Не може бути компромісу з агресором заради миру – посол України в США Маркарова

Україна відчуває потужну і непохитну підтримку Сполучених Штатів Америки, заявляє надзвичайний і повноважний посол України в США Оксана Маркарова. За її словами, нормалізація відносин країн Заходу з Росією можлива лише за умови, якщо РФ змінить свою поведінку щодо України, припинить окупацію Криму, агресію на сході і гібридне втручання всередині країни.

У чому полягатимуть санкції США у випадку нового вторгненн РФ на територію України? Яким чином може збільшуватись американська оборонна підтримка Україні? Як американські партнери сприйняли блокування результатів конкурсу з обрання керівника САП і чи застерігають щодо політичних переслідувань Петра Порошенка? Про це, а також про ювілей «Щедрика» , український супутник і багато іншого в «Суботньому інтерв’ю» Оксани Маркарової для Радіо Свобода.

– Різдвяно-новорічні свята – це привід для веселощів, радощів, відпочинку, з одного боку, а з іншого – для підбиття підсумків і прогнозів на рік новий.

Останнім часом і середньостатистичний українець, і сильні світу цього живуть з думками про те, як протистояти загрозам Російської Федерації. Так і перед новорічними святами, і відразу після будуть переговори Росія-США, Росія-НАТО. Що буде в цьому сенсі робити Україна? Бо є домовленість, що без України про Україну нічого.

– Ця домовленість дійсно є. Вона закріплена в наших стратегічних документах, які нам вдалося підписати і вивести на новий рівень наше стратегічне партнерство. Навіть після, наприкінці минулого року, перемовин між президентом Байденом і президентом Путіним і у всіх інших перемовинах чітко наші партнери розмовляли з нами до будь-яких перемовин і після них. І не тільки обмінювалися інформацією, що було під час перемовин, але ми також спільно обговорювали шляхи виходу.

Ми дуже чітко почули від нашого партнера і чуємо постійно, що всі питання України будуть вирішуватися разом з Україною, всі питання щодо нашого євроатлантичного вибору, тобто наше прагнення стати членом ЄС і НАТО будуть вирішуватися виключно між нами і країнами альянсу, наприклад, якщо ми говоримо про НАТО. Тому в даному випадку ми відчуваємо досить потужну і непохитну підтримку нашого партнера.

– На 10 січня заплановано двосторонні переговори, 12-го – комісія Росія-НАТО. Чи обговорювалися якісь деталі з Україною?

– Я багато чого, звичайно, не можу розкрити. Але кожна країна може мати свій двосторонній порядок денний. І, безумовно, США мають такий порядок денний з Росією.

Однак ще раз повторю, ми впевнені в тому, що всі питання, які стосуються як України, так і європейської безпеки, питань, пов’язаних з НАТО, обговорюються і будуть обговорюватися разом з нами.

– З іншого боку, кажуть, що в США є прихильники компромісів. І навіть далеко ходити не треба, в адміністрації Білого дому так само вони є.

– Вони розуміють, що наша боротьба сьогодні за свою незалежність – це також і боротьба за наш цивілізаційний вибір бути демократичною країною. Тому будь-які компроміси з автократичним режимом не призведуть, якщо говорити, що це компроміс, до досягнення миру. Не може бути компромісу з агресором для досягнення миру. Тому, чесно кажучи, ми слово «компроміс» ніколи в перемовинах не чули.

Ми активно працюємо і з адміністрацією, і з Державним департаментом, і з усіма колегами-законодавцями у Конгресі на двопартійній, двопалатній основі. І з усіх питань, навіть тих, щодо яких в нас є деякі, скажімо так, різні позиції, наприклад, той же «Північний потік», все одно ми відчуваємо абсолютно непохитну підтримку. І слово «компроміс» жодного разу не звучало в питаннях, особливо тих, що пов’язані з нашим суверенітетом, недоторканністю наших кордонів, в питаннях того, чий Крим, хто має право вирішувати, куди ми йдемо – ЄС, НАТО. Абсолютно чіткий меседж від нашого стратегічного партнера.

