У Грузії ось вже кілька днів не вщухають протести проти призупинення проросійським урядом європейської інтеграції до 2028 року. Багато хто бачить прямі паралелі з Україною і Революцією гідності 2013-1014 років – зокрема її початковим етапом Євромайдану.

Чому в Грузії протести?

Є кілька причин. По-перше, опозиція вважає, що правляча партія «Грузинська мрія» сфальшувала результати парламентських виборів, що відбулися в жовтні, а на них (згідно з офіційними даними) правляча партія набрала понад 50 відсотків.

З тих пір опозиційні партії відмовились входити в новий парламент, що не завадило «Грузинській мрії» все одно формально запустити роботу нового парламенту.

Про фальсифікацію і невизнання нового парламенту заявила також президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.

Ще однією причиною протестів є загальний розворот Грузії в бік Росії.

Незважаючи на війну в Україні, уряд Грузії не приєднався до санкцій проти Росії, а також надав прихисток десяткам тисяч громадян Росії. «Грузинська мрія» говорить також про якусь «глобальну партію війни», яка, мовляв, прагне втягнути Грузію у війну, а от вони немовби рятують країну.

Багатьом запам’ятались виборчі білборди «Грузинської мрії», на яких з одного боку зображені вщент зруйновані російською армією українські міста Донбасу, а на іншому – мирні кольорові світлини міст Грузії.

Також протестувальники зазначають, що «Грузинська мрія» протягнула через попередній парламент кілька законів, що писались із російських зразків – на кшталт закону про «іноземних агентів».

Чи це все?

Ні, як виглядає, найбільшою краплею, що переповнила терпіння особливо молодого покоління грузинів, було оголошення прем’єром Іраклієм Кобахідзе відмови від євроінтеграції до 2028 року.

Але, згідно з соцопитуваннями, 77 відсотків громадян Грузії підтримують членство в ЄС і лише 11 виступають проти.

«Сподіваюся, (грузинам) вдасться зробити… революцію, яка вижене російську агентуру з влади», – написав про події в Грузії учасник Революції гідності та депутат Верховної Ради України Володимир В’ятрович.

Що роблять протестувальники?

Вони блокують центральний проспект Руставелі в Тбілісі, були біля будівлі парламенту, закидавши його яйцями, звідки їх трохи потіснили силовики. Протестувальники використовують фаєри, а поліція відповідає водометами та сльозогінним газом.

Весь світ облітають картинки стійкості протестувальників під силою напору води з водомета в холодну нічну погоду.

Також протести відбуваються і в інших містах Грузії – зокрема в Батумі. Протестувальники також заблокували головну автомобільну магістраль країни – шосе з Тбілісі до Поті на Чорному морі.

Яка реакція України?

МЗС України засудило надмірне застосування сили проти проєвропейських протестувальників у Грузії з боку силовиків.

Також в МЗС закликали проти залякування громадян Грузії «українським сценарієм».

«Грузинська влада має поважати основоположне право громадян на мирний протест. Тим більше, що причиною протестів є рішення уряду поставити на паузу рух Грузії до ЄС всупереч європейським прагненням грузинського народу», – йдеться в заяві МЗС України.

Також в заяві дипвідомства говориться про прагнення нинішньої грузинської влади змінити курс країни в бік Москви. «Як свого часу горезвісні українські політики, які намагалися розвернути Україну зі шляху до ЄС у російське ярмо».

«Особливість протестів у Грузії ще й у тому, що вся влада належить парламенту й уряду, які контролює проросійський олігарх Бідзіна Іванішвілі – фактичний володар країни. А президентка Грузії Саломе Зурабішвілі – разом з демонстрантами», – зазначає український активіст Тарас Шамайда.

Як пише один з українських користувачів фейсбуку: «Дуже важливо, щоб цього разу їм (в Сакартвело) вдалося. Для України кожна поразка Росії наближає нашу перемогу».

Чи є ще паралелі з Україною?

Так, паралелей багато з подіями часів українського Євромайдану періоду осені-зими 2013 року.

Тоді в Україні чимало дипломатів підписали листа з осудом розвороту України від ЄС, що її пропагували тодішній президент Віктор Янукович та тодішній голова уряду Микола Азаров.

Янукович тоді відмовився підпасати Угоду про асоціацію з ЄС на вільнюському саміті «Східного партнерства» в листопаді 2013-го.

Нині в Грузії понад 100 дипломатів та відомих діячів підписали лист з осудом замороження євроінтеграції з боку уряду Грузії. Принаймні чотири посли (останні – в Литві та Італії) подали у відставку на знак протесту.

Так само є паралелі і з датами. Так, 29 листопада прем’єр Кобахідзе оголосив про замороження євроінтеграції, а ввечері того ж дня поліція жорстко побила протестувальників – зокрема журналістів – в центрі Тбілісі.

Аналогічні події мали місце в передмайданній Україні. 21 листопада 2013 року тодішній прем’єр Азаров заявив про призупинення євроінтеграції, а 29 листопада 2013 року тодішня міліція сильно побила студентів на майдані Незалежності в Києві.

Екскерівник МЗС Дмитро Кулеба теж помітив, що Грузія повторює сценарій, який у Києві пройшли у листопаді 2013 року, коли відмова Януковича від європейської інтеграції призвела до Євромайдану, чи Революції гідності.

Як реагує Росія?

Російські офіційні медіа та пропагандисти цілком підтримують дії «Грузинської мрії» і жорстке поводження силовиків з демонстрантами.

А речник Кремля сказав, що події в Грузії мають всі ознаки «Помаранчевої революції», яка мала місце в Україні. Помаранчева революція відбулась в Україні проти сфальшованих президентських виборів, на яких влада «допомогла» Віктору Януковичу обратися, але він програв в грудні 2004 року у третьому турі виборів Віктору Ющенку, а цей третій тур був проведений під тиском помаранчевих демонстрантів.

Нині в Грузії теж йдеться про вибори, сумнівні жовтневі парламентські вибори і також президентські. Річ у тім, що повноваження президентки Саломе Зурабішвілі завершуються у грудні, і це були останні загальнонародні вибори. Її наступника вже має обирати парламент, в який зайшла лише «Грузинська мрія».

«Нового президента вже у грудні має обрати спеціально сформоване зібрання з представників різних органів влади, цілком контрольоване Іванішвілі. Вже оголошене прізвище наступного президента. Це колишній футболіст (має лише середню освіту) Міхаїл Кавелашвілі. Одразу спадає на думку Янукович», – коментує події в Грузії Тарас Шамайда.

Сама Зурабішвілі сказала, що й далі виконуватиме обов’язки президентки, адже не визнає повноважень і легітимності нового парламенту.

А про самі протести президента Зурабішвілі сказала так: «Це повстання цілої країни».

Чому для України важлива Грузія у контексті ЄС?

Річ у тім, що ще в травні 2021 року Україна, Грузія та Молдова сформували так зване «асоційоване тріо» і вирішили разом просуватись до членства ЄС.

Відтоді Україна та Молдова стали офіційними країнами кандидатами на членство в ЄС і на тлі великої війни Росії проти України також отримали «зелене світло» на початок переговорів про вступ. Грузія ж лише рік тому стала країною-кандидаткою – і то авансом.

Але потім владна партія робила все, що євроінтеграцію Грузії зупинити.

Але три країни ніби були в одному потязі на шляху до ЄС і гальмування Грузії негативно впливає на інших.

В Україні ж все більше голосів щодо того, що якщо Грузія зверне чи затримається на шляху євроінтеграції, Україна з Молдовою її чекати не будуть, адже мають надії стати членами ЄС в 2030 році, поки є «вікно можливостей», відкрите відсіччю, що її дає Україна російській агресії.

Як зазначає український активіст Тарас Шамайда: «Найближчі дні покажуть, чи вистачить у грузинського народу сили повстати по-справжньому і здійснити мирну революцію, чи режим Іванішвілі втримає ситуацію під контролем і, попри європейські прагнення абсолютної більшості грузинів, вестиме країну під владу Москви».