Найближчі тижні будуть складними, заявив президент України Володимир Зеленський, а в США припускають, що вони можуть вирішити результат битви на сході України. Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» спробували розібратися, що відбувається на лінії фронту, у чому причини просування російських військ та як Україна може змінити ситуацію?
Бої на Донбасі
У Мар'їнці, незважаючи на постійні обстріли, лінія фронту після 24 лютого не змінилася. Російські війська вже четвертий місяць намагаються прорвати українську оборону на Донеччині. За даними Пентагону, до середини травня в Україні перебували 105 батальйонно-тактичних груп (БТГр) Росії. Більшість саме на сході. В одній БТГр щонайменше 500 військовослужбовців.
«Вони вивели свої війська з Харківської області, зменшили лінію фронту, вони перегрупували свої війська. І ось за рахунок посилення своїх резервів, своїх ресурсів відбувається інтенсифікація бойових дій на Донбасі. На інших напрямах можна сказати, що йде позиційна війна. Залишився лише Донбас. І всі сили та засоби кинуті туди. Середньодобові темпи наступу для такої кількості військ це щонайменше 15-20-30 кілометрів на добу. А 50-60 кілометрів вони досягли за 3-4 тижні», – розповідає воєнний експерт Агіль Рустамадзе.
8 травня українські підрозділи відійшли від Попасної. Як говорили самі військові, це місто було дуже важливим для оборони – воно розташоване на висоті. Але, як видно за супутниковими знімками міста, зробленими з різницею в рік – обороняти на третій місяць війни вже було нічого – Попасну зрівняла із землею артилерія. Російські війська спробували розвинути наступ.
«Здійснено спробу форсування водної перешкоди – річки Сіверський Донець на ділянці від Ямполя до Лисичанська. Було визначено 3 основні райони форсування – це біля населених пунктів Дронівка, Серебрянка та Білогорівка. Напевно, Білогорівка є найбільш відомим населеним пунктом в цьому ключі, тому що там було знищено більш ніж 70 одиниць техніки Російської Федерації і наступ, і форсування було зупинено. Після того, як спроба форсування річки не вдалася, противник перегрупував свої війська в районі Попасної, ввів в дію другий ешелон і зміг наростити наступ на захід та на північний захід у напрямку на Соледар. Грубо кажучи, задача їх стоїть в тому, щоб отримати або фактичний, або, принаймні, частковий вогневий контроль над трасою Бахмут – Лисичанськ. Це їхня ключова мета, наразі. І спроби цього не припиняються вже понад тиждень», – каже аналітик фонду «Повернись живим», Антон Шевченко.
«Траса не захоплена, в цілому, але вона повністю прострілюється російськими військами. Тобто проїхати по трасі Лисичанськ-Бахмут – це вже навіть не просто ризиковано, а дуже небезпечно. Кожна машина обстрілюється, багато там вже розбитих, взірваних, спалених автомобілів. Тому пряме сполучення відсутнє. Але сполучення з містами Горської громади, з Лисичанськом, Сєвєродонецьком є. Найнебезпечніша – це ділянка від Лінніка, яка проходить біля нафтопереробного заводу до – десь до кар’єру. Орієнтовно кілометрів 10-15 точно прострілюється дуже щільно», – розповів глава Луганської ВЦА Сергій Гайдай.
Від контролю траси з Бахмута залежить угруповання українських військ у Сєвєродонецьку – це єдиний рубіж оборони, який розташований по той бік Сіверського Донця. Там під вогнем російської артилерії досі залишаються близько 15 тисяч мирних жителів.
«Ми бачимо по кількості обстрілів, Сєвєродонецьк, до прикладу, обстрілюється в рази більше, ніж раніше. Російська армія просто вирішила іти таким же шляхом, як із Маріуполем. Вони просто знищують повністю місто. Обстрілюються всі райони, всі будинки. Немає для них різниці, чи вони обстрілюють лікарню декілька днів поспіль, чи просто житлові райони. Просто там і системи реактивні залпового вогню, і артилерія. І всякі «Гради», «Урагани». І авіабомби скидають. Ну тобто з усього виду озброєння, яке є в російської армії, вони розстрілюють Сєвєродонецьк», – продовжує Сергій Гайдай.
«Це виклик. Потрібно балансувати між утриманням якомога більшої території, використовуючи природні перешкоди, такі як річки, утриманням ключових перехресть та місцевості так, щоб зрештою не довелося відступати, а потім відвойовувати знову. І водночас зберігати сили – тобто уникати оточення. Чим довше Україні вдається балансувати ці фактори, чим довше триматися – тим більше шансів, що вони отримають зброю, яка їм потрібна», – розповідає Лі Гейбл, полковник американської армії у відставці.
Стримування російських військ на Донеччині українській армії обходиться серйозними втратами. Президент України Володимир Зеленський дослівно сказав: на найскладнішій ділянці можуть загинути від п'ятдесяти до ста людей. За даними українського Генштабу, російські війська останнім часом втрачають від однієї до двох сотень особового складу щодня та різну бронетехніку.
«Безпосередньо мені на рівні командирів бригад також повідомляли, що після бою здійснюється обліт поля бою і в тому числі рахується фактично по тілах. Це один із найбільш вірних варіантів. Потім також ця інформація звіряється з перехопленнями противника і плюс також рахується в деяких випадках знищення військової техніки і, можливо, з екіпажами, якщо вони були там. Якщо не було відмічено, що він покидав техніку. Тут ще виникає питання, а як саме рахують кадрових військовослужбовців, як рахують мобілізованих з ОРДЛО, як рахують представників приватних військових компаній Російської Федерації. Тобто наразі це до кінця не відомо. І, насправді, кількість реальних загиблих може бути як менша, так і більша», – каже аналітик фонду «Повернись Живим», Антон Шевченко.
Під натиском Росії ЗСУ доводиться відступати – зокрема з Лиману поблизу Слов'янська. У другій половині травня ЗСУ також залишили Світлодарську дугу – закріпилися за водосховищем. Тепер лінія оборони проходить річкою Лугань, а Світлодарськ, як і Миронівський, окуповані.
«Значна зміна – вони не намагаються атакувати масштабно. Вони зменшили свої операції, щоб мати можливість провести атаку на меншій осі, а не як раніше, коли намагалися провести величезну операцію, але не могли координувати дії між арміями. Це велика зміна, яка дозволяє концентрувати значну кількість сил одному напрямку», – розповідає Лі Гейбл, полковник американської армії у відставці.
«Я не поспішав би назвати обвал української оборони, ні. На відміну від інших місць проведення бойових дій, українська армія відводить планомірно, тактично відступає та вимотує цим противника. На даному етапі, я оцінюю з військової точки зору, немає якихось населених пунктів, які потрібно було б утримувати кров із носа. Це може стати проблемою, якщо українська армія не наростить новими резервами свою оборону з метою запобігання тактичним успіхам російської армії в обвал усієї своєї оборони на Світлодарському напрямку. Передумови для цього є, але зараз оборона української армії не провалена. Йдуть запеклі бої», – зазначає воєнний експерт Агіль Рустамадзе.
Українські морпіхи на Донбасі
Навіть не на самій передовій все одно часто чутно звуки вибухів, але навіть за таких умов українські військові продовжують тренуватися.
– Кожного дня стрільби, мінно-підривна справа, інженерна справа і медицина, аби це було, як-то кажуть, на інстинктах, аби не задумуватись під час бою
– А от ви і так фактично на передовій, тут постійно звуки лунають?
– Це все вже звично настільки, як кожного дня зуби чистити, так само і це, людина швидко звикає, – каже військовослужбовець 503 ОБМП «Борсуки» з позивним «Каунас».
«Тут, де ми зараз, то бiльш-менш тихо. Там, де ми були минулого разу, то російська армія атакувала з тяжкого озброєння, танки, артилерія», – додає інший військовослужбовець 503 ОБМП «Борсуки» з позивним «Єнот».
Наразі, всього за кілька кілометрів від передової, бійці 503-го окремого батальйону морської піхоти відпрацьовують дії в обороні, і навпаки – в атаці. Все максимально реалістичне, адже вже завтра ці навички стануть у нагоді у справжньому бою.
«Злилися з місцевістю, замаскувалися навколо будівлі, одна людина була в будівлі, вона в будівлі захована. Ми втратили 3 людей із 6, інших ще шукають і так ми знешкодили більшу половину групи. Сама основна задача – це захистити цю будівлю», – розповідає про тренування військовослужбовець 503 ОБМП «Борсуки» з позивним «Барні».
Багато хто з морських піхотинців воює не перший рік. «Борсуки», як називають батальйон, разом з іншими підрозділами ЗСУ відбиває атаки російської армії з 24 лютого.
«Заїхали, пару машин спалили, вони втекли, вони як гарматне м’ясо. Скажімо, зараз позаходили такі не дуже кваліфіковані люди», – каже військовослужбовець 503 ОБМП «Борсуки» з позивним «Каунас».
«Просуваємось потрошки на деяких напрямках так само, відбиваємо великі атаки, як би їм не хотілося, що б ми це робили, але з великими стараннями йдем до перемоги. Вони дуже часто тікають, я навіть сам особисто, механік-водій, і я особисто брав участь в тому, що найперший вивіз з батальйону БМП-3 з лінії фронту і техніка доволі нова, тільки має пробігу там півтори тисячі кілометрів», – каже Сергій, військовослужбовець 503 ОБМП «Борсуки».
«Не думаю, що це все закінчиться Донбасом, якщо не зупинимо», – каже військовослужбовець 503 ОБМП «Борсуки» з позивним «Фокс».
Російська та українська артилерія
«Зупинимо їх, відіб'ємо Донбас, відіб'ємо кожен кусочок нашої землі, кожен сантиметр. Це по любому відібємо. В них немає стимулу, в нас є стимул, ми захищаєм свою батьківщину», – вважає військовослужбовець 503 ОБМП «Борсуки» з позивним «Холодний».
«Я вважаю, що військові дії Росії все ще показують велику кількість слабкостей: логістичні, командні, невпевненість солдатів на нижчому рівні, але кількість на боці росіян. Вони безжальні до знищення інфраструктури, селищ та цивільних в Україні. Тому в них хоч і не вистачає солдатів і якостей, які є у найкращих арміях, ви не можете недооцінювати руйнівну силу усієї російської артилерії», – вважає Веслі Кларк, екскомандувач збройними силами НАТО в Європі.
В українській армії вже показують роботу нової артилерії на передовій. Гаубиці FH-70 та М777, самохідки CAESAR. Але це поки що окремі елементи для успішної оборони від масованих російських артилерійських обстрілів. З боку України кількості знарядь наразі не вистачає.
«Критично важливо, щоб було придбано безпілотні системи, засоби радіоелектронної боротьби чи радари, які можуть визначити місцезнаходження російської артилерії. Перша та найважливіша боротьба – контрбатарейна. Якщо російська артилерія буде переможена – тоді і спільні російські зусилля на Донбасі можуть бути повалені. Перший пріоритет – перемога над російською артилерією», – продовжує Веслі Кларк.
«Ось українська армія має перевагу, скажімо, від 0 до 5 км. Це через Javelin, через NLAW. Отже треба посилювати межу вашої переваги. Піднімати це з 5 км до 30, до 40, до 50. Щоб хоч би зупиняти ворога. Усвідомили вже всі – і на Заході, і в Україні. Це висококласна гаубична артилерія з дальністю до 30 кілометрів. І це є реактивні системи залпового вогню. А також дрони-камікадзе. Тобто атрибути нових війн», – розповідає воєнний експерт Агіль Рустамадзе.
І якщо артилерія в Україну вже надходить, то далекобійніші системи M142 і M270, наразі США не передають, хоча Україна звертається з цими проханнями тижнями. За даними CNN, у Вашингтоні бояться, що Україна може використовувати цю зброю для ударів по території Росії, але схиляються до того, щоб все ж таки передати її. Питання в тому, наскільки далекобійну версію, коли і скільки. Поки що українській армії доводиться відступати.
«Поки що такі вогневі можливості України. Судити про те, коли російська армія буде виснажена – досить складно. Я про це заявляв скрізь. Саме відчувається голод української армії в артилерії, реактивних системах залпового вогню. У вас лінія фронту завдовжки 1300 км та добові втрати, які ви завдаєте супротивнику – 150-200 осіб. З такими можливостями російська армія може наступати постійно», – продовжує Агіль Рустамадзе.
«Якщо ви пригадаєте лінію розмежування станом до 24 лютого 2022 року, то здається, не менше від третини з лінії розмежування проходило по річках. Те саме ми зараз бачимо, як фронт стоїть на Луганщині і на Донеччині частково, фактично від Ізюму і до Лисичанська фронт +/- по річці, за винятком населених пунктів, як Лиман, Святогірськ і так далі. Я думаю, що в короткостроковій або середньостроковій перспективі фронт може вирівнятися в тому числі і по річці знову ж таки», – каже аналітик фонду «Повернись Живим», Антон Шевченко.
Російська армія вже три місяці без розбору випалює артилерією і будинки мирних жителів, і позиції українських військових. І зараз настав момент, коли багато в цій війні залежить від подальших рішень Заходу щодо військової допомоги Україні. Поки ВСУ не здобули такої необхідної зброї – Росія спробує максимально швидко здобути хоч якусь перемогу на лінії фронту.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
