ЛЬВІВ – Другий рік медики приватних клінік України, які об’єднались у благодійний проєкт «Неопалимі», допомагають українцям, військовим і цивільним, у яких після поранення залишились рубці і сліди від опіків. За допомогою високоякісного і професійного обладнання лікарі повертають пацієнтам віру в себе. Особливо, кажуть, цей проєкт важливий для дітей, в яких після важких поранень постраждали обличчя.

У Львові посмішки дітям повертають лікарі Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру і однієї з львівських приватних клінік.

9-річна Ангеліна показує своє намисто з ангеликом. «Це мені подарували мама і братик», – розповідає. Дівчинка закінчила третій клас, любить інформатику, малювати, а ще смакувати полуницею. У неї є улюблений песик, своя кімната і свої іграшки. Тільки її забавки, тільки її кімната, тільки її мама, тільки її брат. Про все, чим цікавиться, чим живе нині, говорить охоче. І її мрія – щоб перемогла Україна.

Але про те, що пережила дитина, під час розмови уникаємо. Це дуже болючі спогади, психологічна травма наразі залишилась. Ангеліна знає, що народилась у Куп’янську і там жила з татом, своїми братами та сестрами. Коли дитині було кілька місяців, мама її покинула. Жінка була позбавлена материнських прав. Ангеліна була четвертою дитиною у цій родині.

Одного жовтневого дня 2022 року дівчинка з татом пішли до сусідки. Туди у будинок влучила російська ракета, розповідають очевидці. Тато загинув на очах у доньки, кажуть, його просто розірвало. На той час 7-річну Ангеліну забрали українські військові і відправили у лікарню. Внаслідок важкого поранення дівчинка втратила праве око, отримала численні осколочні травми, порохові опіки обличчя. Лікарі доклали чимало зусиль, щоб врятувати дитині ногу, яка була розтрощена. Ангеліна лікувалась в Україні і за кордоном. Її опікуни змінювались.

Всю цю інформацію про історію життя маленької дівчинки з Куп’янська Зоя Лаврикова з Харкова збирала по крупицях. А її власна історія з Ангеліною почалась 9 місяців тому.

«Я дізналась, що діти були у лікарні в Харкові без батьківського догляду, і їм потрібна допомога. Коли побачила Ангеліну, то одразу зрозуміла, що нікому її не віддам і зроблю все для неї. Коли вона мене запитала: «Ти мене не залишиш?», я відповіла: «Я не просто тебе не залишу, я хочу, щоб ти була моєю». Я зрозуміла, що це дитина, якою треба займатися 24/7. Так, вона завжди буде з інвалідністю, але моє завдання – зробити все, щоб вона була прилаштована у житті, отримала освіту, професію, була здорова, щоб у неї не було комплексів», – каже Зоя Лаврикова.

Зоя Лаврикова – опікунка Ангеліни, забрала дитину до себе додому. Дівчинка перші два місяці називала її феєю, тому що Зоя виконувала всі її бажання, немов чарівна фея з казки.

«Мені це дуже подобалося, що я – фея, але потім вона приходить і каже мені: «Все, сьогодні ти – мама!». Як я цього хотіла! Для мене це було щастя! Я сама від себе не очікувала, що навіть не матиму отого найменшого відчуття, що це не моя дитина. Вона мені в рази більше дає, ніж я їй. Мені 57 років, у мене – дорослий син, і він їй як брат і тато. Я вдячна синові, що він бере велику участь у підтримці Ангелінки. Я не знала, якою буде реакція сина, коли вирішила забрати Ангеліну, але його реакція переважила всі мої очікування. Він дуже добрий. Я щаслива: у мене є Бог і Ангел – син Богдан і донька Ангеліна», – каже Зоя Лаврикова.

Ангеліна працює з реабілітологом і психологом, але найголовніші ліки для дівчинки – це любов близьких людей, які нею опікуються.

Коли опікунка зауважила, що її Ангеліна уникає поглядів у дзеркало, боїться навіть глянути у нього, то зрозуміла, що дівчинка не хоче дивитись на себе через цятки на обличчі, які залишились після поранення, а це порохові опіки. На вулиці люди звертали увагу мамі, щоб витерла дитину, бо у неї «розмальоване» лице. Така невихованість перехожих виливалась у сум дитини.

Ангеліна намалювала дівчинку з лицем у цятках – і мама зрозуміла, що потрібно шукати медиків, щоб ці наслідки поранення забрати.

«Коли я побачив Ангелінку перший раз, у мене було двояке відчуття. З однієї сторони, дуже симпатична дівчинка, з іншої – настільки пошкоджене личко і тіло, ніжки. На ногах лишились рубці після осколкових поранень. Коли побутовий татуаж у людини, то ми знаємо, як він робився, що якісний, а у цій ситуації він завжди різнокольоровий, це і порох, і бруд, і якісь фізичні уламки, дрібні осколки. І, відповідно, це забирається за допомогою пікосекундного лазера. Механічних чи так званий посттравматичний татуаж є надскладніший до видалення», – говорить лікар-дерматолог Олександр Туркевич, керівник і співзасновник однієї з львівських клінік.