– Ви говорили в одному зі своїх останніх інтерв’ю про те, що для США важливе створення передбачуваних відносин з Російською Федерацією. А у випадку з Росією передбачувані відносини – це що?

– Дуже гарне запитання! Ми, українці, точно бачимо, що це дуже тяжко, якщо не неможливо, вибудувати такі передбачувані стосунки. Тому я думаю, що це питання краще ставити нашим колегам, зокрема моїй колежанці, представниці США тут.

Ми зі свого боку говоримо тільки про те, що, вибудовуючи будь-які стосунки з Російською Федерацією, треба чітко розуміти, що це – країна-агресор, і що нормалізація стосунків колективного Заходу, скажімо так, з Росією можлива тільки, якщо Росія змінить свою поведінку по відношенню до України, тобто припинить окупацію Криму, агресію на сході і перестане гібридно втручатися всередині країни.

– Вступ України до НАТО. Кажуть, що росіяни дуже тісно працюють з американською стороною з тим, щоб не допустити цього.

І, з точки зору того ж радника з питань національної безпеки Джейка Саллівана, можна розглядати питання так: якщо з росіянами вирішувати питання допомоги у протистоянні з Китаєм, то краще поступитися Україною.

– Ми такого ніколи не чули від офіційних осіб. Звичайно, є дуже багато експертів або різних «експертів», які можуть різноманітні ідеї намагатися представити, деякі з них обговорюються, очевидно, з подачі нашого північного сусіда.

Питання перше – щодо наших прагнень бути членом ЄС і бути членом НАТО. Це записано в нашій Конституції. Рух в НАТО і в ЄС підтримує більшість наших громадян. Більше того, всі ці питання записані в стратегічній хартії, яку в цьому році нам вдалося оновити з 2008 року. І міністр Кулеба, перебуваючи у США, з держсекретарем Блінкеном підписали цей документ. Ці ж дуже чіткі тези ми бачимо також у спільній заяві президентів Байдена і Зеленського під час візиту президента Зеленського. Наш партнер – США підтримують нас на цьому шляху.

Завдання кожної країни і її дипломатів – турбуватися про свою країну, а далі це вже дипломатичне мистецтво – знайти точки дотику. Ми бачимо, що у нас зі США цих точок дотику значно збільшилося впродовж року, що минув. І це вже не тільки слова і заяви. Це конкретні документи – хартія, оборонна угода, ще цілий ряд документів, які були підписані або готуються до підписання.

– Ми підписали під час візиту президента велику угоду щодо стратегічних основ оборонного партнерства. Це угода на 5 років. Вона є непублічною. Але деяка інформація з неї, так би мовити, короткий витяг, є публічною. Ця угода розкрила нам можливість для наступних кроків, для вже більш детальної роботи по нашій стратегії, яка у нас ухвалена, яка стосується розбудови нашого флоту в Чорному і в Азовському морях, рухатися далі, що ми робимо по нашій протиповітряній (обороні – ред.), тренування, наближення до стандартів НАТО. І по кожному з цих напрямків зараз ведеться дуже активна робота.

– А розвіддані дають?

– Ми навіть підписали ряд документів про обмін інформацією. І обмін інформацією у нас стає все більш і більш детальним. Тому ми тут активно один з одним обмінюємося інформацією.

– Якраз президент Байден напередодні нового року підписав оборонний бюджет США. Там є 300 мільйонів доларів на військову допомогу Україні. Що включатимуть ці 300 мільйонів? І мова ще про додаткові гроші?

– Як працює допомога і співпраця у сфері розбудови наших спроможностей? Перше. Є безпосередньо пряма допомога, яку нам надають США через свій бюджет. На 2022 рік ця сума вже більша, тобто її збільшено до 300 мільйонів. І компонент, який може йти на летальну оборону зброю, теж збільшений. Це та сума, яка закладається на рік і по якій наші оборонні відомства співпрацюють один з одним, визначають, що саме буде входити в цю частину.

