(Рубрика «Точка зору»)
Цими днями виповнюється 75 років від дня заснування та початку роботи Нюрнберзького трибуналу. Російська влада Криму не забула скористатися річницею, щоб знову звинуватити Україну у відродженні «фашизму» та «нацизму», а сам суд у тому, що він, мовляв, «не до кінця все вирішив».
«Ця дата дуже важлива й символічна, ‒ сказав, розмовляючи з журналістами, спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов. ‒ Вперше в історії людства був створений військовий трибунал, що розглядав злочини, скоєні під час війни. Ніколи раніше не було такої практики... Як правило, після воєн усе віддавалося на відкуп переможцю, і він карав або милував, траплялося, геноциду зазнавали цілі міста. На Нюрнберзькому процесі вперше правовим способом доведено, засуджено й покарано зло...».
Тут є декілька неточностей.
По-перше, Нюрнберзький трибунал не був першим. У регіонах СРСР пройшли десятки судових процесів. Щодо найбільш жорстоких військових злочинів у 1943-1949 роках відбулися процеси у 21 місті п'яти радянських республік: Краснодарі, Краснодоні, Харкові, Смоленську, Брянську, Ленінграді, Миколаєві, Мінську, Києві, Великих Луках, Ризі, Сталіному (Донецьку), Бобруйську, Севастополі, Чернігові, Полтаві, Вітебську, Кишиневі, Новгороді, Гомелі, Хабаровську.
На цих судах були публічно засуджені 252 військових злочинці з Німеччини, Австрії, Угорщини, Румунії, Японії та декілька їхніх пособників із СРСР.
Матеріали цих трибуналів пізніше були оприлюднені в Нюрнберзі.
Окрім того, в Токіо з 3 травня 1946 до 12 листопада 1948 року відбувся також трибунал над японськими військовими злочинцями.
Та й сама ідея Нюрнберзького трибуналу народжена не в Криму на Ялтинській конференції...
Ще 30 жовтня 1943 року, задовго до зустрічі трійки лідерів антигітлерівської коаліції в Ялті, була ухвалена Московська декларація про відповідальність нацистів за вчинені звірства, підписана СРСР, США та Великобританією. А сам трибунал був створений Лондонською угодою у 1945 році. Так Крим тут немає права «першородства».
Володимир Константинов вважає, що «зло повністю не було покаране. Сьогодні багато істориків говорять, що всіх цілей Нюрнберзький процес не досяг...».
Кримська газета робить висновок: «І тому сьогодні «повстають з попелу» образи нацистських катів і стають для когось символами, що для нас дуже тривожний сигнал... Як негативний приклад Володимир Константинов наводить прибалтійські республіки, де відкрито пропагують фашизм і нацизм, вважаючи себе при цьому прихильниками європейських стандартів, та братську Україну, в якій «з котушок з'їхало все керівництво, хоча ця республіка зазнала колосальних втрат під час війни ‒ один Бабин Яр чого вартий».
Зрозуміло, що ні у країнах Балтії, ні в Україні ніякого відродження фашизму і нацизму немає.
Просто російські політики, а значить і кримські чиновники, які копіюють російський світогляд, добре розуміють, що прагнення балтійських народів та українців до самостійності призведе до обмеження російського впливу на них. Тому вони й перебільшують загрозу і називають національне відродження у країнах Балтії та в Україні – «нацизмом».
Це від безсилля, мабуть.
Сьогодні дослідникам не можна говорити про Нюрнберзький трибунал окремо від резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1481
А от твердження про те, що Нюрнберзький трибунал не все вирішив, не позбавлене підстав.
Однак не в тому сенсі, як це подають у Росії та окупованому Криму.
Нюрнберг засудив нацизм. Але не засудив інші тоталітарні режими, які були не менш кривавими і жорстокими.
Тому сьогодні дослідникам не можна говорити про Нюрнберзький трибунал окремо від резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1481, що закликає до засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, ухваленої 25 січня 2006 року.
У ній мовиться, що «всі тоталітарні комуністичні режими, які правили у XX столітті у країнах Центральної та Східної Європи і досі залишаються при владі в деяких країнах світу, характеризуються масовими порушеннями прав людини, включаючи індивідуальні та колективні вбивства і страти, загибель людей у концентраційних таборах, смерть від голоду, депортації, тортури, рабську працю та інші форми масового фізичного терору, переслідування з етнічних і релігійних підстав, порушення свободи совісті, думки й вираження, свободи преси, а також відсутність політичного плюралізму».
Треба пам'ятати, що Друга світова війна почалася спільним нападом Гітлера та Сталіна на Польщу
Резолюція є фактично продовженням Нюрнберзького акта і доробляє те, чого не зробив Нюрнберг.
Треба пам'ятати, що Друга світова війна почалася спільним нападом Гітлера та Сталіна на Польщу. Тому й місце Сталіна, як одного з ініціаторів світової війни, мало б бути поруч із гітлерівськими генералами.
Однак, ситуація змінилася, і вийшло, що переможці судили переможених, як завжди.
В Україні, яку Константинов таврує як «фашистську країну», на відміну від Росії, ухвалений закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
І якщо вже в річницю Нюрнберзького трибуналу говорити про воєнних злочинців, то не можна забути, що саме Україна сьогодні все більше ідентифікує російських воєнних злочинців, які скоїли злочини в Криму і на Донбасі. І ці воєнні злочини не менш тяжкі, ніж ті, які чинили гітлерівці під час Другої світової війни.
Над ними новий суд народів ще попереду. Це невідворотно, як і винесення вироку в процесі, що вже йде над російськими військовими злочинцями, які збили МН-17 і згубили життя 298 ні в чому не винних пасажирів.
Ці нові суди і заповнять ті лакуни, які залишилися після першого Нюрнберга.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії, який піддавався репресіям в окупованому Росією Криму і був вимушений покинути півострів.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
