У повномасштабній війні Росії проти України, схоже, українська армія стала лідером військового застосування безпілотників. Вони знищують техніку та піхоту, коригують вогонь, проводять розвідку. Які нові БПЛА розробила Україна та що з цього тепер є в Збройних силах України? Які дрони застосовують сьогодні російські військові на фронті?
FPV-дрони – новий, але вже дуже масовий вид безпілотників, який активно використовують під час війни Росії з Україною. Головна відмінність цих БПЛА від решти масових цивільних «пташок» – керування через спеціальні окуляри, тобто із виглядом від першої особи, що і означає англійською абревіатура FPV – First Person View. Сам по собі дрон – швидкий і маневрений, і в роботі з ним багато нюансів, пояснює боєць із позивним «Боб», розкладаючи своє спорядження для бойових завдань.
«Oкрім самої пташки, яку треба зібрати, розкласти, знати як запрограмувати, відкалібрувати – вона рахується розхідником. Як не дивно, як не шкода, а шкода їх просто капєц, бо вони як домашні улюблениці, але це розхідник. Є ще постійні комплектуючі. Це, наприклад, пульт. І в нас є ще два типи окулярів. Окуляри і пульт – це постійно. Вони завжди з пілотом. Якщо ламається то тоді можна поміняти або відремонтувати. Так само є ще, з собою зараз не взяв, ремонтне обладнання».
Режим FPV передає відео з камери на дроні в реальному часі. Оператор бачить місцевість у спеціальних окулярах, начебто він сидить усередині самого БПЛА, подібно до пілота. В умілих руках такі дрони можуть розвивати швидкість понад 100 кілометрів на годину і вражати цілі з великою точністю, залітаючи навіть у люки танків та у вузькі вікна.
«Ми застосовуємо зараз як FPV-дрони-камікадзе, так і FPV «бомбери». Тобто камікадзе – це дорога в одну сторону. «Бомбер» залітає і повертається. Для камікадзе ми застосовуємо 1-1,2 кг [навантаження]. Для скида-«бомбера» застосовуємо 600, 720, 800 грамів для того, щоб він повернувся. Для того щоб в нього вистачило сили, наснаги і бажання повернутись назад. Є, звичайно, кумулятивні боєприпаси, є осколкові боєприпаси. Це як для піхоти противника, так і для бронетехніки: легкої броньованої техніки, автомобільної техніки. Найпотужніше – це танчик. Це танчик, якщо правильно проаналізувати точку стояння цього танка, проаналізувати його слабке місце. Якщо він стоїть і не рухається, то можна вклепати», – каже інший оператор дрона з 24 механізованої бригади Олег.
«Вантажопідйомність можна підвищити, але тоді страждає дальність. Можна підвісити побільше. Підняти, піднести, подарувати. Але це буде ближче. Гранатометний постріл можна підвісити? Можна. Але це буде вже максималочка. В тилу працює вона дуже далеко. За 20 кілометрів. В наших умовах немає постійного нічого на фронті. В кращому випадку – ми не сильно ризикуємо – 4-5 кілометрів. До п'яти, бо далі вже дуже великий ризик не вразити ціль або просто загубити», – каже «Боб».
«Мало бути крутим пілотом. В команді обов'язково мають бути круті спеціалісти-технарі, які зможуть з тих підручних матеріалів, деталей і всього, що у тебе є, склепати те, що тобі треба і для того, що тобі треба. Перший етап – це підготувати самі апарати. Саме дрони. Зібрати їх, підготувати, протестувати. Друге – підготувати на ньому БК. Боєкомплект має бути на ньому закріплений. Третє – підготувати той формат підриву, який підходить тобі, або який є можливим на цьому дроні, на тій чи іншій ділянці фронту, тому що є у нас електродетонатори, є детонатори накольного типу. Ми виходимо на чергування і у нас є домовленості з різними підрозділами аеророзвідки й іншими суміжними підрозділами, що ми, наприклад, шукаємо ціль – або стаціонарну, або ту, яка в русі. Розраховуємо дистанцію до цілі, дистанцію до місця перехоплення, яка рухається зі швидкістю 60 км на годину, 30 км на годину», – пояснює аеророзвідник ЗСУ Леонід Остальцев.