Є друга частина допомоги. І це якраз ця допомога, по якій ми отримуємо тренінги спільні, озброєння, «Джавеліни»…

– І ще щось таке, про що не можна говорити?

– І ще щось таке, про що не можна говорити. Але ми будемо дуже намагатися, щоб розширювався перелік тієї захисної зброї, яку ми можемо отримати.

Друга частина – це активізація нашої співпраці в сфері військово-технічного співробітництва. Це співпраця по лінії «Укроборонпрому», Міністерства промисловості. Там, де ми співпрацюємо з компаніями сектору оборони і де ми можемо робити спільні проєкти, купувати деякі речі, які нам потрібні.

Є ще два шляхи, як ми співпрацюємо зі США. І він вже був використаний (під час візиту в минулому році було показано, як це швидко може бути), коли президент США своїм указом виділяє додаткову допомогу. Це додатково до тих коштів, які закладені в бюджеті.

– Ця допомога, про яку йшла мова, це те, що призначалось колись Афганістану. Чи можна його отримати Україні?

– Ми активно працюємо зараз, міністр (оборони Олексій Резніков – ред.) розмовляв про це під час свого візиту. І це питання теж в активному обговоренні.

– Що саме можна було би отримати?

– Тут ще ж питання не тільки, що можна отримати. Питання: що нам потрібно? І тому дуже важливо, що зараз ми стратегічно працюємо.

Я в даному випадку долучена до багатьох таких перемовин. Але тут, звичайно, краще запитувати тих, хто відповідає за дані.

Але головне, що підписана 5-річна угода відкрила нам можливість працювати зі США на більш стратегічному рівні.

– Американці не приїхали зустрічати «Айленди», які були доставлені до Одеси. Чому так сталося? Щоб не дражнити північного сусіда?

– Я, чесно кажучи, навіть не помітила, приїхали чи не приїхали. По-перше, це вже наші «Айленди». Я думаю, що не шукала би там якогось підтексту. Ми із задоволенням відправляємо їх зі США. Я останній раз була в Балтиморі, якраз коли ми вручали дипломи команді того «Айленда», який ще знаходиться у США. І він також найближчим часом буде переданий і доставлений. Ми тут дуже активно співпрацюємо.

– На коли очікується?

– Я думаю, що це буде десь перша... Вони ж не самі у нас їдуть, а їх перевозять. Тому ми тут трошки залежимо від транспорту, але це точно перший квартал 2022 року.

– Там ще очікуються Mark VI?

– Так точно. З цього року ми почнемо їх (Mark VI - ред.) вже отримувати.

– Яку кількість?

– Це зараз теж в обговоренні. Це може бути від трьох і плюс. Ми працюємо над тим, щоб знайти і ресурси, і все інше для того, щоб було більше.

Тому що, ще раз, задача – побудувати повноцінну спроможність. Задача – щоб всі наші катери різного типу, бази, а ви знаєте, що Україна будує також корвет, щоб все це об’єдналося в одну спроможність, щоб ми розуміли, що коли ми повністю всі ці питання, разом з тренінгами для наших моряків, запускаємо, то в нас ця ділянка є повністю захищеною.

– Оборонний бюджет США підписано. Але там не знайшлося місця санкціям проти «Північного потоку-2». Наскільки у США готові до таких санкцій?

– Насправді санкції по «Північному потоку» накладені на всі компанії і всі судна російські, які займаються цим проєктом. Санкції є чинними, дійсними. Більше того, кожні 3 місяці переглядається перелік. Ми, до речі, надаємо активно інформацію нашим колегам у США для того, щоб ці санкції розширювати.

Те, про що у нас говорять, коли кажуть, що ми не зовсім воюємо за додаткові санкції. Це санкції, які були накладені Конгресом на компанію Nord Stream 2 AG, її керівника. Російська компанія, яка зареєстрована у Швейцарії, щодо якої було застосовано так званий вейвер, тобто накладено санкції, але вони тимчасово зняті. І це той вейвер, про який ми чули під час спільної заяви тоді ще канцлерки Німеччини Меркель, президента Байдена. Якраз Німеччина дуже просила саме такий вейвер на цю компанію, в якій є також європейські партнери у росіян.

