Апеляцію у справі про «скіфське золото» з кримських музеїв у суді Амстердама розглядатимуть у березні 2019 року ‒ про це повідомив голова комісії з питань культури та міжнаціональних відносин російської Громадської палати Криму, генеральний директор «Центрального музею Тавриди» Андрій Мальгін. Міністерство культури України підтвердило цю інформацію.
14 грудня 2016 року Окружний адміністративний суд Амстердама (Нідерланди) ухвалив рішення про те, що експонати кримських музеїв з колекції «Крим – золотий острів у Чорному морі» (так зване «скіфське золото») повинні бути повернуті в Україну, їх вивезли з півострова на виставку до музею Алларда Пірсона ще до незаконної анексії Росією українського Криму.
28 березня 2017 року Апеляційний суд Амстердама отримав від представників кримських музеїв апеляцію на рішення суду щодо «скіфського золота».
Київ очікує, що експонати повернуться в Україну до кінця року, якщо російська сторона не подасть касацію.
Генеральний директор «Центрального музею Тавриди» Андрій Мальгін не виключає, що особисто буде присутній на апеляції
‒ У нас є адвокати, які захищають наші інтереси, ну і, напевно, хтось із керівництва музеїв теж поїде. Можливо, і я вирушу туди. Ми розраховуємо на справедливий варіант вирішення цього питання, тобто на повернення предметів з кримських музеїв назад, туди, де вони зберігалися до потрапляння в Амстердам. Чотири кримських музеї брали участь у цій виставці ‒ це «Центральний музей Тавриди», Бахчисарайський заповідник, Керченський заповідник та «Херсонес Таврійський».
Міністр культури України Євген Нищук у ефірі телеканалу ZIK раніше розповів, що очікує перемоги в суді Амстердама: «Всі чудово розуміють, що після програного суду Російська Федерація навмисне затягує час, подає апеляції, а потім не з'являється на процеси. В цьому випадку на березень призначений черговий апеляційний процес, але, як нам повідомив Високий апеляційний суд Амстердама, рішення не буде змінене. Нам важко передбачити, коли саме «скіфське золото» привезуть в Україну. Це питання юридичного характеру, але його вирішення не може тривати нескінченно. Думаю, що ніяких змін вже не буде».
Перший заступник міністра культури України Світлана Фоменко також не сумнівається, що апеляція завершиться на користь України.
‒ Мені хотілося б запитати представника кримського музею Мальгіна, за яким паспортом він поїде на слухання до Нідерландів ‒ російським чи українським? Що стосується апеляційного провадження, то ми до нього готуємося. Нас влаштовує рішення суду кінця 2016 року, з яким не погоджується російська сторона під виглядом кримських музеїв. Наша позиція ґрунтується на конвенції ЮНЕСКО 1970 року, вона сильна. 11 березня відбудеться перше слухання, а потім, очевидно, кілька місяців триватиме це провадження до винесення рішення десь у травні-червні. Ми не сумніваємося, що воно буде на нашу користь: за нашою інформацією, російські представники вже найняли юридичних радників, які працюють у касаційних судах, розуміючи, що програють в апеляційній інстанції. Вони до останнього будуть тягнути час, на подачу касації буде до півроку.
Світлана Фоменко підкреслює, що цей судовий розгляд є унікальним для світової практики, у нього не було аналогів в історії.
‒ Росія ‒ така ж сторона міжнародних конвенцій, зокрема ЮНЕСКО та Ради Європи, як і Україна, і не має права вивозити культурні цінності з півострова. Ми намагаємося відстежувати ці переміщення, спілкуємося з нашими партнерами з Європейського союзу, з міжнародних організацій і шукаємо механізми, щоб цінні для нас речі не змогли опинитися в колекціях російських музеїв. Уже сьогодні експонати з Криму неможливо вивезти на виставку в будь-яку цивілізовану країну, але у нас є занепокоєння щодо можливості фальсифікації документів, нібито ці предмети є культурними цінностями Росії.
До речі, представники кримських музеїв говорили представникам музею Алларда Пірсона, що Україна може не заплатити за зберігання експонатів, а вони, мовляв, за все заплатять ‒ тобто намагалися так вплинути на нідерландців.
«Завислі» кримські артефакти
Український фахівець з міжнародного права Роман Шахматенко стверджує, що точно так само можна вимагати повернення будь-яких культурних цінностей з Криму, вивезених на виставки за кордон.
‒ Я згоден з Міністерством культури України, тому що в нас аргументи залізобетонні. Згідно з конвенцією ЮНЕСКО, власником культурної спадщини є суверенна держава. До анексії воно («скіфське золото» ‒ ред.) належало Україні і після анексії належить Україні ‒ ні Росії, ні Криму. Не юрособа, кримський музей, є власником ‒ він просто тримає цінності на балансі. Я думаю, що апеляція в березні пройде успішно, і «скіфське золото» повернеться до нас. Якщо, наприклад, картини з галереї Айвазовського в Феодосії раптом опиняться на виставці в Німеччині, ми подаємо позов до місцевого суду й вимагаємо повернути колекцію в Україну ‒ в конкретне місце, обране нашим урядом. Найскладніше ‒ промоніторити цю ситуацію.
Якщо ж культурні цінності не вивозяться за межі Криму та Росії, Роман Шахматенко пропонує вносити матеріальні претензії у зв'язку з втратою цих предметів у компенсації за позовами України проти Росії.