Коли лікар сказав Ангеліні, що у неї буде личко без цяток, то одразу ж вона намалювала таку дівчинку.

Процедуру проводять під анестезією

Дитина позбудеться цяток на обличчі, матиме ідеальний стан шкіри, але не за одну процедуру, а 2-3. Адже глибина порохових опіків різна, як і їхній колір.

«Я не можу гарантувати, що ми 100% заберемо з першого разу. 80% – так. Деколи і 5 разів треба зробити. Плюс у дитини була процедура шліфування ербієвим лазером рубців. Західний виробник розробив для нас спеціальну маніпулу для рубців, яка на цей момент єдина у світі, якою ми користуємося, і бачимо фантастичні результати. На сьогодні наші пацієнти дістають найкраще і передове, що лікує рубці», – зауважив Олександр Туркевич.

Із хірургічного погляду процедура з видалення порохових опіків не є складною, але це на перший погляд, зауважує дитячий хірург Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру Андрій Кузик.

«Така процедура вимагає спокою від дитини. Такі діти, на жаль, пошрамовані війною, вони потерпілі від тієї страшної біди. Тому для безпеки пацієнта і спокою, для того, щоб було комфортно проводити цю процедуру, потрібно загальне знечулення дитини, яке проводять анестезіологи лікарні. Наша лікарня не має такого обладнання і Олександр Туркевич привозить своє, на якому і проводить процедуру дітям», – наголосив Андрій Кузик.

Щоразу на таку безкоштовну процедуру зі шліфування рубців чи прибирання порохових опіків проєкт «Неопалимі» запрошує кількох дітей.

4-річна Дарина з Волновахи теж привертала увагу людей на вулиці своїми цяточками на обличчі і на вусі, які отримала від поранення, говорить мама Дарини Тетяна Пономарьова:

«У нас люди дуже «цікаві», бачать, що у дівчинки поруч шраму є чорні цяточки, то одразу кажуть, що помалювалась. Було дуже багато уваги до її обличчя. Не вміють поводитись люди. Після першого шліфування вже не так це кидається у вічі».

Діти одужують

Дарина теж пережила важку історію через російсько-українську війну. 23 березня 2022 року Тетяна Пономарьова з чоловіком і трьома дітьми втікали з Волновахи Донецької області. Їхня машина підірвалась на міні. Чоловік і старша донька Тетяни загинули на місці. Дворічна Дарина отримала важкі поранення.

«Я залишилась з двійнятами одна. У Дарини було осколкове поранення обличчя, і ми втретє проходимо процедуру лазерного шліфування. Перший раз було без наркозу, але лікар сказав, що вона не витримає. Вже вдруге з наркозом. Я з дітьми живу у Бучі, поки що. Пробувала жити у Польщі, але не змогла з різних причин», – каже Тетяна Пономарьова.

Дарина найбільше розпитувала лікаря, у неї вушко залишиться чорним чи білим.

Дарина поїхала з мамою на орендовану квартиру у Бучу, тому що повертатись у Волноваху небезпечно.

Ангеліна вже з мамою Зоєю у Харкові, де зараз неспокійно і гучно. Дівчинка вже дивиться на себе у люстерко.

Як буде далі? «Я точно знаю, що у нас все буде добре, що Ангеліна буде щасливою!», у кожній телефонній розмові говорить Зоя Лаврикова.

Благодійний проєкт «Неопалимі» був ініційований у серпні 2022 року, мета якого безкоштовно надавати медичну допомогу, лікувати рубці і опіки українцям, які постраждали від російсько-української війни. А це – і воїни, і волонтери, і цивільні особи, і діти. Із 2023 року розпочалась співпраця з Міністерством охорони здоров’я і приватними клініками, загалом нині їх 25.

Лікування складається з 3-12 процедур, залежно від стану шкіри і складності опіків і рубців. Медики-волонтери використовують сучасні методики, мають найкраще обладнання провідних виробників, а також розробили унікальний протокол лікування деформаційної травми, який не має аналогів у світі.

Понад 1899 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення Росії на територію України, про це 27 травня повідомили в Офісі генпрокурора. За офіційною інформацією, 548 дітей загинули і більш як 1351 дитина отримала поранення різного ступеня тяжкості.

У Донецькій області постраждали 532 дітей, у Харківській — 378, Херсонській — 152, Дніпропетровській — 139, Київській — 130, Запорізькій — 108, Миколаївській — 105.

Лише 25 травня у Харкові загинула 12-річна дівчинка внаслідок російського ракетного удару по гіпермаркету, 13-річний хлопець отримав травми. 26 травня у Харківській області були поранені внаслідок російського обстрілу діти віком 9 і 12 років.