Ми продовжуємо вести дуже активну роботу з нашими колегами як в Білому домі, так і в Державному департаменті, в Конгресі про те, що, з нашої точки зору, на цю компанію також повинні бути накладені санкції.

Ще раз. Тобто на всі інші компанії і на судна санкції накладено. Nord Stream 2 не є сертифікованим і не запущений роботу. Ми вважаємо, що це – зброя, зброя не тільки проти України, а й проти Європи. І ми вважаємо, що він не повинен бути запущений, поки Росія не припинить агресію.

Більше того, ми чуємо від США на офіційному рівні такий саме меседж. США поділяють нашу точку зору, що це – геополітичний інструмент тиску. Тому я думаю, що тут процес йде. Ми продовжуємо нашу роботу.

– Віцепрезидент США Камала Гарріс говорила про те, що Росія може зіткнутися з непередбачуваними для неї дуже серйозними санкціями, якщо буде наступ. Про які саме санкції може бути мова?

– Це, звичайно, питання до наших партнерів, на який рівень санкцій вони будуть готові. Ми чуємо про те, що санкції будуть дуже високого рівня.

Ми сподіваємося все-таки, що Росія не дасть приводу застосовувати такі високого рівня санкції, а, навпаки, почне вирішувати ті проблеми, які вона вже створила. Просто треба подивитися. Є країни, які перебувають під жорсткими санкціями. Є країни, наприклад, у яких суверенний державний борг знаходиться під повною забороною. Це значить, що не тільки нові виписки, а взагалі компанії не можуть співпрацювати. Є країни, в яких заборонено країнам з демократичного світу постачати, наприклад, обладнання, запчастини, здійснювати ремонтні роботи і так далі. Це серйозні санкції для країн, які займаються, наприклад, видобутком. Є країни, в яких не працює SWIFT. Таких країн дуже мало насправді. Але є такі країни.

– SWIFT – це серйозно.

– Це я як колишній міністр фінансів можу сказати, є дуже великий ще арсенал санкцій, які не були застосовані, які можуть бути застосовані, які дійсно будуть мати потужний ефект на ту країну, до якої вони можуть бути застосовані.

– В такому випадку, можливо, краще щось застосувати превентивно, аби не було пізно?

– Наша риторика тут абсолютно... Ми постійно про це говоримо. Міністр Кулеба про це говорить всюди. Я говорю у США. Ми говоримо про превентивні санкції, а їх часто називають превентивними, але по відношенню до Росії вони ж не є превентивними, тому що Росія вже на нас напала, Росія вже анексувала Крим, Росія вже веде дуже багато підривних гібридних атак всередині нашої країни.

Мені дуже подобається аналогія (мені здається, посол Макфол її використав у своєму інтерв’ю) про те, що якщо ти паркуєш неправильно машину, тобі виписують штраф, але якщо ти машину після цього не прибрав, вона стоїть на тому ж самому місці, то на наступний день тобі знову виписують штраф, поки ти нарешті не прибереш машину з місця, де не можна паркуватися.

Тому санкції, які накладені в 2014, в 2015 роках, дуже добре. На жаль, вони не демотивували Росію, і вона не змінила свою поведінку. І саме тому зараз санкції повинні продовжуватися накладатися, поки Росія не змінить свою поведінку.

– Дописувач Ігор запитує: «Як у США ставляться до корупції, зокрема, наприклад, на будівництві доріг «картелем» автодору?».

– Такого запитання мені ніколи не ставили. Але стосовно корупції в цілому і боротьби з корупцією, то президент Байден дуже чітко визначив боротьбу з корупцією як національний пріоритет США. І це питання було дуже активно обговорене на саміті за демократію, у якому наша країна, наш президент теж брали участь.

Питання зменшення поля для корупції, протидії корупції і активної роботи не лише із запобігання, а й з покарання за корупцію стає міжнародним пріоритетом для багатьох країн.

