Міжнародна правозахисна організація Amnesty International опублікувала розслідування бомбардування (16 березня 2022 року) Маріупольського драматичного театру, в укритті якого перебували сотні цивільних, зокрема і діти. «Діти: атака на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі» – таку назву має доповідь міжнародної правозахисної організації. Які висновки зробили розслідувачі?
- Згідно з висновками розслідувачів Amnesty International, атаку на драматичний театр Маріуполя скоїли російські військові. Ймовірно вони скинули з літака-винищувача дві 500-кілограмові бомби.
- Amnesty International зробила висновок, що російські військові, цілеспрямовано вразили театр, знаючи, що там ховаються сотні мирних жителів.
Як повідомляє «Голос Америки», під час роботи над доповіддю експерти міжнародної організації опитали 53-х очевидців.
Також дослідники проаналізували:
- супутникові знімки;
- дані радарів, зроблені безпосередньо перед атакою та одразу після неї;
- верифікували фото- та відеоматеріали з архівів свідків та соціальних мереж,
- дослідили два комплекти архітектурних планів театру.
«Після кількох місяців ґрунтовного розслідування, аналізу супутникових знімків та опитування десятків очевидців ми дійшли висновку, що ця атака є беззаперечним воєнним злочином, і скоїли його російські військові», – заявила генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар.
Точна кількість жертв остаточно досі не встановлена. Одразу після нападу в Маріупольській міськраді заявили, що загинули майже 300 людей.
20 травня 2022 року російські окупаційні сили завершили розбирання руїн драмтеатру у Маріуполі.
У Маріуполі окупанти завершили розбір руїн Драмтеатру і вивезення тіл загиблих у ньому людей, повідомив .
«Техніку прибрано, зону відкрито. Тепер ми ніколи не дізнаємося, скільки насправді було вбито цивільних маріупольців російською бомбою в Драматичному театрі. Загиблих поховано під безіменними номерами в братській могилі в Мангуші», – зазначив радник законного міського голови Маріуполя мера Петро Андрющенко.
Докази, зібрані Amnesty International, вказують, що велика кількість людей, які переховувалися в театрі, покинула укриття незадовго до нападу, зокрема 14 і 15 березня, коли запрацювали «зелені коридори». А більшість із тих, хто лишилися в театрі, мали можливість перебувати в більш безпечних зонах будівлі. Натомість люди, які перебували на польовій кухні на вулиці та безпосередньо на сцені й у перших глядацьких рядах, швидше за все, отримали серйозні поранення та загинули.
Під час роботи зі свідками, експерти дізналися імена чотирьох убитих: Михайло Гребенецький, Любов Свиридова, Олена Кузнєцова та Ігор Чистяков. Amnesty International зібрала докази щодо мінімум 12 смертей, але чимало тіл і досі лишаються не ідентифікованими.
Російську версію спростували
Хто вдарив?
Працюючи над звітом, експерти Amnesty International розглянули кілька теорій про те, хто відповідальний за напад. У підсумку дослідники спростували заяви російської влади щодо причетності українських військових.
За висновками дослідників: це був цілеспрямований авіаудар російських пілотів по цивільному об'єкту.
Чи були в театрі українські військові?
Жоден із 28-ми вцілілих унаслідок атаки, з якими спілкувалася Amnesty International, ані інші свідки, які були поблизу театру в день нападу 16 березня, не надали жодної інформації, що вказує на те, що українські військові використовували театр як базу для військових операцій або місце для зберігання зброї.
Як пояснила «Голосу Америки» Джоан Марінер, директорка департаменту кризових ситуацій Amnesty International: розслідування також показало, що незважаючи на заяви Кремля, драмтеатр у Маріуполі не мав жодного відношення до української військової інфраструктури.
«Була невелика кількість солдатів, які приносили припаси, але не було військової присутності, яка би виправдовувала таку атаку. Докази свідчать про те, що це був навмисний напад на цивільних», – додала вона.
«У повітрі та на землі російські сили здійснювали цілеспрямовані вбивства мирних жителів в Україні, які ми ретельно задокументували, – сказала Аньєс Калламар. – Необхідно негайно провести ґрунтовне розслідування, щоб притягнути винних до відповідальності за загибель та поранення цивільних осіб, а також масштабні руйнування цивільної інфраструктури».
Джоан Марінер, у свою чергу, впевнена, що дані доповіді можу бути використані у міжнародних кримінальних судах, які розслідують воєнні злочини. «Для будь-якого розслідування доповідь – це дорожня мапа для роботи», – переконана правозахисниця.