«На дроні можна залетіти в якусь броньовану техніку яка штурмує або стріляє по наших позиціях. Може ліквідувати якусь антену. Може ліквідувати камеру на якійсь висоті, яка веде спостереження над нами. Може допомагати при штурмі, коли треба зачищати якусь посадку. Там залітає в бліндажі пару FPV-дронів і піхота, в такому випадку, може штурмувати набагато легше. Бронетехніка? Танк не уразити FPV-дроном. Але, якщо по танку прилетить пара FPV-дронів, він, як мінімум, відкотиться назад від бойової точки і для піхоти це багато чого вирішує», – каже Богдан Данилів, координатор воєнного напрямку фонду Сергія Притули.
Одна з великих переваг FPV-дронів – їхня ціна. Навіть найкращі моделі коштують удвічі дешевше за звичний «мавік». Часто його збирають як конструктор – на замовлення, залежно від завдань.
«Вони дешеві. Вони є і їх досить легко скласти. А друге – вони можуть нести на собі великий потенціал. Не треба стояти у величезних чергах в Китаї, Європі за тими ж системами Dji, якими до цього часу ми користувалися як системами скиду. Зараз активно стараємся застосовувати FPV-дрони. В тому числі – складати їх самостійно», – каже Олег.
До прикладу, FPV-дрон, що коштує від $500 здатен нести на собі заряд, який може уразити БМП чи танк супротивника вартістю кілька мільйонів умовних одиниць.
«Можна летіти з обрізаною гранатою РПГ-7 і вона буде важити 700 грамів, але в неї дуже потужний кумулятивний струмінь. Або можна робити кілограмові осколочно-фугасні снаряди, якщо це жива сила. Або можна робити термобаричні боєприпаси різної ваги абсолютно – 600 грамів, кілограм. Відповідно, від ваги боєкомплекту буде залежати дальність польоту дрону», – говорить Леонід Остальцев.
На перший погляд – керувати таким дроном неважко. Така собі віртуальна реальність. Але, в реальності, це не так. Навчання триває мінімум два місяці і далеко не всім дається
«FPV-шник – це має бути щось вроджене. Ти маєш мати спеціальну реакцію, ти маєш бути тим самим геймером: швидкість руху пальців, адаптація в повітрі, адаптація в просторі. Там дуже багато факторів. Якщо хтось думає, що взяв дрончик за 20 тисяч гривень, підняв його в повітря і вразив ціль – насправді ні. Там дуже багато нюансів, які потребують саме вдосконалення. Пілоти наші літають кожного дня. Як на дронах, так і на симуляторах. Для того, щоб напрацьовувати саме моторику рухів. Для того, щоб ми не втрачали дрони, а доводили їх до цілей», – каже Олег.
«Голова йшла обертом перших два польоти на симуляторі. Після того якось організм адаптувався. Я не геймер і далекий від ігор. Мені джойстик – тільки ФІФА, пограти в футбол. Але якось далось. Я довго ходив, довго займався», – розповідає про своє навчання оператор FPV-дрона «Боб».
Ще один плюс FPV-дронів – відносна стійкість до систем електронної боротьби. Можна використовувати не цифрову, а аналогову систему передачі відео. Остання незахищена – тобто відео можна перехопити і якість картинки – ніби у старому телевізорі, де не завжди можна розгледіти усі деталі, пояснює «Боб».
«Аналог дуже давно використовується і його набагато важче заглушити. Цифра – заявлено, що вона має дальші пробивні можливості, ніби на ній можна залетіти простіше. Вона менше реагує на РЕБ, але практика показує, що вона якраз швидше відрубається і на ній важче літати», – зазначає «Боб».
Нові безпілотники збирають, покращують і готують боєприпаси для скидів у окремій лабораторії. Тут і звичні для скидів ВОГи та навіть міни калібру 120 мм. Але оптимальний варіант для FPV за вагою – гранатометний снаряд, каже військовослужбовець 24 окремої механізованої бригади Павло.
«Просто відкручуємо механізм, переробляємо, пересвердлюємо, – розповідає Павло. – Шашку залишаємо всередині, просто відкручуємо двома ключами. Переробляємо сам принцип накольника – він вже буде дуже чутливий ї вкручують його вже при тому, як підчіпляють боєприпас на сам дрон. Дуже потужний боєприпас – має десь три з половиною кілограми і бліндаж, легкоброньовану техніку, навіть танк можна знищити, якщо він влучає зверху – там 40 мм броні. Навіть якщо боєприпас не спрацює – тут психологічний фактор: «а шо то таке прилетіло і через скільки воно вибухне?»
