(Рубрика «Точка зору»)
Навряд чи хтось в Україні чи світі три роки тому міг серйозно сприймати інформацію щодо того, що велика війна на континенті – із боротьбою армій, руйнуванням і обстрілами міст і тисячами жертв – буде продовжуватися вже четвертий рік. Хоча ніде правди діти, навіть тоді, у перші місяці війни, поруч із тими, хто вважав, що все має швидко закінчитися, завжди були професійні експерти, які нагадували: за досвідом минулих війн конфлікт, який не вдається завершити за кілька місяців, як правило, продовжується роками без всяких сподівань на знайдення рішення.
Але людська психіка так вже влаштована, що ми завжди сподіваємося на краще і намагаємося не звертати уваги на історичні паралелі та політичні процеси. Навіть зараз, коли є очевидними російські цілі у цій страшній війні, багато хто сподівається, що можна знайти простий рецепт того, як зупинити Володимира Путіна, просту відповідь на складні питання про війну, агресію й шовіністичні настрої.
Українське суспільство продемонструвало свою силу і здатність до згуртованості і солідарності
Сьогодні багато хто буде говорити про ці непрості роки, але я волію насамперед думати про майбутнє.
Так, українське суспільство продемонструвало свою силу і здатність до згуртованості і солідарності і саме тому його дефрагментація буде однією з головних цілей Росії у майбутньому.
Так, Українська держава продемонструвала свою здатність до опору і саме тому її дискредитація і створення умов для чвар і амбіцій – особливо на тлі вічної примари виборів – буде однією з головних задач Кремля.
Було продемонстровано, що своя мова, культура та історія, своя церква – це те, що дійсно має значення
Так, українська армія виявилася здатною чинити опір ворогу і не давати йому можливість окупувати значні території країни – саме тому спроби її деградації будуть важливою задачею російського керівництва.
Так, було продемонстровано, що своя мова, своя культура та історія, своя церква – це те, що дійсно має значення. Саме тому Росія буде наполягати на «гарантіях» для російської мови і РПЦ, саме тому культурна експансія «русского мира» є важливим напрямком боротьби проти України і українства.
Росія буде активно підживлювати кожний конфлікт
Так, війна може закінчитися. Ми не знаємо коли і не знаємо як, але розуміємо, що це буде непростий фінал. І маємо памʼятати, що перші роки після війни – це не менш непростий період, ніж сама війна. Це позбавлення від шоку, це вихід з воєнного наркозу, це повернення до дискусій і конфліктів всередині країни.
І Росія буде активно підживлювати кожний конфлікт – вона ніколи не залишить українців у спокої бо питання контролю над Україною – це екзистенційне питання. І ви вже побачили: Кремлю не потрібні якісь окремі «території», це просто нісенітниця. Путіну потрібно, щоб України не було і щоб українців на цій землі не існувало.
Україна – це вибір і боротьба
Я завжди пояснюю, що Україна – це не просто доля, це вибір і розуміння реальності.
Ви хочете жити у мирній і спокійній країні? Тоді вам навряд чи вдасться знайти в Україні найближчих десятиріч таку атмосферу. Ви хочете відповідального суспільства і продуманого голосування на виборах? Ви хочете швидкої перемоги над тотальною корупцією? Це не відбудеться швидко. Ви хочете щоб на вулицях навкруги вас говорили виключно українською мовою, а на свята відвідували храми українських церков? Але це складний еволюційний процес.
Ви хочете, щоб ваші діти говорили українською? Ви хочете бути тут вдома, а не в гостях? Тоді вам доведеться боротися
Тому Україна – це не тільки вибір, але й боротьба. Боротьба за ваше майбутнє і майбутнє ваших дітей. Ви хотіли б щодня бачити неповторний український пейзаж і хочете, щоб його бачили ваші діти? Ви хочете, щоб ваші діти говорили українською? Ви хочете бути тут вдома, а не в гостях? Тоді вам доведеться не просто тут жити, а й боротися.
Вам доведеться разом із країною шукати шляхів виходу з глухого кута нескінченної жорстокої війни. Вам доведеться будувати непростий мир. Вам доведеться навчитися холоднокровно сприймати реальність, яка ще багато років не відповідатиме вашим очікуванням, не розчаровуватися, а йти вперед. І так – це непросте життя, хоча де в світі воно просте – і де буде простим у майбутньому?
Ви маєте сказати собі, що Україна цього варта. Варта памʼяттю ваших батьків, які «приросли» до маленької хатинки у мальовничих садах. Варта подвигом тих, хто захищав нас від ворога всі ці роки – і захищатиме у наступні періоди війни, а, можливо і у нових конфліктах. Варта вашим бажанням і бажанням ваших дітей бути тут, а не деінде. Бути вдома. Бути в Україні. Будувати її вдома, не забувати на чужині. Вірити і не боятися.
І це, можливо, головний висновок перших трьох років цієї довгої війни.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум