(Рубрика «Точка зору»)
Прага – Протягом останніх кількох днів я спілкувався з низкою посадових осіб Європейського союзу та представників країн-членів про те, як виглядатиме Європа після коронавірусу. І хоча гадання на кавовій гущі, в кращому випадку, є дуже неточною наукою, я міг помітити цікаві тенденції щодо майбутніх шляхів континенту.
Здається, є кілька речей, з якими всі більш-менш згодні: так, нині все сумно виглядає, але колись ми таки вийдемо з коронавірусної кризи. Зрештою буде знайдена вакцина, і вірус приборкають. Обмежувальні заходи ще деякий час триватимуть і можуть бути застосовані повторно, якщо виявиться, що їх усунули передчасно, але, швидше за все, медицина переможе.
Ключовим є те, як Європа відреагує на економічну кризу, що вже триває. Тут вимальовуються три чіткі, але дуже різні тенденції. Всі мають підводні каміння і недоліки: посилення федералізації, тісніші обійми Китаю чи початок нової ери європейського протекціонізму.
Оскільки фінансові міжнародні інституції все відвертіше кажуть, що пандемія коронавірусу спричинить найгірший економічний удар після Великої депресії 1930-х років, а МВФ нещодавно прогнозував економічне падіння на 7,5% у 19 країнах єврозони, зрозуміло, що щось треба робити.
ЄС відповів: усунув обмеження на видатки бюджету і минулого тижня погодився на програми екстреного кредитування – до 540 мільярдів євро для вирішення негайних короткотермінових наслідків для всього блоку. Але всі згодні, що це лише початок. Більше потрібно буде для того, щоб знову запустити спільний ринок, і зрозуміло, що дискусії щодо випуску спільних облігацій будуть далі загрожувати блоку та розділяти його на південний та північний бік, як і фінансова криза десятиліття тому.
Брюссель має вибрати: популістський гнів на Півдні, чи на Півночі?
Президент Франції Емманюель Макрон, запеклий прихильник так званих «коронабондів», минулого тижня випустив новий залп в Financial Times, назвавши ситуацію «моментом істини», який визначить, чи є ЄС більше, ніж просто економічним ринком. Він попередив, що відчутна відсутність солідарності з такими країнами, як Італія та Іспанія, загрожує всьому ЄС зростанням популістського гніву на півдні.
Немає довіри між країнами-членами, немає довіри до інституцій, немає спільного бачення майбутньогоЧиновник ЄС
Цього тижня він знову говоритиме про це на черговому відеосаміті ЄС. Але північні країни не дуже поспішають проявляти федералізм, побоюючись, що їхні платники податків можуть стати відповідальними за позики інших країн, і що це спричинить популістську реакцію їхніх власних громадян. Як розповів один чиновник у розмові зі мною, «немає довіри між країнами-членами, немає довіри до інституцій, немає спільного бачення майбутнього».
«Кожна криза додає ЄС по кілька шрамів. Я не впевнений, що цього разу рани можна буде легко загоїти», – додав він.
Китай не пропускає свій шанс
Прірва у доходності між казначейськими облігаціями Італії та безпечнішими німецькими облігаціями зростає. Китай споглядає за цим з пильною увагою. Хоча ніхто з моїх співрозмовників не припускає, що ЄС повністю потрапить до обіймів Пекіна, більшість, здається, змирилася з тим, що азійський гігант, ймовірно, відіграватиме більшу роль у майбутньому ЄС. Ще до кризи Китай закуповував усе: від футбольних клубів, до портів і залізниць, та підписував контракти на забезпечення інфраструктури 5G. Тепер він практикує «маскову дипломатію», що забезпечує засобами захисту непідготовлений та неузгоджений континент.
І хоча деякі з матеріалів мали сумнівну якість, і є багато недовіри до цифр з Китаю та його досвіду боротьби з Covid-19, очевидно, що багато хто дивиться на схід, шукаючи виходу. Навіть Німеччина, промисловий та грошовий мотор європейського клубу, нещодавно отримав близько 50 мільйонів масок для обличчя за угодою, укладеною між Берліном та Пекіном за сприяння німецького бізнесу.
У нас може бути ЄС, де Китай матиме вирішальне словоЄвропейський чиновник
Побоювання полягає в тому, що сьогоднішні китайські маски та респіратори завтра перетворяться на більше позик і легких кредитів, якщо ЄС буде намагатися економічно встати з колін. Як сказав мені один дипломат, «якщо це станеться не лише на периферії ЄС, але і в основних країнах-членах, тоді у нас може бути ЄС, де Китай матиме вирішальне слово».
Більше Брюсселя – менше вигоди для малих держав
Можливий альтернативний шлях: протекціоністський. Поборник глобалізації та вільної торгівлі в минулому, європейський блок міг би знову повернутися до своїх інтернаціоналістських інстинктів, якщо він захоче опиратися посиленню впливу Китаю через нинішню кризу. Багато людей з Брюсселя, з якими я говорив, вірять, що гроші, які зараз вкидаються на єдиний ринок, підуть на захист великих та малих «прихильників Європи» у різних сферах. Говорять про активнішу європейську промислову політику, яка б захищала критичні галузі, або перебирання контролю над ними в цілому. І щойно Брюссель це зробить, йому буде важко повернути назад.
Але хоча це може бути мед на вуха лідерів великих континентальних держав, які можуть бути більш самодостатніми, важко зрозуміти, як менші європейські країни, орієнтовані на експорт, зможуть довго справлятися з відлученням від міжнародних ланцюгів поставок.
Незалежно від маршруту, який ЄС може пройти в майбутньому, потрібно буде ухвалювати важкі рішення. Перспектива невдоволеного пересвареного клубу, який втрачає вагу на міжнародному рівні, але при цьому загрожує інтересам більших світових держав, дуже реальна і вона стaне помітнішою після того, як хмари коронавірусу розсіються.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