Багато деталей для боєприпасів бійці друкують на 3D-принтері. Наприклад, хвостовик для скиду зроблений зі звичайної каналізаційної труби. Деталі, залишки збитих російських дронів і боєзаряди, що навіть не розірвалися, теж йдуть в роботу, веде далі боєць.
«Збили хлопці пару тижнів тому. Привезли до нас. Китайський дрон Mogun-5. Цікава суміш. Дуже багато серебрянки намішано – запалювальна суміш, високотемпературна. Мав бути тут електродетонатор», – зауважує він.
Крім невеликих і швидких дронів, у ЗСУ є і більш масивні і неповороткі мультироторні коптери, які можуть брати на борт значну вагу. Їх, як правило, в Україні роблять під замовлення, особливості такої техніки пояснює Ярослав, що піднімає його у повітря.
«Відносно новий птах. В нього нові там «мізки», нові крила. Він може залітати на 15-20 кілометрів легко і 15-20 кілограм легко нести з собою. А там вже можете додумати, що на нього можна причепити, які подарунки, що він може нести з собою. Це може бути техніка, якісь нерухомі цілі. Наприклад бліндажі, будівлі. В принципі – для нього немає неіснуючих задач, – зазначає Ярослав. – Є два способи, як ним можна працювати. Перший – ручний. Тобто я можу абсолютно його пілотувати, піднімати, саджати. Або по програмі. Тобто я програмую його і певна відстань, певна висота, і він все це робить автоматично. Взагалі сам. Я натискаю кнопочку і він працює».
Нам треба далі рухатись технологічно, тому що у ворога набагато більше людей, набагато більше снарядів, і це треба було якось замінити. Наші виробники конкурують з тими, хто купує на російський ринок комплектуючіБогдан Данилів
Серед переваг дрона боєць називає успішне протистояння РЕБу, здатність нести міну калібру 120 мм і може працювати майже за будь-якої погоди.
«Є певний критичний рівень вітру – ми те все дивимося по погоді. Дощ. Сильний дощ. Легенький – немає питань. Ось такий вітер – ви самі бачили, йому нічого абсолютно. Звісно, похибка буде. Саме сьогодні ми і тестували це. Наскільки вітер буде зносити, наприклад, снаряд. Ну як показує – при такому вітрі це 5 метрів. Це ураження, насправді. Якщо буде велика міна якась, то це буде ураження сто процентів», – розповідає Ярослав.
Активно розвивати тему FPV-дронів в Україні розпочали нещодавно. У тому числі через дефіцит на ринку звичних «мавіків». Хоча вони і виконують різні завдання, каже Богдан Данилів.
«Потрібен був час щоб навчити екіпажі, – зазначає він. – Ще була проблема – в нас не були готові для цього школи – треба закупити техніку, ноутбуки, окуляри. Десь організувати полігон для польотів. І для цього всього потрібен час. Цей час минув і нам треба далі рухатись технологічно, тому що у ворога набагато більше людей, набагато більше снарядів і це треба було якось замінити. Наші виробники конкурують з тими, хто купує на російський ринок комплектуючі. Тому, що більше фінансування, тим більше ми зможемо купити. Проблема з комплектуючими є, але я надіюсь, що вона якось буде вирішуватись. Деякі виробники вже налагоджують постачання різних деталей і комплектуючих з Європи».
Росія також активно розвиває напрямок FPV-дронів. Наприклад, безпілотники «Бумеранг» – це вже готові комплекти, придбані у Китаї. Виготовлені з дешевих матеріалів, але ефективні. І західні санкції тут безсилі, каже Богдан Данилів.
«Від початку війни всі якісь нові напрямки або використання спочатку йшло з нашої сторони – починаючи з застосування «мавіків», – розповідає він. – На початку війни ми дуже активно використовували і закуповували «мавіки» і вони дуже були ефективними і допомагали хлопцям на фронті. Потім в цю історію включилася Росія. І так само вона зараз включається з FPV-дронами. Вони почали робити школи, почали робити різні виробничі лінії під це. Закуповувати 3D-принтери для того, щоб друкувати різні деталі. Так само закуповують, як і наші виробники – на китайському ринку. Вони справді прогресують. І тут нам треба не зупинятися, покращувати, вдосконалюватись і також далі рухатись в цій темі».