Ми також розуміємо, що це, мабуть, одне з найскладніших водночас питань. Тому що це ж питання не тільки роботи антикорупційної інфраструктури. До речі, на саміті за демократію ми обговорювали, не дуже багато країн є, які втілили повноцінно нову таку антикорупційну інфраструктуру. Але це питання і більш широкої роботи – судової системи, її незалежності, її неупередженості. Ми – на початку цього шляху, що стосується реформи судової і так далі.

– До речі, питання зриву обрання керівника САП. Як США реагують на відсутність оголошення переможця конкурсу?

– Наша спільна позиція закладена в тих документах, які і підписані, і є публічна позиція в тому числі і нашого президента. Тобто ми сподіваємося, що цей конкурс завершиться, комісія обере (я, чесно кажучи, не знаю, які останні) переможця цього конкурсу, а ми зможемо рухатися далі. Тому що дійсно вже досить довгий час антикорупційна прокуратура очільника не має. Це питання досить важливе.

Але можу сказати, що наша співпраця як щодо обміну інформацією, так і співпраця у питаннях різноманітних справ... Тому що ви знаєте, нещодавно, наприкінці минулого року, у нас був візит генпрокурора до США. І дуже багато спільних питань (я була навіть вражена), над якими наші дві країни працюють разом саме у правоохоронному блоці. Цей блок, як правило, працює напряму – правоохоронці один з одним. І тому там в нас теж дуже багато спільної роботи

. – Ще одне дуже чутливе питання – це виклики до прокуратури і переслідування п'ятого президента Петра Порошенка. Американська сторона висловлювала своє незадоволення. Як вам вдається «розрулювати» цю ситуацію?

– Я, крім офіційної позиції, яку ми бачили на сайті, нічого іншого не можу прокоментувати.

– Тобто вам не доводиться обговорювати з американською стороною це питання?

– Поки що ні.

– Якраз напередодні Різдва була відеозустріч президента Зеленського за вашої участі з сенаторами і конгресменами. Їх було понад 20. Там були співголови кокусів (груп підтримки України – ред.).

– Обох наших кокусів. Так.

– Щось особливе обговорювали? Я знаю, що сенатори Шахін і Портман виступають за те, щоб надати Україні нові ракетні комплекси.

– Це насправді дуже важливий і приємний шматок моєї роботи. Робота з законодавцями, з нашими кокусами і в Сенаті, і в Конгресі. Вони є досить потужними. І ми працюємо зараз над їх збільшенням також. Ми розширюємо ці контакти по різних лініях і запрошуємо всіх сенаторів і конгресменів приєднуватися до українського кокусу.

Це дійсно була дуже показова зустріч, у п’ятницю, якраз у переддень Різдва, як правило, у США цей день – це вже день родини. І це підтверджує дуже великий інтерес і до питань, які відбуваються і в Україні, до ситуації. Люди, які щиро переживають за нашу країну, можна сказати, такі стратегічні друзі, а не просто стратегічні партнери.

Зібралася дуже велика кількість сенаторів і конгресменів для того, щоб послухати брифінг президента Зеленського і обговорити. І це дійсно була така жива бесіда. Обговорили питання щодо того, чим можуть допомогти обидві палати Конгресу в даній ситуації. Дійсно у нас було більше 20 сенаторів і конгресменів, з обох партій.

Бюджет ухвалено. І ви знаєте, що починається робота над наступним бюджетом. Наша амбіція, щоб бюджет 2023 року США включав набагато більшу допомогу. Не тільки тому, що нам треба просто більше грошей, а саме тому, що тепер зі стратегічною хартією, з оборонною угодою, з конкретними роботами, які ми ведемо по кожному напрямку, у нас з’явиться конкретний перелік спроможностей, які ми хочемо розбудувати. Під них, ми сподіваємося, Конгрес теж піде назустріч, і ця цифра може бути значно більшою, ніж 300 мільйонів.

– Якийсь один пункт найважливіший із прохань президента Зеленського до сенаторів і конгресменів?

– Складно сказати. Їх насправді дуже багато. Тобто президент говорив і про безпекову ситуацію. Звичайно, це пріоритет №1 в будь-якому випадку. Тому що і питання розбудови наших оборонних спроможностей, і питання розвитку економічного всередині країни – це дуже важливо. Тому що наша сила тут важлива. І питання заручників дуже важливе, президент постійно його порушує на кожному рівні. Тобто цих питань дуже багато. Це, як у тестах, буває відповідь А, В, С, а буває, що всі. От всі!

– А наскільки часто кокуси оновлюються?

– У нас багато нових членів кокусу, які приєднуються. Деякі з них, такі, як Вікторія Спартц, українського походження. Деякі не українського походження, але люди, які поділяють цінності, принципи і боротьбу за демократію, відчувають, що наша боротьба в цьому столітті дуже схожа на боротьбу за незалежність, яку деякі країни вели хто на 100 років, хто на 200 років раніше.

– Крім кокусів, є ще Український конгресовий комітет Америки. Це організація представників української діаспори, люди, які живуть там довго і багато допомагають Україні. Як ви співпрацюєте з конгресовим комітетом? Якої допомоги потребують вони?

– З нашою українською чи українсько-американською громадою ми співпрацюємо дуже активно. При чому це як конгресовий комітет, так і комітет у справах Голодомору. Це всі. Фактично дуже багато громадських об’єднань, які з’явилися особливо після початку війни. У нас є дуже багато волонтерів, починаючи від «Разом», українсько-американські активісти... Я навіть не хочу перераховувати, щоб не образити нікого, тому що їх дуже багато.

Ми з усіма активно співпрацюємо. Як співпрацюємо на такій щоденній основі з питань, які важливі для нас політично, так і зараз у нас вже є на додаток до посольства Український дім, який фактично у Вашингтоні став таким домом вдалечині від дому, куди приходить вся наша громада. Ми співпрацюємо з усіма нашими українськими церквами, теж дуже потужний наш партнер, осередок, де збирається громада.

– Андрій запитує: «Коли українцям буде доступна хоча би туристична віза до США?».

– Хороше запитання! Я знаю, що зараз через «ковідні» обмеження посольство США тут має зменшені можливості щодо видачі візи. Тому збільшився дуже сильно час на очікування. Якщо ми говоримо про туристичні візи. Тому сподіваємося, що ситуація з COVID буде покращуватися, вакцинація просуватиметься швидше і зможуть наші колеги швидше це робити.

Водночас хочу сказати, тому що ми тут як посольство теж активно допомагаємо, що якщо є термінові питання, які стосуються, наприклад, здоров’я, нещодавно ми, до речі, разом з активістами зі США, з нашою громадою допомагали тим діткам, які приїжджають до США, щоб отримати, наприклад, укол «Золгенсма» або інші, то по таких є спеціальна процедура на сайті американського посольства, як можна податися на таку термінову візу. Вона працює. І це відбувається дуже швидко.

– Інше запитання – безвізовий режим зі США.

– Я коли їхала до США, то казала, що це буде моя мрія і мета – наблизитися до безвізового режиму.

Дуже чітко, з одного боку, зрозуміло, яким критеріям країна повинна відповідати для того, щоб отримати безвізовий режим. Це стосується як питань всередині країни, тобто захисту кордонів, обміну інформацією між нашими країнами, як швидко ми повідомляємо про наші втрачені чи вкрадені паспорти, є перелік таких конкретних запитань.

І є, звичайно, критерії, які стосуються відсотка відмов по туристичних візах. І як часто громадяни країни, їдучи за туристичними візами, залишаються нелегально в країні. Над цими показниками нам треба працювати для того, щоб вони були в рамках тих показників, після яких це питання може бути політично обговорене між двома країнами. Ми це питання постійно порушуємо. Для мене, безумовно, це пріоритет, але я також розумію, де нам треба покращити якісь речі.

До речі, щодо обміну інформацією, ми підписуємо документи, які в тому числі в майбутньому допоможуть нам і з цим питанням.

– Але це питання тоді і внутрішньої роботи в Україні.

– Безумовно. Тому над цими питаннями і МЗС дуже активно працює, і інші органи також.

– А чи зацікавлені американські компанії, які будують винищувачі F-16, мати співробітництво з Україною?

– Ми працюємо над двома напрямками. Перший – це залучення інвестицій в країну, а другий – підтримка наших експортерів. І щодо підтримки експортерів, крім того, що ми почали з МЗС, організували так звану Раду експортерів, тепер вже запущено, міністр оголосив недавно, повноцінну інтегровану систему, яка називається «Назовні», куди український бізнес може зайти і повністю розпочати свою експортну діяльність, а дипломати будуть активно у цьому допомагати.

Що стосується інвестицій, то ми точно зацікавлені і активно працюємо. Це задача, яка стоїть перед усіма дипломатичними установами (і США – тут точно не виняток, а навіть більше), щоб залучати максимальну кількість інвесторів в Україну, особливо інвесторів, які стосуються сектору, дотичного до оборонного.

Такої компанії у нас поки що в роботі немає, але є дуже багато компаній, які співпрацюють вже, підписали під час візиту президента з «Укроборонпромом» чи з деякими нашими підприємствами меморандуми про співпрацю. І ми активно долучені до перемовин між цими компаніями.

– Ціла низка запитань стосується зриву листопадової поїздки до США народних депутатів. Хтось запитує: чому саме були дзвінки з посольства про скасування зустрічей з депутатами?

– Не було дзвінків. Наше посольство працює з усіма делегаціями. А делегацій у нашого посольства за час моєї каденції, мабуть, тяжко буде знайти тиждень, під час якого у нас не було делегацій з України. Тому всі делегації офіційні, які відбуваються, відповідно до процедури. Це ж є дуже зрозуміла процедура – лист підтримки від МЗС. Таких делегацій у нас дуже багато. Ми відпрацьовуємо всі такі делегації і активно плануємо всі зустрічі для таких делегацій.

Крім того, всі, хто до мене звертається особисто, приїжджають навіть неофіційні делегації, теж можна дуже чітко побачити навіть за моїй фейсбуком – я практично з усіма зустрічаюся. Тому мені тяжко прокоментувати деякі речі, які просто не відповідають дійсності.

– Тут є ще цікаве запитання: «Відповідно до вашої декларації за 2020 рік, у вас є руда кобила ганноверської породи. Скажіть, будь ласка, що ви з нею робите?».

– Я за нею сумую зараз. Тому що вона – в Україні. А я перебуваю у Вашингтоні.

– Як її звати?

– Її звати Овація. Це така історія з глибокого минулого. Колись я захоплювалася верховою їздою. На жаль, після травми перестала цим займатися. Овацію купила ще маленькою фактично, тому що інакше її доля була би не дуже радісною.

– Усіх точно цікавить, як там з українським супутником? Він вже у США. Але коли його таки запустять на орбіту?

– Тут ми очікуємо гарної погоди. Точно у січні очікуємо на запуск нашого супутника. І дуже активно працюємо над розширенням нашої співпраці не тільки з НАСА (зустріч президента Зеленського вперше з адміністратором НАСА заклала дуже серйозний план нашої співпраці у майбутньому), але і з приватними компаніями.

А ще, дуже важливо, у 2022 році (ми оголосимо дату) на міжнародну космічну станцію буде відправлено два проєкти дослідницькі з українських шкіл. Зараз якраз триває відбір цих проєктів. Це Мала академія наук. Дуже активні її очільники. І нам вдалося долучитися до цієї програми. З шести проєктів, які вибирають в Україні зараз, два стануть переможцями, і ці експерименти будуть проведені астронавтами на міжнародній космічній станції.

– Українські кухарі проводять «експансію» до США. Євген Клопотенко їздив. Борщі ви готували. Кошерний, некошерний... Я, правда, не зрозуміла різницю, чому квасоля – в одному, а в іншому – картопля.

