У ніч з 28 на 29 липня 2022 року на окупованій території Донеччини, у колишній 120-й Волноваській виправній колонії, що в Оленівці, був зруйнований один із бараків. Тоді загинули щонайменше 50 українських військовополонених з «Азовсталі», ще понад сотню – отримали поранення.
Що відомо наразі про трагедію в Оленівці Радіо Свобода розпитало Романа Мартиновського, провідного експерта та співзасновника Регіонального центру прав людини (РЦПЛ).
Спільно з іншими неурядовими організаціями РЦПЛ проводить розслідування та надає юридичну оцінку подіям, які трапилися в Оленівці.
У розмові з правозахисником запитуємо:
- Які факти вказують на підготовку теракту?
- Що відбувалося в колонії Оленівки перед вибухами?
- Як змінювалася інтенсивність бойових дій поблизу в'язниці, де утримували майже 2500 українських військовополонених?
- Які шанси, що за розслідування справи візьметься Міжнародний кримінальний суд?
Спланованість трагедії в колонії
Трагедія в Оленівці була спланована російською стороною. Це підтверджують розслідування, проведені, зокрема, неурядовими організаціями, розповідає Радіо Свобода Роман Мартиновський, правозахисник та юрист, який, зокрема, займається справами родин загиблих у Оленівці.
Про це, за словами Мартиновського, свідчать кілька фактів.
Перш за все, вибух трапився в будівлі, до якої за кілька днів до того перевели виключно полонених із полку «Азов».
«Не може бути такого співпадіння. Більш того, це приміщення стояло окремо від решти п'яти бараків. І вибух відбувся саме у тому бараці, в який щойно перевели «азовців» і який був розташований на відстані», – пояснює правозахисник.
Друге – точність вибуху. Третє – кількість жертв. У теракті загинуло щонайменше пів сотні українських військовослужбовців.
Четверте – поведінка адміністрації колишньої 120-ї Волноваської колонії, нині відомої як Оленівської, яка передувала подіям у ніч з 28 на 29 липня 2022 року.
«Буквально за кілька годин до того, як сталася трагедія, відбулися деякі зміни у правилах поведінки в бараці – полоненим заборонили виходити після 23:00. До цього адміністрація ставилася більш-менш лояльно, люди могли виходити за своїми потребами після 11-ї вечора. А цього дня, 28 липня, це було заборонено», – розповідає деталі Роман Мартиновський.
«Буквально за кілька годин до того, як сталася трагедія, відбулися деякі зміни у правилах поведінки в бараці – полоненим заборонили виходити після 23:00», – Мартиновський
Також, як розповідає правозахисник, кількість осіб, які охороняли безпосередньо цей барак, того дня зменшилася до однієї людини.
До того ж, за кілька днів до трагедії, неподалік бараку, в якому стався вибух, з'явився невеликий окоп.
«Ми вважаємо, що це було зроблено для того, щоб в якийсь момент представники охорони чи адміністрації могли укритися в цьому окопчику», – каже адвокат Мартиновський.
Також, на спланованість трагедії, на думку правозахисників, вказує і той факт, що до бараку перевели виключно представників «Азову».
«В колонії утримувались близько 2500 захисників Маріуполя, серед яких були не лише представники полку «Азов», а багато військовослужбовців з інших підрозділів. Тобто це наводить нас на думку про те, що це все було сплановано», – підсумовує правозахисник.
Ситуація з обстрілами перед трагедією
Аналіз космічних знімків території довкола колонії в Оленівці вказує на те, що обстріли з боку ЗСУ були інтенсивними, допоки у в'язниці не з'явилися українські військовополонені.
До таких висновків дійшли правозахисники, проаналізувавши знімки у період після початку повномасштабного вторгнення у лютому і до трагічних подій у колонії у липні 2022 року.
За словами Романа Мартиновського, про це свідчать численні сліди від вибухів, якими була вкрита територія. Водночас, він додає, коли туди завезли українських полонених, активність обстрілів української армії значно знизилася.
«Знімки свідчать про те, що в березні-квітні, на початку травня, активність наших засобів ураження, артилерії, там була доволі висока. Дуже багато території покрито вибухами саме від українських засобів ураження. Але, починаючи з кінця травня, у червні-липні, активність засобів ураження ЗСУ в цьому квадраті різко знизилася. Чому? Тому що в цій колонії з'явилися українські полонені. До того вона стояла порожня, потім з'явилися полонені. І те, що українські підрозділи перестали стріляти в цей квадрат, виправдовується. Були більш обережні у використанні засобів ураження», – ділиться версією правозахисників Роман Мартиновський.
Натомість, з появою у колонії українських військовополонених, активність російського боку поблизу колонії значно зросла.
Таку поведінку могла б виправдати зміна лінії фронту, але, за словами Мартиновського, розташування сил в тому районі не змінювалося.
«Лінія фронту, вона як проходила станом на 24 лютого 2022 року, так вона там і залишалася до листопада 2022 року, це той період, який ми аналізували. Ніяких змін не відбулося. Тобто ні вони не просунулися, ні ми. От як стояли, так і стояли», каже експерт Регіонального центру прав людини.
Як припускають правозахисники, російські військові навмисне вели стрільбу з квадрату Оленівки, щоб «викликати у відповідь вогонь з українського боку», щоб постраждали українські полонені, каже Мартиновський.
«Можливо, як росіяни побачили, що протягом травня, червня і майже всього липня місяця не було пострілів та уражень на територію колонії, вони зрозуміли, що чекати якогось випадкового пострілу з боку українських військових – даремна справа, тому вирішили, що треба організовувати вибух у цьому «Бараці-200».
Полонених використовували як «живий щит»
Російські військові використовували українських полонених в Оленівці як «живий щит», стверджують правозахисники.
Як пояснює Роман Мартиновський, за свідченнями окремих звільнених з полону військовополонених, які були в Оленівці, буквально за 400-600 метрів від колонії російські військові розташували засоби ураження, з яких вели стрільбу. Мова про такі РСЗВ як «Град», «Солнцепьок» та інші.
«На знімках видно активності, видно сліди, переміщення. З космосу дуже добре видно, наприклад, місця, звідки здійснювались постріли з «Граду». Це дуже-дуже характерне місце. Наприклад, станом на 9-10 травня немає нічого в цьому квадраті, а станом на 10 чи 15 червня ми вже бачимо з'являються місця, звідки здійснювались постріли з реактивних систем залпового вогню», – розповідає про аналіз космічних знімків Роман Мартиновський.
Також на знімках видно окопи, бліндажі, облаштовані для військових, які там жили і вели вогонь із РСЗВ. За словами правозахисника, російська армія вела стрільбу поблизу колонії, щоб викликати вогонь із українського боку. «Щоб цей вогонь міг стати причиною загибелі українських військовополонених», – пояснює правозахисник.
«Тобто на відстані 400 метрів ти стріляєш, починається вогонь у відповідь з різних засобів ураження, більш точних, менш точних, і раптово щось прилітає в колонію. Це можна використати і на весь світ показати, які українські військові злочинці, що вони навіть своїх військовополонених знищують», – каже Мартиновський.
Водночас правозахисник критикує місце, яке було обране Росією для утримання військовополонених.
Адже колонія в Оленівці розташована приблизно за 15 кілометрів від лінії фронту. Така близькість не відповідає вимогам Женевської конвенції, яка передбачає утримання військовополонених у безпечних для їхнього життя та здоров'я місцях.
«Вони їх розміщували не просто на території «ДНР» (йдеться про окуповану частину Донеччини, де діє угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним – ред.), не ближче навіть до Російської Федерації, а буквально на лінії фронту. Я ще розумію, якби мова йшла, наприклад, про тимчасове розміщення невеликої групи військовополонених. Але ж це було не тимчасове розміщення, розумієте? Дуже велика кількість людей була розміщена там на постійній основі», – зазначає Роман Мартиновський.
Переміщення «азовців» у окремий барак
Зі свідчень військовополонених, які перебували у колонії в Оленівці, переведення частини військових в окремий барак адміністрація пояснювала «покращенням умов перебування», розповідає правозахисник.
«2500 осіб там перебувало. Зменшили вони навантаження, близько 7%, людей відселили. Чи покращило це серйозно умови? Як свідчать звільнені з полону військові, умови перебування в інших бараках від цього точно не покращилися. Люди, як багато хто спав на бетонній підлозі, так і залишився спати на цій бетонній підлозі», – зазначає Мартиновський.
Тому, за його словами, мотивація в адміністрації колонії була інша. І не випадково в той барак потрапили саме «азовці», наголошує юрист.
«Якби, як вони казали, хотіли зменшити навантаження по кількості людей в бараках і покращити умови їхнього перебування, то тоді мали би відбирати не за принципом приналежності до «Азову». Могли, наприклад, зробити інші умови для офіцерів. Але ж вони не за цим принципом діяли. Вони діяли за принципом «хто «азовець», той в цей барак», – каже Мартиновський.
За даними звільнених з полону військових, ввечері 28 липня, перед вибухом, у бараці перебувало 193 «азовця.
«Вони хотіли, щоб наслідки були жахливіші»
Після вибуху у бараці охорона не вживала жодних заходів, щоб допомогти потерпілим, розповідає Роман Мартиновський.
«Дуже важлива поведінка адміністрації після того, як стався вибух. Як би вони мали діяти? Вони б мали діяти добросовісно, тобто, скинути всі сили на те, щоб врятувати людей, які постраждали від цього вибуху. А всі їхні дії свідчать про те, що вони хотіли, щоб наслідки були жахливіші, щоб люди помирали без надання медичної допомоги», – розповідає правозахисник.
«Вони бачили, що там горять люди живцем, помирають від ран, але не дали можливості надати допомогу» – Мартиновський
Рятувати поранених охорона спершу не допускала і українських медиків, які були серед полонених.
«Ще одне свідчення, що вони хотіли, щоб шкода від цього вибуху була якомога більшою. Вони бачили, що там горять люди живцем, помирають від ран, але їм не дали можливості надати таку допомогу», – зазначає Мартиновський.
Начальник Оленівської колонії сміявся і не допускав до поранених «азовців» медиків, про бездіяльність адміністрації колонії раніше в розслідуванні розповідала Медійна ініціатива за права людини.
Медичну допомогу почали надавати лише через кілька годин. Водночас, як зазначає експерт Регіонального центру прав людини, велика кількість постраждалих гинула в перші хвилини від сильної кровотечі, опіків та інших поранень.
«Затримувати надання допомоги на годину-дві – це був ще один додатковий злочин. Ми вважаємо, що це може бути кваліфіковано, в тому числі, як катування, а це теж воєнний злочин. Тому що люди, яким не було своєчасно надано допомоги, навіть якщо вони вижили, очікуючи, вони відчували фізичні страждання», – пояснює позицію правозахисників Роман Мартиновський.
Також нині складно ідентифікувати, скільки людей, зрештою, отримало поранення і якого ступеня тяжкості вони були.
«Можемо припускати, що всі інші, до 140 осіб, які вижили, отримали ті чи інші поранення від цього вибуху», підсумовує правозахисник.
Чи могли стріляти із підконтрольної владі України території
За однією з основних версій слідства, удар по колонії в Оленівці був здійснений термобаричною зброєю. Про це раніше повідомляв Офіс генерального прокурора.
Цей факт, за словами Романа Мартиновського, свідчить про те, що удар був здійснений із невеликої відстані.
«Якщо припустити, що його здійснили із зони відповідальності ЗСУ, і навіть якщо цей засіб ураження стояв прямо на лінії розмежування, то це десь за 15 кілометрів. З такої відстані термобаричною зброєю наскільки точно потрапити досить важко», – зазначає юрист.
І додає, якщо стріляли, наприклад, із ручного гранатомета, то з ним можна було підійти на будь-яку відстань і здійснити прицільний постріл і це вже в зоні відповідальності збройних сил РФ, каже Мартиновський.
Про те, що вибухи у бараці в Оленівці не були спричинені ракетами HIMARS, як це стверджує російська сторона, визнала у своїй доповіді у жовтні 2023 року Моніторингова місія ООН із прав людини.
Хто може понести відповідальність?
Встановити безпосередніх виконавців можливо, але довести зв'язок цих виконавців із топ-представниками РФ – це не проста задача, пояснює Роман Мартиновський.
«Ми можемо завжди говорити про те, що замовники сидять у Кремлі. Наскільки це відповідає дійсності в ситуації з Оленівкою, сказати важко», – зазначає юрист.