Боєць із позивним «Макс» викладає кілька металевих коробів з-під набоїв на відкидний борт пікапа. У кожному з них – приладдя, необхідне для роботи з дроном «Мавік» – термобаричні і осколкові гранати, запали до гранат і різноманітні запасні частини. Тобто не тільки для аеророзвідки і коригування артилерії, але і для скидів боєприпасів на піхоту та техніку противника.
«Звичайно, кожен боєприпас має своє використання. Щось можна закинути в нірку. Як, наприклад, Ф-1. Щось краще кинути, коли йде група противника. Щось краще працює по броні – кумулятивне. В нірку ж можна закинути і «термобар» (термобаричний боєприпас, використовується у закритих приміщеннях – ред.) для того, щоб ця нірка підняла собі дах. Якщо говорити про ВОГи – радіус дії боєприпасу до 7 метрів. Для піхоти, неукріпленої ростової фігури, це достатньо ефективний боєприпас, якщо він впаде поруч – в радіусі 7 метрів. Або влучить безпосередньо в противника, або впаде в траншею з противником – то ВОГ, звичайно, є ефективним», –каже «Макс».
Один із боєприпасів «Макс» скидає з БПЛА у полі для того, щоб показати, яким чином він може нашкодити цілі.
«От маленький розрив від гранати, яка встрягла в землю і всі уламки пішли вгору. А ось розрив від ВОГа, який розірвався відразу при контакті із землею. Уламки пішли по землі і вверх, кульбабкою. Не кульбабкою, а по колу. А в гранати все пішло в землю і вверх. Але якби цю гранату закинути в нірку, то ВОГ в нірку не закинеш, у бліндаж. А гранату закинеш – вона закотиться і там розірветься».
Всі зрозуміли, що за цим майбутнє. Їх можна вдосконалювати, не зупинятися. 20 тисяч гривень знищує танк – що може бути краще?Олег, військовослужбовець 24 ОМБр
«Зараз багато пілотів переходять на FPV-дрони, тому що це конструктор, який можна зібрати з різними камерами, з різними підйомними характеристиками і набагато дешевше. Часто це аналоговий зв'язок. Аналоговий зв'язок незашифрований, тому використовувати його як «бомбер» трохи небезпечно для пілота, тому що цей відеоканал може бути перехоплений противником і противник може бачити в прямому ефірі, звідки злітає пілот, куди повертається. Тому дуже часто ці FPV-дрони використовують як камікадзе – в один бік», – розповідає про нюанси роботи боєць 30 окремої механізованої бригади ЗСУ із позивним «Макс».
«Танк може бути не в прямій видимості. Так, наприклад, якимось протитанковим комплексом його вразити – тобі треба пряму видимість, а для FPV-дрона цього не потрібно. Пілот летить, знаходить ціль і вражає. Я вважаю це дуже ефективним доповненням до артилерійських снарядів – у нас їх менше. І є моменти, коли FPV-дрон може вирішити якусь задачу чи проблему без того, щоб використовувалася артилерія – набагато швидше і оперативніше. Тому що поки на якомусь там секторі передасться на артилерійський розрахунок, поки воно зробить постріл, поки пристріляється, влучить – це якраз точність. Тобто FPV-дрон буде набагато точніше вирішувати якісь задачі, які не зможе вирішити артилерія», – вважає координатор воєнного напрямку фонду Сергія Притули Богдан Данилів.
«Їх використовують вже десь рік. Тобто, фактично, з початку повномасштабної війни, але їх застосовували, скажемо так, рідко. Не завжди вони приносили успіх. Але прийшов час і всі зрозуміли, що за цим майбутнє. Їх можна вдосконалювати, не зупинятися. 20 тисяч гривень знищує танк – що може бути краще? Це дешевше, ніж боєприпаси штатні ЗСУ», – каже військовослужбовець 24 окремої механізованої бригади Олег.
Розробкою FPV-дронів та ударних БПЛА загалом зараз активно займаються як Україна, так і Росія. Українська армія ще на початку року оголосила про створення перших у світі ударних рот безпілотників. Таке рішення ухвалив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Повноцінно замінити звичні засоби ураження техніки та піхоти вони звичайно ж не зможуть. Проте є значною силою, яка здатна серйозно вплинути на театр бойових дій.