– Це ми готували з Дмитром Марцинюком. Пан Клопотенко був у Нью-Йорку, разом з нашим послом Кислицею готували борщ. А ми у Вашингтоні готували з шеф-кухарем «Веселки» Дмитром. І ми дійсно готували два борщі, один був кошерний, повністю з кошерних продуктів. Інший був традиційний український з усім.

– Оце «з усім» коли буде в якомусь українському ресторані у Вашингтоні? Бо у Нью-Йорку є, у Чикаго є... А у Вашингтоні?

– Ви мій секрет дізналися. Після того, як нам вдалося досить швидко відкрити Український дім, і він дійсно став таким центром, зараз дуже активно працюємо над ідеєю відкриття українського ресторану, тому що у Вашингтоні, на жаль, досі немає українського ресторану.

А ми бачимо не тільки величезну потребу в українському ресторані у вашингтонській спільноті, але також вважаємо, що це дуже великий інструмент нашої культурної дипломатії. Наша кухня дуже смачна, ми бачимо це на прийомах, які влаштовуємо регулярно у посольстві, в Українському домі, що і вареники, і голубці, і всі наші українські страви користуються великим попитом. Тому працюємо. Я сподіваюся, що 2022 рік стане роком відкриття українського ресторану (у Вашингтоні – ред.).

– 2022 рік – це рік століття першого виконання в США дуже відомої колядки – «Щедрик». Які ювілейні заходи буде робити українське посольство?

– «Щедрик» для нас і Carol of the Bells – це дійсно найбільш найпопулярніша різдвяна пісня. І це також приклад культурної дипломатії. Хор, який виконував у США «Щедрик», поїхав саме з місією культурної дипломатії – через пісні доносити інформацію про молоду українську державу, яка здобула свою незалежність у 1918 році. Але, на жаль, не втримала її тоді. І хор опинився у США, коли повертатися було вже нікуди. Це дуже неймовірна історія. І у США були написані нові слова для «Щедрика» англійською мовою. І буде 100 років, коли в Нью-Йорку було вперше виконано цю пісню, яка за ці 100 років захопила серця.

Тому ми будемо дуже активно святкувати. Перша леді також долучається до цього процесу. Вона активно опікується культурною дипломатією. Зараз плануємо багато подій у Вашингтоні, Нью-Йорку, розглядаємо деякі креативні музичні батли. Цей рік у нас буде дуже насичений, тому що це ще й 300 років з дня народження Сковороди. Але «Щедрик» – це дійсно пісня, яка об’єднує нас на такому родинному рівні.

– День виходу нашої програми – це день народження Степана Бандери, провідника націоналістів. Вашу свекруху називали дружиною «бандерівця». Ви допомагаєте музею-архіву преси... Це пов’язано якось з родинною історією?

– Батьки мого чоловіка познайомилися в Сибіру. Мама відбувала покарання 10 років як зв’язкова УПА, батько був засуджений за організацію «Спілки української молоді» в лавах Радянської армії.

На жаль, це традиційна історія для дуже багатьох українців, яким вдалося вижити у Голодомор і потрапити в такі негаразди. Тобто наша історія боротьби за незалежність – це не історія останніх 30 років чи восьми років. Це набагато більша історія.

Щодо музею преси, то ми з чоловіком намагаємося допомагати в силу власних можливостей, особливо коли були в бізнесі, чоловік і залишається в бізнесі. Музей преси, який робить Вахтанг Кіпіані, мені здається, надзвичайно корисний проєкт. Тому що він фактично зібрав вже і продовжує збирати всю пресу, яка виходила коли-небудь, де-небудь українською мовою про Україну. Зараз він ще й активно оцифровує це.

Це величезний пласт не тільки для роботи істориків, але це й важлива частина історії, яку ми повинні знати для того, щоб помилки минулого не повторювати, для того, щоб наші «щедрики» залишалися в Україні, щоб вони тут розвивалися, щоб нам не доводилося більше ніколи їхати з нашої країни.