Він пояснює, якщо притягати винних до відповідальності на національному рівні, то «треба встановлювати безпосередніх виконавців, замовників, якщо тільки ці замовники не є представниками топ-рівня, яких може притягнути до відповідальності і Міжнародний кримінальний суд».
«Якщо мова буде йти лише про виконавців, то це точно не Міжнародний кримінальний суд. Бо ті, хто натискали на кнопку, вони не були в генеральських погонах», – каже Мартиновський.
Також, за словами правозахисника, немає жодної інформації про те, що Федеральна служба виконання покарань провела будь-яке власне, службове розслідування щодо вибуху та чи була надана своєчасно медична допомога потерпілим.
Не було і жодних повідомлень про звернення служби до слідчих органів РФ з вимогою проведення розслідування всіх версій подій.
За даними Романа Мартиновського, з листування потерпілих із слідчими органами Росії, в тому числі Міноборони РФ, російська сторона розслідує єдину версію – про причетність до цього вибуху ЗСУ.
«Це означає, що вони фактично покривають можливих виконавців з боку РФ. А якщо це так, якщо вони не організують належне розслідування, то тоді вони не виконують вимоги міжнародного гуманітарного права. Відповідно, можемо вважати їх такими, що відповідальні за вчинення воєнного злочину, так, як ніби вони самі його вчинили, відповідно до статті 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Ось така у нас логіка», – пояснює позицію правозахисників Роман Мартиновський.
28 стаття Римського статуту передбачає принцип відповідальності командирів-начальників, які, знаючи про вчинений злочин, не провели належне розслідування.
«На нашу думку, простіше довести той факт, що злочин, який був вчинений в зоні відповідальності певних командирів-начальників, щонайменше мав би бути розслідуваний. Це обов'язок відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Командир, начальник, якому стає відомо про те, що готується злочин, він має вжити всі заходи, щоб його попередити. Якщо він цього не робить і злочин відбувається, він відповідає так само, як виконавець. Це міжнародний злочин, це воєнний злочин», – підсумовує Роман Мартиновський.
Повідомлення в Міжнародний кримінальний суд
Нині команда Романа Мартиновського в Регіональному центрі прав людини спільно з Медійною ініціативою за права людини, Українською Гельсінською спілкою з прав людини, громадською організацією «Спільнота родин Оленівки», французькою організацією Yahad - In Unum, організацією OSINT for Ukraine, на основі зібраних матеріалів та доказів, готують повідомлення до Міжнародного кримінального суду (МКС) про події в Оленівці.
«Ми взяли на себе блок по Міжнародному кримінальному суду. В повідомленні до МКС буде йтися про загальний контекст, який буде розкривати загалом ставлення росіян до захисників Маріуполя, зокрема, до «азовців». Там буде викладення фактів, тобто те, що вдалося встановити за ці два роки. Не тільки нашим організаціям, які є учасниками-авторами повідомлення, а й іншим організаціям, які проводили власні розслідування. Далі ми будемо давати власну кваліфікацію того, що сталося, і показувати відповідальність окремих командирів-начальників, які можуть бути суб'єктами відповідальності у Міжнародному кримінальному суді, який займається лише топ-особами», – розповідає про зміст майбутнього повідомлення Роман Мартиновський.
Правозахисники проситимуть МКС розпочати розслідування факту загибелі українських військовополонених у колонії. Також звернуться із питанням видачі ордерів щодо тих топ-осіб, які, на думку правозахисників, мають нести відповідальність за події в Оленівці.
«Ми віримо в те, що ми робимо, вважаємо, що це цілком реально. Віримо так само, як вірили в наше подання стосовно Марії Львової-Бєлової. І, власне, отримали ордери на арешт, перші ордери, які видав Міжнародний кримінальний суд в рамках збройної агресії РФ проти України», пояснює експерт Регіонального центру прав людини.
За словами Романа Мартиновського, після подання до Міжнародного кримінального суду, розслідування на національному рівні продовжиться і в майбутньому будуть зібрані додаткові докази, які можуть лягти в основу розслідування МКС.
Коли планують звернутися із повідомленням? Роман Мартиновський точного часу не називає. Нині, каже, через великий обсяг інформації, роботу над підготовкою подання все ще продовжують.
Форум