали. Є громадянка країни, в яку вдерлися
– Я не знаю, як відповідати людям, які кажуть: «Привіт, як справи?» Сотні інтерв'ю, які я даю, і щоразу всі починаються зі слів: «Hello, how are you?» І мені складно відповідати, бо справи мої зараз такі, що війна. Я ніколи не могла подумати, що так буду до цього не готова.
24 лютого о 5-й ранку, чоловік розбудив і сказав, що Росія на нас напала. У мене було заціпеніння. Я була настільки в шоці, що сама від себе не очікувала – як уві сні. Перевірила дітей, зібрала, ми спустилися у сховище. Але не могла нічого усвідомити. Неможливо підготуватися до війни. Неможливо. У мене був шок тиждень. 5 днів добиралася до сестри, приїхала 28 лютого і лише увечері того дня я трохи зрозуміла, що сталося. А 1 березня зібрала пресконференцію у Туреччині. Було відчуття, що я закінчилася – професія скінчилася. Немає більше співачки Джамали. Є громадянка країни, в яку вдерлися, яку забирають, і я маю щось робити.
– У Німеччині під час твого виступу на телебаченні зібрали 67 мільйонів євро. У Литві – 52 тисячі, у Румунії – майже мільйон. Це велика допомога для української армії.
– Скільки б не зібрали, кожна допомога – це допомога. Важливо розуміти, що це пересічні люди. Поки що політики думають, як пройти між крапель, обчислюють ризики, люди вже роблять, вже надсилають гуманітарну допомогу. Конкурс «Євробачення» – це величезне ком'юніті зі своїми фанами. Я ніколи не думала, що він (конкурс Eurovision – ред.) так нас підтримає. Те, що вони ухвалили рішення, а воно складне, щоб Росія цього року не брала участі... Але це єдино правильне рішення. Адже сам конкурс створювався після Другої світової війни для того, щоб об'єднати та згуртувати Європу.
– Як вдається зібрати себе для виступу?
На очах усього світу приходить сусід і влаштовує кривавий терор, криваву війну в центрі Європи
– Я співаю зараз лише «1944», але я не можу сказати, що співаю пісню – я її плачу. Щось незрозуміле відбувається зі мною. Нині всі роблять усе. У Берлін мене запросили на національний відбір, ініціювали збір грошей з 25 лютого і в день виступу його завершили. Я не могла навіть говорити, не те щоб співати. Але коли я вийшла на сцену, коли я дізналася суть заходу, до мене на сцені дійшло, навіщо я приїхала і що співатиму. Пісня полилася, як плач. Вона ще болючіше звучить, ще жвавіше. Абсурд! Я писала її про 44 рік. Весь світ після Другої світової кричить: Never again! Але як Never again happened again? На очах усього світу приходить сусід і влаштовує кривавий терор, криваву війну в центрі Європи!
– Ти розповідала про те, як у Європі підтримують Україну. Знають, що відбувається насправді, але чомусь у Росії в людей інша інформація.
– Весь світ отримує одну інформацію, але Росія та Білорусь отримують іншу інформацію, начебто найправдивішу. Мені здається, що це спланована історія. У цих людях зароджували таке ставлення до нас. У мене є відчуття, що за ці 8 років вони добре встигли промити мізки великій кількості населення.
Це просто геноцид серед білого дня, це і називається «фашизм» те, що робить зараз Росія з нами
Тобі кажуть, що тебе не існувало, твоєї країни немає, мови немає, намагаються обдурити весь світ, але ж не можуть усі люди бути дурнями. Це просто геноцид серед білого дня, це і називається «фашизм» те, що робить зараз Росія з нами.
Ми жили та розвивали свою країну, як могли, при тому, що у нас забрали великі частини нашої території, але ми намагалися зберегти те, що є, та розвивали те, що є. Успішна, гарна, незалежна (Україна – ред.) зі своєю політикою, музикою, історією, модою. Це велика трагедія. Звісно, ми все відновимо.
– Українці опинилися у різних ситуаціях. Хтось у більш спокійних регіонах, хтось у містах, які Росія ніби стирає з лиця Землі. Що ти можеш сказати всім цим людям?
Ми не можемо бути рабами, ми не можемо здатися, ми не маємо права
– Важливо те, що країна величезна і настільки багата людьми, насамперед, дуже талановитими, унікальними людьми. Ми все збудуємо, ми все вичистимо. Я прошу тримати стрижень, який ми маємо. Ми не можемо бути рабами, ми не можемо здатися, ми не маємо права. Як би нам тяжко зараз не було. Хтось у підвалі, хтось на передовій… Але ми не можемо зараз здатися! Тому що ми не зможемо у цьому жити. Ми не такі. І ми це засвідчили. І те, що у нас 30 років Незалежності – це справді важлива дата і це початок нашого шляху.
