Кожен п’ятий біженець із України зміг знайти роботу в Німеччині, але менше половини з них знайшли роботу, що відповідає їхньому рівню кваліфікації. Про це свідчать дані Федерального статистичного управління. Проблеми працевлаштування особливо відчувають українки з маленькими дітьми, які становлять близько 70% біженців у ФРН. Через нестачу дитячих садочків та дефіцит кадрів у Німеччині жінки самі змушені доглядати дітей – тому не можуть працювати.
З якими ще проблемами стикаються українські переселенці під час працевлаштування в Німеччині? Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» поспілкувався з українськими біженками та дослідив заяви німецьких експертів.
Згідно з дослідженням, частка людей з вищою освітою серед українських біженців працездатного віку значно вища, ніж серед населення Німеччини в цілому. У групі людей віком від 25 до 59 років – 45% мають вищу освіту, а 28% – професійно-технічну освіту. Для порівняння – лише 27% німців такої ж вікової групи мають науковий ступінь. Проте, незважаючи на високий рівень освіти українців, працевлаштовані лише 20%. Менше половини з них знайшли роботу, що відповідає їхньому рівню кваліфікації. Одиноким жінкам з дітьми набагато важче знайти роботу, ніж чоловікам.
За даними Федерального статистичного управління, частка українців, які знайшли роботу, збільшується після 12 місяців перебування в Німеччині. Українці, які перебувають у ФРН за Директивою про тимчасовий захист, мають особливий правовий статус, що дає їм можливість працевлаштуватися, відвідувати мовні курси та отримувати соціальну допомогу.
«Це нереально – працювати та доглядати за маленькою дитиною»
Українка Тамара Ліщук приїхала до Німеччини з двома дітьми навесні 2022 року. В Україні вона здобула дві вищі освіти та більш як 10 років працювала бухгалтером. Зараз жінка відвідує курси німецької мови і мріє далі продовжувати працювати за фахом. Утім, каже, через впроваджену урядом ФРН ініціативу Job Turbo, яка має на меті якомога швидше працевлаштувати 400 тисяч біженців, Тамарі дедалі частіше у Центрі зайнятості пропонують некваліфіковану роботу.
Все, що мені запропонували – мити підлогу або працювати прибиральницею в перукарніТамара Ліщук
«Після приїзду до ФРН я з двома дипломами про вищу освіту та одним молодшого спеціаліста звернулася до Jobcenter (Центру зайнятості – ред.). Там мене відразу розпитали, ким би я хотіла працювати та які у мене професійні інтереси. Я сказала, що хотіла би робити те, що хоча би приносить задоволення. Наприклад, змогла би готувати салати на кухні, робити випічку. Але все, що мені запропонували – мити підлогу або працювати прибиральницею в перукарні. Тобто мені пропонували ті вакансії, які були доступними на ринку праці. Перший раз я відмовилася від пропозиції роботи від Центру зайнятості через стан здоров'я. Другий раз теж, бо мені сказали, що мінімальний термін, на який я можу прийти працювати, – це три місяці. Мені це не підходило, бо у мене починалися курси німецької рівня В2. Моя консультантка в Jobcenter порадила мені відкрити портал з вакансіями, якщо я не хочу, щоб мене направляли на будь-яку роботу», – розповідає біженка.
Українка каже, що для роботи за професією їй потрібне хороше знання німецької. Вона відвідує мовні курси, записалася в мовний клуб та самостійно шукає можливості працевлаштування.
«В Україні я мала дві вищі освіти, крім того, я мала хороший заробіток та вчилася не для того, аби мити підлогу чи працювати на кухні, – ділиться Тамара Ліщук. – Як пояснив мені консультант у Центрі зайнятості, без досвіду роботи в Німеччині та без знання їхніх законів я не зможу тут знайти роботу як бухгалтер. Однак можна пошукати вакансії з можливістю проходження практики та перспективою працевлаштування. Для цього мені потрібно мати на руках підтвердження диплому та рівень B2. Ще у травні я відправила всі документи на визнання мого диплому, але цей процес вже дуже затягнувся».
За словами біженки, у майбутньому вона може зіштовхнутися з проблемами – через графік роботи дитсадку. У Німеччині більшість компаній працюють з 9:00 до 18:00, а дитячі садки зазвичай зачиняються після обіду. Залишати дитину без нагляду вдома тут заборонено, а оплачувати послуги приватної няні дуже дорого.
Це нереально – працювати та доглядати за маленькою дитиноюТамара Ліщук
«Це нереально – працювати та доглядати за маленькою дитиною, – каже біженка. – Моїй Софії лише чотири рочки, а наш садок працює до 16:30, проте вже о 16:00 дітей майже немає. Тут ще варто додати про нестачу персоналу в садочку, тому наші вихователі просять забирати дітей раніше. Це створює проблему для одиноких матерів, які не мають, на кого залишити дитину. Моя подруга не змогла відвідувати мовні курси, оскільки не могла влаштувати дитину в садок. Я теж задумуюсь над тим, як буду працювати, маючи маленьку дитину, оскільки її садок закривається досить рано. Мені доведеться шукати альтернативні варіанти, бо повна зайнятість на цей момент не є можливою. Моя донька повністю залежить від мене, тому я маю на це зважати під час вибору роботи».
Українка розповідає, що її дитина досі не звикла до місцевої кухні, тому відмовляється їсти у дитсадку. Жінка щодня забирає чотирирічну доньку на годину додому, аби нагодувати. Тамара Ліщук мріє знайти хорошу роботу та сподівається, що з часом буде легше адаптуватися:
Для мене важливо, щоб робота не тільки приносила гроші, але й задоволенняТамара Ліщук
«Я не відмовляюся працювати, але для мене важливо, щоб робота не тільки приносила гроші, але й задоволення. Це допомагає підтримувати психологічний комфорт, оскільки не кожен з нас готовий понизити свою самооцінку та робити щось, чого раніше не робив. Це також для нас великий стрес. Навіть якщо це не керівна посада, звісно, війна розставляє все на свої місця та вносить корективи в життя».
«Моя юридична освіта тут недійсна через відмінність законодавств»
Харків'янка Юлія Фесенко до повномасштабної війни працювала в юридичній галузі. За її плечима – теж дві вищі освіти: менеджера та юридична. У Німеччині професія юрист відноситься до регламентованих, тобто до таких, які вимагають спецвизнання, тому її диплом з українського вишу не може бути визнаний.
Не бачу сенсу знову витрачати на навчання тут шість роківЮлія Фесенко
«Моя юридична освіта тут недійсна через відмінність законодавств – розповідає жінка. – Фактично мій диплом може бути визнаний, але з ним я працювати тут не зможу. Зараз не бачу сенсу знову витрачати на навчання тут шість років. Бо навіть якщо йти до університету, то мені потрібно знати німецьку на рівні С1, а я лише йтиму на курси В2. Тому розглядаю можливість займатися допомогою людям з документами, особливо біженцям, наприклад, у представництві Червоного Хреста чи Карітас. Також, як варіант, я би могла працювати з дітьми».
З вищим рівнем мови я зможу принести людям більше користіЮлія Фесенко
Українка каже, що їй декілька разів у центрі зайнятості пропонували некваліфіковану роботу. Вона ж планує покращити свій рівень німецької та пройти перекваліфікацію: «На останній зустрічі у Центрі зайнятості мені запропонували піти працювати у службу догляду за літніми людьми або в сервіс клінінгу. Це було сказано не як вимога, а як рекомендація для пришвидшеного вивчення німецької. Я дуже вдячна за всю допомогу, яку мені надає Німеччина, але я розумію, що з вищим рівнем мови я зможу принести людям більше користі».
Не вистачає дитячих садочків та знання мови
Згідно з даними Інституту досліджень ринку праці (IAB), близько 60% українських біженців відвідують мовні або інтеграційні курси. Половина дорослих біженців зараз повідомляє, що володіє принаймні середнім або добрим рівнем німецької мови – це на 33 відсотки більше, ніж наприкінці літа 2022 року.
«Для інтеграції на ринку праці вирішальну роль відіграє наявність більшої кількості дитячих садків і подальше вивчення німецької мови», – зазначає Катаріна Шпіс, директорка з Федерального інституту демографічних досліджень (BiB). За її словами, навесні 2023 року три чверті українських біженців відвідували або закінчили мовні курси, а всі українські діти шкільного віку відвідують німецькі школи. Водночас лише кожна п’ята дитина додатково навчається онлайн в українських школах. Близько чверті українських дітей віком до двох років відвідують ясла, а 70 відсотків дітей – віком від трьох до шести років – дитячий садок.
За словами Шпіс, українські біженці краще оцінюють свій внутрішній стан, коли мають змогу переїхати зі спільного житла (гуртожитки, табори) в орендовану квартиру. «Наразі лише невелика частка все ще проживає в гуртожитках», – зазначила дослідниця.
Професор та дослідник міграції Дітріх Тренхардт у своєму дослідженні вказує на низку проблем, які перешкоджають швидкій інтеграції та працевлаштуванню українських біженців у Німеччині. Зокрема, це значна забюрократизованість, тривалий час на визнання дипломів і кваліфікації, а також низька ефективність курсів з вивчення мови.
«У деяких сусідніх країнах трудова інтеграція вже давно стала пріоритетом, – зазначає експерт. – У Нідерландах агентства тимчасового працевлаштування дуже активно займаються рекрутингом. Польський державний економічний інститут очікує, що у 2023 році податкові надходження, пов'язані з біженцями, перевищать державні витрати».
Нагадаємо, що у жовтні федеральний міністр праці Губертус Гайль представив ініціативу Job Turbo з метою пришвидшеної інтеграції біженців в німецький ринок праці. Тоді Гайль заявив, що якщо біженці відмовлятимуться від пропозицій роботи, їм доведеться очікувати скорочення виплат. Проте біженцям з України все ще бракує знань німецької мови для роботи за своєю спеціальністю.
За статистикою однієї з найбільших німецьких дослідницьких організацій – Фонду імені Фрідріха Еберта, у вересні 2023 року 78% українських біженців знайшли оплачувану роботу в Данії, близько двох третин – у Польщі та Чехії, понад половина українців – у Нідерландах, Великій Британії та Ірландії. З іншого боку, в Німеччині цей показник становить лише 19%, у Швейцарії – 20%, а в Австрії – 27%.
Загалом у Німеччині зареєстровано понад 1 млн 150 тисяч шукачів притулку з України. Лише понад сто тисяч з них працює та самостійно оплачує соціальне страхування; ще 34 тисячі мають короткочасну зайнятість Minijob (40 годин на місяць) – переважно у сфері послуг. Крім того, близько 700 тисяч працездатного дорослого населення отримують соціальну допомогу Bürgergeld. Це щомісячна допомога у розмірі 502 євро на дорослого на місяць, призначених на харчування, потребу в одязі та особисті витрати. За інформацією Федерального міністерства фінансів, витрати на утримання українських біженців коштують федеральному бюджету Німеччини до шести мільярдів євро на рік.
Форум