Що робити цивільним, якщо війна? Текст для тих, хто іронічно всміхається

Яка ймовірність нового вторгнення Росії – це питання, на яке точної відповіді не знає ані українська влада, ані розвідка США, ані численні військові аналітики. Україна запевняє: військові готові до будь-якого розвитку (та й вони самі це щоразу підтверджують в інтерв'ю). А що цивільні? Варто знати, як діяти під час воєнних дій на території країни та вашого міста. Радіо Донбас.Реалії поговорило про це з людьми, які добре вивчили урок попередньої атаки: у 2014-му все було для них також нове і невідоме – а тепер вони мають величезний досвід власного виживання і допомоги іншим в умовах бойових дій.

Моя мама постійно говорить, коли чує подібні теми: «Давай не будемо про таке говорити, навіщо ти нас лякаєш, воду каламутиш?» – на її обличчі видніється занепокоєння та переляк, вона справді не знає, що робитиме за такої ситуації, але дізнаватися не хоче. Чути схоже й від найближчих знайомих: «Та якось зорієнтуємось» або «Втечемо за кордон та й усе, нам ще війни цієї не вистачало», або навіть «Тату, а що ми робитимемо, якщо війна?» – а у відповідь лише сміх. Але тривоги від таких реакцій не меншає, а лише більшає: адже орієнтуватися і тікати, коли війна підійде до вас упритул, може бути складно чи навіть неможливо.

Тому поговоримо про те, що робити цивільній особі під час війни, аби вижити. Рекомендації дають ветеран АТО, заступник командира окремої зведеної штурмової роти «Карпатська січ» і засновник каналу«Хлопці з лісу» Юрій Черкашин, інструктор із фізичної безпеки Олексій Павлійчук і психотерапевт Павло Горбенко.

Якщо фронт далеко

У такому випадку ваше життя особливо не зміниться. Так, ймовірні проблеми з водопостачанням, електрикою, може виникнути дефіцит певних товарів у магазині, занепокоєння та напруженість у суспільстві, але ви продовжуватимете працювати, жити, вчитися. Власне, це і є ситуація, в якій Україна живе з 2014 року.

А що робити, коли фронт насувається на ваше місто?

Головна порада – швидше забратися з міста

Так вважають як ветеран АТО Юрій Черкашин, так і інструктор із фізичної безпеки Олексій Павлійчук.

«Цивільні у місті, де йдуть бойові дії, приречені на вимирання. Вірогідність смерті цивільного у місті під час бойових дій від 50 до аж 90%», – зазначає Павлійчук.

У 21-му столітті інформація доходить оперативно, тому певний час для евакуації у вас має бути, більшості населення часу вистачить для розуміння, що скоро фронт може дійти до міста.

Як зрозуміти, що вже час покидати місто. Тут немає загальновиведеної формули. Як зазначає Олексій, не запізно, поки на вас нічого не летить, і цю грань кожен повинен визначати для себе. Усе залежить від інтенсивності бойових дій, швидкості руху фронту і поглиблення військ нападника в країну.

«Столиця – випадок особливий, жителі Києва матимуть найбільше часу з-поміж великих міст, які знаходяться в потенційно небезпечній зоні, оскільки столицю ніхто просто не віддасть. Це буде помітно й очевидно, але проблема в тому, що це величезний мегаполіс, і буде транспортний колапс у всіх напрямках. Влітку можна розглядати альтернативи авто, ті ж велосипеди, але на них ти далеко не заїдеш і багато не повезеш. Найкраще розраховувати на авто та вибиратися з міста не головними магістралями, а малими, локальними дорогами, на яких менший шанс затору, хоч за такої ситуації проблеми будуть у всіх напрямках. Якщо автомобіля немає, слід кооперуватися зі знайомими, можливо, забезпечити їх фінансами на пальне», – радить Юрій Черкашин.

З іншого боку, покинути місто часом можливо тільки пішки, особливо якщо ви чомусь не евакуювалися заздалегідь і тепер потрібно пробиратися крізь величезні затори. Це буде простіше, бо ви уникаєте пробок і йдете, як хочете. Усе залежить від того, чи володієте належною підготовкою, щоб тривалий час, можливо, протягом кількох днів, нести на собі 15-20 кг тривожної валізи. Та на кону може стояти ваше життя, тому, звісно, краще рухатися пішки й нести, скільки зможеш, ніж стояти у вічному заторі.

При евакуації ветеран АТО радить: «Будьте рішучими, розумійте, що, можливо, вам доведеться все кинути, яким би це майно дорогим не було, пам’ятайте, що ваше життя й життя близьких набагато дорожче. Матеріальні цінності повинні відійти на другий план, на першому – ви та ваші близькі».

Важливо. У жодному разі не надягайте камуфляж, якщо ви цивільна особа. Так ви стаєтне мішенню. «Спочатку по людині в камуфляжі стріляють на ураження, а вже потім розбираються, хто це був», – застерігає Юрій Черкашин.

Але якщо ви не встигли покинути місто до моменту ведення боїв у ньому, такі спроби вже будуть вкрай небезпечними. Ви можете випадково опинитися на лінії вогню, а за словами Юрія, досвід війни на Донбасі показує, що протилежна сторона може стріляти, куди заманеться, й цивільні не виняток.

Нещодавній приклад:

«Якщо у вашому місті чи на його околицях вже йдуть бої, тікати з нього запізно. Тепер єдиний шанс - це гуманітарні коридори для цивільних, організовані нашою армією чи ворожими силами. Але їх може й не бути, тому про це варто піклуватися заздалегідь. Коли на тебе падають бомби, снаряди, ракети – із точки зору безпеки, вже запізно», – пояснює інструктор із фізичної безпеки.

Село безпечніше

Олексій Палійчук радить перебиратися з міста саме в село до родичів, бо там за потреби можна натуральним способом виробляти собі їжу.

«У теорії село безпечніше за місто, бо у селах не ведуться такі запеклі бої, якщо саме місце не є стратегічно важливим вузлом, наприклад, залізниці або панівною висотою. Але як показує практика 14-15 років, ворог обстрілював села, хоч у цьому не було сенсу. Можна згадати популярне відео, де бойовики з градів обстрілюють хутір, де взагалі не зрозуміло, стоять ЗСУ чи ні. Загалом села більш безпечні. З іншого боку, окупаційному режиму знайти вас у селі дуже просто. Якщо ви приїхали до родичів, умовні колаборанти вас побачать і «настукають», – розповідає ветеран АТО.

Екстрена валіза. Що брати, а чого не варто

Одна з рекомендацій ДСНС щодо екстреної валізи містить фразу: загальна вага «Екстреної валізи» не повинна перевищувати 50 кілограмів. Проте, навіть три години 50 кг на своїх плечах не поносиш. За словами Юрія Черкашина, середньостатистична екстрена валіза – це 15-20 кг, звісно, ви можете взяти більше, але розраховуйте свої сили. Олексій Палійчук додає: «Не беріть стільки, скільки не зможете із собою нести, а далі все залежить від конкретної особи та її фізичної підготовки».

Обов’язково у вашому екстреному рюкзаку: документи, готівкові гроші, вода, їжа та змінна одежа у залежності від пори року, аптечка, засоби гігієни, засоби комунікації: мобільний зв’язок, супутниковий телефон за наявності або радіо, ніж. За словами обох експертів, ви маєте бути якомога більш мобільними.

Класичний розрахунок води – три літри на добу, але ви не понесете 9 літрів на три доби, а от 5 цілком реально. Також слід враховувати, що частина багажу – продукти харчування, яких з кожним днем меншатиме. Вже у другій черзі: сухий спирт для розпалювання багаття, казанки для приготування їжі, таблетки для очищення води, спальники, намет, ліхтарі...

В інтернеті зазвичай говориться про валізу на одну особу, бо за замовчуванням людина має нести цей багаж у найважчих умовах, коли різні члени групи можуть загубитися, щоб одна людина мала все необхідне для виживання. Якщо дорогу вашого відступу ще не бомбардують і ви можете відносно спокійно йти, то навіть краще формувати «колективну екстрену валізу», розбити її на відділи й розподілити між кількома людьми. У цьому є сенс. Групою рухатися простіше, бо, наприклад, сухе пальне чи засоби комунікації можуть бути одні на всю групу.

Якщо обстріл у місті

«Під час обстрілу ні в якому разі вже не варто намагатися втекти з міста, ви можете опинитися на лінії вогню. Шанси є, але вони суттєво зменшуються, є величезна загроза вашому життю під час пересування», – наголошує ветеран АТО.

