Наприкінці березня у Празі розпочалися Міжнародні дні проти расизму, до участі яких запросили й українських дітей-біженців: написати есе для літературного конкурсу «Не залишайся осторонь» та виступити на конференції в Сенаті Чехії.
Конференцію щодо прав людини та літературний конкурс у Чехії оголосили вдруге. Цього року до участі вперше запросили й українців, троє з яких перемогли у конкурсі.
«Вони живуть серед нас уже більше року, вони – наші однокласники, колеги, сусіди. Вони принесли з собою часто важкі та сумні історії, а деякі з них починають з чистого аркуша. Водночас нагадуємо, що війна в Україні також стосується нас, і ми не можемо ігнорувати ті жахи, які творить Росія», – пояснюють організатори участь українців.
За цей рік багато дітей подорослішало і дізналося про такі реалії життя, про які повинні були читати лише в книжкахДарія Данильчук
Чеські школярі писали твори на тему прав людини; завданням українських учасників та учасниць було написати лист чеським друзям про те, як вони живуть, що переживають та що хочуть їм розповісти.
Що розповіли украінські біженці?
«Пам’ятаю той день, коли тітка Іра з моїми двоюрідними двійнятами Арішею та Кірюшею поїхали до Польщі. Тоді я засумувала ще більше, бо все більше почала боятися сирен та тієї страшної зброї, що літала вночі і вдень, а потім вибухала. Я навіть заплакала і вперше сказала батькам, що мені страшно і тяжко перебувати у холодному підвалі. Можливо, ти подумаєш, що я слабка. Можливо, але насправді я все частіше й частіше почала дізнаватися про те, що потяги один за одним везуть людей подалі від війни. Боялася того, що раптом таких потягів більше не буде», – написала у своєму листі учениця 6-го класу Софія Молчагова, яка виїхала з України 14 березня 2022 року.
Дівчина розповідає, що планувала їхати в Чехію з сім’єю ще перед початком повномасштабного вторгнення, а 24 лютого мала фотографуватися на закордонний паспорт.
«Трішки не встигли, бо у нас забрала цю можливість війна. Тепер тато мав відпустити в Європу тільки нас з мамою, яка ніяк на це не наважувалася. Я, звичайно, її розумію, адже поїхати в іншу країну – це не через дорогу перейти», – пише Софія.
Інша учасниця Дарія Данильчук розповідає, що планувала представити свою першу колекцію одягу на конкурсі юних дизайнерів в Україні.
«Усі вихідні щотижня я була на курсах, сиділа, малювала, готувалася та підбирала тканини. Це мав бути перший мій великий конкурс, і в мене було надзвичайно велике бажання перемогти», – зізнається дівчина.
На наступний день дівчина прокинулась від слів: «Почалась війна».
«Усе здавалося сірим, це було просто життя без цілі. Та ось було ухвалене рішення їхати за кордон, у Чехію. День, коли ми залишили Україну, був сніжним. Але чомусь це рипіння під ногами та білі сніжинки не викликали радості, як раніше. Був лише смуток», – каже Дарія.
Спочатку Дарія вчилася у центрі для біженців, а з вересня пішла у чеську школу. Каже, що панікувала через те, що є єдиною іноземкою у класі.
«Я нікому не бажаю навіть на крок приблизитися до цих відчуттів. За цей рік багато дітей подорослішало і дізналося про такі реалії життя, про які повинні були б читати лише в книгах», – каже школярка Дарія Данильчук.
Зі школярами на конференції також говорили представники громадських організацій, які займаються правами людини, та працівники Міністерства внутрішніх справ – аби спонукати молодь волонтерити та допомагати іншим людям.
Так, громадський активіст Давид Тишер порушив тему дискримінації українських біженців-ромів за кордоном.
«Деякі роми, яких дискримінує суспільство, все ж знаходять притулок, розуміння. Однак роми, які належать до групи ЛГБТ+, часто не знаходять прихистку навіть серед найближчих родичів», – зазначив Тишер.
Офіційні особи саме цю проблему не коментували.
Захід відбувся під патронатом президента Сенату Мілоша Вистрчила. Він закликав учасників та учасниць не слухати тих, хто говорить, що допомогти іншим людям неможливо.
«Саме ті, кого не стримують скептицизм чи байдужість, рухають суспільство вперед», – сказав Вистрчил.
До розмови залучили і психолога Міністерства внутрішніх справ Штепана Виметала, який розповів про те, як працює психіка людини під час кризової ситуації і що українським дітям допоможе пережити травму війну.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну понад 8 мільйонів українців виїхали з території України, фіксує Управління верховного комісара ООН у справах біженців. Чехія прийняла майже пів мільйона людей, скільки серед них дітей – даних немає.
