Пітер Померанцев – британський письменник та дослідник сучасних інформаційних впливів. В інтерв’ю Радіо Свобода він пояснює, чому російські кампанії дезінформації – це не просто пропаганда, а тактична інформаційна війна, спрямована на розкол і деморалізацію.
Ми поговорили з ним у Празі під час міжнародної конференції Чеського Радіо «Правда в русі», яка зібрала журналістів і дослідників з усього світу для обговорення глобальних викликів у сфері медіа, безпеки та протидії дезінформації.
Померанцев аналізує, як Росія використовує страх, маніпулює темою українських біженців, вбудовується в місцеві політичні еліти країн ЄС і чому, на його думку, західна відповідь на це – «жалюгідна».
- Де європейська відповідь на вторгнення Росії?
- Чому українців наймають для скоєння терактів у Європі?
- Який вплив Захід міг мати на Росію та росіян, якби захотів?
- Чи маємо діяти так як Росія в інформаційній війні?
- Які є способи протидії інформаційним впливам Росії?
– Ви неодноразово наголошували на тому, що Росія радше займається не пропагандою, а веде саме інформаційні війни. В чому ключова різниця?
– Це більш тактичний підхід, який полягає у використанні інформації як засобу для розколу ворога, його деморалізації з метою досягнення досить конкретних тактичних цілей.
Зараз вони [РФ], ймовірно, наймають українців для здійснення атак в Європі. Наприклад, напад на будинок, який пов’язаний із прем'єр-міністром Великої Британії, був скоєний українцем.
Використовуючи українців, вони змушують людей боятися українських біженців
Але це зроблено навмисно.
По-перше, вони хочуть залякати британців. Вони хочуть сказати: «Ви хочете воювати з нами? Ми змусимо вас дуже злякатися».
Але водночас це інформаційна операція, тому що, використовуючи українців, вони змушують людей боятися українських біженців.
Вони не вибирають українців для розваги. Вони роблять це з певною метою. Вони хочуть, щоб у результаті з'явився заголовок «Українець намагався вбити Стармера». І це підірве авторитет. Це спрацює.
Якщо такий заголовок з'явиться, він закарбується в головах людей.
– Тож виходить так, що інформаційна війна, яку проводить РФ, доволі успішна, чи не так? Навіть на прикладі атак у Великій Британії.
– Цей ефект дуже важко виміряти, тому що він короткостроковий. Якщо ми говоримо про втручання у вибори, до прикладу, коли починається цей вплив? Місяць перед виборами, два роки після?
Тому, на мою думку, спроба звести це до впливу однієї операції є неправильним підходом.
Де європейська відповідь на вторгнення Росії? Вона досить жалюгідна
Ми говоримо про цілу форму політики. Чи є така форма політики ефективною?
Запитаємо себе – де європейська відповідь на вторгнення Росії?
Вона досить жалюгідна. Чотири роки тому ми говорили, що «Росія закінчилася», «вона на межі».
Зараз росіяни думають, що перемагають. І з цим важко не погодитися. Частково вони демонструють, що можуть робити це по всій Європі і не отримувати жодної реакції. Це вже є сигналом для всього світу.
– Чи бачите ви зміни в стратегії поширення російської дезінформації після повномасштабного вторгнення РФ в Україну? Зокрема, в ЄС, де офіційно заблоковані RT та Sputnik?
– Цензура є дуже грубим інструментом. Вона є дуже оборонною. Тож це лише один з компонентів. Вона, безумовно, трохи уповільнила Росію, але, звичайно, вони знайшли способи обійти її.
У кожній країні ситуація різна. Іноді вони просто співпрацюють з місцевими бізнес-елітами, як у Сербії, Угорщині чи Болгарії, які потім повторюють російську пропаганду. Так само в мережі можна бути дуже ефективним, не обов'язково мати телеканал.
Ми нічого не робимо, аби протистояти їхній «інформаційній машині»
Але я хотів би повернути це питання в інший бік.
Який вплив ми могли б мати на Росію та росіян, якби захотіли?
Ми нічого не робимо, аби протистояти їхній «інформаційній машині» і вони не будуть готові до миру, поки не відчують, що не контролюють своє суспільство. Це єдине, що їх турбує.
Це й ціна на нафту. Доки ми не зробимо щось із ціною на нафту і доки ми не чинитимемо на них достатнього тиску, щоб вони почувалися невпевнено і турбувалися, миру не буде.
Єдиний шлях до миру – це тиск на Росію. А ми відмовляємося це робити через абсолютно хибне уявлення про те, як стримувати Росію. І це потрібно змінити.
– Як західним демократіям боротися із цими інформаційними війнами?
– Моя остання книга про те, як британці боролися з нацистською пропагандою під час Другої світової війни. У розпал холодної війни Захід став дуже вправним у цьому. Це завжди повний спектр, це завжди культура мовлення, це все.
Немає потреби використовувати дезінформацію. У більшості випадків немає потреби поширювати ненависть.
Немає потреби робити те, що роблять росіяни. Але ви повинні ставитися до цього серйозно і ви повинні це робити.
Ми перебуваємо в стані поколіннєвого та екзистенційного конфлікту з Росією та її однодумцями
Для цього ви повинні визнати, що ми перебуваємо в стані поколіннєвого та екзистенційного конфлікту з Росією та її однодумцями.
Проблема не в тому, що робити. Ми знаємо, що робити. Проблема в тому, що немає політичного рішення про те, що це важливо.
І доки не буде зеленого світла, яке скаже, що Росія є поколіннєвим викликом, який потрібно зупинити, стримати – нічого серйозного не буде зроблено.
Можливо, вихід США з євроатлантичної сім'ї стане натхненням для дій.
Форум