Якщо обстріл застав вдома, найбезпечніші місця – це кімнати без вікон із несучими стінами, зазвичай, це ванні кімнати. Шукайте найглухіший простір у вашому будинку, подалі від вікон і дверей, лягайте впритул у підлогу й захищайте руками голову.

«Про ванни говорили й ми, і ДСНС, але потрібно розуміти, що якщо у ванній не несуча стіна, а просто перегородка з цегли, як це зазвичай і буває в новобудовах, така стіна становитиме підвищену загрозу, особливо навпроти вікна. У такому випадку вибухова хвиля й у ванні дістане, а ваша плитка перетвориться на уламки, «осколки». До того ж, сучасна ванна з пластику ніяк вас не захистить, старі чавунні ванни – так», – зауважує Юрій.

Коли обстріл припинився, потрібно швидко оцінити ситуацію. Можливо, слід з усіх ніг забиратися з будинку, бо є ризик обвалу, чи почати збирати речі й вже потім йти у бомбосховище.

Якщо ж обстріл застав вас на вулиці, найперше – впасти на землю, закрити руками голову.

«Вам має дуже «фортанути», щоб снаряд потрапив саме у вас, у такому випадку не врятує нічого. Але більшість людей вбивають саме осколки, а вони йдуть під певним кутом. Якщо ви ляжете впритул до землі, вірогідність ураження цими осколками стане значно меншою», – зазначає ветеран АТО.

Далі по можливості варто переповзти до найближчого бордюра, стінки, ями. Одні з кращих захистів на вулиці – бетонні стіни, земляні насипи, але зберігається найважливіший принцип – подалі від скла.

Головне правило укриття: чим глибше – тим краще.

Обстріл закінчився: не поспішайте вставати – це може бути перезарядка, зачекайте ще 2-3 хвилини, впевніться, що пострілів більше немає.

Одними з найнебезпечніших споруд під час обстрілу є скляні офіси, МАФи, магазини з великими вітринами: скло – це уламки, які найбільше й вбивають цивільне населення. Якщо ви працюєте у такому приміщенні й почули, що десь близько «прилетіло», шукайте найближчу стіну або бетонну, залізну конструкцію.

«Будь-яка стіна вас від скла врятує, може навіть кулю не витримати, але скло тонку цегляну стіну не проб’є», – зазначає військовий.

Бомбосховища

Де знайти. На жаль, єдиного реєстру бомбосховищ в інтернеті немає, але за запитом «карта захисних споруд цивільного захисту», наприклад, Києва чи Київської області ви отримаєте інтерактивну карту ДСНС. Однак далі ваші місцеві сховища ще варто перевірити, бо моживо, вони лише формально є на цій мапі й недавно продані комусь у власність чи вщент розбиті, чи просто ключі від них у абстрактної тьоті Каті.

Олексій Палійчук починає з риторичного запитання:

«А ви багато знаєте працюючих бомбосховищ? Вони давно переобладнані. У мене в домі у ньому давно вже три фірми сидять. А там, де навіть є ця табличка «бомбоубежище», ви ж розумійте, що це не радянське бомбосховище, його давно вже ніхто не перевіряв, не модернізував. У більшості тепер це просто жеківські підвали без нормальної вентиляції, другого виходу, який має бути».

Коли бігти. В ідеальному випадку ви маєте почути сирену, сигнал тривоги й швидко побігти в найближче бомбосховище.

Метро, якщо воно не наземне, може послугувати справжнім бомбосховищем. За приблизними підрахунками Київський метрополітен у випадку обстрілів може вмістити 2,5 млн осіб.

«Такі глибокі станції, як Арсенальна, мабуть і ядерний вибух не завалить. Більшість станцій метро врятують від артилерійського обстрілу, але мінус метро – тиснява, натовп. Паніка буде у будь-якому випадку», – розповідає засновник каналу «Хлопці з лісу».

Якщо ви переховуватиметесь у метро, пам’ятайте, що за можливої паніки потрібно оминати всі кути та стіни, у жодному разі не падати, триматися на ногах. Намагатися когось заспокоїти чи щось довести немає сенсу, опанувати натовп у такі хвилини неможливо.

Якщо ви почули тривожну сирену, але розумієте, що не встигнете до бомбосховища, та живете на поверхах вище п’ятого, є сенс спуститися на перший поверх і «залягти» вже там, бо відносно часто снаряди влучають у останні поверхи будівель.

«Бомбосховище – це добре, але воно також не врятує від прямого влучення, ще й якщо будинок завалить, то навряд чи його відкопають, бо для цього повинні бути спеціально навчені команди ДСНС, яких у нас немає. Тоді у бомбосховищі мають бути ще й лопати, ломи, щоб у випадку завалу ви якось проривалися назовні», – розповідає інструктор із виживання.

Найкраща відповідь війні – готовий план

Ніякий психолог, ніяка сила характеру не зможуть вам так допомогти від паніки, як це зробить чітко продуманий заздалегідь план евакуації вашої родини у разі наближення фронту.

«Аби не панікувати, треба мати план, який ви розробили саме на цей випадок, об’єднавшись із друзями, родиною. Зовсім не зайвим буде відтренувати послідовність дій при евакуації. Наприклад, ви телефонуєте друзям із словами «пора», у автівку завантажуєте такі речі за списком, заздалегідь спаковані, приїжджаєте на місце зустрічі, разом відправляєтесь у заздалегідь обране місце евакуації», – радить Олексій Палійчук.

Повністю згоден із такою думкою й психотерапевт Павло Горбенко.

«Тривога, з якої й виходить паніка, – це стан, коли людина не розуміє, що в її силах, а що ні. Відповідно, тут буде корисно скласти для себе план дій, а ще краще, коли їх буде декілька. Тобто що я буду робити, якщо… Наш мозок буде у стані тривоги, поки не зрозуміє, що є певна послідовність вирішення цих «якщо». Не можна сказати, що це панацея, але з ним точно набагато краще, бо це прибирає відчуття, що людина ні на що не може впливати», – пояснює психотерапевт.

Також варто розробити план дій при ймовірному відключенні мобільного зв’язку, увесь план має бути в кожного члена команди, сім’ї.

«У нас вже сім років точиться війна, але більшість людей зовсім не підготовлені. З одного боку, це добре, що люди можуть спокійно жити й не бачити жахіть війни, з іншого – це розслабляє, як наслідок, більшість такі ж неприготовані, як були всі ми в 2014 році, коли почалася війна», – похмуро зазначає ветеран.

Як заспокоїти близьких. Поради психотерапевта

За такого сценарію цілком вірогідно, що вашим близьким знадобиться підтримка, аби здужати такі новини, моментальні зміни в їхньому житті й почати діяти.

Насамперед психотерапевт Центру психічного здоров’я НаУКМА та тренер та супервізор програми психологічної допомоги СЕТА Павло Горбенко зазначає, що тривога з’являється там, де недостатньо поіфнормованості, компетентності.

«Важливо користуватися обмеженою кількістю джерел, у яких ви впевнені, а не читати все підряд, особливо в умовах інформаційної війни», – зазначає психотерапевт.

Обов’язково варто нагадувати собі й розуміти, на що ви можете вплинути, аби так чи інакше змінити ситуацію, почуватися краще. Тривога та паніка, за словами Павла, виникають саме тоді, коли людина втрачає відчуття, що може хоча б щось змінити.

«Також важливо підтримувати те, що ми називаємо буденними речами, вони надають потрібне у важкі часи відчуття звичного життя. Це банальний прийом їжі три рази на добу, душ ввечері або прогулянка з дитиною. Це рейки, на яких можуть спиратися зміни», – додає психолог.

Потрібно розуміти, якщо ви хочете допомогти своїм близьким, спочатку варто подбати про самого себе. Перша допомога для родича – ваш приклад, людини, яка не втрачає свій дух.

«Найкращою та найпершою підтримкою для близьких буде опора, людина, яка знатиме, що робити, та візьме на себе відповідальність. Людям у тривожному стані потрібно значно більше підтримки, їм важко приймати дорослі рішення. Іноді люди, що керували сім’єю, коли все було добре, можуть більше розгубитися, тоді на зміну приходить той, хто до цього був на других ролях, але тепер виявився більш стресостійким», – зазначає Павло.

Тож перше: структурувати життя, привести його до певного розпорядку, розробити послідовність дій. Друге: підтримка нормального фізичного стану: наявність їжі, води, базових зручностей. Третє: доступ до достовірної інформації, зв’язок із зовнішнім світом, щоб не відчувати себе покинутими. Четверте: не забувати про повсякденні речі, наприклад, за можливості робити прогулянки.

І головний розділ цього тексту

Сподіваємося, вам все це не знадобиться.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу