«Вічная пам’ять» – з такою назвою вийшов заключний епізод серіалу «Чорнобиль». Серіал виявився найрейтинговішим в історії за версією порталу IMBDb. Багато глядачів звертає увагу на точність деталей радянського побуту, які вдалось передати режисерам і сценаристам – зважаючи на те, що вони іноземці.
Однак для того, щоб передати атмосферу максимально наближено до реальності, творці серіалу консультувались з українцями. Яким є їхній вклад, на честь кого назвали одну з центральних героїнь Уляну Хом’юк, і чому останній епізод називається «Вічная пам’ять»? Ми розпитали у сценариста серіалу Креґа Мейзіна та Дори Хомяк – українки в США, яка була однією з тих, хто допоміг йому зрозуміти Україну.
«Було багато причин, чому я хотів розповісти цю історію, але, мабуть, для української аудиторії цікавіше те, як саме я це хотів розповісти. Я завжди знав, що це трагедія, яка безпосередньо вплинула на український і білоруський народи, і опосередковано торкнулась сотень тисяч людей з усього Радянського Союзу», – зазначив «Голосу Америки» сценарист серіалу Креґ Мейзін. «Ми зняли цей серіал в пам'ять про всіх, хто страждав і пожертвував собою. Саме тому останній епізод має назву «Вічная пам'ять».
Я завжди знав, що це трагедія, яка безпосередньо вплинула на український і білоруський народи, і опосередковано торкнулась сотень тисяч людей з усього Радянського СоюзуКреґ Мейзін
«Він мені сказав, що має таку ідею – а я кажу: «Хомяк краще ні, може трішечки зміни?» – сміється член правління волонтерської організації Razom For Ukraine Дора Хомяк.
«То він перетворив прізвище на Хом’юк. А Уляна Леґедза з нами вчилась також, вона американка українського походження. Коли він мені написав кілька років тому у твіттері, що починає знімати щось про Чорнобиль, то я поставилась до цього із застереженням, бо вже не перший раз хтось намагався розповісти щось про Україну, але виходило не дуже якісно. Однак цей серіал мені подобається, це дуже якісна робота».
Коли ти розповідаєш історію страждань, ти повинен робити це з повагою. Як я можу проявити повагу? Для мене було дуже важливим отримати деталі прямо з радянського життяКреґ Мейзін
Серед іншого, глядачі й критики звертають увагу на дрібні деталі побуту, які зобразили в серіалі. Номерні знаки автомобілів, газети, одяг, сигарети, які курили в той час. Ті речі, які пересічний американський глядач навряд чи помітить. Втім, для творців серіалу було важливо дотриматись навіть таких дрібних нюансів, каже Креґ Мейзін
«Коли ти розповідаєш історію страждань, ти повинен робити це з повагою. Як я можу проявити повагу? Для мене було дуже важливим отримати деталі прямо з радянського життя. Я хотів, щоб кожен цінував і визначив для себе справжню, повсякденну красу, й боротьбу, жертву і гордість життя радянських громадян, які постраждали від цієї жахливої події».
В цьому йому допомагала ціла команда людей в Україні та США.
Те, що народ України, Білорусі та Росії добре сприйняв наш серіал, значить для мене більше, ніж будь-яка рецензія критиківКреґ Мейзін
«Креґ підключив до своєї команди фахівців з цієї теми, включно з людьми, які пам’ятають Союз і жили в Україні саме у 80-х роках», – каже Дора Хомяк.
«Щоб вони відредагували, щоб вони розкритикували, щоб кожна деталь була правильною, – зазначає вона. – Я час від часу випитувала його – чи ти читав це, чи ти читав се, чи ти знаєш такого автора? І він всіх знав – я радила йому різні книжки. І він цікавився цим. Читав, писав, говорив. Я питала в нього, чи він читав речі Юрія Щербака, котрий був на місці. Книги Сергія Плохія «Чорнобиль» і «Брама Європи» – здається, я також згадувала Енн Епплбаум».
Креґ Мейзін каже: «Ми задоволені тим, наскільки нам вдалось це зробити. Те, що народ України, Білорусі та Росії добре сприйняв наш серіал, значить для мене більше, ніж будь-яка рецензія критиків».
